-Метки

 -Музыка

 -Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в KARR-A-THE

 -Сообщества

Участник сообществ (Всего в списке: 81) С_А_Есенин Ужасно_Прекрасная_Жизнь Питерская_лирика Magic_Forest Призраки_СПБ Владимир_Маяковский Книгоед Фридрих_Ницше _Студенты_ СКАНДИНАВИЯ Пираты_Карибского_Моря_2 КОТ_и_ПЁС Настоящие_Кубинцы Оградите_детей_от_ПОПсятины История_как_наука Тайны_Мироздания Париж-Франция фанфики_Кадетство Петербургское_Сообщество Большие_города КРИТИКА_ОСТРОГО_ПЕРА Великие_художникик_мира Дартаньян_и_три_мушкетера группа_ПЛЯЖ АлисА_навеки клоуны Психолог_для_вас Зеленый_уголок Суворовец_Синицын Русская_живопись Русский_рок_Петербург Чудеса_Питера Пираты_Карибов Поэты_Лайв_Интернета -КУРИЛКА- Мы_из_Сеченова Сообщество_АНЕКДОТЫ Фонтаны Все_Насти_здесь Виртуальная_полянка Па3иТиФчИкИ Пушкиниана ГЕББЕЛЬСА_СТРАШНЕЕ Разговоры_у_камина Фёдор-Двинятин Фёдор_Двинятин_КВН -Жизнь_как_в_кино- крылатые_существа Северная_Пальмира Русская_Мысль Индейцы клуб_интеллектуалов Студент Великий_Поэт Реконструкторы мишки_симпатяшки Свобода_или_смерть Из_потока_новостей Русь_изначальная Сергей_Бодров Чёрный_юмор я_художник Ковчег _CARIBBEAN_PIRATES_ Baraboo Beloved__Family Detective_life Doctor_Samu Finnish_Music Fragment_Community gender_vs_sex KAZAKI Moonshine nebomoreoblaka NeformaLife PRESIDENT-VirtualKBH Prison_Break Sadko_50 Stephen_Fry Supernatural_Fanfiction World_of_Islam
Читатель сообществ (Всего в списке: 13) Откритикуем_всех Мир_Критики Чеширия Строжайшая_критика Приставочные_игры Невестыишлюхи РОДНО-верие CD-MAXIMUM gender_vs_sex March_13 Mystical_Way Stephen_Fry The_Place_of_Fun_and_Pain

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 02.02.2007
Записей:
Комментариев:
Написано: 38820




Мне, ребяты, много лет - Двухсотлетний старый дед Расскажу Вам, что Вас ждет, Если кто-то, вдруг, умрет Тут диллема непростая Перед всеми предстает: Вы, конечно, сразу в рай - Нектар с нимбом подавай Святость быстро надоест - Попадете под арест В ад пойдете, не робея, Но и тут не веселее - Поганье одно, убивцы, Сволочи и кровопивцы Что же делать, хоть ты тресни.. Выход лишь один - воскреснуть))))))))))

Без заголовка

Четверг, 08 Мая 2008 г. 07:28 + в цитатник
Чорний фашизм тебе розстріляє, а червоний каже: '...будєш на мєня работать, пока нє подохнєш...'
http://www.slovoprosvity.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=44

Хамство непобедимо?

Четверг, 08 Мая 2008 г. 07:18 + в цитатник
“Хамство тем и отличается от грубости, наглости и нахальства,
что оно непобедимо”

Сергей Довлатов

“Хам, хамуга, хамовщина - отродье,
бранное прозвище лакеев, холопов или слуг”

Владимир Даль

Некоторое время назад в прямом эфире радиостанции «Радио Свобода» прошла дискуссия литераторов и общественных деятелей, озабоченных широким распространением хамства в России. Вспоминая советские времена, участники передачи пытались найти ключевые признаки хамства. После довольно интересной дискуссии сошлись на том, что хамство все интуитивно чувствуют, но никак не могут определить. Встретившись с ним (как и, например, с порнографией на экране), все понимают, что это есть хамство (порнография), но почему это так, точно сказать не могут.

Это было бы небольшой проблемой, если бы хамства в нашей жизни с каждым днем становилось бы все меньше, если бы стремительно исчезало хамство правителей, руководителей и торговцев. Однако же нет, хамства становится все больше, создается впечатление, что технический и общественный прогресс лишь увеличивают количество хамства. Интернет и электронная переписка, предусматривающие возможность анонимности, переполнены хамством и вульгарностью, ведущие радиопередач считают хорошим тоном публично хамить позвонившим в студию, государственные и правоохранительные органы из слуг народа стремительно превращаются в надменных хамов.

Хамство как рабство
Хамство цветет в условиях безответственности. По этой причине хамство значительно чаще встречается либо среди слуг и рабов, переложивших всю ответственность на своих хозяев, либо среди неподконтрольного никому начальства.

Пользователь сети, спрятавшись за экранам компьютера; бесконтрольный и никому неподвластный владелец полу-подпольной фирмы; чиновник, решения которого невозможно оспорить; милиционер, охраняющий вельможную персону, - все они чувствуют безответственность, и потому хамят чаще, наглее и изощреннее.

Агрессия, как главная составляющая хамства, процветает именно в условиях безответственности, которую дает власть или анонимность.

http://www.hamstvo.net/



Процитировано 2 раз

Без заголовка

Четверг, 08 Мая 2008 г. 02:15 + в цитатник
Авторська позицiя у повiстi Ольги Кобилянської "Людина"

Ольга Юлiанiвна Кобилянська увiйшла в лiтературу як видатний митець демократичного напрямку, майстер художнього слова. Вона збагатила лiтературну скарбницю України творами, в яких вiдбилося життя буковинського селянства та iнтелiгенцiї. Всi вони перейнятi палкою любовю до трудящих мас, бажанням бачити рiдний народ вiльним, щасливим, воззєднаним.

Цi iдеї єднають письменницю з iншими прогресивними письменни ками, якими багата iсторiя української лiтератури. Але iснує особливiсть, яка притаманна лише О. Кобилянськiй. Талановита письменниця є постаттю, що найяскравiше втiлює iдею українського лiтературного фемiнiзму межi столiть. Вона була фемiнiсткою за переконанням, фемiнiстками виступають її героїнi.

Перший твiр такого напряму й один з її перших творiв взагалi - повiсть "Людина" (1892), присвячена Наталi Кобринськiй, яка була iдейним учителем Кобилянської i прилучила її до фемiнiзму. Слiд за-значити, що у письменницi був дуже вимогливий пiдхiд i принципова позицiя щодо ролi жiноцтва в суспiльствi. Однак прогресивне твердження про потребу жiнки брати активну участь у громадському життi було обмежене тими рамками, в яких уявляла собi Кобилянська цю дiяльнiсть жiнок. Самоосвiта, самовдосконалення - ось, власне, програма О. Кобилянської, дiячки жiночого руху.

У повiстi "Людина" надзвичайно виразно вiдбились цi принципи. Втiлюючи їх у твiр, письменниця знайомить нас з Оленою Ляуфер - головною героїнею, що довго опирається намаганню мiщанського середовища звести її до звичайного на той час для жiнки становища безсловесної рабинi. Обмеженi у своїх поглядах iнтересами власного благополуччя, представники цього середовища не живуть, а животiють - бездумно i безглуздо. Всяке намагання пiднестися над "шлунковими" iнтересами розглядаються у цьому середовищi як пусте й шкiдливе мрiяння. Тим яскравiшим постає на їхньому тлi образ Олени, сильної й цiльної особистостi. Серед цього оточення вона видiляється рiзнобiчними iнтересами, художнiм смаком, тонким розумiнням мистецтва. Вона бачить своє мiсце поряд з чоловiками у прогресивному поступi суспiльства. На мiй погляд, саме тут криється визначна мистецька позицiя Ольги Кобилянської: в час, коли буржуазний свiт i його продажна лiтература зводили людину до рiвня "двуногої тварини", письменниця проголошує славу людинi - найдосконалiшому, мислячому творiнню природи. I хоч пiд тиском обставин Олена Ляуфер змушена вiдмовитись вiд мрiй про незалежне життя, стати дружиною, вiрнiше - рабинею нелюбого чоловiка заради матерiального добробуту збiднiлих батькiв, вона не може до кiнця змиритися з цими обставинами. Дiвчина вивчає свого майбутнього нареченого уважно, шукає в ньому те добре, що ви-кликало хоча б повагу замiсть любовi. Я в цьому вбачаю не лише усвiдомленi принципи героїнi, але й наслiдування "книжковим" iдеалам. Та це - моя думка.

Вiдверто кажучи, мене iнколи вражає її твердiсть, неначе в неї дiйсно чоловiчий характер. Та цьому хибному враженню заперечують її суто жiночi риси: вона прагне до жiночого щастя (однак лише з чоловiком, що переймається її поглядами); вирiшує наблизити до себе Фельса i в той же час пiдсвiдомо намагається вiддалити час освiдчення; панiчно боїться свого майбутнього, але має твердий намiр здiйснити задумане. Зворушливою є сцена прощання Олени з листами Стефана Лiєвича, найдорожчим, що у неї залишилось.

Ольга Кобилянська своєю повiстю стверджує, що жiнка - неповторна особистiсть, яка має право вибору, можливiсть чинити так, як пiдказує їй серце. Вона - людина!

Люди схаменіться. Так не повинно бути, так не можна!

Четверг, 08 Мая 2008 г. 02:09 + в цитатник
Повість Ольги Кобилянської "Земля" сповнена тpивогами за моpальність співвітчизників, за людське в людині і духовну долю укpаїнського села. Задум повісті наpодився від глибокого внутpішнього болю, що його викликало бpатовбивство, як наслідок відступництва від законів наpодної етики, зневаження загальнолюдських цінностей, усталених віками цивілізації. Письменниця взялася за пеpо, щоб у гуманістичному поpиві застеpегти світ: "Люди схаменіться. Так не повинно бути, так не можна!", осмислити сутність людського буття.

Духовна єдність з наpодом дала письменникові можливість не тільки пізнати, а й pозкpити пеpед світом душу бідного селянина ­ніжну й чулу до кpаси світової, здоpову й гоpду з пpиpоди, але неймовіpно зболену, pозтоpгану, пошматовану.

Осмислення сутності людського буття в повісті Ольги Кобилянської "Земля"

Повість Ольги Кобилянської "Земля" сповнена тpивогами за моpальність співвітчизників, за людське в людині і духовну долю укpаїнського села. Задум повісті наpодився від глибокого внутpішнього болю, що його викликало бpатовбивство, як наслідок відступництва від законів наpодної етики, зневаження загальнолюдських цінностей, усталених віками цивілізації. Письменниця взялася за пеpо, щоб у гуманістичному поpиві застеpегти світ: "Люди схаменіться. Так не повинно бути, так не можна!", осмислити сутність людського буття.

У центpі уваги О.Кобилянської - доля сім'ї Федоpчуків. Письменниця поступово показує залежність цієї сім'ї від землі, яка сама по собі чаpівна і багата. Для Івоніки Федоpчука головне у житті - земля, пpаця, честь. Він був колись "бідним заpібником", життя змушувало його хилитися "пеpед людьми й Богом", тяжко заpобляв гpоші, щоб потім купити собі землю. Завжди покіpний долі, все життя мовчки і тяжко пpацював на землі. Ця земля щоpаз набиpала більшої влади над Івонікою, над усіма його помислами. Лише тяжкою пpацею, тяжкою і невсипущою, він досяг всього. У цьому пpацьовитому чоловікові живуть глибокі людські почуття. Земля стала для нього живою істотою, pідною й доpогою, з якою в уяві він pозмовляє, обожнює її. Земля для Івоніки становить зміст його життя, а тому такою стpашною була його тpагедія - тpагедія pозчаpування в ній.

Hіби від сеpця відpивав стаpий Федоpчук свого сина Михайла, віддаючи в pекpути. Бо pекpутчина була для селян невимовно тяжким лихом. Івоніка боїться, що Михайло в аpмії пpосякне "чужими звичаями", пеpестане бути "виключно його скаpбом". І з того часу наяву і в снах батько думками з сином.

Та сталося найгіpше - улюбленого сина Михайла йому довелось побачити меpтвим. Спpавжній тpудівник, господаp на землі, сповнений любові до неї, був підступно вбитий. Стаpий батько знав вбивцю, але не хотів втpатити дpугого сина. Івоніку pоздиpали стpашні почуття ­"стpах і любов до живого, і любов, і жаль за вмеpлим". Любов у його душі пеpемогла ненависть до вбивці.

У тяжкому pиданні осиpотілий батько звеpтався до землі зі

словами, що свідчили пpо його пpозpіння: " Hе для тебе, синку, була вона, а ти для неї!.."

Пpибитий гоpем, він пеpемінився після смеpті сина, і зіp його відвеpнувся від землі. Бо факт бpатовбивства відкpив стаpому очі на pеальний світ. І він пpозpів.

Зчоpніла душа від гоpя і в його дpужини. Маpія також усвідомлювала, що її син Сава став бpатовбивцею. Жити з таким тягаpем було боляче і стpашно. Адже Федоpчуки головним обов'язком свого життя вважали пpидбання землі, аби побачити своїх синів багатими і щасливими господаpями, забезпечивши собі спокійну стаpість. І це не збулося.

Ольга Кобилянська в повісті "Земля" показала нам селянську любов до землі і пpаці, pозчаpування селянина в землі, тpагедію, пpичиною якої стала саме земля. Міцно пpив'язавши всіх до себе, нікого з Федоpчуків не зpобила вона щасливим.

Кpок за кpоком усе чіткіше вимальовувалась позиція письменниці у любовно виписаних її щедpим сеpцем геpоях "Землі".

Кобилянська показала, що щастя людини, сутність її життя не в багатстві, не в землі, а в моpальних цінностях.Вона пеpеконливо доводить: якою б важкою не була людська доля, які б обставини не склалися, тpеба завжди кеpуватися законами совісті, високими ноpмами наpодної моpалі, не збиватися з доpоги, освітленої сяйвом духовного досвіду багатьох віків цивілізації.

Осмислення сутності людського буття в повісті Ольги Кобилянської "Земля"


1902 р. з'явилась велика повість з селянського життя - “Земля”, присвячена батькові письменниці Юліанові Кобилянському. Зі спогадів Кобилянської про причину написання цього твору можна зробити висновок про те, що “Земля” не була даниною селянській тематиці, не була відповіддю на бажання деяких критиків. Це було органічне продовжування тих ідейно-творчих шукань, що виявились у всій її попередній творчості, зокрема в “Некультурній”. Деякі ескізи “Землі ми бачимо уже в нарисі “На полях” і в “Царівні”.

Провівдна ідея “Землі” Кобилянської підкреслена в епіграфі німецькою мовою: “Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша.” У повісті не слід шукати якогось глибокого аналізу соціальних взаємин, хоч там згадується про малоземелля і загострення соціальної боротьби між окремими групами селянства. Ми бачимо змалювання селянського побуту, зокрема забобонів, вірувань “тіней забутих предків”. Правда і всі ці епізоди та моменти даються не в старому етнографічно-побутовому, а в новому, імпресіонистично-символічному плані .

Драма - братовбивство через землю дала письменниці змогу проникнути в душу трудової людини, розкрити світ її душевних переживань, важливі сторони народного життя. На прикладі з життя однієї селянської родини О.Кобилянська талановито показала характерні явища тогочасної капіталістичної дійсності, пов'язані з процесом пролетаризації селянства, посиленням влади землі над трудівником-хліборобом. Відштовхнувшись від конкретного, локального факту, письменниця піднялась до широкого художнього узагальнення , створила життєво правдиві й психологічно достовірні образи - Івоніки, Марійки, Михайла, Анни та інших, в яких втілила думки, мрії й сподівання трудового буковинського селянства.

Повість Ольги Кобилянської "Земля" сповнена тривогами за моральність співвітчизників, за людське в людині і духовну долю українського села. Задум повісті народився від глибокого внутрішнього болю, що його викликало бpатовбивство, як наслідок відступництва від законів народної етики, зневаження загальнолюдських цінностей, уставлених віками цивілізації. Письменниця взялася за перо, щоб у гуманістичному пориві застерегти світ: "Люди схаменіться. Так не повинно бути, так не можна!", осмислити сутність людського буття.

У центpі уваги О.Кобилянської - доля сім'ї Федоpчуків. Письменниця поступово показує залежність цієї сім'ї від землі, яка сама по собі чарівна і багата. Для Івоніки Федоpчука головне у житті - земля, праця, честь. Він був колись "бідним заpібником", життя змушувало його хилитися "перед людьми й Богом", тяжко заробляв гроші, щоб потім купити собі землю. Завжди покірний долі, все життя мовчки і тяжко працював на землі. Ця земля щораз набирала більшої влади над Івонікою, над усіма його помислами. Лише тяжкою працею, тяжкою і невсипущою, він досяг всього. У цьому працьовитому чоловікові живуть глибокі людські почуття. Земля стала для нього живою істотою, рідною й дорогою, з якою в уяві він розмовляє, обожнює її. Земля для Івоніки становить зміст його життя, а тому такою страшною була його трагедія - трагедія розчарування в ній. В центрі повісті образ Івоніки Федорчука, якого письменниця наділяє рисами типового буковинського селянина - працелюбного, чесного дбайливого. Така і його дружина. Всю свою силу вони віддали землі. “Вона підпливла нашою кров'ю і нашим потом. Кожда грудка , кождий ступінь може посвідчити , як наші крижі угиналися тяжко”, - з болем і тугою говорить Івоніка про чорну працю на чорній землі. Турботою про землю, про те , щоб передати її у дбайливі руки нащадків, пройняті всі його помисли. І сина Михайла Івоніка прагне одружити з Парасинкою не лише тому, що вона дівчина добра, роботяща, а й тому, що їхні ниви поряд - “граничать між собою, становлять одну рівнину, їх сила однакова” - і, отже, після одруження Михайла й Парасинки об'єднаються... Та цим мріям не судилося здійснитися.

Молодший син Сава і Рахіра, на противагу Михайлові і Анні змальовані темними барвами. Саву в його лихих вчинках до певної міри ще стримували батьки, від яких він сподівався одержати належну йому частку землі й одружитися з Рахірою. Але батьки були проти цього шлюбу, бо Рахіра не мала землі і була ледащицею і злодійкою. Крім того доводилася Саві двоюрідною сестрою. Підвладний лише своїм почуттям, Сава вирішує таки одружитися з Рахірою. Та вона цілком резонно застерігає його: “Як не будеш мати землі, то не зможемо побратися! З чого нам жити?” А батько за непослух погрожував усю землю віддати Михайлові - він з дитинства працював на ній, не покладаючи рук. Так старший брат став на заваді молодшому. Усе це, зрештою, призвело до трагічної загибелі Михайла. Його смерть сколихнула село, вона в саме серце вразила старих батьків, зламала молоде життя Анни, вивела з душевної рівноваги Саву, який, хоч і одружився з Рахірою, не знайшов з нею щастя.

Hіби від сеpця відpивав стаpий Федоpчук свого сина Михайла, віддаючи в pекpути. Бо pекpутчина була для селян невимовно тяжким лихом. Івоніка боїться, що Михайло в аpмії пpосякне "чужими звичаями", пеpестане бути "виключно його скаpбом". І з того часу наяву і в снах батько думками з сином. Все духовно краще, що є в роду Івоніки, успадкував старший син Михайло - його надія і гордість. Образ цей письменниця подає на повен зріст, показуючи Михайла і в його щоденній праці, і на військовій службі, і в ліричних взаєминах з коханою дівчиною Анною - душевно тонкою натурою, на долю якої випали тяжкі страждання. Михайло , як і Анна, ніжний душею, лагідний вдачею. Він у розпачі й близький до самогубства, коли його забирають до війська. Михайла манить до себе батьківська земля, яка чекає на його дужі селянські руки. Сцена зустрічі Івоніки з сином у казармі - одна з найзворушливіших у повісті. Та сталося найгірше - улюбленого сина Михайла йому довелось побачити мертвим. Справжній трудівник, господар на землі, сповнений любові до неї, був підступно вбитий. Старий батько знав вбивцю, але не хотів втратити другого сина. Івоніку роздирали страшні почуття -"страх і любов до живого, і любов, і жаль за вмерлим". Любов у його душі перемогла ненависть до вбивці. У тяжкому риданні осиротілий батько звертався до землі зі словами, що свідчили про його прозріння: " Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї.." Прибитий горем, він перемінився після смерті сина, і зір його відвернувся від землі. Бо факт братовбивства відкрив старому очі на реальний світ. І він прозрів. Зчорніла душа від горя і в його дружини. Марія також усвідомлювала, що її син Сава став братовбивцею. Жити з таким тягарем було боляче і страшно. Адже Федоpчуки головним обов'язком свого життя вважали придбання землі, аби побачити своїх синів багатими і щасливими господарями, забезпечивши собі спокійну старість. І це не збулося.

Анна, тяжко переживши трагедію першого кохання, одружується з іншим. У неї народився син, якого батьки мріють вивчити. З нього будуть люди, як покине землю, як здобуде освіту, гадають обоє. “Анна дрижить над своїм хлопцем якоюсь боязкою любов'ю з з цілої поважної глибокої душі, що натерпілася до дна і знає лише одну мету - вивести дитину свою в люди. Її колишнє горе відтворило її очі. І інстинктом своїм пізнала життя - світ. Гарує і працює від рання до вечора на здобуття засобів до науки для сина, і щось мов силує її відірвати його від землі.

З нього будуть люди, як покине землю.”

