На галявині, посередині величезного лісу жив чарівник (якщо враховувати давнину даної притчі то сьогодні просто психолог;)), у якого була велика череда овець. Щодня він з'їдав одну вівцю з череди. Вівці заподіювали чарівникові багато турботи - вони розбігалися по лісі, і йому приходилося витрачати дуже багато часу на те, щоб піймати одну з овець, а інших знову зібрати в череду. Звичайно ж вівця, що він збирався убити, відчувала це і починала запекло пручатися, і її лементи лякали інших. І тоді чарівник вирішив придумати таку хитрість - він поговорив з кожною вівцею наодинці, і кожну в чомусь переконав.
Одній він сказав: "Ти не вівця, ти така ж людина, як і я. Тобі чогось боятися, адже я убиваю і з'їдаю тільки овець, але ти єдина людина в цій череді і значить - мій кращий друг".
Другий він сказав: "Чому ти тікаєш від мене, як інші вівці. Ти ж левиця і тобі чогось боятися. Я убиваю тільки овець, а ти мій друг".
Третьої він уселив: "Послухай, ти не вівця, ти вовчиця. Вовчиця, що я поважаю. Я, як і раніш, буду продовжувати убивати щодня одну вівцю з череди, але вовчиці, кращому другові чарівника, чогось боятися".
Таким чином, він поговорив з кожної з овець, і кожної вселив, що вона не вівця, а зовсім інша тварина, що відрізняється від всіх інших овець у череді. Після цієї розмови поводження овець цілком змінилося - вони зовсім спокійно паслися і більше ніколи не тікали в ліс. І коли чарівник убивав чергову вівцю, вони думали: "Ну от, убили ще одну вівцю, а мені Леву, вовку, людині.., кращому другові чарівника, чогось боятися".
І навіть вівці, яких він убивав, перестали пручатися. Він просто підходив до одній з них і говорив: "О, мій друже, ми давно не спілкувалися. Підемо до мене на двір. Мені потрібно з тобою порадитися з приводу череди овець". І вівця з гордістю йшла за чарівником на двір. І там він дійсно запитував у свого кращого друга, як йдуть справи в череді. Жертва з радістю розповідала йому про всьому, а потім чарівник убивав неї. Оскільки смерть наставала миттєво, те вівця нічого не встигала зрозуміти.
Чарівник був дуже задоволений - він високо підняв самооцінку кожної з овець, у підсумку вони перестали забивати собі голову думками про неминучу смерть, стали менш невротичны, насолоджувалися життям і спокійно щипали траву, у результаті чого їхнє м'ясо стало значно смачніше. Протягом багатьох років чарівник легко керувався з величезною чередою, і сама цікаве, що інша вівці стали йому допомагати - якщо яка-небудь занадто кмітлива вівця починала догадуватися про справжнє положення речей, те інші вів... ну тобто леви, люди, вовки - кращі друзі чарівника, повідомляли йому про дивне поводження цієї вівці, і наступного дня чарівник із задоволенням її з'їдав.
Така от притча. А Ви, до речі, ким себе вважає - левом, вовком або навіть може людиною?
П.С. а я медуза....хтось посперечається:D?