История одного карандаша.



Мне очень понравилась эта притча, согласна с каждым словом в ней.
Надеюсь Вам тоже понравится.


включите звук
Оформление самой флеш-открытки на 5+, ничего лишнего.

Молодцы ребята )

Цветы от Liomi



Liomi

САЙТ АВТОРА



Bonoooooo

Ирвин Уэлш. Порно.

Если ты позволяешь кому то использовать свое тело или изображение-это всё фигня,Хуже,когда ты позволяешь использовать свою душу и чувства-вот это уже настоящее блядство

***

Вот,бля,наше поколение,поколение панков и уродов,мы не только цвели и пахли,у нас даже хватило мужества разочароваться в этой жизни

***

В 20 лет ты ещё можешь чего то добиться одними пылкими взглядами,в 30-своей интересной личностью,но в 40 тебе нужны деньги и слава

***

Вот смотришь на эти деревья, ну, которые борются за существование в тени здоровенных многоквартирных домов. Рахитики и недокормыши, как и все в этом блядском мире, как и младенцы, как старики, ебена рожа, все такие скукоженные и вечно виноватые, вечно трясутся от страха, когда проходят мимо молодых ребят рядом с торговым центром.

***

Кажется, Уайльд говорил, что больше всего женщина ценит в мужчине жестокость

***

В наше время молодых и красивых всегда ебут в жопу.

***

Мы полагаем, что если в нашем теле и присутствует бессмертная душа, то она расположена именно в жопе.

***

Единственное, что надо делать с женщинами, — это любить их, ну да, любить, Люби их, найди в себе силы и мужество их любить Никаких «но», никаких «иногда». Если они начинают жаловаться, дай им больше любви. Если они все еще жалуются, дай им еще больше любви

***

Когда-то давно я решил, что люди — это всего лишь объекты, которые можно передвигать с места на место, располагать их так, как тебе нужно, извлекать из них прибыль и выгоду, а заодно и моральное удовлетворение для себя, любимого. Я также понял, что уговоры действуют куда лучше, чем угрозы, и что любовь и понимание приводят к цели быстрее, чем грубое насилие. С учетом всего вышесказанного, чтобы управлять человеком, надо просто лишить его этой любви и внимания или дать ему понять, что он может лишиться их в любой момент. Разумеется, всегда находятся люди, которые непременно тебя подставят, и все твои планы накроются медным тазом. Как правило, это друзья и любовницы.

***

Я сообщаю ему, что я нашел себе милую девочку, а он может возвращаться домой к своей сумасшедшей бабе и наслаждаться единственным видом секса, который ему доступен, а именно мозгоебством.

***

Власть влагалища безгранична. Все эти девушки, с которыми я говорила, у них есть вся полнота этой власти — сисек, задницы и влагалища, — но они слишком задешево себя продают. Вот в чем трагедия жизни

***

Эти молоденькие мальчики, такие сладкие, нежные сердцем — какие же из них вырастают чудовища! Но с годами, на склоне лет, они, как правило, снова становятся милыми, добрыми и воспитанными.

***

Член может стать твоим злейшим врагом. Почему? Потому что члену всегда нужна дырка. А это значит, что девушка всегда управляет ситуацией, пока отношения строятся лишь на физической основе, то есть на трахе. Не важно, какого он у тебя размера и как ловко ты им орудуешь, своим членом, все равно незаменимых нет. Тысячи, миллионы членов стоят в очереди на твое место, и хорошенькая девушка с некоторой долей смекалки об этом знает. К счастью, большинству не хватает ума это осмыслить. Нет, единственный способ победить в борьбе с девушкой за контроль в отношениях — это воздействовать на ее мозги.

***

Кокаин превращает людей в ухудшенный вариант их же самих в восемнадцать лет

***

Деньги дают тебе роскошь не думать о деньгах

***

Мне никогда особо не нравился кокс, но очень многие, кого я знаю, тоже его не любят, но тем не менее продолжают загонять его себе в носоглотку. Просто потому, что он есть. Люди пихают в себя всякое дерьмо, которое причиняет им кучу вреда, лишь потому, что они могут себе это позволить. Наивно было бы думать, что наркотики можно как-то изъять из современного общества потребителей. Тем более что в качестве продукта они помогают определить, из кого это самое общество состоит.

***

Достоевский. Аферы со страховкой. Полный том чепухи.

***

Когда демократии слишком много, это приводит к смертоубийству

***

Реклама и порнография — это одно и то же; они продают иллюзию доступности и не отвечают за потребление.

***

Большинство девушек с возрастом превращаются в женщин, но мужики навсегда остаются мальчишками. Вот почему я всегда им завидовала — из-за этой чудесной способности всю жизнь барахтаться в глупости и незрелости.

***

Если в жизни бардак, надо только найти в себе силы начать, и ты его потихонечку разберешь. Понимаешь, брат? Надо просто найти в себе силы начать, и у тебя все получится.

***

Потому что мы с тобой просто члены. Вот и все. А рулят женщины.

LibClub

Интересные цитаты в картинках

далее

Идеи для интерьера



http://unetouchede.canalblog.com/
ОЧЕНЬ МНОГО

Художник-иллюстратор Christina Koutsospyrou

Christina Koutsospyrou художник-иллюстратор из Лондона, ее имя
стоит в первых рядах современного английского арт-движения.


АРТ_АРТель
далее...

Методики, которые используются при работе с семьёй

Я, конечно, дилентант и не психоаналитик, но я хочу написать вам о том, что меня просили - то есть о методах, которые используют психологи для того, чтобы скорректировать отношения в семьях. Я не думаю, что что-то тут есть такое, что можно реализовать в домашних условиях, потому что проблемы, с которыми сталкивается семья слишком трудные, чтобы без помощи специалиста их решать. И вы не можете выступить в роли психолога для ваших знакомых, потому что вы не владеете методами. Для того, чтобы не навредить людям, надо хорошо знать методы работы с такими людьми, а тут я просто опишу, что делают настоящие психотерапевты при работе с клиентами. Для общего развития. Но не старайтесь проделывать это с друзьями, опять же повторяю! Это только для того, чтобы у вас возник интерес или для общего развития! 

1. Семейная фотография - методика, которая используется для диагностики и коррекции семейных отношений, помогает разрушать семейный мифы. Заключается в том, что психолог просит принести каждого члена семьи несколько семейных фотографий (если много поколений в семье - то количество увеличивается), количество их ограничено, примерно 3 фотографии. какие именно фотографии приносить - не говорится. Человек сам должен выбрать три любые фотографии, относящиеся к семье. 

На следующей встрече с психологом каждому члену семьи даётся где-то 15 минут на то, чтобы рассказать, почему он выбрал именно эти фотографии. Рассказать о них, почему они для него дороги. Всё это обсуждается в связи с проблемой, с которой семья пришла. То есть тема беседы должна соотноситься с проблемой. Очень важен порядок фотографий и эмоции, которые человек испытывает, когда показывает фотографии определённых членов семьи. Из этого делаются определенные выводы. Обсуждается и рассматривается : каие родственники ближе друг к другу в эмоциональном плане (то есть много их фотографий, про них долго рассказывается, они первые, о ком человек рассказывает), каких членом семьи нет - то есть с ними плохой эмоциональный контакт. Психолог задаёт вопросы насчёт фотографий - когда они были сделаны, что было после того, как фотография была сделана, и т.д. Рассмотрение фотографий может продолжаться несколько встреч, оно не вызывает негативных эмоций, помогает установить доверительные отношения с психологом, выяснить такие вещи как: особенности отношений, власть в семье, зависимость, близость, тревожность, мужчкие и женские роли в семье. 

2. Семейная скульптура и семейная хореография. Чем полезны эти методики: - поднимает бессознательное, увеличивает спонтанность, как правило, тут пациенты не так подвержены интеллектуальному анализу своих действий, поэтому можно очень многое определить, так как бессознательное наружу выходит, и люди это не останавливают.

- прошлое и будущее перемещаются в систему "здесь и теперь". "Здесь и теперь"  - это основопологающий принцип психотерапии, человек не должен быть в прошлом или в будущем, он должен жить и существовать в настоящем, к этому человек должен стремиться!! 

- межличностные отношения становятся явными, их легко разглядеть или изменить

- человек сам видит со стороны, как он действует, какие роли исполняет, какие роли отвергает

- снимает сопротивление клиентов к терапии, потому что эти задания имеют элемент неожиданности, человек не представляет себе то, что так может быть на занятии и поэтому больше раскрывается. Он видит, что психолог не просто в душу ему лезе, а какие-то элемнты игры добавляет

- вызывают интерес клиента и привлекают его внимание. При том, как клиенты делают скульптуры, можно анализировать то, о чём они говорят, как договариваются, кто кому приказывает и изучать семейные роли, взаимоотношения.

- человек смотрит на себя со стороны, пропадает та эмоциональная изоляция, происходит социальное взаимодействие. 