Читач відчуває всю неслушність такого розв'язання проблеми, йому хочеться сказати: не тікати треба від землі, а докорінно змінити, перебудувати на ній життя так, щоб легко, вільно і щасливо дихалося на цій землі трудящим людям. Проте читач не може відірватися від тексту повісті. Нас чарує її розповідь. В якій відтворюються складні психологічні конфлікти, переживання Анни, Михайла, старого Івоніки, захоплює нас якась нова, незвична і разом з тим своя, рідна мова. Наше серце не може не стискатися, коли ми читаємо епізоди, в яких відтворено горе батька:

“Михайлику, Михайлику! Що ти робиш своєму татові! - скрикнув на те все в дикій розпуці Івоніка, закривши бурхливим рухом лице... Якнайкраще хотів він похоронити свого нещасного любимця, краплями був би кров свою віддав, коли б воно спричинилося до піднесення цієї пресмутної урочистої хвилі...”

А таких епізодів у повісті багато.

Ольга Кобилянська в повісті "Земля" показала нам селянську любов до землі і праці, розчарування селянина в землі, тpагедію, пpичиною якої стала саме земля. Міцно пpив'язавши всіх до себе, нікого з Федоpчуків не зpобила вона щасливим.Кpок за кpоком усе чіткіше вимальовувалась позиція письменниці у любов-но виписаних її щедрим серцем геpоях "Землі". Кобилянська показала, що щастя людини, сутність її життя не в багатстві, не в землі, а в моpальних цінностях. Вона пеpеконливо доводить: якою б важкою не була людська доля, які б обставини не склалися, тpеба завжди ке-pуватися законами совісті, високими ноpмами наpодної моpалі, не збиватися з доpоги, освітленої сяйвом духовного досвіду багатьох віків цивілізації.

Вірою в те, що ці надії здійсняться, закінчується трагічна й сумна повість про землю. Прикінцеві мажорні акорди повісті оптимістично настроюють читача, вселяють впевненість у тому, що молоде покоління зуміє перебудувати життя, знайде шляхи до щастя.

Центр уваги письменниці - не безодня навколо нас, а серце людини. Цих сердець, характерів у повісті багато: бідна наймичка Анна, старий Івоніка Федорчук, його дружина, сини

Михайло і Сава, Рахіра та інші. Серед них виділяються найсильніші характери Анни і Михайла з одного боку, Рахіри і Сави - з другого. З особливою любов'ю розкрито образ Анни. Мимоволі, очевидно, образ цей зближувався улюбленими героїнями письменниці і підносився над оточенням своєю духовною і моральною вищістю, а “того не простив їй ніколи консервативний,упрямий мужицький змисл женського сільського світа”. В такому ж напрямку вона збирається виховати свого сина. Своїм ідейним змістом, соціально-психологічною насиченістю “Земля” протистоїть сентиментально-ідилічним малюнкам з життя села, що їх знаходимо в творах ліберально-буржуазних письменників. Повість О.Кобилянської - гостро драматичний твір, сповнений гірких роздумів про тяжку селянську долю , про залежність селянина від землі, яка для нього стає фатумом, молохом, поглинає всі його думки і почуття О. Кобилянська з великою правдивістю і художньою переконливістю показала, як в умовах приватновласницького суспільства влада землі для селянина стає фатальною, як власницькі інстинкти знищують високі людські почуття. Факт братовбивства, що ліг в основу твору, письменниця розробила в плані псизологічного аналізу внутрішнього світу героїв, тому за ідейним змістом, суспільно-громадським звучанням повість “Земля” вийшла далеко за рамки родинної хроніки. Епіграф до повісті взято з твору норвежця Йонаса Лі: “Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша”. Повість “Земля” - це вершина реалізму Кобилянської - поставила її авторку в ряд найвидатніших українських художників слова початку ХХ століття. На думку І.Франка , висловлену 1905р.в листі до відомого хорватського славіста Ватрослава Ягича, цей найвидатніший твір письменниці, “крім літературної та мовної вартості, матиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу в час теперішнього важкого лихоліття”.

Читач був захоплений повістю. Михайло Коцюбинський у своєму листі до Кобилянської писав:

“Пишу до Вас під свіжим вражінням од вашої повісті “Земля”. Я просто зачарований вашою повістю; все - і природа, і люди, і психологія їх, - все це робить таке сильне вражіння, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу. Яка шкода,що ми не можемо мати вашої повісті на Україні”.



Ольга Кобылянская

Четверг, 08 Мая 2008 г. 01:40 + в цитатник
Ольга Кобылянская

Большую часть своей жизни провела в Черновцах Ольга Кобылянская. Здесь на всю широту расцвел талант демократической писательницы, творчеством которой начинается новая страница в истории украинской прозы конца XIX — начала XX ст. В этом городе написана социально-психологическая повесть «Земля», преисполненная очарований народной поэзии повесть «В воскресенье утром зелье собирала», любимое творение автора— повесть «Через мостки» и повесть «За ситуациями», в которую писательница «вложила последние лилии своей души и молодых еще чувствований», и много-много других произведений.

Переехав вместе с родителями в 1891 г. в Черновцы, О. Кобылянская включается в общественную жизнь города. Большую роль в творческом росте О. Кобылянской сыграла дружба с выдающимися деятелями демократической украинской культуры того времени. Она дружила с М. Павлыком, который переубеждал ее в том, что «материалистическое мировоззрение единственное, самое правдивое». Много лет искренним советчиком, критиком и издателем произведений О. Кобылянской был О. Маковей. В 1898 г. О. Кобылянская участвует в праздновании 25-летнего юбилея литературной деятельности своего учителя И. Франко, а на следующий год поехала на Восточную Украину, где встретилась с М. Коцюбинским, М. Старицким, Н. Лысенко, посетила могилу Т. Шевченко в Каневе, гостила у Леси Украинки и на всю жизнь подружилась с ней. Такое окружение помогало молодой писательнице утвердиться на позициях реализма и демократизма. И. Франко, характеризуя писателей, вошедших в литературу на грани XIX и XX ст.ст., во главе их поставил выдающуюся буковинку О. Кобылянскую, называл ее «самым сильным и оригинальным женским талантом в австрийской Руси».


Несколько лет (1899—1903) писательница жила на ул. Новый свет, 61 (теперь ул. Шевченко, 83). Здесь написаны повесть «Земля», новелла «За готар» и другие произведения. Здесь летом 1901 г. у О. Кобылянской гостила подруга с большой Украины — Леся Украинка. На этой квартире ее часто посещали О. Маковей, Е. Ярошинская, В. Стефаник, художники Ю. Пигуляк и М. Ивасюк. «Почти каждый второй день», по словам писательницы, ее посещала соседка, подруга детских лет Августа Кохановская (1863—1927) — первая женщина-художница на Буковине, кисти которой принадлежат буковинские пейзажи, портреты, жанровые картины, иллюстрации книжек и т. д. Дружба с О. Кобылянской нашла свое отражение в творчестве художницы, она была первым иллюстратором новелл «Природа», «Некультурная», «Битва», «Под голым небом», а в 1927 г. создала глубоко психологический портрет писательницы. Особенно дружеские отношения были с семьей Юстина Пигуляка, жившего по соседству (теперь ул. Шевченко, 86). О. Кобылянская часто бывала в этом доме, дружила с дочерьми художника. Члены семьи Пигуляков стали прообразами персонажей повести О. Кобылянской «За ситуациями».


В мае 1903 г. О. Кобылянская переехала на квартиру по ул. Звездяной (теперь ул. Б. Хмельницкого, 96). Возвращаясь из Италии в этом же году, ее опять посетила Леся Украинка. На этой же квартире Ольгу Юлиановну посетил болгарский писатель Петро Тодоров. Очень бедствовала О. Кобылянская в годы первой мировой войны. Один из них рассказывает, что в дом № б по ул. Петровича, ныне ул. Ломоносова), где жила в то время Ольга Юлиановна, «как магометане в Мекку», шли люди в униформе русской армии.


Подбадривали писательницу вести о революционных событиях в России. Но после оккупации Буковины румынскими боярами начались доносы, обыски, преследования. Материальные условия жизни писательницы ухудшались с каждым днем. Она не могла оплачивать квартиру и вынуждена была перейти в подвальное, холодное и полутемное помещение (теперь ул. Жуковского, 24). Это была маленькая комнатка с единственным окошечком и дырявыми дверями, выходящими прямо на улицу. Известная всей Европе писательница, отдавшая литературе 40 лет своей жизни, не имела теперь даже на кусок хлеба… Только в 1928 г. за полученный из Советской Украины гонорар Ольга Юлиановна приобрела себе, наконец, собственный домик, где теперь ее музей (ул. Димитрова, 5), и в нем дождалась «счастливой пятницы» — 28 июня 1940 г., когда над Буковиной взвились красные знамена долгожданной свободы.


Умерла Ольга Кобылянская 21 марта 1942 г. Провожали ее в последний путь на черновицкое кладбище всего несколько десятков человек, ибо боярские власти запретили объявлять о похоронах писательницы…

Без заголовка

Среда, 07 Мая 2008 г. 23:02 + в цитатник
Переведенный в Москву чекист Петерс, в числе прочих помощников имевший латышку Краузе, залил кровью буквально весь город. Нет возможности передать все, что известно об этой женщине-звере и ее садизме. Рассказывали, что она наводила ужас одним своим видом, что приводила в трепет своим неестественным возбуждением… Она издевалась над своими жертвами, измышляла самые тонкие виды мучений преимущественно в области половой сферы и прекращала их только после полного изнеможения и наступления половой реакции. Объектом ее мучений были, главным образом, юноши и никакое перо не в состоянии передать, что эта сатанистка производила с своими жертвами, какие операции проделывала над ними… Достаточно сказать, что такие операции длились часами и она прекращала их только после того, как корчившиеся в страданиях молодые люди превращались в окровавленные трупы с застывшими от ужаса глазами… Ее достойным сотрудником был не менее извращенный садист Орлов, специальностью которого было расстреливать мальчиков, которых он вытаскивал из домов или ловил на улицах. Этих последних им расстреляно в Москве несколько тысяч. Другой чекист Мага объезжал тюрьмы и расстреливал заключенных, третий посещал с этой целью больницы… Если мои сведения кажутся неправдоподобными, а это может случиться, до того они невероятны и с точки зрения нормальных людей недопустимы, то я прошу проверить их, ознакомившись хотя бы только с иностранной прессой за годы, начиная с 1918, и просмотреть газеты «Victoire», «Times», «Le Travail», «Journal des Geneve», «Journal des Debats» и другие.

Без заголовка

Среда, 07 Мая 2008 г. 22:16 + в цитатник
"Правоохранительными органами Петербурга задержан агент по недвижимости, убивший нескольких своих клиентов.
Как сообщили РИА "Новости" в пресс-службе ГУВД Санкт-Петербурга, весной и летом текущего года в милицию поступило несколько заявлений о розыске без вести пропавших жителей Кировского района города.
В ходе следствия сотрудники Кировского РУВД задержали 25-летнего агента по недвижимости агентства "Гранд-Инвест". Установлено, что после оформления документов на продажу квартир, преступник вместе с сообщником (29-летним петербуржцем) руками душили своих жертв, а трупы закапывали в разных частях города.
Сыщики обнаружили останки погибших в указанных преступником местах. В настоящее время принимаются меры к задержанию соучастника преступления.
РИА "Новости", 12.10.2001
http://www.aferizm.ru/moshen/osh_nedv.htm

Без заголовка

Среда, 07 Мая 2008 г. 21:47 + в цитатник
Говорят, что сюда нередко захаживают и некоторые видные политики. Правда, если нынешних политических деятелей и охватывает страсть к подглядыванию, то не столь всепоглощающая, как у бывшего румынского диктатора Николая Чаушеску. Вот кто знал толк в вуайеризме! Практически у всех правительственных чиновников Румынии дома была тайно установлена видеозаписывающая аппаратура. Видеокассеты с крамольными беседами оседали в службе безопасности, а постельные сцены передавались в видеотеку вождя.

Без заголовка

Среда, 07 Мая 2008 г. 21:45 + в цитатник
Сербский отель предлагает остановиться в номере имени Гитлера
Сербский отель предлагает остановиться в номере имени Гитлера
Портрет Адольфа Гитлера занимает свое место в недавно открытом дизайн-отеле Mr President в центре Белграда. Согласно политике отеля, каждый гость, в зависимости от своего желания и интересов, может выбрать номер, посвященный тому или иному политическому лидеру. На седьмом этаже, к примеру, находится пентхаус имени Иосипа Броза Тито, чьим портретом гость сможет любоваться, отдыхая в джакузи. Тито оставался лидером Югославии с 1945 по 1980 год, и не случайно его именем назван самый роскошный номер отеля. Также популярны сьюты, носящие имена Буша, Маргарет Тэтчер, Чаушеску, Слободана Милошевича, Фиделя Кастро и Сталина.
Наибольшим спросом пользуется номер 501, посвященный Адольфу Гитлеру и украшенный его портретом, который висит над кроватью king-size, пишет Blic Online. Стоимость проживания в отеле составляет от 139 евро в стандартном номере, от 169 евро в сьюте, 444 евро в пентхаусе. В период до 1 марта 2008 года действует специальное предложение - размещение в стандартном номере обойдется от 99 евро, в сьюте - от 129 еро, в пентхаусе - 333 евро.

http://www.travel.ru

http://news.kuda.ua/12446

Без заголовка

Среда, 07 Мая 2008 г. 12:03 + в цитатник
Les grands ne nous paraissent grands que parce que nous sommes à genoux : levons-nous ! (sur les murs de Paris, 1789)

http://www.napoleon1er.org/forum/viewtopic.php?t=17701

Без заголовка

Среда, 07 Мая 2008 г. 11:50 + в цитатник
Добавлено: Евгений 25 Мар Гость
: Комитет 300

--------------------------------------------------------------------------------

Хороший знакомый предложил прочитать данный труд. Взялся за него с интересом и не разочаровался: всё описанное отчётливо прослеживается на примерах современной действительности и не только в США, а по всему миру, в том числе и в нашей стране. Шайка олигархов-заговорщиков устроила общемировой геноцид населения Земли. Все несогласные жестоко истребляются и очерняются в глазах людей. Но я думаю бороться с этим надо - создать этакий АНТИКОМИТЕТ, который сможет разработать концепции нейтрализации мировых преступников. Исполнители найдутся среди единомышленников, а вот мозговой центр - задача довольно сложная. Надо объединиться за спиной преступного комитета и нанести ему сокрушительный удар.
Интересующимся советую прочитать книгу "Вставайте люди русские" (автора не помню, кажется С. Кара-Мурза). В ней описывается, как осуществляются планы комитета 300 в России, хотя о самом комитете нет и слова, но сопоставить факты и слелать выводы не составит труда.
Итак, кому не безразлична судьба России, нашей планеты, а также вас и ваших близких давайте объединяться. Пишите в этой теме свои варианты и пожелания
http://www.uznaipravdu.ru/forum/viewtopic.php?t=322

«Наше условие — долой сквернословие!»

Среда, 07 Мая 2008 г. 07:26 + в цитатник
Ненормативная лексика (нецензурные выражения, непечатная брань) или обсценная лексика (от англ. obscene — непристойный, грязный, бесстыдный) — сегмент бранной лексики различных языков, включающий грубейшие (похабные, непристойно мерзкие, вульгарные) бранные выражения, часто выражающие спонтанную речевую реакцию на неожиданную (обычно неприятную) ситуацию. Лингвисты отделяют понятия ненормативная лексика и табуированная лексика от oбсценной лексики [источник?]. Обсценная лексика является лишь одним из видов этих двух лингвистических феноменов [источник?].

Одной из разновидностей обсценной лексики в русском языке является русский мат.

Ненормативная лексика и общество

Советский агитационный плакат «Наше условие — долой сквернословие!», автор — Константин Иванов, 1981Жёсткий запрет на публичное употребление обсценной лексики и фразеологии, идеографически и семантически связанных с запретной темой секса и сексуальной сферы, сложился у восточных славян — предков русских, украинцев, белорусов — ещё в языческую эпоху в качестве прочной традиции народной культуры, и строго поддерживался Православной церковью. Поэтому данное табу обрело для русского народа давнюю традицию, освящённую не одним тысячелетием.

В связи с этим характерны опубликованные информационным агентством «Интерфакс» данные социологического опроса по вопросу об отношении россиян к использованию ненормативной лексики в публичных выступлениях звёзд шоу-бизнеса, проведённого в июле 2004 Всероссийским центром изучения общественного мнения. Подавляющее большинство россиян (80 %) негативно относится к использованию ненормативной лексики в публичных выступлениях звёзд шоу-бизнеса, в программах и материалах, рассчитанных на массовую аудиторию, считая употребление матерных выражений недопустимым проявлением распущенности.

Материал из Википедии — свободной энциклопедии
 (400x588, 79Kb)

Без заголовка

Вторник, 06 Мая 2008 г. 12:00 + в цитатник
Отличия от изображения обнаженной натуры в искусстве
Обнаженная натура в произведения искусства обычно не относят ни к порнографии, ни к эротике.

Без заголовка

Вторник, 06 Мая 2008 г. 11:58 + в цитатник
Отличия от эротики
Часто различают порнографию (то есть вульгарное отображение сексуальных тем) и эротику (художественное отображение).


Эротика, в свою очередь, уделяет наибольшее внимание чувственным аспектам межчеловеческих взаимоотношений, используя половой акт как средство представления эстетики человеческого тела в сочетании с душевными переживаниями действующих лиц.

Неприкосновенность частной жизни

Вторник, 06 Мая 2008 г. 11:11 + в цитатник
Неприкосновенность частной жизни (неприкосновенность личной и семейной жизни, приватность, прайвеси) — право, входящее в состав общепризнанных прав человека, гарантированное законодательством большинства стран и международными соглашениями. В состав прав человека это право было включено примерно с середины XX века. В России это право провозглашается статьями 23 и 24 Конституции Российской Федерации.

Право на неприкосновенность частной жизни означает запрет вмешиваться в личную (семейную) жизнь, запрет разглашать личные и семейные тайны других лиц, возможности для защиты своей чести и достоинства.

Право на неприкосновенность частной жизни может быть ограничено только в порядке, предусмотренном законодательством, как правило, только по судебному решению.

Право на неприкосновенность частной жизни включает:

запрет на сбор, хранение, использование и распространение информации о частной жизни лица без его согласия;
право контролировать информацию о себе;
право на защиту чести и доброго имени;
право на защиту персональных данных;
право на тайну связи (иногда оформлено как отдельное право);
право на неприкосновенность жилища (иногда оформлено как отдельное право);
врачебную тайну, тайну усыновления, тайну исповеди и другие виды профессиональной тайны

intimate intime

Вторник, 06 Мая 2008 г. 10:04 + в цитатник
глубоко личный, интимный - intimate details Syn: personal , individual

личный, интимный; сокровенный vie intime — личная (интимная) жизнь chagrin intime — глубокое (тайное) огорчение

Неприкосновенность частной (личной) жизни защищена законом почти во всех странах. В России это право провозглашается статьями 23 и 24 Конституции Российской Федерации.

private частный; личный, персональный, приватный
private life — частная жизнь private secretary — личный секретарь
private office — личный кабинет private practitioner — частнопрактикующий врач
private means — личное состояние private property — частная собственность

privé личный, внутренний, интимный vie privée — частная, личная жизнь en privé — наедине, с глазу на глаз

Без заголовка

Понедельник, 05 Мая 2008 г. 07:18 + в цитатник
Он смотрел на них с таким же любопытством, как смотрит утопленник через
толщу вод на зевак на мосту. Кто вы? Откуда вы взялись, откуда прибежали так
быстро? Вы - это вездесущая толпа, которая всегда здесь, чтобы отнять
кислород у умирающего, отнять у него право лежать спокойно, быть одному. Вы
затаптываете его до смерти, вот что вы делаете. Я все теперь знаю о вас!

http://lib.ru/INOFANT/BRADBURY/r_crowd.txt

Без заголовка

Понедельник, 05 Мая 2008 г. 05:37 + в цитатник
бесы просили Его: если выгонишь нас, то пошли нас в стадо свиней. ... И они, выйдя, пошли в стадо свиное. И вот, всё стадо свиней бросилось с крутизны

Без заголовка

Понедельник, 05 Мая 2008 г. 05:17 + в цитатник
Толпа глазела на него, а он на толпу. Она не нравилась ему, совсем не
нравилась. В ней было что-то нехорошее, пугающее, но что, он не смог бы
определить. Она была опасней машины, созданной руками человека, жертвой
которой он стал.

И еще одно, люди так устроены, что вынуждены следовать животным инстинктам, а именно, интинкт толпы. Именно толпа убивает людей, задумайтесь об этом, когда в очередной раз будете пытаться протиснутся в переполненный автобус...


http://lib.ru/INOFANT/BRADBURY/r_crowd.txt

http://www.guestbook.ru/?action=show&user=Nemiga

выхожу в дамки

Понедельник, 05 Мая 2008 г. 02:52 + в цитатник
http://youtube.com/watch?v=aKHx_m7YFtQ

http://www.greecexplorer.com/xplorer.html?larissa/larissa_en.php~mainFrame

Useful Information:
Tourist Police
2410 – 683135
Hellenic Organization of Tourism
2410 – 250919
Bus Station
2410 – 537777
Train Station
2410 – 222201
Hospital
2410 – 230031
Taxi
2410 – 552727


Поиск сообщений в KARR-A-THE
Страницы: 130 ... 124 123 [122] 121 120 ..
.. 1 Календарь