Дорослість - мить переоцінок...
Сьогодні чудовий осінній день підходящий для подорожі... Сонячно! Свіже повітря , яке забиває подих. Жовто – зелене листя, що любується останньому сонячному подарунку.
Ніби на вершині гори стою на відкритому балконі і вдихаю свіжість перших приморозків, Послухайте , люди, яка краса навкруги! А мене ніхто не чує , бо кричу я подумки голосно - голосно тільки собі , рідній собі...
Збираю потихеньку рюкзак, посміхаючись своїй повільності, і вже подумки на дорозі до парку. На вікні помічаю ківшик повнісінький води, який три дні тому набрала і залишила відстоятись, щоб полити мої чудові кімнатні квіти, а поряд чарівну палітру. Сонце так яскраво зливало своє проміння в ківш , що він світився, як ліхтарик.
Мені спало на думку:” А, що, як влити в нього жовто – зеленої фарби”? Мої руки швидесенько розмішують акварелі, і я з насолодою виливаю їх у воду. Поволі, з верху вниз, прозора рідина зафарбовується, і кімната наповнюється соковитими зеленими барвами, кольорами молодої весни. Любуюся експериментом, вкладаю в рюкзак інструмент художника, виходжу на вулицю. А сама подумки залишаюсь біля свого вікна, проводжу таємні невидимі паралелі. Цікаво: спочатку, як чиста прозора вода, світиться блакитнооке дитинство; з роками, чим швидше фарба розтікається по воді, наше життя наповнюється проблемами, які захмарюють прекрасну, радісну безтурботність, відправляючи в жорстокі реалії дорослого життя.
День видався плідним. Малювалось щиро з душею. Пензлик в руках не лінувався працювати. Вертаюсь додому приємно втомлена, задоволена роботою і взагалі прогулянкою. В очі знову потрапив ківшик. Вода в ньому відстоялась і на дні, ніби річковий мул, осіла жовто – зелена фарба. В голові вималювалась аналогія. Все це
пов’язалось з періодом зрілості, коли іде переоцінка цінностей, фільтрується в ієрархічному порядку важливе і най важливе, забуваються образи, стирається непотрібне, дріб’язкове і, поволі, осідає в куточках пам’яті найтрепетніше та дороге. Мені так закортіло намалювати все це, щоб залишити на папері мить усвідомлення - і я з насолодою взялася до роботи.

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Тишина кругом, словно всё уснуло. Замерло, как деревья перед летним дождём. Молчание или безмолвие, пустота или наполненость спокойствием -это тема для размышлений. Почему-то хочется плакать тихо, украдкой, чтобы не видели и не слышали, лишь себе, для себя, в радость душе. Почему в радость? Возможно лишь по тому, что ей очень этого хочется! Такой нежной, ранимой очень одиноко, больно и печально, а рядом нет человека созвучного с её порывами.
Время от времени тишина приходит в гости. Незаметно открыв дверь, она, как толстая старуха садится в кресло и вяжет длинные чулки. Это состояние растворяет в пространстве и даёт возможность отдыхать. Вся рутинная работа делается, время идёт также, общение, правда, немножко уменьшается, но и это ничего не меняет основательно.
Где-то в глубине меня спрятались они- шаловливые, шустрые и весёлые дружки, родные эмоции. Эти сорванцы притихли от усталости как маленькие детки прилегли отдохнуть. Милые самые родные детки после сна обязательно заглянут в песочницу, и тут уж начнётся…