Семейная скульптура. Один из вариантов этой методики - каждого члена семьи просят создать как бы скульптуру из других членов семьи, как будто они сделаны из глины, просят поставить их в любое положение относительно друг к другу и в любую позу. Себя можно заменить предметом мебели или другим человеком. В первом варианте предлагается каждому члену семьи создать скульптуру, отражающую, как выглядят отношения в семье в данный момент, он строит ее. Потом психолог просит, чтобы клиент создал скульптуру идеальной семьи. И так с каждым членом семьи. Исходя из того, кто к кому ближе стоит, кто к кому повёрнут, можно сделать выводы об отношениях в семье, что кого не устраивает. Чем ближе друг к другу люди- тем ближе они, если человек спиной к другому стоит - то конфликт возможен, непонимание, кто-то на отлёте - тоже как бы изгой, проблемы в отношениях. Может как индивидуально, так и в группе испольщоваться. Если индивидуально, то человек из предметов мебели выстраивает, кто как стоит и описывает, что не понятно, словами.

Психолог может задать такие вопросы при групповой работе: - скульптора он может спросить, как он назовёт скульптуру?

- каждого члена семьи спрашивают, как он чувствует себя на этом месте, в этом положении?

- всем - удивила ли вас эта скульптура?

- согласны ли вы, что ваша семьи именно такая, как на скульптуре? 

- всем или скульптору- какие изменения в семье вы хотели бы видеть?

Семейная хореография. Это один из вариантов методики семейной скульптуры. Скульптора просят расставить определённым образом на "сцене" членов семьи, но тут уже будет не статичная, а динамичная скульптура. Здесь нужно разыграть небольшую сценку, ситуацию, которую захочет клиент. Проиграть проблемную ситуацию надо без слов. Потом проигрывается ситуация идеальной семьи. С каждым новым дублем стараться сделать ситуацию все лучше и лучше. Психолог при этом всём процессе спрашивает у каждого, что он думает относительно этого и как улучшить ситуацию. 

Затем ситуацию обсуждают и выясняют у каждого, каково быть определённым героем в скульптуре, что он чувствует, как относится к нему семья - до и после. То есть методика похожа на прошлую, только скульптура может двигаться. 

3. Ролевая карточная игра. Всем членам семьи выдаются карты с названиями ролей, которые они выполняют в семье и листок бумаги. то есть: 

Психолог даёт инструкцию:"- взять себе те карты, которые соответствуют члену семьи, положить их рядом с собой, чтобы другие могли это видеть.

- Если кто-то выбрал карту, которая должна принадлежать вам, запишите ее на листке бумаги.

- Соревнование в том, чтобы набрать больше карт.

- Играть нужно молча и не разговаривать друг с другом.

- Если какая-то карта должна принадлежать еще кому-то, то отметьте этона своём листке бумаги"

Психолог сморит, какое настроение в семье, когда они распределяют карточки, посмотреть, как и кто относится к семейным обязанностям  - кто что любит и что ненавидит.

Психолог заполняет такую таблицу на каждого члена семьи: 1. Роль, 2. Полодительная характеристика, 3. Отрицательная хар-ка, 4. Выбранные роли (для себя), 5. Все данные игроку роли, котоые ему дали все члены семьи (принятые и непринятые),7. Неправильные роли (которые игрок считает не подходящими), 7. Несоответствующие (которые по мнению других не подходят игроку), 8. Непринятые (которые игрок отбросил в конце игры)

Роли - обязанности: организатор домашнего хозяйства, закупщик продуктов, устроитель ужина, мойщик полов,Его Превосходительство, Плохой испонитель всех своих обязанностей,Распорядитель,Убирающий со стола после еды,Кто готовит напитки,Повар, Накрывающий на стол,Убирающий со стола,Посудомойка, Кто убирает после еды, Кто кормит животных, Купает маленьких детей, Тот, кто укладывает спать детей, Садовник, Организатор праздников, Создатель правил, Мальчик на побегушках, Сторонник дисциплины, Человек, отвечающий за всё.

Роли взаимодействия, зафиксированные в картах:

Позитивные: Говорящий правду, Помогающий, Понимающий, Творческий, Счастливый, Дипломат.

Негативные: Обвинитель, Умиротворитель, Компьютер, Одинокий Волк, Сбивающий с толку, Жертва, Крикун.

Эта игра позволяет в мене конфликтной форме, чем при обычной беседе, определить роли в семье, какие кто роли хочет перестать выполнять, а какие взять на себя. Возможно особзнание членами семьи того, что каждый из них делает неправильно. После игры можно обсудить ее результаты и прийти к каким-то совместным выводам. 

4. Семейный ритуал. Эта методика предназначена для того, чтобы поменять семеный укоренившиеся ритуалы, разрушить негативную систему, чтобы построить новую Так как, всем известно, в дисфункциональной семье есть свои ритуалы, которые не меняются, этот метод предназначен для того, чтобы существующее положение вещей изменить и уже из этого получить результаты. Способы, которыми осуществляются данные преобразования, варьируются в зависимости от самой семьи, к каждой семье нужен свой подход, так что описать универсальный сопособ я не могу. Психолог должен влиться в семейную систему, изучить ее хорошо, установить взаимопонимание и доверие с членами семьи, и лишь потом приступать к преобразованиям.

Я могу лишь указать задачи, которые необходимо решить с помощью этой методики: 1. Создание движения. Клиенты чувствуют, что они застряли в существующей релаьности, что роли не меняются, они ничего не могут поделать и ситуация только ухудшается. Тогда предлагается освободить этого человека от нежеланной роли, которая утомила его, не соответствует ему (ребёнок исполняте родительскую роль), тогда у того, кто должен ее исполнять, появится пространитво для реализации.

2. Изменение перспектив. Играя ноые, роли клиенты смотрят на семью с других позиций, изменяется их отношение к действительности.

3. Перераспределение власти. Психолог может выявить конфликт между родственниками и иусилить значимость одного родственника для другого, например, подержать родителей в построении семейных правил, чтобы ребёнок не помыкал родителями, а вынужден был уважать их,  поддержка детей в потребности к уважению - тоже возможно с помощью того, что убеждаются родители и другие члены семьи в том, чтобы не вмешиваться в дела ребёнка, всё зависит от ситуации.

4. Разрушение коалиций. Иногда несколько членов семьи объединяются, чтобы противостоять третьему, нужно вмечашться и постараться разрушить это, например, мать и дочь против мужа, прекратить вмешивать ребёнка в отношения между супругами.

5. Формирование новых альянсов. Помогают родителям достичь соглашение в области воспитания детей, помогают объединить семью каким-то новыми целями и т.д.

6. Прояснение границ между субсистемами. Психолог помогает клиентам понять, кто, каким рбразом включен в данную субсистему. (Семья - это система, родители - субсистема, дети - субсистема и т.д., может распределение на субсистемы в зависимости от роли и т.д.) Кто за что отвечает Уменьшение числа слишком жестких границ для совместных действий, то есть уравнивание в правах поколений, например, может служить тут примером для обсуждения.

7. Открытие новых сторон своей личности. Люди получают возможность испробовать новые поведенческие образцы, изменяя роли и отношения.

8. Нормализация опыта нахождения в определенной позиции. Иногда люди рассматривают себя как плохих только потому , что занимают определённое место в системе. Психолог должен дать понять, что клиент не один, что многие люди чувствуют тоже самое в таких обстоятельствах, чтобы человек не думал, что это просто потому что он сам такой плохой, ни у кого нет таких проблем.

9. Изменение смысла нахождения в определённой позиции. Например, старший ребёнок жалуется на свое место как старшего ребёнка в семье, мало внимания и так далее. Психолог ему отвечает, что с другой стороны, есть свои плюсы в этом - то, что он вырастает настоящим лидером и получает возможность уважать себя и так далее....

10. Изменение семейной системы, работая с одним из ее членов. То есть изменить положение одного из членов семьи, которое мешало развитию и росту всей семьи. Например, всё по хозяйству делала мама, она была жертвой, психолог рекомендовал распределить обязанности, маму сделать кем-то более активным. Другие члены семьи стали более ответственными, организованными. 

5. Социальный ритуал. Психологу необходимо досконально исследовать историю и проблемы семьи, чтобы понять, какой ритуал внедрить в нее.  Если семья соглашается применять ритуал, который предложен психологом, то ее система изменяется в лучшую сторону. Ритуалы способствуют семейной организованности и сплочённости. Примером может служить обязательный, в строгое время совместный обед, во время которого запрещено обсужать острые семеный проблемы, критиковать кого-то или жаловаться. Во время этого обеда предлагается обсуждать то о чём думают члены семьи, что чувствуют, что читают. Примеро может являться и составление списка дней рожденийи подготовка к каждому событию. Создание новх традиций также подезно и необходимо для молодоженов и для семей, где имеются приёмные дети. 

Парамерты составления ритуала: - как долго он будет применяться (однократно или через промежутки времени)

- когда именно и кто из членов семьи будет участвовать в процессе

- какие факторы необходимы (заперты двери, отключён телефон)

- какие темы будут обсуждаться

- что делать, если кто-то предпочтёт молчать

Это всё необходимо, чтобы установить внутрисемейные границы, увеличение независимости членов семьи, укрепление альянса в одном поколении.

