Я нарозхват. Плани обрушуються на мозок захватом майбутнього замилування. Але це потім... а зараз, якщо подивитися праворуч, те можна побачити юрбу зошитів, ліворуч - ще більшу юрбу книг. Порваних старих і молоді. Я тут як Білий Дім, а вони усі поруч з транспарантами і мегафонами. Репетують, вимагають, бажають, хочуть. Недоумки, із мною потрібно ніжно і ласкаво. Тоді я розгорну свої двері, вивішу табличку "Ласкаво Просимо!" і вислухаю кожного по окремості і всіх разом. І не забудьте шоколадні цукерки! З ними без чергі...