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 25 - СТРАДАНИЯ
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Ночь окутала землю пеленой тяжелого сна. Редкие звёздные фонарики помогали путнику преодолевать пустынные участки пути ведущего к тёплому очагу. Там он будет принят с пониманием и теплотой – грязный, раненый, взволнованный и опечаленный. Там будет накормлен и обогрет.
Путь странника непредсказуем, изощрённо извилист, а иногда, кажется, совсем скверен и ужасен; но уже идущему, тяжело остановиться, так, как живительная сила в предвкушении гостеприимного приёма, несёт вперёд, сметая на пути все преграды. Чувства захлёстывают. Часто непонимание их делает путь изнуряющим, и тогда ради снятия напряжения , путник опускается на камни и пишет изливая песни странствий. Он играет с ветром и солнцем, он взвывает к небу, он преклоняется Земле-матушке в прошении совета в поисках пути ведущего к родному очагу. Бесконечность пустыни кроет тайны и предвкушения, Она истинная хранительница поисков и безмолвия. Она священная загадка, она поток энергии, она мучительница и целительница, она есть сила, ведущая к познанию. Путник в пустыне искренен, он сам на сам, он жизнь и смерть, он сила и слабость, он предан своим чувствам и предан открытиям.
Царица-пустыня невеста страннику, они друзья-любовники, они муж и жена.
Венчала их природа-мать и небо голубое,
Он принял груз дареных уз и стал сильнее вдвое!

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 24 - СЕЛО
Часть 25 - СТРАДАНИЯ
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Глаза не плачьте, ведь душа в мучении и сердце болит от терзаний. Смятение стрелой пронзило, как острым лезвием. Всё стихло, но рана кровоточит, и постоянная тяжесть глубоко кинула корни. Было солнце и зашло за тучи, было тепло, а холод нагрянул так незаметно. Я не звала, я тихо выла, мучилась, и что-то резко сломалось, что не понимаю, почему не догадываюсь, я знаю одно - я ещё жива!

*******
Будильник разбудил город ровно в 7.00. Все поднялись, как по команде. Многим было нужно на работу, а другим можно было, и поспать ещё, а некоторым необходимо было подняться в 6.00. Но всех разбуди будильник ровно в 7.00. Что случилось дальше –пофантазируй…

1. Всем ли нужно просыпаться утром.
2. Нужен вообще будильник?
3. Если человек не просыпается вообще.
4. Что для человека сон. (ассоциации)

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 23 - РОЗДУМИ
Часть 24 - СЕЛО
Часть 25 - СТРАДАНИЯ
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Село заснуло ! Так навкруги тихо ,що чути злякане шарудіння миші , яка поволі пробираючись по сухому листу шукала свою домівку. Петро Петрович закинувши на плечі мішок ,наповнений буряками, майже не боячись, крокував у бік цегляної хати.” Так добре сьогодні” - подумав про себе Петро Петрович, - нікого не зустрів по дорозі, тільки комариська , хай їм грець , гризли ,як навіжені. Дорога до садиби Петровича проходила через старе кладовище з густими кущами бузку та акації. Люди, які жили по цій дорозі вже давно звикли до всіляких байок про мерців , і тому ходили спокійно, не боячись. Цієї ночі мужній механізатор був не один на шляху пригод.
Головний інженер Остап Петрович Млинчик, кругловидий парубок , з пишною кучерявою гривою, пирував на першій річниці свого хрещеника Микитки і теж прямував до домівки звичною стежкою через кладовище.
Ту ніч освітлював величезний місяць. Дерева тихо наспівували мелодійну пісню вітру, а Остап Млинчик, перебравши гіркої, плутав важкими ногами, ледь не ліз. «В очах ніби павутина» ,- чиргикаючи кирзовими чоботами бубонів Петро Петрович. Невеличкий ліхтарик куплений нещодавно подарував ночі маленьке сяйво.
Остап Млинчик переступаючи котрий чубатий горбок перечепився і зі стогнанням упав на землю. «Що воно»- аж здригнувся Петро Петрович.
Вітер піднявся сильніший, дерева захиталися. Знову дощ чи, що буде…
Важко дихаючи піднімався Остап Млинчик. Він кректав і падав , бурмотів незрозуміле і знову піднімався. Зпершись на щось тверде Млинчик передихнув.. Світло замиготіло перед Остаповими очима і він з усієї сили покликав на допомогу. Петро Петрович , почувши незрозумілі звуки, прискорив ходу ліхтар направив прямо н в сторону відголосків.
Роззявивши рота Петро Петрович випустив з рук і ліхтарика, а мішок . якого він до сих пір не відчував повалив його на землю. Піднявши очі, Петро Петрович побачив у темряві фігуру людини, яка повисла на хресті. «Свят, свят! Що це, Хто це!» напруга наростала. Незрозуміле микання поновилося . Намацавши ліхтар він спрямував світло на постать. «Людина чи ні»- про себе подумавши, більше зосередився.
Передихнувши Млинчик надумав іти далі та як підкошений упав прямісінько біля могилки. Вже безсилий він лише підняв голову і знову щось пробурмотів. Петро Петрович від напруги хотів скочити і побігти та страх підкосив і його, ніби косар скосив траву.
В голові П.П не було занадто незвичних здогадок на рахунок постаті на хресті, але страх, темрява зіграла свою містичну роль… Все замовкло. П.П вкотре спрямував ліхтарик на хрест, але постаті на хресті він вже не побачив. «Якась маячня»- витер з чола піт П.П. Піднявся і…щосили побіг, забувши про мішок… Тільки руки міцно тримали маленький ліхтарик, який прорізав темряву світлими полозками ніби ніж свіже сало.
А Млинчик так і проспав до самісінького ранку на кладовищі . Доярки, ідучи на роботу не могли прийти до тями через той мішок з буряками - яка ж це дурна голова могла залишити таке добро…
Петро Петрович довго розповідав про свою пригоду за чаркою та , чомусь, ніхто йому не вірив, мовляв - байки це про мерців, байки…

