ти станеш фотографом. виразно станеш. а я... я буду приходити до тебе. розглядати тільки що надруковані фотографії. закривати особа руками й бентежитися під об'єктивом. дві людини, що впиваються самодостатністю й волею. два художника по покликанню, що зрідка впускають один одного, щоб незабаром з полегшенням вигнати.
я побачу свою особу на твоїй виставці. чорно-білу, із прищуленими всміхненими очима. я буду стояти посередині маленького залу якого-небудь музею уся в чорному й читати історії, що писала ночами, до твоїх фотографій.
я взагалі буду дуже багато писати. навіть тебе перестану соромитися. буду вставати ночами, тихенько, щоб ти не прокинувся, іти на кухню, курити і насолоджуватися звуком олівця по папері. а потім знову їхати туди, де тепло. на місяць або два. зненацька повертатися з дивовижними фруктами, засмагою, ще одною удосконаленою дивною мовою, кольоровими фотографіями місцевих жителів і черговою написаною книгою.
сидячи на дивані, поруч, ти будеш довго дивитися мені в очі, потім притягнеш рукою за голову і цілуючи в чоло скажеш: "таких як ти не буває..."