- Щастя.
- Чому таке маленьке?
- Воно тільки моє. Зате яке яскраве й гарне!
- Так... Чудове!
- Хочеш шматочок?
- Напевно...
- Давай долоньку. Я поділюся.
- Ой... Воно таке тепле...
- Подобається?
- Дуже... дякую!
- Близьким людям ніколи не дякують.
- Чому?
- Вони завжди все розуміють без слів. По очах.
- А чужі?
- Чужі дякують так само чужим. Прийде час, і ти зрозумієш.
- Знаєш... Мені набагато краще, коли щастя в руці...
- Так завжди буває.
- А якщо я з кимось поділюся?
- У тебе додасться твого.
- Чому?
- Сам не знаю. Тільки потім воно стане ще теплішим.
- А руки о нього обпекти можна?
- Руки обпікають об заздрість.Об щастя їх обпекти неможливо.
- Знаєш... я знаю, з ким поділитися цим дивом.
- Я радий.
- Тоді...
- Отож би, побачимося ще. Ділися ним. Адже його скільком бракує...