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 22 - Вера в себя
Часть 23 - РОЗДУМИ
Часть 24 - СЕЛО
Часть 25 - СТРАДАНИЯ
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Клубок защемів глибоко в центрі сонячного сплетіння. Стало душно і моторошно. Все навкруги посіріло, ніби хтось почав палити торішнє листя. Глибоко вдихаючи, я старалась знайти шлях потоку свіжого повітря, сонця і тепла. Та, замешкавшись, чомусь бовталась в клубках диму. Сумно, але це так. Сама створюю, сама руйную. Та не без ще чиєїсь на те волі. Хоча хто знає, я не стверджую, а лише здогадуюсь, скоріше фантазую. Від цього не легшає та лише прийняття реалії дає сили жити далі, радіти, досягати і любити. Поволі, виписуючись, я заспокоююсь. Світло пронизує моє тіло, сонце лоскоче обличчя, життя налагоджується. І я знову вирушаю в нову чудернацьку подорож. Моє життя цілий процес підготовки, відплиття, самого факту відкриття, і, зазвичай, ненаситності новизною та швидкого звикання.
Серце стукотить, ще не все, ще трішки, -«Пиши, ручка, стрімко! Щоб думки не полонили,
щоб серце встигло висловитись,
щоб душа вилила печаль і тривогу,
щоб благодатний спокій охопив на якийсь час».
Для відпочинку тіло налаштувалось. Та де він внутрішній спокій, теплота і мир. Був лише недавно. Відчувала його присутність, леліяла його. Та все минає, як день і ніч. Все видозмінюється і я іду в ногу із змінами. Я - росту.

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 21 - РОЖДЕНИЕ
Часть 22 - Вера в себя
Часть 23 - РОЗДУМИ
Часть 24 - СЕЛО
Часть 25 - СТРАДАНИЯ
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Маленький человечек увидел сияние вдалеке обыденного неба. Словно луч из-под земли стрелой пронизал его. Серая дымка немного притупила яркость стремительного потока, но, человек открыв широко глаза, обезумел от необычайно-игристой картины. Вот он конец мрака. Никогда такого не видел. Поток приближался, и человеческий взор уловил, как грациозно и нежно он окутывал пространство, наполнял теплом и умиротворением. Этот свет нёс спокойствие и, поневоле, глаза видящего закрылись.
Вся тяжесть ушла, суетность и мелочность. Восстановилось внутреннее равновесие, и потихоньку, человек наполнялся силой, как молодая берёзовая почка,
как река во время прилива,
как земля от живительной влаги.
Глаза сами открылись. Свет заполнил всё вокруг.
Довольный и счастливый маленький человечек отправился в путь.
Но свет со временем тускнел, и воздух наполнялся пылью.
Он шёл, ибо верил себе и своему пути и свету в крае неба.