Психолог получает от семьи согласие на обязательное исполнение ритуала. Он может дать инструкцию каждому в псиьменном виде. Частью ритуала может даже быть чтение предписаний одним из членов семьи, в каком-то определённом месте и в определённое время.

По содержанию ритуал может быть очень простым, например: "Ваш сын будет размышлять каждый вечер с семи до восьми часов в своей комнате и никто не будет ему мешать. Он должен думать о благополучии семьи и о своём собственном благополучии. Затем он постарается тщательно записать всё, о чём он думает, никому свои записи не показывая"

 

 

Существуют ещё методы, я могу написать о них, если кому-то будет интересно

 

Как приготовить вкусный чай: 23 рецепта.

Однажды я, как истинный кофеман, уже публиковал рецепты кофе. Получив много положительных отзывов и благодарностей, а также просьб выложить что-то аналогичное для чайных фанатов, я выполнить эту маленькую просьбу, и решил опубликовать продолжение. :)
Надеюсь, кому-нибудь пригодится)

Как приготовить вкусный чай: 23 рецепта.

Чай с вишней и ванилью

Вишню помойте, наколите вилкой в нескольких местах, засыпьте сахаром (можно перемешать его с половиной чайной ложки ванильного сахара) и поставьте в холодильник, пока она не пустит сок. Насыпьте в заварной чайник заварку, бросьте несколько вишневых листьев и настаивайте 5-10 минут. Чай налейте в чашки, добавьте 2-3 чайные ложки вишни с сахаром и вишневый сок. Свежую вишню можно заменить мороженой или сушеной. Сушеную вишню бросьте в заварной чайник одновременно с заваркой. 

Чай с дыней

Насыпьте в заварной чайник черный или зеленый чай, положите несколько кусочков дыни с кожурой, залейте кипятком и настаивайте 10-15 минут. Налейте чай в чашки и украсьте тонкими полосками дыни.

Чай с лимоном

Заварите в заварном чайнике зеленый чай, бросьте туда несколько небольших кусочков лимонной цедры. Настаивайте 5 минут. Налейте чай в чашки, добавьте ломтик лимона, добавьте сахар. 

Читать дальше

Чего ты хочешь?



Чего ты хочешь от жизни?

Ты говоришь, что у тебя есть все, что требуется. Окружающие говорят, что тебе можно лишь позавидовать. Ты тихо радуешься и желаешь им исполнения их желаний. Они улыбаются в ответ и качают головой, отвечая, что не все так просто. Ты пожимаешь плечами и уходишь, ведь у тебя есть все.
Ты не хочешь денег, тебя устраивает твое нынешнее материальное положение.
Ты не хочешь жить за границей, ты любишь свой город и свою страну.
Ты не хочешь иметь много друзей, у тебя уже есть несколько близких подруг, и тебе этого достаточно.
Ты не хочешь жить в красивом доме с ухоженным двориком и белым забором, тебе уютно в своей квартирке.
Ты не хочешь славы, ты не любишь шумихи.
Ты не хочешь замуж, ты свободолюбива.
Ты не хочешь многого... и каждый день садишься у окна в своей квартире, где ты живешь одна, смотришь на улицу родного города и хочешь жить далеко отсюда, в уютном доме на берегу океана, с любящим мужем и парой детишек. Хочешь иметь высокооплачиваемую работу, где тебя бы ценили как прекрасного сотрудника. Хочешь иметь множество друзей. Хочешь просто быть счастливой... А потом отворачиваешься от окна и говоришь, что у тебя есть все, что требуется... (с)Single_in_its_sort

ГАГАРИН (мульт) :))



Название: GAGARIN
Режиссёр и автор: Алексей Харитиди
Студия: Second Frog
Премии:
* «Золотая пальмовая ветвь» на фестивале в Каннах (1995) —
в номинации короткометражных фильмов.
* Международный фестиваль анимационных фильмов в Анесси, (1995) —
Премия за лучший дебют.
* Номинация на премию «Оскар» 1996.
* Премия «Ника» (1994) —
номинация в категории анимационных фильмов.
Gagarin, 1994


Мечты должны сбываться...

Фотограф Roberto Kusterle

+48

цитаты в картинках2

--PICTURE--

more

Учим english xD

Понимание устной речи. Простой и действенный способ
video-english.ru

Для обучения живому английскому языку используются выступления, интервью, выпуски новостей. Пока роликов мало — всего семь. Речь носителя языка в ролике разбита на небольшие отрезки — по одному предложению в каждом. Пользователь прослушивает фразу, а после восстанавливает ее из набора слов простым перетаскиваниаем мышкой. Слушать один и тот же отрезок можно снова и снова, пока состав предложения не станет ясен окончательно. Сервис указывает на ошибки в полученном предложении. Если произнесенная фраза восстановлена верно, можно переходить к следующему фрагменту речи. Определения слов даст контекстный словарик — на английском. Это правильный ход: если давать на русском, будет слишком легко и слово быстро выветрится из памяти. Если сильно надо, скачайте и установите в браузере Google Toolbar — встроенный в него словарь подсказывает значения слов по-русски при навдении на них курсора.

Создатель сайта, программист-энтузиаст Алексей Конышев, собирается в самом ближайшем будущем его монетизировать. Абонентская плата за пользование сервисом составит 120 рублей в месяц.

Понимание устной речи. Бесплатный способ
bbc.co.uk/worldservice/learningenglish

Проект Learning English на сайте BBC рассчитан на обучение английскому всех подряд, вне зависимости от страны происхождения. Для тренировки распознавания речи есть замечательная рубрика Words in News, где можно прослушать выпуск новостей и сопоставить аудиоверсию с текстовой. Слова, которые нужно запомнить, выделены и повторяются на отдельном треке. Грамматика, лексика, английская идиоматика, языковые тесты и игры, аудиофайлы для загрузки на мобильные устройства — на сайте есть все, в чем нуждается человек, серьезно настроенный подтянуть язык до приличного уровня. И даже больше: часть материала ориентирована на преподавателей, есть планы занятий. Для начинающих предусмотрена русская версия сайта, но она скромнее.

Запоминание слов
linguamania.ru

«Лингвомания» — словарная игра, другой хороший проект Алексея Конышева. С одной стороны — убийца офисного времени и конкурент пасьянсам и тетрисам. С другой — легкий способ запомнить десяток-другой новых слов за пару часов не самых напряженных занятий.

 

Игроку предлагается переводить слова с русского на английский и собирать перевод из заданного набора букв. Затем повторяется пройденное: английские и русские слова даются в случайном порядке — нужно выбрать перевод, соответствующий каждому. Уровень сложности выбирает сам играющий. Баллы, рейтинги и прочая игровая атрибутика присутствуют (за них вам дают «одежду» для аватара, но это уже фишки-мелочи). Игра со словами, соответствующими уровню новичка (beginner) бесплатная. Чтобы выучить слова более высоких уровней нужно платить 20 рублей в сутки по СМС. Впрочем, в «трудные» слова можно поиграть даром на linguafarm.ru, сайте-предшественнике «Лингвомании».

Практика, инструменты, материалы

italki.com

Социальная сеть для знакомств с носителями языка. В наличии все возможные в онлайне языковые практики: общение один на один и в группах, выбор учителей, которые преподают ради удовольствия, просмотр видео на иностранном, совместная запись подкастов.

livemocha.com

Онлайн-курсы английского и не только в несколько уровней. Большое мультиязычное сообщество.

vocabulary.co.il

Изучение английского языка в игровой форме. Кроссворды, викторины, скраблоподобные вещи.

english-test.net

Много разных тестов для самопроверки.

study.ru

Сайт для выбора обычных и дистанционных курсов за деньги.

librivox.org

2000 бесплатных аудиокниг на иностранных языках. Некоторые из них доступны на сайте interactiveselfstudy.com, синхронизированные с текстовой версией.

real-english.com

Видеоуроки с субтитрами и сопутствующими упражнениями.

multitran.ru

Наиболее полная подборка иностранных словарей в рунете.

translate.ru

Переводит куски текста и целые сайты. Качество перевода по-прежнему машинное.

www.archive.org/details/texts

Хранилище книг и периодики HTML-формата в «Интернет-архиве». 1,3 млн текстов.

books.google.com

1,5 млн единиц хранения в формате PDF. Не все можно прочесть полностью — из-за авторских прав. Готовится версия сайта для мобильных устройств, доступная пока только владельцам айфонов: books.google.com/m.

 

источник www.rambler.ru

 

Грация от фотографа Lois Greenfield



Фотограф Lois Greenfield

САЙТ

Часть 1 тут





ДАЛЕЕ

Американское Образование



Читать далее...

это моё. незаконченое. непонятное. но моё



выкладываю то что мучила.. да, бред... да, нет мысли... да, да, да... она даже не дописана, но... я хочу чтобы это было здесь.


