*курилка* дала ссылку на это стихотворение..

прекрасно р написано -


"Нам ніколи до цього так тепло і тихо не було,
Рік отой непомітно, стороннім повз душу пройшов,
Ми на згадку про біль у долонях затиснули кулі,
І на згадку про смерть у серцях заховали любов.

Нас нема. Ми, як тіні обсіли столичні карнизи,
Притулились до стін, загубились в кросвордах дворів,
Ми постійно за крок, майже поряд, одвічно поблизу,
На слизькім пограниччі ілюзій, реалій і снів.

Ми назавжди такі, як на фото, за місяць до смерті,
Удостоєні звань, без проблем зараховані в сонм,
Героїзм - це не просто від кулі дурної померти,
Героїзм - це коли ми за вас помирали разом.

Все прибрали давно. Вантажівки відвезли минуле,
Наші вбивці втекли, наші діти кричать уночі,
І змовкає Майдан, ніби цього ніколи не було,
І розстріляне місто, заціпивши зуби, мовчить.

Намалюйте нам день, той, останній, двадцяте нуль другого,
І залиште нас там. Сльози втерши рукою тремтячою,
І лише наостанок усміхніться убитому другові...
Ми ж заплющимо очі.... Щоб не бачити, як ви заплачете...."