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 20 - Прошенье путника
Часть 21 - РОЖДЕНИЕ
Часть 22 - Вера в себя
Часть 23 - РОЗДУМИ
Часть 24 - СЕЛО
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Песок пересыпался с ладони в ладонь, а глаза сосредоточено смотрели в одну точку. Мутное состояние опутало, как паук изысканным плетением, и непонятное чувство родилось глубоко в бесформенном бессознательном. Все позывы человека понять своё состояние приводили в суетливое метание и, уставая, он успокаивался, отпуская тревоги и смятения.
Так человек рождался к жизни. Словно беспомощный птенчик, в родительском гнезде ожидая будущего самостоятельного полёта.
Песок нежно ласкает своей теплотой ладошку, успокаивая, разбивая мысли наповал. Одну ладонь мысли наполняют и медленно переходят в другую. На пути часть песка уносится ветром, часть рассыпается, часть остаётся прилипшей к руке.
По этому каждое пересыпание сулит новое ощущение в наполнении и объёме.
В момент руки опустились - песок рассыпался, и мыслей на миг не стало, но родились вопросы:

Что даёт мне это состояние?
Как понять чувства?
Как найти истинную себя?

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 19 - ЯК ДОБРЕ, ЩО МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ...
Часть 20 - Прошенье путника
Часть 21 - РОЖДЕНИЕ
Часть 22 - Вера в себя
Часть 23 - РОЗДУМИ
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Печалью пронизано сердце моё. Не знаю, как вырвать страницу сценария и решиться жить своей жизнью. Страшно мне порой оттого, что я хочу пылкого чувства, влюблённости, и принятия себя такой, какая есть на самом деле. А на самом деле я влюбчивая, желающая разнообразия и страсти. Хочу быть наслаждением для мужчины, чтобы моё рвение познания подкреплялось его желанием видеть меня счастливой.
Ах, а чувство вины терзает душу. Как быть, что я желаю видеть возле себя другого любимого человека. Я осознаю, что это естественно, особенно для меня – переменчивой и мечтательной глупышке. Рвусь к тому, кто хочет, чтобы я развивалась, кому нужна моя пытливость, энергия, желание ставать лучше, всё время совершенствуясь. Меня притягивает сила, уверенность и жажда познания. Реальность такова, что выбор нужно сделать идти вперёд иль стать гранитом. Часто не видя куда я иду, путаюсь в недоумении и терзаюсь в непонимании правильности поступков, а также несовершенных действий.
Помоги мне Матушка- Природа! Раскрой глаза мне, страннику- страдальцу, чтоб пусть мне было мочи отыскать, который приведёт к решенью очередной запутанной задачи. И, может, не такова она на самом деле. Дай осознать её предназначенье и укроти поток вины, а страх надёжно упряжи вместо коня игривого, чтоб легче было цели достигать, меньше блудить в тумане. Уж помоги мне Матушка моя!

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 18 - ПРОБУДЖЕННЯ
Часть 19 - ЯК ДОБРЕ, ЩО МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ...
Часть 20 - Прошенье путника
Часть 21 - РОЖДЕНИЕ
Часть 22 - Вера в себя
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Ми сильнішаємо, коли досягаємо...

“Як добре, що мрії збуваються !”- огорнувши руками обличчя, подумала юна русявка. Вона зачаровано дивилась в світле благодатне небо і хотіла в цю мить осягнути щедрість і справедливість природи Всесвіту. Їй було так добре, що вона не могла стримати сліз, які котилися по ніжних , гладеньких щічках.