Есенція чуттів
Розділ 1

Вона нагнулася і підняла цеглину.
- Глянь, глянь… цікаво от скільки їй років? Ну тобто у скільки разів вона старша за мене?
- Не знаю. Може совковська… не пізніше.
- А раптом ще з середньовічної фортеці?
- Розмріялася. Нє, точно радянська.
- От фігня…
Ліліт пішла вперед. Нет відкрила бег і вкинула туди цеглину. «Нехай. Я буду вірити, що вона відчула руки середньовічного слов’янського лицаря». Зупинка. Глибокий вдих. Солодкувате повітря з гірким присмаком міського диму заповзло повільно у легені… повільно, тягуче, наче маршрутка у час пік. Тут завжди солодке повітря… бо весна… бо тепло… бо он за тим пагорбом купка панків курить канабіс… бо просто солодко. Так. Якось це дивно. Це таємне відчуття…
- Нет, ідрить твою наліво, ти можеш там не копатися? Я посивію тут з тобою!
- Та я вже йду…
Нет сунула крізь кущі до своєї подруги. Чіпляючись полами пальто за маленькі гілочки і обламуючи їх вона, наче дика пантера, продиралася крізь хащі. Попереду замаячило червоне пальто Ліліт.
- Ти чого гальмуєш, подруго? В решті решт я тут депресую, а ти шляєшся по кущах.
- Ліліт, ти відчула це повітря?
- Бльо, ти кінчений романтик. Хоча… ти про маріхуану?
- Та й не тільки…
- Так. Все. Тут і зупинимося…
Лі дістала з бегу \ пакет портвейну і сіла на траву. По-заправськи і з явним професіоналізмом вона відірвала зубами краєчок. Нет присіла поруч і поглянула в небо. Сьогодні гарне небо.. червонувато-синій захід…і червоний портвейн… і червоний шрам на руці від минулорічного падіння на скло… і червоний плащ Лі… Ковток… У трахеї тепло… трохи паморочиться в голові… але тепло… Коли в душі зимно, то найкращі ліки. Тепло в легенях і в шлунку, в голові… тепло… якось так все забувається…



- Чому він мені нічого не пояснив?! Я така страшна?
- Ну не така…
Ридаю… погано до жаху… я не можу. Не можу заспокоїтись. Не можу зупинити цей потік сліз… Чому так штовхають у вир? Чому не попереджають про те, що хочуть вбити? Він втік, залишивши мене в ступорі. Та знаю, знаю я що він до мене нічогісінько не відчуває, не жалю, не солідарності… Та хоча б міг він виправдати ту благородність котрою я його наділила, і все пояснити? Видно не міг… чи не зміг… чи не захотів… Він став для мене якимось чудовиськом… бездушним, без краплі співчуття і розуміння… та всеодно у мені б’ється якась тупа нікчемна надія, що він коли-небудь все пояснить…Я знаю, він так себе поводить лише зі мною… так жорстоко… та хіба я цього заслужила?
- Я помру…
- Не мели дурниць.
- Помру…


- Знаєш. Я ціню свою свободу…
- Так, Нет… це єдине, що варто цінувати… Бо інше – то як пісок..
- А свобода виходить – вітер?
- Так…
- А знаєш, пісок не розчиняється у воді.
- Це ти до чого?
- Сльози ж то вода…


Мені сниться один і той самий сон… Я сиджу на капищі і вдихаю запах свого прокуреного волосся… шампунь і цигарки… вітер в обличчя.. теплий.. наче лоскоче мене за вуха. Я вдихаю запах свого волосся, повітря.. запах цієї весни… захід сонця.. такий чудовий, перламутровий, чистий захід сонця. Як слойоне желе… сонце ледь підсвічує постать хлопця… він палить і посміхається… і моє серце шалено калатає… б’ється об грудну клітини маленькими кулачками і кричить «я кохаю!!»

Нет стояла на обриві і вдивлялася вперед. Ніхто й ніщо її не турбує. Та й чи має? Вона і ця стіна… стіна, на руїнах якої вона стоїть і паплюжить своїми мартінсами, стіна, яку вона по камінчику будує навколо себе, щоб не бути такою уразливою, стіна яку вона вже мала сміливість збудувати всередині себе і тепер тішиться з примарливих візерунків на її цеглі. Стіни.. бетонні, цегляні, з пластику і картону… навіщо їх будують люди? Вона знає навіщо їй ЇЇ стіни. Та чи для цього ж вони треба іншим? А вітер підштовхував її у вир яру…

Прыгай вниз, прыгай вниз не бойся,
Тихо шепчет мне в душу дождь.
Прыгай вниз и не беспокойся о том,
Куда ты попадёшь.
Прыгай вниз, прыгай вниз не бойся,
Твоя жизнь сплошная ложь.
Прыгай вниз и ни о чём не беспокойся
Всё равно когда-нибудь умрёшь.

Нет не розуміла, чому так швидко проходять вихідні? Це якийсь нонсенс… Саме те, що все хороше має здібність НАСТІЛЬКИ швидко закінчуватись… і от знову на порозі школи. Це не просто школа… Це приміщення мало на Нет якийсь дивний вплив. Її нудило від однієї думки про них, вони чавили її голову і психіку, хоча вона й любила будувати і спостерігати за стінами, та ці стіни були наче прокляті. Як тисячі ножів пронизували її голоси тих служниць того пекла – вчителів. І тут з резервуару для накопичення рідини вражень і пізнання вона ставала унітазом для блювотини проблем своїх друзів. Вони її не давили… Вони просто не давали ЇЙ змоги сказати щось. Наче кляп затикали рота і все що Нет могла робити, то лише безпомічно кивати головою і слухати… А голосові зв’язки вимикалися. І де той клятий пульт дистанційний, що робить це??

-Нет, золотце! Як добре, що ти прийшла!
Ну от. Починається. Цікаво, а якщо викреслити пафос, прибрати лицемірство і вимкнути театральність, від цих людей щось залишиться?
- Привіт, Віт. Як справи?
О ні… Спитала. Рефлекс. Все. Готуйся, люба Нет. Шукай свій пульт і вимикайся…
- Ти не уявляєш. Мені дзвонив Діма. І знаєш що? Ти не уявляєш! Сказав, що я йому не дзвоню. Ну я ж не дурна. Давай йому впарювати…
А далі туман… Нет кивала головою і дивилася за спину Віти. У голові дивні думки… Вони як мурахи снують туди-сюди… Так дивно… Вона не знала про що саме думає… Але про щось так хотілося…
- Ну а ти як, Нет?
- А? що? А… я…
- Ой, ну то добре. Я побігла. Треба ще забігти до Сашка.
Вітин силует змішався з тягнучим натовпом школярів. І так завжди. Чому її то не дивує? Спершись на підвіконня вона глянула за вікно. Чисте блакитне небо переправляло як маленькі кораблики білі пухнасті хмаринки… Вона завжди мріяла пірнути у них… Вони схожі на суфле.. або пір’я.. ну точно щось таке м’яке і тендітне у що хочеться закопатися з головою і не вилазити. Хмарки чіплялися за верхівки дерев. Вони пробивали в них дірки і наче під час мейозу вони ділилися… ще більше повітряних суфле… Навпроти школи була покинута стара пошарпана будівля. Вибите скло, з якого чорніло темне нутро будівлі, облізлі стіни, відсутність перекриттів. .. а на даху маленька оглядова площадка. Нет потай від усіх мріяла залізти туди і відчути себе пташкою. Бачити місто з висоти польоту ластівки… А може там можна доторкнутися рукою до омріяних хмар?


Сьогодні мені не хочеться ні з ким спілкуватись. Просто не хочеться… Бо посеред березня пішов сніг. Він гнітить мене, чорт забирай! Їду в метро і розглядаю проводки за вікном… нічого-нічого не хочеться… Ця втома. Що каменем повисла на шиї… як вона мене вбиває… тупим ножем ріже по скронях… повільно спускаючись, зачіпляє щоки, шию.. вслід за холодним лезом стікає тоненька цівка теплої синьої крові…як мені боляче…
Хлопець у зелених гріндерсах стояв до мене спиною. У вухах гриміла музика. Я прислухалася… Мені завжди цікаво, що слухають люди. Тим паче хлопці. Тим паче у гріндерсах. І тим паче в зелених. Але гудіння колес поїзду, ця пісня без початку і кінця яку співають металеві колеса, переривала звуки тої музики. Я глянула в очі того парубка. Тьмяні сірі очі… а на райдужній оболонці маленькі, наче у хутра в тигрика, смужечки… Чогось мені запали в душу ті очі.. непрозорі смугасті очі…



- кохання гірше від смерті.
- чому ти так вирішила? – здивовано повела бровою Лі.
- бо смерть не перебирає – косить всіх. Гарних, страшних, розумних. Недолугих…
- а кохання??
- воно перебирає. Так прискіпливо роздивляється кандидатів, відсіює тих, хто не сподобався…
- ну чому ти так вирішила?? Хіба є для цього причина?
- До мене ж воно не приходить… та й до тебе. Висновок: або його нема або ж воно просто нахабно перебирає кадрами…
- Ти ще надто молода й зелена щоб так казати…
- Але я вже занадто побита і поранена щоб так думати.


