Якщо б на одну мить Бог забув, що я всього лиш шматяна маріонетка, і подарував би мені шматочок життя, я б тоді, напевно, не говорив все, що думаю, але точно думав би, що говорю.
Я б цінував речі не за те, скільки вони коштують, а за те, скільки означають. Я би спав менше, більше би мріяв, розуміючи, що кожної хвилини, коли ми заплющуємо очі, втрачаємо 60 секунд світла.
Я би йшов, поки всі решта стоять, не спав, поки інші сплять.
Я би слухав, коли інші говорять, і як би я насолоджувався смаком шоколадного морозива!
Якщо би Бог винагородив мене ще однією миттю життя, я б одягався скромніше, відлежувався би на сонці, підставивши під теплі промені не лише своє тіло, але й душу.
Господи, якщо би в мене було серце, я б написав всю свою ненависть на шматочку льоду і чекав би, поки зійде сонце.
Я би намалював сном Ван Гога на зірках поему Бенедетті, і пісня Серрат була би серенадою, яку я подарував місяцю.
Я би полив сльозами троянди, щоб відчути біль їх колючок і пурпуровий поцілунок їхніх пелюсток.
Господи, якби в мене ще лишався шматочок життя, я б не провів жодного дня, не сказавши людям, яких я люблю, що я їх люблю!
Я би переконав кожну дорогу мені людину у своїй любові і жив би закоханий в кохання.
Я би пояснив тим, хто помиляється, вважаючи, що перестають закохуватися, коли старіють, не розуміючи, що старіють, коли перестають закохуватися!
Дитині я подарував би крила, але дозволив їй самій навчитися літати.
Старих я переконав би, що смерть приходить не зі старістю, а з байдужістю.
Я стільки навчився від вас, люди! Я зрозумів, що весь світ хоче жити в горах, не розуміючи, що справжнє щастя в тому, як ми піднімаємося на гору.
Я зрозумів, що з того моменту, коли новонароджений малюк вперше стисне в своєму кулачку палець батька, він його більше ніколи не відпустить.
Я зрозумів, що одна людина має право дивитися на іншу звисока тільки тоді, коли вона допомагає їй піднятися.
Є стільки речей, яких я міг би навчитися у вас, люди, але насправді ж вони навряд чи згодяться, тому що коли мене покладуть в цю валізу, я, на жаль, вже буду мертвий…
Завжди говори те, що відчуваєш, і роби те, що думаєш.
Якщо би я знав, що сьогодні востаннє бачу тебе сплячою, я би міцно обійняв тебе і молився
Богу, щоб Він зробив мене твоїм ангелом-хоронителем…
Якщо би я знав, що сьогодні востаннє бачу, як ти виходиш за двері, я б обійняв, поцілував тебе і покликав би знову, щоб дати тобі більше…
Якщо б я знав, що чую твій голос востаннє, я записав би на плівку все, що ти скажеш, щоб слухати це ще раз і ще, безкінечно…
Якби я знав, що це останні хвилини, коли я тебе бачу, я би сказав “Я кохаю тебе” і не вважав би, дурний, що ти і так знаєш…
Завжди є завтра, і життя надає нам ще одну можливість все виправити, але якщо я помиляюсь, і сьогодні це все, що нам залишилось, я б хотів сказати, як сильно я тебе кохаю і що ніколи тебе не забуду. Ні юнак, ні старий не може бути впевнений, що для нього настане завтра.
Сьогодні, можливо, останній раз, коли ти бачиш тих, кого любиш… Тому не чекай чогось, зроби це сьогодні, оскільки якщо завтра не настане ніколи, ти будеш шкодувати про той день, коли у тебе не знайшлося часу для одної посмішки, одних обіймів, одного поцілунку, і коли ти був надто зайнятий, щоб виконати останнє бажання.
Підтримуй близьких тобі людей, шепочи їм на вухо, як вони тобі потрібні, люби їх і поводься з ними обачно. Знайди час сказати “Мені шкода”, “Пробач мені”, “Будь-ласка”, “Дякую” і всі ті теплі слова, які ти знаєш.
Ніхто не запам’ятає тебе за твої думки. Проси у Бога мудрості і сили, щоб говорити про те, що відчуваєш. Покажи твоїм друзям, які вони важливі для тебе.
Якщо ти не скажеш цього сьогодні, завтра буде таким самим, як вчора. І якщо ти цього не зробиш, ніщо не матиме значення…
Здійсни свої мрії…
Ця мить прийшла…