Проснулась дівчинка, як завжди , рано і день їй незвично посміхнувся. Від цього на душі стало так добре, ніби хтось влив в смачну кашу цілющого меду. Враз, звична берізка, яка завжди виглядала абияк - причепурилася, роззеленілася і так гучно розговорилася із зухвалим вітром , що відразу привернула до себе увагу допитливих сонних очей. Кущ півонії став теж красивішим і пишнішим ніж учора, і ,навіть, нав’язливий кіт, який безжалісно будив дівча кожного ранку, сьогодні м’явчав ніжніше і мелодійніше.
На столику біля ліжечка іменинниці стояла вже розкрита велика паперова коробка, а зовсім поряд на довгому блискучому стояку красувався велетенський апельсиновий торшер, про який , ось уже півроку, мріяла Оксанка. Посмішка осяяла ніжне личко, а в душі загорілось вогнище великої радості і насолоди.
Дякую , Боже, за твої нагороди, - вигукнула задоволено вона. ЇЇ очі заблищали і переповнились слізьми. А потім, потім голосно гриміла музика, то загорався, то потухав одноногий красень, кімната дриґотіла. Переляканий кіт забився в кущі, а сусіди , озираючись, перешіптувались і знизували плечима.
І тільки дівчинка нікого і нічого не помічала. Вона щосили стрибала по кімнаті, кружляла і посміхалась, насолоджуючись своєю невеличкою перемогою.
Як добре, що мрії збуваються!

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 17 - ПРИЙНЯТТЯ
Часть 18 - ПРОБУДЖЕННЯ
Часть 19 - ЯК ДОБРЕ, ЩО МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ...
Часть 20 - Прошенье путника
Часть 21 - РОЖДЕНИЕ
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Ранок. Схід сонця видався яскравим.
Ніби половину неба вдихнула в себе голубоока жінка, яка ретельно вдивлялась в далеч.
«Мрії, мрії! Скільки вас! Ви так тепло обігріваєте моє чуйне серце. З вами жити хочеться,» - емоційно розмірковувала вона. Я знаю, що мрії врешті решт збуваються. Якщо хочеш чогось занадто сильно, то на диво, отримуєш. Можливо не зразу, але …
Вона вже давно мріє, але час не прийшов , бо не отримала бажаного. Стоячи довго біля вікна, в голові, як рій бджолиний, прокрутилось безліч думок. Вона жаліла себе, за свої старання, за стрімкі зусилля, за емоції, енергію, і їй захотілось плакати. Подумки, вона кричала в далеч мрій, шукаючи перед очима бажаний острів задоволення. Буває ж так!
Не знаю скільки часу віддала вона мріям, але знаю одне, що жінка трепетно жадала втілення їх в життя.
Їй хотілось радості і краси, а вона сумувала…
«Е- ні, не бажаю страждати, мучити себе, я живу один раз і хочу, щоб життя приносило мені задоволення, а страждати завжди встигну. Я буду шукати творчість в житті і життя в творчості, я можу бути сильною і слабкою, я можу бути собою і грати себе, я багатогранна, різнобарвна ,натхнення і творча людина, я –частинка Всесвіту, природна, звичайна і незвичайна.

Мій Всесвіт, величний дідусь! -
В тобі безкрайність і сила,
Дитятком до тебе горнусь,
Бо знедавна тебе полюбила…

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 16 - ПРЕДВКУШЕНИЕ
Часть 17 - ПРИЙНЯТТЯ
Часть 18 - ПРОБУДЖЕННЯ
Часть 19 - ЯК ДОБРЕ, ЩО МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ...
Часть 20 - Прошенье путника
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Стрімка хвиля била берег. Мокрий пісок нерухомо мерз під холодом хвилі.. Маленькі камінчики чорніли серед пляжу.
Душа камінчиком одиноким відпочивала у красивім тілі. Воно служило їй страждало і раділо.
Темно, світло, тепло, холодно все мінливо, швидкоплинно. Час невгамовний, час нестримний. Роки пливуть хвилею, б’ють об берег віковий. Я стомлена від своїх переживань, гріюсь біля вогнику бажань, в яких горять дровцята мрій.
Хвиля нашіптує сум і деякий час вогник не гріє, стає холодно і темно, і до темноти не відразу звикаю. Лише страх і більше нічого. панує у моменти, коли темнота зацарювала. Та, тільки-но дозволяю їй існувати, вона перетворюється на дещо світліше і прийнятне мені...