На життя ніколи не можна дивитися тверезо. Серйозно вам кажу. Бо тоді весь цей ідіотизм стає настільки очевидним, що знаходитись у цьому смітнику стає просто нестерпно. Погляд тому має бути наче після двох пляшок пива. Ти ще розумієш що навколо тебе відбувається, віддаєш прорахунок собі що це кляте лайно, АЛЕ ти ще віриш у те що з цього гівна можна зробити пулю, і до того ж непогану. В цьому то й весь кайф . Суть ще й у тому що ти починаєш щось робити, бо віриш… Ця віра дає тобі добрячого копняка і ти злітаєш зі злітної смуги своїх нікчемних починань у небо змін. Але шкода що від цього псується печінка. Зате мозок не роз’їдається сірчаною кислотою реальності. А зараз вже й не розумієш що, чорт забирай, краще. Тому я беру пляшку пива і чекаю копняка від долі…

Ніколи не кажи, що те чим ти жив довгий час – «фігня на постному маслі» . Бо тоді все твоє життя втрачає сенс, а думки і слова перетворюються на сміття, що вилазить з вух та інших усіляких дірок в голові.
- Чому ж ти кидаєш НАС? Кидаєш ЦЕ ВСЕ?
- Нет, колись і ти зрозумієш що це повний відстій. Я переросла це і все.
- Ти переросла принципи і своє життя?! Хіба це не смішно?!
- Які принципи, чорт забирай?! Іти невідомо проти кого і боротися невідомо за що?! З вас виходять паршиві Байрони. Це все перший клас штани на лямках.
- Мені не віриться що ти кажеш це… проти невідомо чого… сміх крізь сльози. Кіті…
- Ви придумали якусь неіснуючу кляту систему. Хіба це не по-дитячому?!
- Совковська психологія, нажаль, міцно засіла в дурнуватих, схожих на губку для ванни, головах. Бо дівчинка має носити яскраві речі, любити рожеве, цукерки-квіти-ведмедиків і повертатися додому не пізніше сьомої вечора. А хлопчик має носити штанці на підтяжках, читати книжки про «ВЄЛІКУЮ ПАБЄДУ» і ходити в гурток авіабудування або ще якісь «ачумєлиє ручкі».А коли ти, клята антирадянська дитинка, вдягаєш важелезне взуття і йдеш по вулиці тримаючи за руку «авіабудівника» дорослі тітки й дядьки дивляться на вас як на прокажених. Та розумієш ось що… Ми незалежні. І на нас тавро цих змін. На наших долях кров’ю прописана воля і її відчуття. Просто ми маємо доводити людству, бо маємо що доводити.
- Це все дурня. У дорослому житті таких борців за волю і вигадану нікому непотрібну справедливість викидають за борт реальності , в кращому випадку
- Дурна ти… життя є і за нього треба боротися!
- Це ти дурна.
Нет піднялась з лавки і не обертаючись пішла геть. Вона йшла на зустріч гарячому червоному диску західного сонця. На зустріч теплому, ні, буквально гарячому літньому вітру, що б’є по обличчю пилюкою і дорожнім сміттям. Назустріч безкінечній дорозі життєвих принципів. На зустріч її зеленій мрії під назвою «свобода». Геть від людей яких затягує буденність. Нехай вони і на борту цього життя. Та чи реальне воно, дійсно справжнє? Чи можна називати життям сукупність забобонів, правил та подвійної моралі? Ні, не варто обезцінювати і збочувати значення цього слова.
Так, ми ще не відчули всього гіркого смаку життя, та дайте ж, чорт забирай, нам розкусити його самим! Нас не треба штовхати і повчати. Ми самі стрибнемо і зрозуміємо, що приземлюватися не завжди так безболісно,як ми думали. Нехай це життя саме розкриє нам свої секрети. Нехай ми самі вдихнемо це повітря свободи і відчуємо на шкірі глибокі пекучі порізи від пут обов’язків. Але ми хочемо боротися, добитися щоб шрами від цих порізів були менш глибокими, а повітря якнайсолодшим. Ми вільні бо живі! Живі бо вільні! Нехай наші ряди й зменшуються – душа не стає слабшою.
червневого вечора. Проміння пронизувало її наскрізь. Здавалося, що вона світиться, як те коло, що передчасно ховається за будівлями і яке люди цієї планетки звуть «Велика Зірка Сонце». Вечір. Подих. Крила. Політ. Нет закричала, і від стін сірникових коробків , які жителі міста звуть «будинками» луною відбилось «СВОБОДА»!!
Свобода п’янить. То хіба може а абсолютно вільна людина тверезо дивитися на життя?!

Живи поки молодий! Думати будуть сорокарічні жінки, а ти живи ! Дихай. Роби дурниці. Плати за них ціною гарного настрою і ЖИВИ, ЖИВИ, ЖИВИ! Це життя варте того, щоб всю ніч не спати, дивитися на нічні вогники в сусідніх будинках і засинати зустрінувши схід сонця. Воно варте купання у фонтанах в одязі. Воно варте щоб просто насолоджуватись ним. І, чорт забирай, просто так любити захід сонця не може ніхто. А я можу. Бо знаю, що це прекрасно. Бо я це бачу. Бо це є так. Бо це життя. Роби свої впевнені шалені необдумані кроки по дорозі. Вона пробачить тобі будь-яку помилку. Бо по-іншому вона не може. Вона ще молода. Живи. Не думай що буде завтра. Головне що воно буде. А ти живи. Закарбовуй кожну секунду на плівці своєї пам’яті, щоб через років десять дістати її із архівів своєї пам’яті та посміхнутися. Головне – жити. Шукати. Знаходити. Помилятися. Просто жити.
Никто понять не может,
что надо просто жить.
Дышать, страдать и плакать,
и жизнь свою любить.

Рвать струны, петь не в ноты,
Не спать летом ночами.
И глядя в небо-звёзды
Раз опьянеть мечтами.

Ошибайся, вставай, иди дальше
Наша жизнь это путь в никуда.
Но шоссе твоё будет ярче –
Впереди огнём тлеет мечта.

Дружище, молодость как яд:
Она мутит рассудки.
Но есть в ней плюс один всегда –
Ломает предрассудки.

Что дальше будет – не известно.
Хотя не стоит и гадать.
Пусть жизнь идёт. Где будет финиш
С тобою нам не стоит знать


Коли іде по пустій, зеленій і трохи занадто вже безлюдній вулиці, у вухах лунає КІНО, то їй стає абсолютно пох на все. Губи ніби самі підспівують : «Наше серце работает как новый мотор, мы в 14 лет знаем всё что нам надо знать. И мы будем делать всё что мы захотим, пока ВЫ не угробили весь этот мир». Вона іде і не знає чи чекають її там, у її остаточному пункті призначення, чи є там взагалі хтось? Але поки заряджений акумулятор плеєру, а небо розтягується над головою як використана жуйка за десять копійок(знаєте, є такі. Ще з наліпками з героями тих серіалів, які ніхто і ніколи не дивиться) і дихає безмежною, якоюсь навіть трохи банальною блакиттю, її ніщо не колише. Вона думає про щось тупе, але спокійне і рідне. У неї не було дурної звички пхати гівно у D&G. Сенс? Нет ніщо не змусить збитися ритму, що пульсує в її венах. А зараз кров б’ється і вдаряється об еластичні стінки судин під музику, що рухає серце: «Мои друзья всегда идут по жизни маршем, и остановки только у пивных ларьков.» І вона вдихає повітря, що увібрало у себе весь сморід великого міста. Легені наповнюються, альвеоли вбирають у себе цей пил… і їй це подобається. А я смеюсь, хоть мне и не всегда смешно; и очень злюсь когда мне говорят, что жить вот так как я сейчас живу нельзя! Но почему? Ведь я живу!



Як добре що в своєму житті я навчилась одній неймовірно важливій і корисній речі: розважати себе у маршрутних таксі. А це, знаєте, надзвичайно важливо у великому місті з міліоннами машин і такою ж кількістю заторів на дорогах. Гра не така цікава як «дожени мене цеглина» і не така весела як літрбол ( знаєте, як це весело коли чемпіони цієї гри не можуть на ранок нічого згадати?), але… на безриб’ї і рак риба
Першим, хто запав мені в око, був молодий чоловік, доволі приємної, ба більше привабливої, зовнішності. Але він був абсолютно посереднім. Була в ньому лише єдина особливість… особливість яку, здається,помітила лише я… В руках він тримав розпаковану, може вже й почату, пачку «Мальборо червоні». Мене це зачепило, бо в своєму житті я знала лише одну людину яка курила таке гівно. І ця людина була жахливо, просто до абсурдності доведена своїм егоїзмом, гедоніст і просто, нажаль, красунчик. Цікаво. А чи всі хлопці, що курять Мальборо без фільтру - егоїсти?Цікаве б дослідження було б або якась тупенька наукова дисертація. Прослідкувати якийсь таємничий, майже містичний зв’язок між куривом і характером курця… Наприклад: ніжні і романтичні хлопці курять супер легкі, добрі і веселі хлопчаки – легкі, егоїсти і циніки – без фільтру, геї та гламурні дівки – сліми… До речі, треба глянути, що курить мій брат… Адже може значно вплинути не лише на його потенцію або її відсутність, але й стосунки з оточуючими. Раптом йому попадеться така ж схиблена дівчина як я?

- НЕТ! Ти що, заснула? Виходимо зараз.
- Еге.

Встаю з нагрітого моєю дупою і сонцем сидіння, вимикаю музику у плеєрі, і , наступаючи на ноги пасажирам, рухаюсь до виходу.

- Лі, а правда. Що ми і через років 20 залишимось такими? - спитала Нет,лежачи у високій траві на горі за містом і дивлячись у неначе паперове сіре небо.
- Якими такими? Молодими і пришелепуватими? Навряд, сестро. Ми постаріємо і вкриємось сіткою часу і проблем.
- Ні, це все ясно. Ліліт, - вона припіднялася на лікті і глянула подрузі в очі, - ми маємо залишитись з нашими ідеями.
- Тю, - Лі розслаблено посміхнулася і зарилася обличчям в траву, - це само собою подруго. Ти що?Я буду бабцею – хіпі яка буде давати дурнуваті поради психологічно неврівноваженим неформально налаштованим підліткам, а ти будеш надавати першу невідкладну допомогу при похміллі. І це все буде в пересувному фургончику під мотиви і удари басів метал-груп.
- Знаєш, це літо значно змінило мене. Я не шукаю вічного…
- Кохання?
- Так. Я борюся за мінливе, – вона скочила на ноги і підвівши голову до неба, що збиралося підступно линути дощем, - за те що живе лише в мені і тих, хто такий же як я. Я не хочу щоб зникала свобода, яку дарує нам наша впевненість і фаталістичність характеру. Розумієш?
Ліліт підвелася і стала поруч.
- Так. Один у полі не воїн, мала. Але ти не один…
Небо розревілося чи то від щастя чи то від туги, заливало за пазуху і у капці, куйовдило волосся, а дівчата бігли вниз по траві і шалено сміялися…


Nightwish – Last of the wilds
Така от шалена компанія у вигляді молодої дівчини, юнака і віслюка повзе собі по схилам гір. Ясна річ, що вечоріє, і чуваки, само собою, шукають де ж то можна переночувати. Бо тим паче ще й починає накрапати дощ, що є неприємним для зачіски молодої леді і геть відразливим для меча хлопчака. От вони ідуть і бачать попереду якісь вогні. Ну ясно, що це така собі сільська таверна. Де повно п’яних чоловіків, де тепло, пахне свіжим пивом і хлібом, де повногруді офіціантки, щовечірні бійні і гри у карти. Молоді люди заходять і їх буквально закручує вир цієї абсолютної свободи дій. Де дівчина іде танцювати, а хлопець замовляє по третьому келиху відмінного темного пива. Вони у самому вирі, програють віслюка у дурня якомусь сільському алкоголіку, але їх це зовсім не засмучує… Товаришують і знайомляться, обмінюються дрібничками… Та все хороше має хєрову звичку закінчуватися. От і вони приїжджають до свого величезного палацу, де все спокійно, все по правилам, все сухо і нудно. Перебирають здобуті у таверні дрібнички, зі сміхом згадують усе, що з ними трапилось… Відкривають подаровану власником табакерку, і… Музика, п’яні чоловіки, повногруді офіціантки, карти, пиво і веселощі… Їх радо зустрічають їх нові друзі. Сміх, радість, воля…Добре ж бути справді вдома!

Сідає батарейка на плеєрі, музика обривається… Погано ж опинятися вдома…Шкода що ця таверна тільки у моїй уяві, а та руда – не я…

- Такою я люблю тебе більше.
- Якою такою?
- Такою живою… У тебе знов загорілися очі… Я не читаю на твоєму обличчі «де моя смерть»… Ні. Такою я тебе просто обожнюю.
- Лі, я зрозуміла просто лише одну річ, через яку не варто помирати.
- Яку?
- Я ще не все спробувала у цьому житті, щоб так поспішати у інше. Ні, прискорювати реінкарнацію я не буду.
- Ну і добре. Пива?
- Так, будь ласка.
І небо засміялося разом з ними. Сонячне проміння провело по їх обличчям і зупинилось. Цей світ їх і тільки їх. Двох молодих, двох вільних і на заздрість мерцям з Замкової, двох таких живих.

Останнім часом у моєму житті так багато сміху. Так багато мрій. Так багато подій. Причому таких подій, що може наробити лише така людина як я, тобто без гальм, інстинкту самозбереження і абсолютно безконтрольна з боку правоохоронних органів у вигляді батьків. Що зі мною? Невже я повертаюся до життя? Мені знадобився рік, щоб з усім змиритися, щоб залікувати рани, щоб привести свої думки у порядок, щоб закохатися і щоб почати знову боротися. Що ж, з мене кепська Джульєтта, але непогана Дзвінка. Чи може хтось ще…та не важливо. Мені знадобився рік щоб зрозуміти, що майже ніщо не має значення 


Мабуть більше за все Нет не любила генеральне прибирання. Нудна робота, яка в принципі відбувається в пусту. Чорт, ну через півгодини їй треба буде книга, навушники, диски, загублений медіатор, вона не зможе згадати куди це все запхала і знов перегорне все до гори дригом. Але між злою як сам диявол мамою і неприбраною кімнатою безпосередній зв’язок. Тому раз у місяць треба зазирати у шухляди, жахатися і кричати «ого скіки тут усякого гівна» або «так ось куди я поклала зарядку від мобільного» і благополучно закривати їх назад. Це у Нет виходило приголомшливо добре. Ще б пак – роки практики. Тож і сьогодні, як і кожен місяць, вона всілася на підлогу і відчинила останню шухляду у шафі. Та щось вдарило її покопирсатися у ній. Може відсутність Інтернету, може подруги, що були у від’їзді, як завжди не вчасно… Але… свята-святих музичної колекції її батька зараз лежить у неї на колінах і маленькою ручкою протирається від пилу. The Beatles, Pink Floyd, Deep Purple, The Doors, Rolling Stones… Нет глянула на старі платівки… «Як шкода, що зламався той наш старезний грамофон… Хм… мій батько і така музика? Щось неймовірно несумісне, дике і дурнувате…» Але платівки назад вона не поклала. Розклавши їх на столі вона вдивлялася у кожну з них окремо і у всі разом одночасно… Перлини старого року, гімни нового металу, рушії хіповського руху… Це все настільки забуте старе, що зараз так хвилює її молоде серце… У її уяві повставали картини шалених і яскравих 60-х… Хлопці з довгим волоссям, «sex,drugs,rock’n’roll”, вияви свободи людської індивідуальності… Це були більш ідейні речі, ніж сучасні «панки хой» тих людей, хто нічого про це не знає… Але ніщо не заважає зробити й їх ідейними. Нет зібрала платівки у стос і, поклавши на нього голову, заснула…




Мне от пола до неба один лишь вздох,
Ты на небе лох – я на полу как бог.
Мы откроем эти двери, что давно так затвердели,
Наблюдая крепость стали, силы наши вырастали…
Отпусти меня тело,
мне хочется знать
Где и в какой стороне
Отыскать мне свой мир
И свободу познать,
Жить параллельно земле.
Научится бы мне для себя открывать,
Каждую новую дверь.
Постараться обратный путь не забывать,
Там где я живу теперь.
Мне от неба до пола один лишь шаг,
Я то думал с жизни идти не так.
Мы открыли эти двери, но закрыть их не сумели,
Оказалось жили-пели про другие параллели.













Розділ 2


Чи є життя після смерті? Ні, навряд чи. Я це знаю. Ти живеш, як віслюк пашеш на якихось козлів, як бджілка трудишся, крутишся як лабораторний пацюк у колі… а потім бац – очі закрились. І більше не відкриються. Ще ти можеш бомжувати,пити, заробляти на життя випадковими крадіжками, коротше жити як шмат лайна і все одно закінчиш раптово і назавжди. А ще ти можеш бігати по клубам, ковтати якісь різнокольорові таблетки і щоночі летіти за допомогою фену на інші планети, або ж у інші виміри добряче викуривши косяк-другий. Але все одно одного ранку твій обкурений і наколотий друг не зможе відкачати тебе від чергового передозу. І от ви опиняєтесь в ніде. Там немає козла-шефа, пляшки горілки, екстазі. Там немає нічого. І тебе там теж немає. Немає емоцій, немає навіть просто глузду щоб сказати « от бля. І я помер?» І чорт його знає що там залишилось після тебе. Чи то купа голодних маленьких дітей, чи пуста коробка з-під холодильника, чи недокурена трава… тобі просто байдуже. Бо тебе немає. Тебе немає в будь-якому випадку.

Нет сиділа на стіні звісивши ноги вниз і з зосередженим виглядом вдивлялася в лінію горизонту. Що вона там бачила? Мабуть не лише будівничі крани і коробки багатоповерхівок.
- Нет, ти що привида побачила? – посміхнулася Лі.
- Ти думала що буде після смерті?
- Дурне питання. Подумаю про це на смертному одрі. А зараз я живу. І хочу насолоджуватись цим живим станом моєї особи.
- Але все може обірватися раптово… за плечима не буде нічого. І попереду теж нічого. Так ось марно прожите життя з пляшкою пива в руці.

- Ти молода. І якщо зараз не гепнешся зі стіни то проживеш ще добрячих 4-5 десятків років. Навряд чи тоді за плечима нічого не буде. А поки живи. Колекціонуй оте «нічого» в скарбниці свого життєвого досвіду.


Ні. Там нічого немає. Але поки я маю змогу дивитися на горизонт, посміхатися західньому сонцю і робити помилки я не маю жодного морального права казати що немає нічого. Небо блакитне а отже і ми живі. Розмальовуючи душу в різні кольори веселки ми живемо. І маємо цим насолоджуватися. Нафіг смерть. Щось ще буде. Але не сьогодні.

Шел человек, оклеветав крылья свои.
Делаю, погибаю.
А в этот мир с другой стороны гнал ветер крики души.
Я тебя не понимаю.

Шел серый снег, таял в руках. Звезды мои
В небе от меня скрывая.
Я же узнал, что где-то внутри меня
Есть даль, даль, даль…

И застыли в окнах,
Люди таяли не дыша.
Какая новость,
Наконец-то ко мне пришла душа!

Мой новый мир остановил безумный бег сонных лиц.
Я и сам остановился.
И стало мне не так-то легко понять: куда делать шаг?
Перелистывать страницы.


(Тут мала бути х**ня про беззмістовне кохання й інші плотські втіхи. Вона тут і була. Але вже ж занадто х**ова.)




Сьогодні я задумалася над тим як ми виросли…ось, ще нещодавно, здавалося що вчора, ми гралися з тамагочі, обмінювалися наліпками і кепсами,били хлопців книжками по голові і мріяли як ми будемо дорослі і нам буде по шістнадцять… і ось ці омріяні шістнадцять. Як багато змінилося. А скільки ще всього не сталося. Скільки не сказано, не вимріяно і не зроблено. О, шістнадцять то не вік, то злітна смуга. Як би мені тоді, шестирічному малятку, сказали б що у шістнадцять я буду любити солодке колекційне вино, дуріти, неформали ти, слухати важкий рок і вчитися грати на гітарі я б не те щоб не повірила я цьому «брехунові нахабному» б врізала межі очі. Але ось вона, дійсність. Колись 15 серпня був просто днем. Як і 20 лютого. А «день граненого стакану» був для мене якимось дивним звукосполученням. А сьогодні ми з посмішкою, сидячи дупою на снігу, в лютому відмічаємо день народження Курта. А в серпневу спеку з міліонами інших згадуємо Цоя. І це все було задовго до нас. І буде після. Колись нам це ні про що не говорило, сьогодні ж кричить про багато речей. І ми переосмислюємо життя. І розуміємо, що наша злітна смуга освітлена сонцем нашого світу. В якому ми вічно молоді і вічно п’яні.


Нет вдивлялася у вікно, у дрижаче повітря від спеки, у небо, що розслоювалося і тануло на горизонті, у будинки, що плавилися від пекельної температури… вона відчувала себе морозивом.. солодким, липким і швидко танучим…в голову лізли дивні спогади… ще десять років тому вона гралася в цій кімнаті ляльками, років зо п’ять тому вона роздивлялася тут дівчачі журнали, торік фарбувала нігті в чорний… а цього року чорними нігтями відколупує шпалери біля підвіконня. Як плине час…як швидко міняється все навколо… як швидко міняються пріоритети і життя в принципі… мета,принципи, стосунки… в цьому коловороті ностальгії і непотрібних спогадів Нет дістала запилений альбом з дитячими світлинами. Це була остання нездорова реакція її задимленого мозку. Ха… колись вона була дитиною… і думати не думала зачиняти двері в свою кімнату. А зараз її бісить коли хтось паплюжить своїми ногами її простір. Вона і зараз дитина. Куди вона від цього дінеться? Але вона не дитина що бере льодяники з рук перехожих, бо у неї достобіса милий писочок; вона одинак, вовченя, має неймовірний талант бути самотньою у натовпі. І їй це подобається. Чорт забирай, вона любить це! Ця інтелектуалка що косить під олігофрена зводить з розуму пів міста. Голова іде обертом від цієї неповноцінної, інвалідної дорослості, що має примарний смак самостійності.

Підліток… який хєровий стан вікового розвитку. Тобі 16. Тобі ще не продають алкогольні напої у крутих супермаркетах і ти все ще маєш просити у батьків дозволу завіятися з друзями на всю ніч. Але ти вже не можеш відлити за найближчим кущем у парку якщо припече як п’ятирічна дитина або ж несамовито мотаючи головою стрибати в магазині електротехніки почувши з новенького фабричного музичного центру улюблену пісню. То сенс мати цю так звану «дорослість»?? і весь час ти маєш під когось підлаштовуватись. Хай позакривають рота ті , хто заперечать цьому!Ти маєш підлаштовуватися під обставини, батьків, тимчасове керівництво… хочеться мати все і одразу. І щоб як вибух в грудях. І щоб надовго. І щоб незабутньо. І щоб ще повторилося.


Видимо станем мы близки не этой ночью.
И не куда не сможет ночь нас увести.
Видимо дождь решил спасти двух одиночек.
Пламя отчаянной души снова тушил.

Говорят это миф, и никто не сказал: «Любовь чиста».
Говорят этот мир, никуда не ведет и жизнь пуста.
Говорят это мы, расшатали себя до крайних чувств.
Говорят это мы, все придумали, прогоняя грусть.

Видимо все, что видел я – страшная пропасть.
И никого уже ни чем не удивить.
Видимо все, что слышал я – старая новость.
Снова пытается меня в пропасть тащить.
«




Бувають дні коли відчуваєш себе виблюваним з цього життя. Тебе пожували, обслинили і розкусивши, відчули гіркий смак блювоти. О так. Що може бути іншого всередині резервуару для зливів помий навколишньої інформації?Коли вона не сприймається – ллється через вінця. А та що лежить давно – гниє і тліє. Мене нудить, нудить від цього світу.. що пхає мені в мозок непотрібні системні диски. Що псує мені пейзаж бетонно-металевими трупами. Коли цей світ зжере себе з середини?Коли закінчиться ця безперервна зміна, що ввела мене у перманентний стан прострації? У вашому 1-фенілі, 2-метиламінопропані крові не виявлено….

Хотілося випити це життя як келих терпкого вина. Висмоктати до останньої краплі все, що воно може дати. Зафіксувати кожен мент сонячного обліку на обличчі старого міста. Пірнути з головою у синюватий розчин формаліну цього міста, що повільно розкладається. Хочеться увійти у кожний потаємний, часом сакральний куток цього мурашника і відчути там себе людиною. Ірреально, містично…ловиш ніздрями прощальне повітря літа. Останній літній пил. Ходиш, як наркоман після чергової вмазки, по сутенілим вуличкам і площам. Вдивляєшся в обличчя безликих людей і бачиш там фіксацію пустоти. У твоєму 1-фенілі, 2 –метиламінопропані крові не виявлять…

Увімкну фотоапарат. Сфотографую небо. Де рясніють зірки. Де яскравою плямою посміхається сонце. Де білими ведмедиками розпливаються пухнасті хмари. Де розсікає реальність блискавка. Сфотографую себе поруч з цим небом. Нічого не ліпиться. Все беззмістовно. Чи варто продовжувати цю нікчемну фото сесію?

Ты снимаешь меня на видео…
Я сижу у воды в прострации
и рисую на мокром песке
исчезающие цивилизации…

Ты снимаешь меня на видео…
Я боюсь твоего приближения,
будто кто-то в силах ослабить
межпланетное притяжение…

Ты подбросил камеру в воздух
и она снимает звезды,
и она снимает небо…
Ты так хотел зафиксировать Вечность…

Ты снимаешь меня на видео…
Чистый воздух насыщен озоном…
Все заполнено электричеством
и глухими раскатами грома…

Ты снимаешь меня на видео…
Сокращается расстояние…
Исчезают цивилизации…
Где-то рядом твое дыхание…


Жити швидко, померти молодим. Оу є. Sex, drugs, rock’n’roll. Оу є. Я не народжена щоб керувати міністерством або померти бабусею (так-так, Ернеста Гевара перевертається в могилі) Оу є. Натхнення завжди приходить десь о другій ночі, коли терміново треба закінчувати кляту домашку. Оу є. ми рано, о ми рано згораємо. Як невчасно запалений сірник. Оу є. хтось може прибрати цих надокучливих егоїстичних псевдо талановитих літераторів? Мерсі. Так. Дозвольте мені виключити вашого настільки лагідного настільки травня (о, продюсери славнозвісного хлопчачого сесі-гурту 90-х не підозрювали що підлітки 21 століття познущаються з їх «ласкавого» кастратського «мая») так велике нагромадження слів. Нагромадження негранених думок. Пляшка вина. Кислюче. Гидке. Вперше констатую факт абсолютно гівняного вина. Краще вже пити якийсь шампунь. Ні…. Живу швидко…

Коли чекаєш дзвінка, тобі не дзвонять. Коли чекаєш якоїсь події, вона обламується через те що напередодні «пиво було надто холодне». Так завжди. Ну звичайно. Закон Мерфі ще ні разу не схибив на Нет. Цей «бутерброд» завжди «падає маслом вниз»! хоча чомусь ніхто ніколи не задумувався що це лише тому що цей остогидлий бутерброд не встигає перекрутитися, бо летіти зі столу до підлоги, повірте, йому надто мало щоб препідложитись «на всі чотири лапи». Коротше щоб там не казали ці розумні дядечки про ці n кількості дослідів з –z резалтом , факт, як то кажуть , «на ліцо»: Нет з температурою лежить вдома і втикає у потріскану від кривих панелей стелю. І їй зовсім не легше від того що це вже передбачив дідусь Мерфі зі своїм законом. Але ж не дарма ці оптимістичні метафізики сформулювали оте всім нам відоме «думка матеріальна» ( з цього приводу згадується притча. Йшов чоловік по пустелі і думає: «зараз би хоч одне дерево на дорозі побачити». І обана– розлога пальма. Сів мужичок під ту пальму і далі мізкує : « ще б от водички попити». Раз – струмок з джерельною водою поряд матеріалізувався. Тут до цього легеня доходить, що тут щось не так. «Може тут привиди?»- думає він. І бачить – до нього привиди наближаються. «Та щоб я здох!»- думає чувак. Всьо. Кінець. сподіваюся всі вкумекали що цей мужик більше не жилець? Так що, дітки, думайте правильно) Так от і Нет валяється і мріє про те, що скоро знову буде віджигати на Сходах. Мріяти нам ще ніхто не забороняв, здається? Хоча якщо її мрії не збудуться, вона подасть в суд на метафізиків.

Тает во мне что-то большее
Мысли нашли невозможное
Остановись, время, не шути
Остепенись, уйди

Докуда мы дойдем, никто знать не мог
И напрасно верили в дни,
Когда мы всех поймем, и все будет в срок,
Но не ясно, где же они

Кажется нам все вокруг одним:
Белым большим, черным озорным
А все на все относительно
И для тебя поучительно
Осінь як завжди прийшла випадково і восени. З першим дзвоником зробило свій останній подих літо. Осінь… для всіх людей це дуже різноманітне і щось глибоко інтимне. Не можу щось згадати що ж для мене осінь… з зимою зв’язані перші куштування кальяну і випивки, з весною перші загули, з літом перше кохання… а з осінню окрім мого дня народження з горілкою і розсолом нічого не згадується… але таки ні. Яскравий спогад мого дитинства… у нас в парку завжди акуратні бабусі, трудівниці шевченківського комунального відділення, згрібали те грьобане багряне листя у величезні купи, більші за мене зростом … і я розганявшись пірнала у ту вогняну листяну зливу… мама лаялася що у довгому волоссячку плуталась суха трава, а я сміялася, сміялася… о, осінь… люблю теплі, відносно теплі звичайно,жовтневі дні.. коли можна йти по парку, підкидати ногами розколоті покалічені їжачки каштанів, вдивлятися у таке лагідне і мрійливе осіннє сонце між трохи схудлі крони дерев, збирати листя кленів у величезні букети, приносити їх додому, дбайливо розкладати між сторінками якоїсь радянської енциклопедії («шоб екібану зліпить», яку потім все одно не робиш. А взимку, достаючи терміново цю книгу на тебе сиплеться сухе листя)… осінь, осінь… моя 16 осінь.. здавалося б така молода…. Як можна вважати її кінцем? Ні.. осінь це така собі мелодійна прелюдія перед справжньою оргією зими.

- От і все. «Лето целое пропела, оглянуться не успела, как зима летит в глаза»…
- І не кажи… щось ці три місяці канікул промайнули як три дні…
- Бо були всі схожі? – засміялася Лі.
- Ні… справа навіть не в цьому… просто все хороше, навіть якщо в часовому проміжку займає величезний шмат, все одно настільки швидко закінчується…
- Маєш рацію. Але хороше восени ще ніхто не відміняв.
- А навчання?
- Ой, я тебе прошу… воно коли-небудь заважало тобі повноцінно жити? – Нет заперечливо похитала головою, на що Ліліт кивнула і продовжила. – Ну от. Тим паче за літо ти теж багато чому навчилась. Чомусь більш важливому ніж програма навчальна за 11 клас. Адже життєвий досвід не придбаєш потім, розказавши теорему Вієта…Та й взагалі якби ми могли робити і вчити те що нам подобається наш коефіцієнт корисної дії стовідсотково наближався б принаймні до 99,5%.
- А ще спогади… вони точно райдужно освітять дощові дні. Значить не все так погано! Підемо збирати листя на екібану?
- Яку потім все одно обламаємось робити?
- Угу
- Традиції не порушують – засміялася Лі і обняла Нет за плечі.


Что такое осень - это небо,
Плачущее небо под ногами.
В лужах разлетаются
Птицы с облаками,
Осень, я давно с тобою не был.
В лужах разлетаются
Птицы с облаками,
Осень, я давно с тобою не был.

Осень, в небе жгут корабли,
Осень, мне бы прочь от земли.
Там, где в море тонет печаль,
Осень - тёмная даль.

Что такое осень - это камни,
Верность над чернеющей Невою.
Осень вновь напомнила душе
О самом главном,
Осень, я опять лишён покоя.
Осень вновь напомнила душе
О самом главном,
Осень, я опять лишён покоя.


Что такое осень - это ветер
Вновь играет рваными цепями.
Осень, доползём ли,
Долетим ли до ответа
Что же будет с Родиной и с нами.
Осень, доползём ли,
Долетим ли до рассвета,
Осень, что же будет завтра с нами.

КИНО- видели ночь
Ми виходимо на пусті вулиці Старого Міста. Єдине що освітлює нам путь – жовто-помаранчеві старезні, ще поставлені за Хрущова, ліхтарі. Люди сплять. У вікнах світла – нуль. А засмалене, закопчене, запльоване небо не бажає показувати нам багряного обличчя серпнево-вересневого Місяця. В обличчя батогами б’є теплий вітер і від цього смішно. Машин немає. Вибігаєш на рейки трамваю. Лягаєш і ржеш. Я лягаю поруч. Два смертники, що на всі сто впевнені що не помруть. Яке дивне відчуття металу під лопатками. Одноманітна світломузика світлофору призводить до повного розширення свідомості. Ще б пак, бо окрім жовтого, що постійно блимає, інші кольори вже давно, надягнувши піжами, сплять у теплих ліжках зі своїми дружинами або коханками. Фонтани вимкнули. А плювати. На дні ще є якась вода, що працьовито переправляє від одного бортика до іншого бички. Хлюпаємося босими ногами і ржемо як п’ятирічні. Сідаємо мокрими дупами на асфальт. Відкорковуємо пляшку вина. Ти закурюєш. Невже це не цигарки? Хто б міг подумати: в центрі Старого Міста курять гандж і солодкуватий дим змушує підтанцьовувати оту страшну бабу-самогубцю, що стоїть на колонні і ніяк не наважиться чи то злізти чи то врешті-решт стрибнути вниз. Ця ніч для нас. Ми лише вдвох на цій площі. Ми розділяємо і володарюємо. Принаймні сьогодні. Принаймні зараз.


Она живет на улице Любви,
остановисъ на улице Любви.
Там чудный сад, в саду -- уютный дом...
Ты хочешъ знатъ, что происходит в нем? --


Вперед! Твой шанс -- лови его, лови!
Остановисъ на улице Любви!
Мудростъ веков -- и свежие цветы,
алмазы, звери... даже я и ты --


все у Нее, на улице Любви.
Ты хочешъ знатъ? Не слушай же молвы
о том, что когти у Нее в крови.
Остановисъ на улице Любви! © Джим Моррісон

Снежинки под микроскопом

В обычный снегопад мы не задумываемся, что обычная снежинка при изучении ее в микроскоп, может представлять из себя не менее прекрасное зрелище и поражать нас правильностью и сложностью форм. Здесь небольшая подборка фотографий снежинок, которая наверняка убедит вас в том, что так надоевшее за зиму явление выпадения снега состоит из такой вот красоты.

more