ой... ненаю шо на мене напало... купа нового, а мені нехочеться нічого... незнаю, вперше нехочеться виписати все в щоденник,сидіти зі словником і писати російською впадло...(
ненаю шо зі мною трапилось... певно я "зажралась"! останнім часом я абсолютно все маю, так неможна,людина має мати якусь ще не досяжну мету і до неї йти, і тоді їй буде цікаво жити, вона відчуватиме смак життя. який він, це залежить від мети...) можливо він матиме п"янкий аромат, а можливо неймовірну свіжість... людям неможна мати все! неможна,неможна!
як мені ожити?як повернути свій азарт до життя, своє непереборне бажання жити,коли знову запрацює фонтан щастя, що засвітлював перехожих у вигляді теплої посмішки... де те вічне прагнення до досконалості... мабуть, щоб це все віднайти потрібно зануритись у свій внутрішній світ і розібратись, що спонукало мене ТОДІ квітнути, і чи мають ЗАРАЗ якісь значення для мене ті пріоритети, які тоді окриляли мене...
та я нехочу поринати у свій внутрішній світ, адже боюсь, що буде дуже важко відійти від спогадів котрі зачаїлись десь під сердечком, аби зненацька вирватись на волю, і загарбати його в тенета смутку...
................((((((((((.........