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 15 - ПОНИМАНИЕ
Часть 16 - ПРЕДВКУШЕНИЕ
Часть 17 - ПРИЙНЯТТЯ
Часть 18 - ПРОБУДЖЕННЯ
Часть 19 - ЯК ДОБРЕ, ЩО МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ...
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Смятение и волнение опутало меня. Приступ напряжения и неимоверное желание бежать. Бежать, не как беглец с узницы жизни, а как белая лошадь, в желании насладиться где-то там, на красивой, щедрой лужайке свежим клевером. Всё звучит сейчас, раздаваясь разными полутонами- небо, люди, тёмное метро, и цветы, что в предпраздничные дни заполнили воздух сытным ароматом. Я бегу рысью, сжата и напряжена. Кого хочу опередить и почему я бегу, представляя, что передо мною беговая дорожка, воображая, что я и спорт так совместимы…. Запутались суетные мысли, завели между собой разговор. Понемножку принц спокойствия и баланса опустился на плечо и запел медленную нежную песнь незримого ветерка, что медитируя с деревьями нашел уют и гармонию.

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 14 - ПЛАЧУ
Часть 15 - ПОНИМАНИЕ
Часть 16 - ПРЕДВКУШЕНИЕ
Часть 17 - ПРИЙНЯТТЯ
Часть 18 - ПРОБУДЖЕННЯ
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Колебания и страх – мои спутники. Они всегда «предано» делают своё дело. Я об этом знаю и принимаю их потому, что с ними я родилась, они моя неотделимая часть. Зная это - я стаю объёмнее и шире, а, принимая их – становлюсь богаче. Могу ими управлять, подпускать и отдалять.
Путём познания себя я более уверенно смотрю на жизнь. Мудрость, пришедшая с годами путём проб и ошибок, даёт поистине наслаждение и внутреннюю гармоничность. Управляя эмоциями, умея выплеснуть их там, где считаю нужным, или утаить, где неуверенна в их принятии, я напитываюсь спокойствием и внутренней тишиной. Она в свою очередь даёт возможность хоть чуть-чуть слышать себя.

Я рождаюсь к жизни под песнь оживания увядших стеблей большого, крепкого дерева.
Я играю на нежных молодых ветвях, лаская слух сочных зелёных листьев.
Я танцую под грациозное глубокое дыхание прочных вековых корней.
Я возрождаюсь и поднимаюсь к солнцу, опускаюсь к земле, надрывисто взывая к снисхождению.
Мать природа вдыхает в мои уста трепет и сладость чувств, чтоб услышать прожитую весеннюю феерию душевных вибраций и сердечных порывов.

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 13 - ОЗАРЕНИЕ
Часть 14 - ПЛАЧУ
Часть 15 - ПОНИМАНИЕ
Часть 16 - ПРЕДВКУШЕНИЕ
Часть 17 - ПРИЙНЯТТЯ
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Холодні дощі затоплюють душу. Босі ноги заплутались в брудних калюжах. Я руки опускаю до землі і падаю на коліна. Темрява приносить образ старої жінки з палаючою свічкою. Що це? Жах! Тіло збентежилось. Образ пропав. Злякала я його Тікаю від себе. Б’ю, терзаю, розпинаю, як тільки можу, і на скільки вистачає сили. Я –ВБИВАЮ себе. Спочатку жахаюсь своєї думки, та потім впускаю її в ковані широкі двері свого «Я».
Безглуздя себе вбивати, знаючи про це… Погоджуся. Та можу про себе лише сказати, що знати про це, ще не означає допомогти собі цього не робити. Кричу від болю, та беззвучно, бо боюся налякати своїх близьких. Розпинаю груди, душа болить, бо ж не відаю – чому такі муки терплю. Я, мабуть, прийшла на землю маленькою бунтаркою, руйнівницею та без сумніву ще й екстремалкою …

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 12 - РАЗМЫШЛЕНИЕ О СТРАХАХ
Часть 13 - ОЗАРЕНИЕ
Часть 14 - ПЛАЧУ
Часть 15 - ПОНИМАНИЕ
Часть 16 - ПРЕДВКУШЕНИЕ
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Холодний темний океан вирував. Час стихії. Маленький Пароплавчик пробивався крізь цупкі пазурі хвиль, які так і жадали накрити його чорною холодною ковдрою. Вони давили , страхали своєю силою та міццю . Мужній Пароплавчик боровся зі своєю слабкістю, щоб вкотре довести собі неабияку силу волі, жагу життя і бажання перемагати.
І ось вона-довгоочікувана VICTORIYA. Пройшовши нелегкий шлях, подолавши численні перешкоди, він все - таки дійшов до цілі, якої прагнув, про яку мріяв. Прискорено билось його серце . Втомлений і безсильний святкував своє друге народження. Маленький, але з великою силою духу і устремлінням досягати.
Океан заспокоївся. Золотаве сонце яскраво-срібними променями ніжило Пароплавчик, а блакитно-зелені хвилі лагідно заколисували.
Стихія вщухла. В широтах океану запанував мир. Радісно заспівав Пароплавчик пісню глибинного серця океану.
Тепер вони друзі.

Серия сообщений "Сказки":
Часть 1 - Сказка о Ромашке и Подорожнике
Часть 2 - Сказка «ПОЧЕМУ?»
...
Часть 5 - ДОРОГА
Часть 6 - ПЕСНЯ ЛИСТИКА
Часть 7 - VICTORIYA

Листик падал молчаливо. Он был невесел, что осень пришла. Грустно вращался в небесной безмятежности не ведом себе. Парил долго, его подхватывал лихой ветерок и нёс неведомо куда. Иногда дождь прибивал его к земле, но ветер, осушив, опять гнал его куда-то вперёд.
«Куда я мчусь, - он размышлял, - и почему совсем не знаю. На дереве висел, был лично ему предан. Но времечко пришло, и оторвался я. Где мне тихо приютится, чтобы зиму переждать. Я был красив и зелен, сейчас весь пожелтел, - но вижу прелесть в этой причудливой обновке. Я, будто стал свежее и оригинальней, а как же я летел. О, Боже! Не запомнил, но чувствовал молчанье, тихое смиренье, и всё, больше не помню. Наверное, ещё спокойствие, печаль и …вновь нет мыслей. Сейчас поднялся ветер, а что если взлечу, и вновь парить я буду. Поднял желанно ветер меня над деревами и закружил, завьюжил, а я и не устал. Я мир увидел, землю, причудливо- большую, ну а ещё занятных товарищей вокруг». Все на меня уставились, возможно, я понравился, «Смотри»,- кричат,- каков он, красивый и большой. А как кружится смело в танце ветра с небом, а как переливается красками земли. Ну, этот листик весел, игрив и интересен, дружить с тобою рады, иди же к нам скорей.» А я им отвечаю,- «Друзья мои родные ещё я полетаю, новое узнаю, и всё вам расскажу» Когда же ветер стих, и солнышко сияло Листочек всем друзьям рассказывал о том, что видел в мире дивного и что желал сказать. Его все очень слушали, один вдруг произнёс,- «А почему летать ты можешь, а я нет?» На этот вопрос такой был ответ. «Ищи ты в себе самом причину»,- Листик помолчал и с грустью сказал, - «Не понял я ещё и сам, как получилось это, возможно потому, что я так сильно хотел ЖИТЬ!»

Серия сообщений "Сказки":
Часть 1 - Сказка о Ромашке и Подорожнике
Часть 2 - Сказка «ПОЧЕМУ?»
...
Часть 4 - ВЕЛИКЕ ПЛАВАННЯ
Часть 5 - ДОРОГА
Часть 6 - ПЕСНЯ ЛИСТИКА
Часть 7 - VICTORIYA

Непросто быть человеком зрячим и думающим, ведь страданий больше на себя берёшь, и пустота, появившись от мрачных мыслей, как большёй сосуд, требует наполнения. Мир кажется понятным и сто раз непонятным.
Познавая – стаёшь богаче, но всегда ли счастливее? Отнюдь не так всё просто, как кажется.
Известность – вновь кроет неизвестность.
Глубина - порождает интерес, а он в сою очередь – ещё большую глубину. И знания, тогда важны, но нечто, что часто мы называем интуицией, таит глубинные истоки понимания, и для внутреннего равновесия она преподносит необычайный подарок – теплоту и спокойствие.

В таком состоянии ты стаёшь понятнее себе, и интересней другим.
Преображаешься, словно сочный плод на красивом дереве.
Как жаворонок, взвывающий в небеса,
Как водная, необъятная даль, таящая в себе улыбку неожиданности,
Как лепесток цветка яблони, очарованный дождём,
Как голубая высь в ожидании прихода весны,
Как Богиня любви, что несёт в руках сердце из нежных лилий.
Как день солнечный, как ночь звёздная, как Вселена непостижимая, что манит загадкой и призывает ЛЮБИТЬ…

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 11 - Дискомфорт
Часть 12 - РАЗМЫШЛЕНИЕ О СТРАХАХ
Часть 13 - ОЗАРЕНИЕ
Часть 14 - ПЛАЧУ
Часть 15 - ПОНИМАНИЕ
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Мне не понятно, почему мои страхи там, где очень интересно, где нет граней и точности, где тихо идёт эксперимент, где чувства связаны толстой верёвкой с уверенностью и спокойствием, где очень важным есть умение видеть зёрна и шелуху, где нужна тонкость и профессионализм высокого уровня.
Я их принимаю, но отказываться от задуманного никак не хочу. Возможно это ребячество, грёзы? Может и так, но, отказавшись, боюсь, упущу нужное и важное для себя, то,
что помогало мне выбираться из негатива, что давало силы в изнуряющем скитании, мысли о чём грели, когда было невмоготу страдать, и вообще – это заветная цель.
Дождись меня, моя девчушка
Я расколдую вмиг тебя.
Ты превратишься в хохотушку
В руке тетрадку теребя.
Будешь ходить на семинарах,
Учить дерзнёшь прозревший люд,
Дел провернёшь лихих не мало,
Ведь силы есть на этот труд!

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 10 - Защити себя
Часть 11 - Дискомфорт
Часть 12 - РАЗМЫШЛЕНИЕ О СТРАХАХ
Часть 13 - ОЗАРЕНИЕ
Часть 14 - ПЛАЧУ
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник

Відсторонююсь від можливого дискомфорту у відносинах. Не бажаю бути предметом образ і вияснень відносин. На чужому шляху стояти не хочу. Хороші відносини мені дуже необхідні. Рватись, триматись за роботу не моя стихія, можливо, на цей час.
Я продукую любов до людей, до ближнього. Ніяка робота не стане перешкодою доброзичливих відносин.
Я відчуваю дискомфорт. У трикутнику відносин я маленька фігурка, без досвіду. Переходити дорогу нікому не раджу і сама не буду..
Бентежить те, що потрібно реагувати зразу, або сказати, що обдумаю, бо на емоціях я не згледілась, як потрапила у пастку.
Відчуваю дискомфорт, ще не розумію чому, можливо відчуваю, що розлагоджую устояні, старі відносини, але ще щось є та, що не усвідомлюю.

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
...
Часть 9 - Господар у домі своїм
Часть 10 - Защити себя
Часть 11 - Дискомфорт
Часть 12 - РАЗМЫШЛЕНИЕ О СТРАХАХ
Часть 13 - ОЗАРЕНИЕ
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник