Побудований в 1612р разом з монастирем. Оборонна функція будівлі чудово приєдналася до культової, особливо це виразилося в вежі, яку здалека видно з дороги. Вона грандіозно возвеличується над рікою Случ і неспроста було її розташування, бо вежа виконувала і дозорну функцію, її висота сягає 70м

Костел в плані прямокутний розміром 35 на 16м, зі сходу шестигранна абсида, з півдня висока мурована башта. Башта є шестиярусною, всередині яруси між собою сполучалися гвинтовими сходами.Санаторий Весна Трускавец Товщина стін першого ярусу вежі становить 2,8м. Крім вікон башта мала стрільниці з внутрішніми камерами та вогнеподібними ключоподібними отворами.

В "Інвентарі маєтностей Подільських" за 1615р про костел пишеться: "костел мурований, ґонтами дубовими фарбованими побитий, на верху альтана білою бляхою оббита, над нею баня мідна. До костелу дверей двоє залізних. Вежа велика, біля костелу від річки Случі мурована, побілена"

До ліквідації в 1832р, домініканський кляштор добудовували, так з'явилася каплиця св. Тадеуша, ризниця, галереї. А після ліквідації, будівлю передали православній церкві, служби якої тривали до 1844р. Будівля храму почала занепадати і потребувала ремонту. Санатории Трускавца, ви За ініціативою Карашевича були зібрані кошти на ремонт. В 60-х рр XIX Росія виділила гроші на реконструкцію, але насправді був складений план перебудови костелу на православний храм. Проект підготував професор "Технічно-будівельного комітету" Е.І. Жибер. За цим проектом будівля цілком витрачала свій первісний вигляд, споруда мала потонути в надбудовах псевдоросійського стилю. Сходница  Проект був затверджений в 1871р. і частково здійснений. Єдине, що добре, так те, що проект мав всі креслення початкового плану, вигляду всіх фасадів костелу до реконструкції.

Карашевич точно визначив у метриці, складеної в 1887р, матеріали, конструкції, декоративне оздоблення, і те, що втратив костел після перетворення на православний храм: "Своды стрельчатые, опирающиеся на карнизы; а под карнизами, в алтаре были лепные ангелы, поддерживающие как бы своими руками своды; в четырех же углах собственно храма - четыре главы апокалиптических животных под карнизами. Эти лепные фигуры, при перестройке собора в 1875-1880годах, несмотря на их усиленную мою просьбу архитектора Денейко их не трогать, были сбиты и уничтожены, отчего внутренность храма много потеряла благолепия"

Храм мав чудотворну ікону "Розп'яття Христа", нібито за переказами ровесниця храму. санаторий Алмаз Також художньо-історичну цінність мала стародавня ікона Божої Матері в срібних шатах, які подарували подружжя Драгомірів в 1715р.

На 2001 рік костел з вежею були в напівзруйнованому стані, розміщалися будівлі на території міліцейського відділення.

фото Генадія Донця
Млин
побудований в 1905, звісно зараз не в робочому стані, але реставрується

Превед, медвєдь! санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
навіть і не знаю як прокомментувати ;) Щось створюють на добру память, показати мистецтво, досвід, що через декілька десятків-сотен років стає справжнім культурним здобутком... Це не здобуток, це видобуток...

З траси Кам'янець-Подільский-Хмельницький наш шлях до наступного населенного пункту мандрывки пройшовся через село Солобківці. санаторий Женева Звикле до пошуку чогось цікавого око вихопило два куполи. Костел. Поближчи підбігла до храму сказала "уууу. він, мабуть, новий.., але в ньому щось є " Клацнула фотоапаратом два рази костел і будівлю поруч. Підозра про "щось в ньому таке є" виявилася істиною. Соболківці навіть колись мали свій замочок. А вперше згадуються у 1493р. У 1671 р. галицький каштелян Сильницький стояв табором в Солобківцях, щоб зупинити татар, які йшли на Кам'янець. За адмінподілом 16 ст. Кам'янецький повіт, а за адміністративним поділом 19 ст. Ушицький повіт Санатории Трускавца, ви

Домініканці заснувалися тут у 1590, тоді виник кляштор. Зруйновано під час козацько-польських воїн,. На початку 1 ст був відновлений, і пограбований у 1734р козаками. В 30 роках 19ст кляштор було закрито.

При кляшторі було збудовано у 1750р костел св.Йосипа Обручника на кошти Яцька Шембергома. При храмі була відкрита лікарня. Парафіальний костел існував у 1772 р. (LKLP). Після скасування домініканського кляштору, костел діяв як парафіальний.санаторий Алмаз Але теж не довго, бо парафія діяла в 1850 р.

В Солобківцях було дві церкви одна з них деревяна церква Покрови збудована у 1735р. З 1870 церква Успіння. Вона не зберіглася. Не дожила і до наших днів інша - церква Знесення побудована у 1740. В 1840рр зруйнувалася за приини поганої побудови. Сходница

На жаль, з дороги було видно лише костел, тому я не помітила кам'яної церкви Успіння 1884р

Інколи ми можемо так закохатися заочно, що дійсність, яка суттєво відрізняється від надуманного образу, все ж таки не спроможна остаточно зруйнувати чари тієї закоханості. Добрий знайомий, дослідник та музикант Павло Нечитайло познайомив мене заочно з Сокільцем. Прочитавши статтю про загублене забуте село на Подільсько-Дністровських теренах, загорівшись бажанням все ж таки побачити село в якому були і костел, і церква, і замок, і ратуша і все все все , що було в середньовічному місці, я туди дісталася завдяки своєму другові Борису Олександровичу санаторий Шахтер Трускавец. Мені дійсно шкода тих, хто туди їде без машини... А як їхати? через Дунаївці - інакше тільки на справжньому Джипі. Питайте в людей - вони вам допоможуть. Існує два села Соколець, нове зі старою назвою перебралося на високі пагорби, а село в долині забуло своє ім'я, люди забули своє житло. Вам потрібно проїхати через новий" Сокілець, звернувши ліворуч спускатися вниз. І ось декілька метрів на швидкості в 2 км на годину і перед нами те, що колись було доволі розвинутим і потужним містом. Перед очима царство хащів, давайте заплющимо очі і нібито перенесмся на декілька століть назад.

Сокілець вважається стародавнім містом Галицького князівства. За словами, Павла Нечитайла тут було аж дві давньоруські фортеці. В 12 ст столітті місто було руйновне, відновлення життя лише за Литовську добу. Розквіт міста відбувався в період 16-18ст. До 20ст. включно (тобто до наказу покинути населенню це село в звязку з побудовою Новодністровської ГЕС), тут зберігалось середньовічне планування. До самого останнього тижня на Базарній пплощі проводилися ярмарки. Неподалік знаходилася ратуша, костел, навіть залишки фортеці. Місто Соколець було оточено кам'яним муром шириною в 1 м. Висота, доречі, збережених частин скаладає 2-3м. Завдяки енциклопедії Брокгауза Ф.А. та Ефрона И.А. (1890 - 1916гг.) дізнаємося, що Сокілець в часи панування російської влади на теренах Поділля, відносився до Подільської губернії На ті часи населення було тут в 2057чоловік. Діяли 2 водяних млина, православна церква, костел та увага! синагога.

Злий жарт зіграла доля з селом. Хоча можливо, що б тоді лишилося зараз від старовинних мурів, якби село продовжувало своє життя надалі. Але при будівництві Новодністровської ГЕС село підпадало під затоплення (як сталося, наприклад, з Бакотою, Калюсом, та іншими давньоруськими містами, а на той час селами). Мешканці були терміново переселені на високий бравий берег Ушицького каньону.Проте інженери допустили помилку - рівень підйому води виявився нижче ніж було розраховано. Завдяки цій помилці і зберіглася історична частина села. санаторий Женева Трускавец

пам'ятки старого міста

Перше, що ви зустрінете на своєму шляху - це церква Пресвятої Богородиці. Нею піклуються, виглядає вона більш менш достойно - відремонтована та діюча. Це мабуть єдине , що пов'язує старе село з новим. Поруч мабуть колишній будиночок священника. Яко ми обійдемо церко, то в око впадуть дуже старі стовпи, та старі-старі сходи з протилежного боку церкви.

Подяка спелеостичним та архіологічним дослідженням, 1996-1997, ми маємо трохи прояснену картину ніж ту, що до нас донесли праці Сецинського та Гульдмана. В південно-західному куту фортеці прослідковуються залишки підквадратної веді, а трохи на північ біля міських воріт - фундаменти бастіона. Скажу чесно, з компасом я не гуляла, пробираючись крізь будяк в мій зріст я бачила і залишки фортеці - при чому досить добре прослідковуються її план. Синагоги та ратуші, як я розумію вже не існує. Проте костел з величезними арками і поруч будинок ксьондза помилують око і найвибагливішого туриста.

підземне життя села
Однією з особливостей Сокільця є дійсно існуючий великорозмеженний підземний хід. Ще Гульдман в своїй праці писав:"В м. Соколец Ушицкого уезда находится также подземный ход, частью ныне обрушившийся. По удостоверению местных жителей ход этот имеет в длину около 100 саж., и обнаружен был этот ход в начале 60-х годов (19 века) вследствие . санаторий Женева провала ого в одном месте. Крестьяне пытались раскопать его и, по их рассказам, пол этого хода усыпан песком, местами попадается в нем зола, уголь, яичная скорлупа и кости, а в одном месте находится в нем громадный, округлой формы камень. Дальнейшие исследования означенного хода, какие сопряжены с раскопкой, были затем оставлены, а самый провал -засыпан". В 1996 р. обвалилася земля в районі колищньої Базарної площі. Це дало підстави групам під керівництвом Захар'єва та Рідуша для подальшого дослідження цього забутого міста.

Ось що вони написали в своїй праці: "Суммарная длина всех ходов составляет около 200 метров. Они заложены на глубине 1,5 м от древней поверхности в толще четвертичных (Q 11-111) лёссовидных суглинков, которые образовывают покров одной из низких внутриканьонных террасе долины р. Ушица. Мощность суглинков составляет в среднем 3,5-4,0 м (иногда до 4,5-5,0 м). Они подстилаются аллювиальной толщей (гравий из слабоокатанных обломков кремня и среднезернистого песка). Последняя залегает непосредственно на размытой поверхности темно-серых аргиллитов силура (S), которые слагают цоколь террасы. Суглинки сильнокарбонатные, из-за чего в некоторых местах на стенах галерей (в нижней части профиля) отмечен рост вторичных кристаллов кальцита (до2-4мм). Присутствие водопроницаемых аллювиальных отложений, которые местами вскрываются в подошве ходов, обеспечивает постоянный естественный дренаж и предотвращает замачивание суглинистой толщи. Это благоприятствует инженерно-геологической устойчивости самой толщи и длительной сохранности заложенных в ней пустот. Выяснено, что обнаруженное подземелье состоит из двух частей, которые существенно отличаются между собою по морфологии и расположению. Эти две части мы условно обозначили как "Подкоп" и "Некрополь".

"Некрополь" состоит из двух почти прямых галерей, которые пересекаются под прямым углом между собой и сориентированы диагонально к сторонам света (СЗ-ЮВ и ЮЗ-СВ). В обоих галереях расположены попарные ответвления в виде боковых камер длиной до 2-2,5 м. Своды галерей и боковых ответвлений остролучные. Высота галерей и камер - 2,0-2,2 м, ширина в основании поперечного профиля около 1,0-1,1 м. Свод и стены правильной формы, тщательно отделаны и заглажены. Малозаметные следы от инструмента на стенах оставлены, по нашему мнению, деревянным заступом подпрямоугольной формы со слегка скругленными углами. В нижней части стен заметны следы временного подтопления на высоту до 15-20 см от современного уровня пола. Подтопление привело к частичному замачиванию лёссовидных суглинков и оседание стенок на некоторых участках галерей.

"Подкоп" представляет собой зигзагообразную галерею, которая ответвляется в ЮЗ направлении из окончания одной из боковых камер западной галереи "Некрополя". Его свод желобоподобной формы имеет высоту 1,2-1,3 м. Стены грубо санатории Трускавцаобтесаны, по следам инструмента - кирки и лопаты, вероятно железные. На стенах есть небольшие подтреугольные углубления со следами копоти в верхних частях, которые, по-видимому, использовались для установки свечей во время прокалывания.

Через 18 м галерея упирается в каменный фундамент древнего сооружения, огибает его и еще через 15 м в том же направлении выводит к провалу 1996 года. В месте провала галерея круто поворачивает на 90 градусов (на ЮВ), еще тянется на 15 м в этом направлении, после чего снова поворачивает на ЮЗ и еще через примерно 15 м заканчивается. Окончание имеет вид незавершенного прокопа. В точке второго поворота, слева заходом, также наблюдается обвал, за которым, возможно, существует продолжение хода. На участке огибания "Подкопом" старых фундаментов есть следы позднейшего подкопа под фундаментом, который соединяет галерею "Подкопа" с подвальным помещением здания (ныне засыпанным).

По времени сооружения "Подкоп" является значительно более поздним, чем "Некрополь". Изъятый из него грунт ссыпан в галереи и ответвления последнего. Выборочное шурфование показало, что насыпной слой в "Некрополе" имеет толщину до 0,5-1,0 м. На стенках обоих частей подземелья найдены хорошо сохраненные надписи 1931-1933 гг., оставленные посетителями, которые побывали здесь через провалы в одной из северных ниш "Некрополя", а также ряд символических знаков худшей сохранности, которые относятся к больше древнему времени и требуют более подробного изучения и идентификации.

Определение функционального назначения и возрастное датирование комплекса пока что проблематично из-за почти полного отсутствия археологического материала. В насыпном грунте были обнаружены лишь очень мелкие фрагменты керамики XVI-XVII вв. Предварительно можно предположить, что галереи "Подкопа" сооружены как раз в это время, тогда как "Некрополь", судя по особенностям подземной архитектуры, - не позднее первой половины I тыс. н. э.

Описание В. Гульдмана середины XIX в., дает основания предполагать, что это подземное сооружение, фрагмент которого мы исследуем, было значительно больше и могут быть обнаружены еще и другие его фрагменты."

Колись, неподалік від Сокольця був "грецький" (тобто православний) монастир. Але вже на 19ст, як писав Сецинський, скит був в поганому стані.

Місцевість, де розкинулося село Соколець, багата на фосфорити. Так біля Сокільця, на правому березі Ушиці знаходиться штольня довжиною в 15м.

містика, святі джерела, легенди

28 червня 2008р Панорама села Сокілецья , санатории Трускавца
Про інші, а саме природні та містичні речі Сокільця, розказує сам Павло нечитайло у своїй статті для "Газети по київськи"

Целебные воды Сокольца

В старину на берегах Ушицкого каньона стояли как минимум две древнерусские крепости – на обоих склонах реки. Там, где сейчас развернулся колхозный сад, в ХІ–ХІІ веках хоронили предков сокольчан. Есть на плато над каньоном и следы поселения эпохи неолита, бронзового века, киммерийцы теряли здесь упряжи своих коней, а скифы оставили на соколецких полях каменный алтарь в форме креста. Если идти к каньону от центрального магазина, по правую руку будет яблоневый сад, а по левую – глубокий яр. Эта же улочка выводит на отрог каньона, называемый "Чертовой колокольней". Если ночью в этом месте бросить в каньон камень поувесистей, будет слышен настоящий "колокольный звон". Мы кидать камень не стали – ночью с Сокольце и без того жутковато.

Неподалеку от "колокольни", на склоне горы, есть природный источник, окруженный вербами и камнями. На одном из валунов вырезан крест. Здесь – "Томашева крынычка". Во время польско-турецкой войны 1672 года турки установили на этом месте пушки и обстреливали город, расположенный в долине. Ночью молодой парень Томаш вышел из долины на гору и посталкивал пушки вниз. Когда последний орудийный ствол исчез в низинном мраке, турки заметили смельчака и, как гласят местные легенды распяли его на одном из камней. После этого из-под валуна забил чудотворный источник, который помогает при болезнях глаз. И это не единственный целебный источник в Сокольце. Еще один находится на месте уничтоженного при советской власти пещерного монастыря. А на южном краю села в лесу есть колодцы св. Петра и Павла, которые в народе называют источниками с Мертвой и Живой водой. Вода по вкусу на самом деле отличается – в одном "тяжелая", солоноватая, в другом "легкая" и сладкая.

Паранормальный путеводитель санаторий Женева Трускавец

Мест, где были замечены привидения, в Сокольце несколько. В первую очередь это колхозный яблочный сад и "Томашева крынычка". Здесь гуляет... усопшая невеста. Местные говорят, что когда-то девушка жила в селе. Пользуясь тем, что ее возлюбленный ненадолго уехал, родители поспешили выдать барышню замуж за обеспеченного старого пана из соседнего имения. По дороге в Соколецкий костел кони "понесли", и карета с будущими молодоженами полетела в пропасть. И хотя погибли все, ночами по Сокольцу гуляет только невеста в свадебном наряде – возлюбленного ищет. Те, кому довелось ее увидеть, не могут похвастаться отличным психическим здоровьем. Причем чаще всего она появляется из каменной расщелины возле "Томашевой крынычки". Так что ночью там лучше не ходить.

Встречаются в Сокольце и другие жители параллельных миров. Люди клялись, что на левом берегу Ушицкого разлива, возле леса, видели коней, "які давно потопилися". А неподалеку один из местных встретил солдата в новенькой советской униформе времен Второй мировой с автоматом наперевес. На вопрос селянина, что он тут делает, солдат ответил: "Границу охраняю!"

За средневековым центром города, справа от грунтовой дороги на село Тымкив есть колодец, верх которого выбит из цельного куска камня, а возле него стоит каменный крест. Говорят, что ночью внутрь колодца смотреть не рекомендуется – можно увидеть лицо черта.

Ну...,вночі, я не бувала. Але от на старовинному міському кладовищі вдень вдалося побути. Там свій світ, хоча енергетикою бив своїм неспокоєм набагато сильнійше ніж пусті покинуті будинки в долині старого села. санаторий Шахтер Трускавец

Цвинтар знаходиться по дорозі на село Загоряни. Саме звідтам відкривається повна чудова панорама на стародавнє місто Соколець.

Хмельницька обл., знаходиться недалеко від Кам'янця, по дорозі через село Довжок.. за 12 км від Кам'янця.

особисті поблукенькі
В літку 2001 р я написала такі рядки: "Виїхали об 11 ранку, але погано знаючи дорогу, ми поїхали не на Скалу-Подільську (щоб сфотографувати її, бо закінчилася плівка, а ми купили нову.), а кудись в напрямку Хотина. Не помітивши невеликий замок, ми розвернулися на Київ. Дорога жахлива..." Отже, "розвінчання міфів" відбулося в червні 2006, майже через п'ять років! Але на все є свій час. Як зараз пам'ятаю той день. Ранок, магазин, кефір плівка. Залізний конь, ми покидаємо Кам'янець. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) Наша дорога має лежати на Скалу. Тепер. завдяки картам я можу сказати в чому була помилка. Ми поїхали з Довжка не на оринінське шосе, а на Рихту! Спека, маленька поганенька дорога, не знайомі назви, паніка...! Якесь дивне старе зруйноване заховане серед дерев... Ха! Замок? Ну так так!! Пройшло П'ЯТЬ років, щоб треба було по дорозі на Кудринці взнати місцевість, зупинитися (ми тоді не поспішали нікуди) і зрозуміти, що то є МЛИН! Правда старий! Перший поверх явно вказує на століття так 17. А от він і замок! Точнійше вежа. Ну так в 2001 р. мені було не до замку. Але не помітити, треба було вміти. Отже ! Я дійсно не помітила той невеликий замок санаторий Женева Трускавец , а млину надала статус замку. Щож поїхали читати та дивитися.

історія
Називалося до середини 17ст Новосілкою. З середини 16 ст до 1596р їм володіли Лянцекоронські, потім Лизавета Лянцекоронська продала Новосілку Войцехові Гуменецькому, який заснував тут своє родове гніздо. В середині 17ст, онук Гуменецького теж Войцех,надав Новосілці нове імя Рихта, а так як Рихт по Польщі було багато, то назвав Рихтами Гуменецькими. Після смерті Войцеха, який загинув під Кам'янцем в 1672р, спадкоємцем Рихт став його син - Степан, воєвода подільский. Він володив великими маєтками в Польші, але більше за все любив рідні Рихти, відновлюючии постійно замок.

На початку 19ст Рихта була продана Головинському, а потім стала власністю його зятя Константина Подвисоцького. На період 1848-1868 Рихта стала справжнім культурним осередком. В Рихтенському палаці збиралися літератори, художники, письменники. "Тут бували Крашевський, Грабовський, Верига-Даровський. В палаці були великі збірки картин, гравюр,рукописів, книг. Після смерті Подвисоцького все це було розпорошено"(Ю. Сіцинський "Оборонні Замки Західного ПОділля")

Замок санатории Трускавца
Замок побудований в 1507р.. Як зазначається в "Slowniku geograficznym" (1889р), при реставрації якогось будинку, було знайдено табличку, на якій вказано, що замок був побудований в 1507р.

Розташований в центрі села на правому березі Жванчика. Магнати Лянцкоронські володіли замком до 1569. Розміри його були невеликі - 64 на 57. По боках чотирикутника були невисокі башти, прямокутні, але з середини зрізані. В'ъзд до замку був по середині південного боку. На протилежному боці був палац.

Три першопобудовані башти прямокутні, розміри сторін 4,5 -5,5м та 8,6-9,3м. Від коротких сторін вели деревяні галереї, завдяки яким здійснювався перехіж між обороними стінами. Зберіглися башти до двох ярусів, на східній - залишки деревяної конструкції шатрового даху. Пізнійше побудована четверта вежа (північна) у формі прямокутника, площею 9 на 10м. Товщина стін 1,5-1,65м. Вежа має два яруси.

Коли замком завідував Осінський, то в 1762р замок був взятий турками. Осінський пустив турків з хотинської залоги. Турки рограбили замок та вбили мешканців. Осінського забрали з собою потім відпустили.

На початку 18 ст замок було перебудовано Гумецькими, була удосконалена система сухих обороних ровів, бастіони та вали. Останніми власниками замку були Підвисоцькі. Як раз вони і побудували палац. Перед першою світовою війною тут була лікарня. За війни будинок було знищено, і він перетворився на руїни.

На 2006 рік я знайшла лише дві вежі. Одна з них в занедбаному стані знаходиться на подвір'ї, куди потрапити можна свобідно. Будівлі біля вежі видають про походження матеріалу - замкове каміння. Друга вежа знаходиться на городі родини Павлова(?) (про цея дізналася з книжки Ореста Мацюка "Замки та фортеці Західної України"), доречі, з дороги видно саме її. Вежа в хорошому стані, і зрозуміло, що зберіглася добре завдяки стараннями своїх опекунів. А ще тут бігають миши (не встигла сфотографувати) та сині бабки (стрекоза рос.)

Млин санатории Трускавца.
Деякі джерела вказують на його дату побудови - 19 ст. Але мені здається, що це більш давня споруда, принаймі кладка першого поверху може на це вказувати. Хоча споруда добряче зруйнована, мені здається,що її можна відновити,і влаштувати справжній музей водяного млина! Вода біжить, млин згадує своє минуле...

Хмельницька обл. Від Меджибожу знаходиться за 20км на північ.

Пилявці існували ще давно. В податкових списках Пилявці значилися як в 1530р два оподаткування та млин, 1566 - 11 плугів та декілька млинів.

В першій половині 17 ст за 5 км від Пилявець були рештки села Голичинець, яке знищили татари. Ссело то належало Ядвізі Белзькій з Бучачу, фундаторці домініканського кляштору в місті Мурафі. санаторий Алмаз Трускавец

По кляшторній фундації цієї пані Голинчаські ґрунти перейшли до мурафський домініканів. Король Владисоав ІV в 1640р дає право закласти на Голинчаньких ґрунтах місто Пиляву і для кращої охорони збудувати замок. Місту надали магдебурзького права, на 8 років звільнилися мешканці міста від податків, щоб підвищити рівень економічного розвитку.

замок
Замок містився на правому боці ріки Іква. На початку 20ст тут були руїни двох башт, будинку між ними з брамою. Дослідник Сіцинський, пише замок був квадратний в плані, з довжиною боків 50м. На рогах західно-півд. боку замку мури двох п'ятигранних башт між ними мури двоповерхового будинку завдовжки 10м Посередині того будинку немає вікон, лише амбразури санатории Трускавца на середині висоти , по три з кожного боку брами, а зверху і знизу стрільниці. П'ятигранні башти на північно-східному розі була трьох поверховою з четвертим підвальним поверхом, який виступає ширше від трьох горішніх поверхів. Кожен поверх мав п'ятигранне склепіння. Стінка кожної гранки башти має в середині 4 м довжини, крім одної, що прилягала до рогу замку і має довжину в 5,7м У двох горішніх поверхах були вікна, а в нижньому амбразури і дуже вузькі стрільниці, шириною в 8 см

Друга башня, на час дослідження Сіцинського, збереглася гірше, вона була також трьохповерховою і п'ятигранною. На решті двох рогах замку теж були башти. але на початок 20ст там вже не було ні мурів ні башт, а городи та школа.

Восени 1648р Хмельницький здобув Пилявський замок, в якому проводив переговори з поляками чекаючи на кримську допомогу. Замок був взятий хитрощам. Була поширена санаторий Алмаз Трускавец чуйка, що нібито прийшло на допомогу козакам татари в кількості 44тис., коли проводили бої то разом зі насправді 4 тис татар були перевдягнуті в татарське плаття козаки. Поляки повелися і втекли. На ранок козаки побачили спустошений польський табір.

Після того пилявські домініканці зовсім покинули Пиляву.

В першій половині 18ст Пилява належала князям Любомирським, потім Чернецьким. Вона жили в замку до пожежі, яка сталася на початку 19ст. Після пожежі власником було розібрано дві замкові башти, бо шукав він скарби. Відтоді замок вже не відроджувався і поступово руйнувався.

Хмельницька обл. Кам'янець-Подільський район, за 7 км від райцентру, на р. Смотрич

Панівці насамперед відомі своєю друкарнею кальвеністів, які знайшли у власника Яна Потоцького тут притулок в замку, коли в Західній Європі почалися гоніння проти реформації і переслідування протестантів. В 1590р вони тут звели школу нижчу і вищу, побудували кірху "Збір". Вони побудували тут друкарню, завідувачем якої став Вавжинець (Лаврентій) Малахович. Як зауважує автор книги "Українське книговидання" Ярослав Ісаєвич, "Помилковою є думка деяких авторів(Turkowski T. Druki Litwy i Rusi w swietle wilenskiej wystawy ksiazki 1932 ), начебто в Панівці друкарню перевезли з Лащова ; лащівська друкарня продовжувала діяти одночасно з панівецькою". санатории Трускавца

З Паньківецької друкарні виходили антикатолицькі видання. Відомо в бібліографії 7 панівецьких видань. Зокрема, виділяється яскраво "Рароротре" Зиґровіуса(лютий 1611р), найгострійший протипапський в Речі Посполитій і останнім протестантським твір, надрукованим в Україні в XVII ст.

В квітні 1611р Ян Потоцький загинув під Смоленськом у Московському поході. Брати Потоцького та кам'янецькі єзуїти наказують вдові вигнати єретиків з Панівець. Керівник друкарні Малахович виїхав до Львова. А книги Панівської друкарні були спалені єзуїтськими студентами, майно забрано, школа кальвіністів розігнана. санаторий Женева Трускавец

Замок
Побудований, як вже зазначалося, у другій половині 16 ст. Яном Потоцьким.

Замок розташований вдало - в середній частині миса, з трох боків омивається Смотричем, він виконував і вартову функцію - жоден пропливаючий човен не міг пройти непоміченим

Турки штурмували в 1621 на чолі з султаном Османом II. та 1633рр під Абазом-пашою, але так і не взяли. Але в 1651 р козаки на чолі з Джерджалієм після невдалого штурму Кам'янецької фортеці, взяли замок в Панівцях. І не штурмом і не облогою. Вхід до замку відкрив поляк Тржилатковський, за це він хотів отримати чин полковника козацьких військ,але козаки його повісили за зраду своїх. Друга половина 17ст застиглий період в житті замку- він стоїть спустошений - під час перебування турків на Поділлі, потім всього рік тут перебували конфедерати (1768-1769) і його трохи відновили. Після того він підупав і почав остаточно руйнуватися. Недалеко від замку в першій пол. 19 ст збудував пан Старжинський палац. Санаторий Весна Трускавец

В плані замок квадратний , бік- 85м. З боку Смотрича був великий двоповерховий будинок, що тягнувся через увесь північний бік 54м, на кінцях якого були квадратні башти розміром 12х12м. Посередині північного боку з надвірної сторони тригриний виступ. Тут посередині у двоповерховій башті була брама. Ця башта була вкрита чотиригранним пірамідним дахом (на початку 20 століття ґонтовим) з ламаною лінією в бокових гранках. Південна стіна - 61м санаторий Женева Трускавец

Північно-західна башта в плані являє собою неправильний чотирикутник шириною 13.8 м. Довжина більшої сторони 18.8, меншої 17.3 м. Стіни складені з каменю, їх товщина на рівні другого ярусу 1.45 м. Східна стіна вежі включає кутову частину західної стіни давнього укріплення довжиною 5 м. Бійниці другого ярусу перекриті кам'яними перемичками трицентрової форми, світловий просвіт прямокутний шириною 30-40, висотою до 60 см.(ПГА України, 1986р, том 4) санатории Трускавца

Ліворуч від брами на південно-західному куті замку стояв чотиригранний будинок. Там як раз і розміщалася кірха "Збір". Майже квадратний плані "чотиригранник переходив у 8гранник на вершку. З гори чотирикутника кам'яний фриз, характерний для 16ст, з тригліфами й розетками. В стіни тієї кірхи були вставлені мармурові таблиці з надписами (10 старозавітових заповідей, символ віри, та інш.)"(Сіцинський)

палац-руїни
Влаштований при північному оборонному мурі. У плані являє собою прямокутник довжиною 54 і шириною 16 м. У його середній частині виступає тригранний ризаліт, який, відповідаючи осьовій композиції плану, утворює по двох нижніх ярусах восьмигранні зали. По обох сторонах розташовані приміщення: в західній частині палацу - три великих, у східній - шість. Перекриття на першому поверсі - кам'яні коробові стелі з розпалубками, на другому - плоскі по балках. У північній стіні першого поверху збереглись бійниці, які з боку інтер'єру закладені і утворюють ніші. Вікна з перемичками трицентрової форми. Товщина кам'яних стін 1.45-1.9 м. Фрагменти фасадних стін палацу зберегли штукатурний декор межі XVIII -XIX ст.- пілястри і русти. (ПГА України ,1986) Санаторий Весна Трускавец

доповнення
В 1907р. до кірхи було прибудовано римо-католицький костел. Коли будувався костел, то верх кірхи було знято до фриза і колишня кірха стала за вівтарну частину костелу.

На початку 20ст тут було побудовано водяний мурований млин. Тепер тут склад заводу.

Хмельницька обл. Летичівський р-н, за 25 км від з.ст. Деражня. дыстатися можна маршруткою з Хмельницька

Назву місто Меджибіж дістало через своє розташування, бо стоїть воно саме там де ріка Біг сполучається з Божком - "між богами".

Вперше згадується в Іпатівському літопису в 1146г. Частково збереглися залишки городища 11-13ст. З кінця 12ст. належало місто Галицько-Волинскому князівству, відоме під назвою Побіжжя. В 13ст Меджибіж виступає як місто Болоховської землі.В 1241г. Золотой Орді вдалось захопити місто. Для захисту від ворогів його укріпили мурами та викопали рви. санатории Трускавца Місто лежало на перетині двох татарських шляхів Чорного та Кучманського.

Меджібиж перебував у Луцькій землі, потім відійшов до Литовського князівства. В 1444 опинився у складі Польщі. В 1540р. Меджибожем володіють Сєнявські.

В 1593 Адам Єронім Сєнявський надав Меджибожу Магдебурзбке право. В 16-17ст тут жив представник львівського єпископа. В 1570р в місті було зазначено протестанську громаду, тут перебував проповідник Томаш Ходоровський. В другій половині 18ст в Меджибожі зародилася іудейська течія під керівництвом Ізраїля Бешта - хасидизм. Санаторий Весна Трускавец

Наполеон Орда
Замок
Замок побудований на мисі р. Бог та Божок, в плані через цю топографію замок має форму видовженого трикутника. Площа його 3\4 га. одна сторона 130м, , західний бік - 85м.

Будівлі зосереджені в східному куті, там же розташована кругла башта. П'ятигранна двоповерхова нарізна башта з амбразурами знаходиться на північ-заході. Біля неї в'їзд до замку. На цьому боці був глибокий рів через який вів міст. В тупому куті замку - північний бушта восьмикутова. Вона виступає 5 боками і має навкруги балки із залізними штахетами. Башта трьохповерхова. Від неї з двох боків ведуть комори.

На території замку розташована церква. В плані прямокутна з п'ятигранною абсидою, довжина 21, ширина 10м. Збудував цей костел Рафаїл Сенявський на місці більш давнього. В 1831 костел був переосвячений на православну церкву.

В 15-16 ст замок постійно переживає напади татар.В 1453р коли татари напали на поділля то аж під Теребовлею їх настигло військо в якому був і меджибожський староста Мацелен. Під час польсько-турецьких війн замок побував в козаків, поляків, турків. При чому доходило до року втримання - 1648 у руках козаків, 1649 у поляків, в 1650 Хмельницький здобуває його, і знову здобуває вже в 1653р. І так ще на протязі 30 років. В 1699р за Карловицькою угодою Меджибож входив до складу Польщі. санаторий Алмаз Трускавец

18 століття теж не залишило замок в спокої. В 1702р його облягли козаки та повстанці. А в 1730 році за те що його власник Чарторийський брав участь в польському повстанні, Меджибіж, як і інші маєтки, був в нього конфіскований.

В 1831р став осередком військового постою. За тих часів у Меджибозькому замку містилися різні військові установи.

фото червень 2006р
Костел

Мурований хрещатий костел, споруджений 1632 року. Був розташований на пагорбі, укріпленому мурованою підпірною стіною. Зараз це руїни хоча на початку 20 ст він ще був. Судячи з фотографії основа будувалася в готичному стилі, потім можливо був модернізований під бароко, особливо фасад. Якщо на початку 20 ст стан був досить непоганий, то вже в 40-х роках дах почав розвалюватися, а в 1959р -від костьолу лишилися тільки мури.санатории Трускавца 
іудейська "мекка"
Починаючи з середини XVIII в. Меджибож стає місцем проживання єврейського лікаря та засновника хасидизму Бааля Шеми Тови. Раббі народився в маленькому містечку на кордоні Польщі та Валахії, рано лишившись батьків, він жив при синагозі. Післі смерті своєї першої дружини, він відправляється на Галиччину. Дотримуючись праведного образу життя, він бул вчителем в хедере (початкова школа), а також шойхетом в селах. Раббі присвячував весь свій вільний час медитації, а також вивченню Тору, так він відкрив в себе багато здібностей. В Меджибіж Бааль Шем Тов переїхав на початку 1740-х гг. Так місто стало відоме як центр хасидизму. Прах "людини з добрим им'ям" зберігається на кіркуті в Меджибожі, неподалік від якого зведена синагога.
де зупинитися Санаторий Весна Трускавец
На повороті з траси на Меджибож зведено новий готель, тут також знаходиться кафе з пристойними цінами та смачною їжею. Це не реклама. Бо те кафе, що знаходиться перед мостом, напів дорозі до замку, я вам особисто не раджу. Чому? Бо чекати на пельмені, які куплені в найближчому магазині, і їх тільки що і треба? як зварити, цілих півгодини, якось не дуже хотілося, про яєшню я мовчу.

51 км від Хмельницька та 64 від Вінниці.

Летичів має свій герб: у лазуровому полі хвилястий посередині хвилястий пояс, у горішній частині золоте сонце з шістнадцятьма променями, у долішній частині основний старовинний символ, ще з часів Стефана Баторія – срібний вовк що біжить. Пояс означає річку Вовк, на якій розташоване місто, сонце символізує Подільську землю. Символи знаходяться на щиті що обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями вежі. санатории Трускавца

Вперше згадується в XII ст у зв'язку з нападами на нього монголо-татар, хоча деякi дослiдники виводять дату - 1411 p. В XV ст. було побудовано фортецю. Але спочатку фортеця була деревяною. В 1466 король Польщі Стефан Баторій надає Летичову магдебурзьке право. Наприкінці 16 ст було зведено нову- муровану фортецю, залишки якої ми спостерігаємо прямуючи трасою Вінниця - Хмельницький. Санаторий Весна Трускаве

В 1835h тут був похований Устим Кармелюк. Тут йому споруджено пам'ятник (1974р), встановлено меморiальну дошку на мiсцi тюрми, де в 1827 p. вiн був ув'язнений

Фортеця
В оборонний комплекс міста входили сама фортеця - її залишки - мури з баштою ви просто не зможете не помітити. Кругла башта з протилежного боку ховає смітник. Дуже принизливо для такої стародавньої визитівки міста. Збереглися східні та частково південні мури. Башта двоярусна, з підвалами. Верхи закінчуються зубцями. Також зверніть увагу на ключеподібні бійниці та амбразури.
Санктуарій Летичівської Богородиці

Старовинний переказ дійшов до нас про виникнення монастиря. Невдовзі після того, як Ян Потоцький побудував у Летичеві фортецю. До її брам прийшли брати проповідницького ордену, але зустрілись з негостинністю міського старости. Ян Потоцький не лише заборонив місіонерам оселитися в місті, а навіть до нього входити. Однак, на прохання дружини дозволив їм оселитися на передмісті, в Залетичівці, у двох сільських хатах.

Одного разу, пізно вночі, ченці молилися перед іконою Діви та Сина, яку принесли з собою. Мешканці містечка побачили надзвичайне сяйво, немов спалахнула пожежа. Подумали, санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) що горять хати. Але коли наблизились до хатини, де молились ченці, побачили диво: світло наче вогняний стовп, сходило від ікони Богородиці у небо. Сповнені радості та щастя, впали на коліна, віддаючи шану Пресвятій Діві Марії. Туди ж прибула і шляхта, і сам староста Ян Потоцький. Він простояв на колінах до ранку, віддаючи у володіння Пресвятій Діві свій замок і увесь край. Староста прийняв визнання віри і свою фортецю пожертвував на оселю для Цариці Небес.

Під час одного з багатьох наїздів татар на Поділля, під Летичевом зі своїм втомленим і знесиленим військом затримався Станіслав Ревера-Потоцький (згодом великий гетьман корни і воєвода Київський та Краківський).Санаторий Весна Трускаве Коли гетьман зі своїм військом розбили табір для відпочинку у сні він бачить постать жінки, що остерігає його про небезпеку ворога. Зібрана рада старшин переконує його про надмірну втому і знесилення, переконують не звертати уваги на видіння. Та видіння повторилось знову і знову. Він віддав наказ готуватись до бою. Перші промені сонця показали татарські санаторий Женева Трускавец війська, що насувались. Заспівавши за звичаєм старовинну пісню «Богородиця», мужні оборонці кинулися в бій. Після перемоги гетьман прибув до храму, щоб скласти подяку Богові. На іконі він побачив ту саму жінку з видіння. Сповнений прагнення увіковічити спомин про отриману Небесну опіку, гетьман і все його військо, склали так зване «копитове» пожертвування на будівлю мурованого храму у Летичеві.

Цей переказ підписало багато свідків. Будовою храму на території укріпленого замку зайнявся летичівський староста Ян Потоцький, який разом з дружиною також пожертвував значну частину власних коштів. санатории Трускавца

Ознайомитися з історіє можна на офіційному сайті Санктуарія Летичівської Богородиці

На сьогодні монастир реставрований. В храмі проведено ремонт і ніщо ненагадує що тут була стайня конів, потім склади міндобрив, зерновий та цегельний, корчма та приміщення різних цехів. В 1985 в приміщеннях колищнього монастиря спалахнула велика пожежа, що тривала більше доби, після цього будівлі було повернуто її первісне призначення.
Михайлівська церква
Нажаль, наша подорож не включала в себе довготривалі подорожі - їхали ми групою Audi Sile на власний виступ в Тернопіль, тому затримуватися довго в Летичові не змогли. Дуже шкодую, що не побачила ще один елемент, що входив в оборонну структуру міста. Це церква св. Мийхайла. Побудована вона в XVIIст. Була дуже перебудована у 1836 г. Мурована тримасна. Пропорції всіх обємів приземісті. Дзвіниця була побудована у 1869 р., прямокутна в плані

в один рядок
Невелике село у третину тисячі мешканців розташувалося трохи відсторонь траси Староконстянтинів - Житомир. У 16 ст ці землі належали князям Острожським, санаторий Алмаз Трускавец тоді воно мало назву Кисилей і відносилося до Остропольскої волості, як маєток Констянтина Острожського. Перша згадка датується 7 грудня 1601р. в донесинні Криштова Щуки та Станіслава Янковського Луьцкому міському суду про села, які були спустошені та спалені татарами у 1593р. За Колбушовською транзакцією від 1753р це село, як і інші села Кульчинецького ключа дісталося від останнього Острожського ординату князя Януша - Олександра Сангушко - князю Антонію Любомирському, старості Казимирському. В 19 ст. Село Киселі належало дворянці Глембоцкій. Була тут церква влкм. Дмитра, побудована на кошти селян у 1758р. Була вона і дзвінниця деревяні на мурованому фундаменті. санаторий Алмаз Трускавец

"палац"
В санатории Трускавца паспорті Сахновецької сільради, до якій підпорядковується село Киселі, написано "Палац палацо-паркового ансамблю". Як на мене трохи промовисто. Зараз в приміщенні палацу розміщено сільську школу.

Решту фотографій можна побачити тут Серед них є інтерєри майже всіх кімнат палацу.

історія
Про Качанівку написано дуже багато

Думаю вам знадобиться для прогулянки паркомкарта!(подивитися тут 100kb) Також раджу подивитися архывны фото - ось тут

На сайті "Тури вихідного дня" знайшла стислу, але цікаву історію маєтку та парку. санаторий Шахтер

Садиба була заснована відомим російським полководцем, графом П.О.Рум'янцевим-Задунайським (1725-1796) як одна із резиденцій президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії. Тоді ж, за проектом російського архітектора Карла Бланка, український зодчий Максим Мосцепанов вибудував розкішний палац у романтичному стилі та спланував регулярний парк при ньому.

Другий будівельний період садиба переживає у 1808-1824 роках за нових власників — українського поміщика Григорія Почеки (1765-1816) і його дружини Параски Андріївни (за першим шлюбом Тарновської). Розширюється територія садиби, палац перебудовується в стилі російського класицизму, зводяться нові будівлі різного призначення, закладається пейзажний парк.

Після вступу 1824 року у володіння Качанівкою поміщиків-меценатів Тарновських, починається найбільш цікавий період, що продовжувався більше 70-ти років і приніс славу цьому чарівному куточку малоросійського краю як своєрідному культурно-мистецькому осередку, який приваблював кращих представників творчої інтелігенції.санаторий Алмаз Цьому сприяло архітектурно-художнє середовище, привітлива гостинність господарів і чарівна неповторність української природи, уособленої у величезному садибному парку площею понад 600 га.

В Качанівському альбомі для гостей залишили автографи М.Гоголь, П.Куліш, М.Костомаров, М.Максимович, Г.Барвінок, художники Л.Жемчужніков, О.Волосков, А.Горонович, В.Рєзанов, М.Врубель, М.Бодаревський, брати В. і К.Маковські, відомі історики Д.Яворницький, О.Лазаревський, М.Маркевич, Г.Житецький, багато інших славетних митців, вчених, громадських і культурних діячів. Всього ж в альбомі більше 600 автографів. Качанівка відігравала виключну роль у творчості багатьох відомих митців того часу. Впродовж 1836-1838 років в садибі проводив літні вакації талановитий художник, учень Академії мистецтв Василь Штернберг, який тут написав кращі свої твори, за що був удостоєний високих академічних нагород.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

Літом 1838 року в Качанівці плідно працював над оперою «Руслан і Людмила» Михайло Глинка. Тут він писав пісні, романси, кантату на честь Г.Тарновського «Гімн господарю». Деякі твори вперше виконувались у супроводі місцевого кріпосного оркестру, яким диригував сам маестро. Після від'їзду Глинки в садибі назавжди утвердився культ композитора. І зараз на пагорбі, біля Майорського ставу, стоїть струнка, білокам'яна альтанка, названа його іменем, як символ російсько-українського культурного єднання. Знаменно, що Тарас Шевченко у травні 1843 року, під час своєї першої подорожі по Вкраїні, їхав з Петербурга прямим призначенням у Качанівку, куди перед тим переслав свою кращу картину «Катерина». Останній візит Великого Кобзаря в Качанівку датовано 21 серпня 1859 року, коли він залишив в альбомі автографів запис: «І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла...». санаторий Женева В садибному парку збереглась галявина, де під віковим дубом поет спілкувався з місцевими селянами і кріпосними музикантами. Неподалік височіє могила-курган художника Григорія Честахівського, товариша і духівника Т.Шевченка, який передав у Качанівку особисті речі, рукописи, художні твори Кобзаря.

Свого розквіту Качанівка досягає в період господарювання Василя Тарновського-молодшого (1837-1899). Відомий ліберально-громадський діяч, фанатичний колекціонер українських старожитностей, істинний меценат і патріот України Василь Васильович перетворив садибу у справжню архітектурно-художню перлину, яка і сьогодні вражає відвідувачів своєю величчю і чарівністю.Санатории Трускавца Дві пристрасті жили в ньому — садибний пейзажний парк і колекціонування. Обидві справи він виконав у повній мірі, чим заслужив вдячність нащадків.

Качанівський парк, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним з найбільших пейзажних садів в Україні і Європі. Та не в розмірах його унікальність, а в тому, що він увібрав в себе все найкраще, чим багате світове паркове мистецтво і українська природа. В різномаїтті кольорів і пахощів, в кришталевій чистоті джерел, в дзеркальній гладі великих і малих ставків (площею 125,63 га) зачаровує парк своєю неповторною красою. Тут збереглись паркові мости, овіяні легендами гірки Кохання і Вірності, «Романтичні» руїни на березі Великого ставу, які є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII ст. В парковому масиві нараховується понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. санаторий Женева У формуванні художнього образу парку особливу роль відіграють хвойні породи, акліматизовані в лісостепу — ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхоплідний. З порід екзотів привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа.

Колекціонуванням В.В.Тарновський захопився ще в студентські роки. Основу його унікального зібрання складали козацькі реліквії і безцінна шевченкіана. Серед раритетів колекції були шабля Богдана Хмельницького, особисті речі Івана Мазепи, Семена Палія, Павла Полуботка, Кирила Розумовського, козацькі клейноди, гетьманські універсали, портрети багатьох відомих діячів козацького руху.санаторий Шахтер Не менш цінним був і шевченківський розділ, який нараховував 758 одиниць.

Це був справжній музей українознавства, заповіданий колекціонером-меценатом Чернігівському губернському земству для створення музейних експозицій. Качанівська колекція оцінювалась сучасниками в кілька сотень тисяч карбованців сріблом. Насправді ж, вона була й залишається, хоч і в розрізненому вигляді, безцінною.

Інтерес до колекції привів у Качанівку 1880 року Іллю Рєпіна для продовження роботи над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Протягом майже всього літа художник з натхненням замальовував козацькі реліквії, писав портрети господарів садиби, пейзажі, захоплено працював над картиною «Вечорниці». санаторий Алмаз,

Значні витрати на благодійництво й колекціонування, широкий спосіб життя, прийнятий в Качанівці, поставили Тарновського на межу розорення. 1897 року він змушений був продати викохану садибу мільйонеру-цукрозаводчику, теж відомому колекціонеру-меценату, Павлу Харитоненку (1852-1914). Новий господар розгорнув у помісті великі будівельні роботи. Був капітально відремонтований і частково перебудований палац, який набув сучасного вигляду: з'являються нові садибні будівлі, більшість із яких збереглась до наших днів. За рахунок придбання сусідніх лісових ділянок розширився парк. Садиба була електрифікована і телефонізована.

Останніми господарями садиби протягом 1914-1918 років була старша донька «цукрового короля» Олена та її чоловік Михайло Олів. При них садиба, як і раніше, процвітала. Тут розміщалась картинна галерея, велика бібліотека, зберігались кращі традиції минулого, гостювали цікаві люди, зокрема художники М.Добужинський і Петров-Водкін. Але культурне життя Качанівки поступово завмирало. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

1918 року садиба була націоналізована Радянською владою. З 1925 по 1933 роки в Качанівці розміщувалась дитяча комуна ім.Воровського. (моя прим. - її потім перевели в колишній маєток П.Рум'янцева-Задунайського Вишенькі, а в качанівському маєтку з 1932 році до середини 1933р перебувала військова частина)

Надалі садибний комплекс використовувався в оздоровчо-лікувальних цілях.(моя прим. - спочатку це був курорт, а останнім лікувальним закладом тут був останнім був туберкульозний санаторій)

Час не пощадив цю славну в минулому перлину національної історії та культури. Протягом останніх десятиліть палацово-парковий ансамбль приходив в запустіння, руйнувався, втрачав свою колишню велич і красу.

І тільки після оголошення його заповідником слава Качанівки починає відроджуватись. її високі естетичні якості гідно поціновані вітчизняними та іноземними спеціалістами. Садиба не втратила своєї чарівності. Як і раніше, вона приваблює, захоплює, іноді навіює смуток і завжди дарує щастя від спілкування з прекрасним. Палацово-парковий ансамбль Качанівки включено в Державний реєстр національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича».санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Екскурсійно-туристичне значення Качанівки підсилюють розташовані неподалік інші цікаві пам'ятки садибної культури XIX ст. — знаменитий дендропарк «Тростянець», палацово-паркові ансамблі в Сокиринцях і Дігтярях. Враховуючи велике значення Качанівки у справі збереження особливо цінних об'єктів історії, культури, архітектури, що унікально поєднані з ландшафтом, Указом Президента України від 27 лютого 2001 року заповіднику надано статус Національного.

Зусиллями нащадків колишніх господарів садиби Тарновських, що проживають у Великобританії, Німеччині, Києві створено і активно діє Міжнародне товариство «Друзі Качанівки», яке ставить за мету залучення коштів та спонсорів до сприяння відродженню палацово-паркового ансамблю, і перетворення його на міжнародний культурний центр.

Качанівський "замок"
Цікаво?

Фото взято з цього сайту , тут ще одне, і ще одне велике санаторий Шале Грааль

Декілька років тому вийшов диск "Замки України", в якому робилася сенсаційна заява: "Знайдено руїни нікому невідомого замку в Черніговській області". Мова йшлась про таємничі руїни, розташовані в тихому затишному куточку парку в качанів ці, що знаходиться неподалік від сусіднього села Власівки. То невже це дійсно був замок або палац? Невже у відомому на всю Україну парку в Качанівці збереглися руїни невідомого досі замку... Народні перекази приписують будівництво власникам Качановки за часів Петра І - польським магнатам Рагудзинським, інші кажуть, що руїни - це залишки справжньої козацької фортеці…

Ну що набрали повітря почути правду? Ви її прочитаєте, але трохи пізніше, спочатку передмова.

Передостанніми власниками Качановки була родина Тарновських. Походження містичних руїн зацікавило Василя Тарновського, тому в 1859р. він проводить археологічні дослідження руїн. Через декілька років у журналі "Пчела" публікується, а згодом передруковується в "Историческом веснике", репродукція картини Василя Штернберга, але підписана вона як "Руїни будинку Б. Хмельницького в Суботові з начерку Шевченка" Тарас Григорович і справді бував в Качанові. Але Василь Штернберг перебував у Качановці раніше ніж Шевченко в 1836-1838рр. Потім хтось (а не Тарас Григорович) зробив з картини ескіз олівцем і додав надпис. Так, ми трохи розібралися і з малюнком: на ньому зовсім не рештки будинку в Субботові, а все ж таки качанівські "руїни". Цікаво, що романтичні руїни зображені і на полотні художника Констянтина Маковського "Вахканалія" Нажаль, блукала ця картина між Парижем та Москвою, але досі невідомо де саме вона є чи в Парижі, чи в сховищах Третьяковській галереї.

Так від якої споруди ці руїни, з яких Тарновський хотів зробити приміщення для музейної збірки українських старожитностей? За останніх власників Качановки – родини Харитоненків, тут виготовляли свічки, а за радянських часів, з того залишилось після пограбування мешканцями з сусіднього села камінчиків собі на господарство, зробили пекарню. Щоб отримати відповідь на хвилююче питання, звернемося до другої половини ХVIII ст. та тодішніх власників Качановки. Достовірно відомо, що за графа Рагузинського парку ще не було, а закладений він був за наступного власника - Румянцева у 1770-их рр. Вподобання графа Румянцева до екзотики, надання романтичності свідчать паркові споруди в його маєтках у Вишенках та Черешенках.Санатории Трускавца, вилл Тож тоді стає зрозумілим, що саме за Румянцева було "зведено" ці романтичні руїни. Перед руїнами покладені величезні брили, які підсилюють враження від того, що це руїни могутньої оборонної фортифікації. Можливо ви трохи розчаровані, сенсаційна знахідка не виявилася руїнами замку, а всього лише романтичною прикрасою для парку. Але, насправді, це унікальна пам'ятка садово-паркового мистецтва, аналогію можна провести з пам'ятками у Павловському парку.

Нажаль, в наш час і руїна може бути в руїні. Така незвична рідка пам'ятка потребує ремонту та консервації.Сходница

Село на відоме з 1616р. Ці землі належали гетьману Данилові Апостолу. Його нащадки ще довго володіли Жуклею, але потім село перебувало у володінні Селецьких, Синельникових, потім нарешті опинилося у власності роду Комстадіусів. Вони володіли Жуклею з 1830. санаторий Шале Грааль

Комстадіуси - нащадки васала шведського короля Еріка XIII та засновника міста Комстад (XVст).На початку XVIIIст Карл Самуїл Комстадіус переїхав до речі Посполитої та поступив на службу, там він отримав герб "Наленч. Його онук Федір Савелович Комстадіус у 1769 році перейшов на службу Російської імперії на приймав участь у російсько-турецькій війні. У 1806 Федір Комстадіус отримав дворянство. Рід Комстадіусів мав маєтки на Херсонщині, Криму та Чернігівщині, зокрема у Жуклі. Санатории Трускавца, в

Комстадіус побудував в Жуклі цукровий та скляний заводи, за нього було розпочато виробництво лляної та конопляної олії, цегли, смоли та дьогтю.

Двоповерхова стара школа була теж побудована одним з Комстадіусів наприкінці ХІХст. Останньою власницею Жуклі була С. М. фон Таль, яка у 1884р купила маєток в Жуклі на торгах у Варвари Оленич-Гніненко, старшої доньки О. Ф. Комстадіуса .Сходница Хоча тут дивні обставини випливають. Тому що Софія Миколаївна фон Таль мала перший шлюб з Миколаєм Августовичем Комстадіусом. Софія проявляла цікавість до історії та колекціонування, а ще займалася благодійністю. Маєток в Жуклі був повністю знищений за часи революції.

Покровска церква
Церква св. Покрова була побудована за кошти власника Жуклі з роду Комстадуісів. Вперше коли я побачила цю церкву в мене виникла одна асоціація - богатир. Не вистачає лише меча та щита поруч. Дуже своєрідна архітектура, храм побудований у староруському стилі з елементами модерну. Церква св. Покрова доречи молода, була зведена в перше десятиріччя ХХст.санаторий Шале Грааль Потрапляючи всередину переживаєш трохи розчарування храм не здається таким великим як зовні, реставрація ще триває. Бажаю храму скорішого одужання та більше не перебувати у зоні міжконфесійних конфліктів.

Монастирський ансамбль складається з: Миколаївська церква

Надбрамна церква-дзвіниця зведена у 1774р

Собор Різдва Богородиці санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Зведений за проектом архітектора Дж. Кваренгі у 1800-1806рр. В соборі влаштована усипальня Кушельових-Безбородько.

Трапезна церква Параскеви П’ятниці Сходница

Корпус настоятеля санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),

Монастир заснований Мазепою. У 1798р. монастир був відновлений графом І.О.Кушельовим-Безбородко. За перші радянські роки тут був притулок для душевнохворих, потім навіть Свято-Параскевиевский жіночий монастир! Він проіснував до 1952р. Був закритий і на території було розмішено виправну колонію, яка існує і досі. Зараз монастир функціонує. Настоятель монастиря - Архимандрит Варфоломей.

Свято-Георгієвський монастир
Свято-Георгієвський Козелецький монастир заснований в 1654 році інками з козелецького Троїцького монастиря, що шукали безлюдне і пустинне місце. В середині XVII ст. на два монастирі призначили одного ігумена. Таким чином два монастиря об’єднали. Санатории Трускавца, в

Будівлі Свято -Георгієвського монастиря спочатку були деревяні. Але за указом імператриці Єлизавети Петрівни за 1741р. та її пожертви на 2 тис карб. почали зведення головного собору. Храм мав бути схожим на собор Флоровського Київського монастиря. Імператриця зробила дійсно велику пожертву, але горе-керівники розтринькали гроші. Будівництво завершилося тільки у 1754р. При чому на бляшаний дах коштів вже не вистачило і храм покрили дерев’яним дахом. Але через два роки собор згорів. Кошти на відбудову храму дав козелецький полковник Юхим Дараган,Вилла Юран Сходница який був одружений з сестрою братів Розумовського. У 1770р храм повторно освятили.

За своєю архітектурою храм наслідує структуру храмів Київської Русі. Але основною відмінністю є те, що його три бані розміщені на подовженій осі захід-схід тільки середньою навою. Це притаманно традиції побудови дерев’яних тридольних церков. Схожими по структурі є Святодухівський собор у Ромнах та як згадувалося Вознесенський собор Флоровського монастиря. Вилла Grand Сходница

Зовнішній вигляд собору був досить скромний для того часу, коли панувало бароко. Колись собор мав дуже гарний головний портал, на малюнку Яблонського, зробленого у 1953р дуже добре видно ліпнина у вигляді квітів, військової арматури, постаті ангелів, картуш з гербом. Схилий дах нагадує російські храми. Загальна архітектура храму схожа трохи на фортечну. санаторий Женева

На 1998р собор перебував в страшному напівзруйнованому стані. Перебуваючи на службі жовтневим вечором, я безсоромно раділа майже повному відновленню храму. Новий іконостас скромний, але всередині собору проведено повний ремонт. На стінах гарні ікони. Ліворуч від іконостасу зберігається чудотворна ікона “Аз есмь з вамі и ніктоже на ви”.

Біля Георгіївського собору знаходиться теплий храм Святої Трійці, зведений у 1854р. В ньому правили службу до відновлення храму на честь св. Георгія

З літографії ХІХ ст. можемо уявити яким монастир був колись. Його оточував колись високий мур, поруч з собором трапезна і Троїцька церква, двоповерховий корпус келій і чотириярусна вишукана барокова дзвіниця. Нажаль, дзвіниця до нашого часу не дожила.

Монастир значно постраждав в часи другої світової війни - він попав під інтенсивний гарматний обстріл. Декілька разів намагалися проводити реставрацію. Але справжнє життя почалося тільки після того як монастирські будівлі передали Православні церкві. І отже, припинену діяльність радянською владою, монастир відновив як жіночий у 1995р як сестринське суспільство. Санатории Трускавца

Першою ігуменею була матушка Антонія. Але недовго вона витримала цю посаду. Матушка Пелагея була послушницею ігумені Антонії. За часів повної відсутності фінансування монастиря, та невдалого керування м. Антонією з монастиря пішли всі люди окрім матушки Пелагеї зі старцем Феофілом. В нагороду за витримку та благочестя владика Антоній приймає постриг у м. Пелагеї та надає посаду ігумені.

За словами самої м Пелагеї, монастир складався з двох послушниць та паламаря.Сходница Не було нікого - ні священика, який служив би літургію, не було навіть води. В будівлі розташувався будинок застарілих і директор заборонив давати монастирю воду.

Зараз жіночий монастир справив особисто в мене враження справжньої середньовічного монастиря. Таким який він має бути: неприступний, схожий на фортецю. Вхід тільки за перепустками. Жартую. Насправді неприємно, що я не можу вам показати, як виглядає монастир, особливо інтер’єри, бо фотозйомка заборонена навіть на території. А в монастир можна потрапити до 10 год ранку і після 4 години вечора. Дорога з Козельця єдина і погана. Але якщо ви дійсно хочете отримати благодать і вклонитися іконі, це не має стати для вас на заваді санаторий Женева

"Густиня — це справжнє Сенклерське абатство. Тут все є. І канал, глибокий та широкий, що колись наповнювався водою із тихого Удаю. І вал, і на валу висока кам'яна зубчаста стіна із проходами в середині та бійницями. І безліч склепів, чи підземелля, і надмогильні плити, що повростали в землю між величезними суховерхими дубами, цілком можливо, самим ктитором посадженими..." писав Т.Г. Шевченко. Він тут бував по роботі, так як одержав замовлення намалювати історичні пам'ятки, у тому числі і Густинський монастир. У своїй повісті "Музикант", він радив, "по-перше, познайомитися з батюшкою протоієреєм Іллею Бодянським, а, по-друге, відвідати з ним же напівзруйнований монастир Густиню, по той бік річки Удаю, версти із три від м. Прилук"

Густинський монастир санаторий Женева
Густинський монастир було засновано в 1600 р. Засновником був ієросхімонах Іосаф. Взяв з собою ще чотирьох помічників, він почав шукати зручне місце для заснування монастиря. І знайшов - острів Густинь. Він задовольняв всім потребам безлюдного місця для аскетського життя монахів - зі всіх боків вода, покритий густим лісом. Мова про заснування нового монастиря розповсюдилась, і до монахів, які робили огороду, будували келії, приєдналися інші. І вже в 1614 році була споруджена мала дерев'яна церква на честь Пресвятої Живоначальної Тройці. Так виник монастир, ігуменом вибрали старця Іосоафа. Пожежі, які були в 1625 та в 1636 рр знищили майже всі будівля. Коли 1639 р монастир відвідав митрополит Петро Могила, він назначив нового ігумена та наказав збудувати нову велику церкву. В 1644 році вона була побудована та посвячена. І знову пожежа 1671р знищила Троїцьку церкву, дзвіницю, келії та побутові будівлі. Залишилися тільки Успенська трапезна церква, церква Петра і Павла. До 1672 зведено нові будівлі замість знищених, а в 1674 на кошти гетьмана Івана Самойловича було розпочато будівництво нової великої кам'яної п'ятиглавої Троїцької церкви, яка існує і понині. санаторий Женева
Густинський літопис, розповідає, що Троїцька церква стоїть на тілах трьох мучеників. В стислому вигляді, наступне, біля густинського монастиря вороги вбили трьох дітей і їх тіла залишили у полі. Тієї зими були великі морози і багато снігу, але не дивлячись на це, тіла збереглися дуже добре, але були м’якими. Декілька християн принесли тіла до монастиря і їх поховали в землі. При будівництві нової Троїцької церкви до ігумена уві сні з'явилися три немовляти і повідомили, що вони моляться за монастир. Ігумен довго думав, а коли передав слова старцю іноку, він йому розповів про цей випадок. Тоді ігумен наказав розрити могили і витягнути з могил гроби. Гроби було відкопано та відкрито, всі тіла були нетленні! Тоді їх перенесли для поховання в те місце, де будувалася нова церква, над могилами невинних немовлят спорудили вівтар на ім'я святої Троїці.
В 1793 монастир було закрито. Більш ніж 50 років він простояв недіючим, огорода, будівлі, церкви було пошкоджено, напівзруйновані. Але завдяки архієпископу Полтавському Гедеону, монастир було відновлено і відкрито в 1844р.Санатории Трускавца, в
Під Троїцькою церквою є склеп Горленкових та Марковичей. В церкві з лівого боку іконостасу знаходиться чудотворна Густинська ікона Богоматері с Передвічним Немовлятком на руках.
Біля святого джерела

І знову монастир було закрито, на цей раз надовго - в березні 1924 році. На цьому місці було організовано дитячу колонію, яка існувала аж до 40рр. Коли замість "комуни" було засновано психоневрологічний диспансер, який діяв до 1991р. Пошкодження які спричинили безпритульні діти вражає своєю безчинністю і жахом, маленькі бісенята (по іншому неможна назвати) грабували склепи, зривали ікони, знущалися з них, було знищено давній іконостас, розрублено на дрова. А в 30 роках тільки завдяки зусиллям Миколи Макаренко було відведено біду від монастиря, бо була вже постанова про знищення. Син Макаренко - Орест - приймав участь у дослідженнях храма, в 1927 році він трагічно помер на очах свого отця. Його було поховано у склепі Репніних.
Лише з 1943-1959р монастир знову відродився як жіночий, і знову був зачинений. Сходница В 1993 році 17 грудня відбулася перша Божествена Літругія, освячено престол в Воскресенькому храмі. Монастир функціонує як жіночий. На території є готель для відвідувачів.

Церкви
Троїцький Собор

Воскресенська церква раніше називалася Успенською. в 1845 році поховано склепі Миколу Репніна. Родинний склеп Ріпніних-Волконських.

Петропавлівська церква Була відновлена в 1854 році.Санатории Трускавца

В різні часи Вишеньки належали гетьманам Івану Самойловичу, Івану Мазепі, Павлу Полуботку. У 1767 році село придбав граф Петро Олександрович Румянцев-Задунайський. Палацовий комплекс був зведений у 1787р. у стилі неоготики та романтизму. Зберігся палац. Зараз тут дитячий санаторій. Але коли я була дітей не було. Натомість біля палацу стояли дуже дорогі машини. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

В сусідніх Черешеньках теж був палац та господарські будівлі зведені у східному стилі. Нажаль, він не зберігся.

Взимку 1787 року Вишеньки відвідала Катерина II при поверненні з Криму.

У ХІХ столітті Вишеньки, разом з палацом, перейшли у власність князів Долгоруких. Сходница

Успенська церква
Зведена у 1782-1787 у стилі класицизму з елементами бароко на кошти П.О. Румянцева-Задунайського. В плані церква прямокутна. За структурою безстовпний, одноабсидний, завершає величний півсферичний купол. Обабіч головного входу розташовані вежі-дзвіниці. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Ліпнина прикрашає фасади та інтер’єр. Входи західний, південний та північний прикрашені портиками зі спареними колонами іонічного ордеру

Стара назва села - Вейсбахівка. У 1727 р. селом володів генерал граф Вейсбах. У 1945р Вейсбеховку перейменували на Білорічицю. У ХІХ ст. землі ці належали поміщикам Рахманам. У 1873 г. Рахманов одружується на донці декабриста Сергія Волконського –Олені Волконській-Кочубей. Санатории Трускавца,

Садиба С.Є. Рахманової
Маєток молодих складався з головного дому, флігелю для гостей, пекарні, церкви, садів, парку, озер та ставків. Житлові будівлі були зведені за проектом архітектора та майстра художньої кераміки - Олександра-Едуарда Юліївича Ягна. Художні роботи були виконані художником В.М.Соколовим. .Нажаль зі всіх будівль зберігся лише флігель. Тепер це Свято-Миколаївська церква.Сходница Архітектура флігеля перекликається з російською та українською народною архітектурою. Перший поверх флігелю кам'яний, а другий деревяний. Будинок для гостей мав мансандри. Деталі деревяні та різбляні. Налічники та сандрики виконані у типовому російському стилі. Головний будинок за архітектурою перекликався з флігелем. Чимось нагадував давньоруські палати - терема. Будинок був триповерховим. Нажаль, будинок був зруйнований під час ВВВ. Церква в маєтку була розібрана вже після війни, у 1962р.Санатории Трускавца

Перша згадка про Березну відноситься до 1152р. Під час перебування у складі Польщі, Березна належала коронному гетьману Польщі Миколі Потоцькому. Він подбав про охорону містечка - укріпив його валами, подбав про його економіку - при Потоцькому зявилися ремісницькі цехи

Важко повірити, що на середину ХІХ ст. в Березній було сім церков, чотири з них зведені у XVIII ст, і три в ХІХ ст. Самою дивною і прекрасною була дерев’яна церква Вознесіння Господнього.Санаторий Весна Трускавец Вона була зведена у 1759-1761рр. ніжинським майстром Панасом Шелудьком. Висота дерев’яної церкви була 35м!! Діаметр соснових брусів була приблизно 16см. Храм мав цегляні підмурки. Храм мав унікальний інтер’єр.Санатории Трускавца, Взагалі Панасу Шелудько вдалося розв’язати задачу внутрішнього простору так , що зараз це під силу тільки при використанні монолітного залізобетону. Церкву було знищено. І кожен раз, коли я дивлюся на цю фотографію мені стає погано від думки що цього шедевру більше не існує.

Петропавловська церква

Зведена у 1787р. Пошкоджена з багатьма переробками. Діюча. Санаторий Весна Трускавец

У Березній народився і співав у церковному хорі український композитор та хормейстер Г.Г.Верьовка. Він у 1943 організував Український народний хор, який існує і досі і носить його ім’я. Санатории Трускавца

Зведена церква у стилі ампір у 1805-1835рр. Вона мурована, однобанна. Композиція храму характерна для культових споруд 19 століття: центральний квадратний у плані об'єм вінчається циліндричним барабаном з напівсферичним куполом. санаторий Алмаз Зі сходу до нього примикає гранчаста апсида, із заходу — прямокутний бабинець та двоярусна дзвіниця. Входи до церкви прикрашено чотириколонними портиками тосканського ордеру.Храм зберігся майже у первозданному вигляді.

На території церкви знаходиться надгробний камінь, тут поховано поміщика, санаторий Алмаз дворянина Сидоренка Михайла Васильовича.
За радянські часи тут було зерносходвище, потім стайня. З 1960-х років з невеликими перервами храм був діючим.

історія
Заснований як оборона фортеця, Батурин вперше згадується в 1625 році. Був своєрідною столицею запорізького козацтва, резиденцією. гетьманів Лівобережної України. Заволодів Батурином коронний канцлер Речі Посполитої Ю.Оссолинський, потім перейшов у володіння магнатів Любомирських. З 1654 року Батурин мав статус міста з магдебурзьким правом, магістратом.Санатории Трускавца, 1708 року був спалений, а у 1760 році Батурин подарували К. Розумовському. Збереглися руїни фортеці. Правнук Кирила Розумовського - російський поет Олексій Толстой, не забував своїх українські коренів, писав:

"Ты знаешь край, где все обильем дышит,
Где реки льются чище серебра,
Где ветерок степной ковыль колышет,
В вишневых рощах тонут хутора,
Среди садов деревья гнутся долу
И до земли висит их плод тяжелый?..
Ты знаешь край, где Сейм печально воды
Меж берегов осиротелых льет,санаторий Шахтер
Над ним дворца разрушенные своды,
Густой травой давно заросший вход,
Над дверью щить с гетьманской булавою?
Туда, туда стремлюся я душою!"

Палац гетьмана Розумовського
Побудований під керівництвом арх.Ч.Камерон 1799-1803 рр Знаходиться у жахливому стані. Напівруїна. Кажуть, що виділяли гроші на нього, але Батурин не отримав ні копійки на відновлення палацу, який був досить великим, мав два двоповерхових флігеля та на території розташований парк.

Палац побудований на замовлення графа К.Г. Розумовського за проектом Ч. Камерона, того самого, що збудував Камеронову галерею в Царському селі під Санкт-Петербургом. Палац був у стилі класицизму, триповерховий палац мав восьмиколонний портик грецького іонічного ордера заввишки у два поверхи. Сходница До ансамблю входили два двоповерхові флігелі. Усередині палац було оздоблено штучним мармуром, прикрашено грандіозними ліпленими карнизами з гідравлічного гіпсу, паркет. Коли Кирило Розумовський помер, будівництво палацу було припинено. Кілька разів у XIX-XX робилися спроби реставрації палацу, але... Потім палац було розорено, та ще настільки (люди крали вікна, двері, підлогу), що в 1955 р впала половина головної колонади. Зараз йде реставрація, відтворено палац та один з флігелів.

Новенький страшненький фасад палацу (ліворуч) та флігель (праворуч). 26 липня 2008р
фотогалерея палацу/ Продивитися

Воскресенська церква
Зведена 1803р. як усипальниця Кирила Розумовського. По свідоцтвам, лікар, що робив розтин гетьмана був здивований великим розміром серця, тому і забальзамував його окремо.

У 1927 році склеп було розкрито на замову активіста рад. влади. Він же і пограбував нагороди, коштовності, все цінне що було у склепі. Пізніше ці речі "спливли" водному з московських музеїв.

Снижение цен на вилле Grand

Місцева влада зачинила склеп. В якому стані тіло, яке було дуже добре збережено на 1927 рік, невідомо - нащадки Розумовського заборонили відчиняти усипальницю і проводити будь-які наукові досліди. Зараз храм діє. Можна навіть увійти піл склепіння. Частина склепіння - верхня - урна і барельєф - знаходиться у фондах Чернігівського музею, а плита - у Батуринському музеї.

Будинок Кочубея
Зведений у кінці XVII на поч. XVIII століття. Саме сюди прийшов Іван Мазепа до генерального судді Кочубея просити руки його дочки, своєї коханої Мотрононьки. І отримав категоричну відмову. В будівлі розташовано краєзнавчий музей.

Свято-Миколаївський Крупицький монастир
Монастир жіночий. Досить незвична назва монастиря пояснюється легендою." Коли Орда, не змігши подолати мури обителі приступом, облягла її й прирекла всіх, хто там був, на голодну смерть. Але Господь зглянувся на моління православних, і з хмари над монастирем посипалися манні крупи.санаторий Шахтер Срібний ковчег із жменькою цих круп стояв на престолі аж до зруйнування Батурина Меншиковим. Орда не подолала, зате свої єдиновірці знищили. "
Крупицький монастир був добре укріпленою фортецею. Його оточували високі вали з дерев'яними стінами, посиленими на рогах оборонними баштами. Головний в'їзд зі святими воротами розміщувався з боку річки, через котру був міст. По весняну повень і луки і міст заливався водою так, що до монастиря можна було добратися тільки човном.
Під час захоплення російським військом Батурину в 1708р. було зруйновано монастирську дзвіницю, келії братії ті ігуменів (якого було заслано в Соловецький монастир за прихильність Мазепі), та монастирський готель. Хоча в 1803 р монастир було відновлено, в 1846 р. відбулася пожежа. Санатории Трускавца А під час світової війни було дуже пошкоджено, на початку 60-их минулого століття на цеглу було розібрано собор!
Монастир, на який щедро жертвували Мазепа та Самойлович, на сьогодні перетворився у руїни. На місці монастирського некрополя до недавнього часу був скотомогильник, в трапезної - розташувалася школа. Відроджувати монастир приїхали дві монахині м. Дорофея та Афанасія. За словами самої ігумені Дорофеї, коли вони приїхали в жовтні 1999р не було нічого ні їжі, ні вугілл. На сьогодні виділені кошти на відновлення монастиря. Більш менш відновлено домову церков, трапезну та келії. Монастир приймає паломників.

В літку 2001 р я написала такі рядки: "Виїхали об 11 ранку, але погано знаючи дорогу, ми поїхали не на Скалу-Подільську (щоб сфотографувати її, бо закінчилася плівка, а ми купили нову.), а кудись в напрямку Хотина. Не помітивши невеликий замок, ми розвернулися на Київ. Дорога жахлива..." Отже, "розвінчання міфів" відбулося в червні 2006, майже через п'ять років! Але на все є свій час. Як зараз пам'ятаю той день. Ранок, магазин, кефір плівка. Залізний конь, ми покидаємо Кам'янець. Наша дорога має лежати на Скалу. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Тепер. завдяки картам я можу сказати в чому була помилка. Ми поїхали з Довжка не на оринінське шосе, а на Рихту! Спека, маленька поганенька дорога, не знайомі назви, паніка...! Якесь дивне старе зруйноване заховане серед дерев... Ха! Замок? Ну так так!! Пройшло П'ЯТЬ років, щоб треба було по дорозі на Кудринці взнати місцевість, зупинитися (ми тоді не поспішали нікуди) і зрозуміти, що то є МЛИН! Правда старий! Перший поверх явно вказує на століття так 17. А от він і замок! Точнійше вежа. Ну так в 2001 р. мені було не до замку. Але не помітити, треба було вміти. Отже ! Я дійсно не помітила той невеликий замок, а млину надала статус замку. Щож поїхали читати та дивитися.

історія Санатории Трускавца
Називалося до середини 17ст Новосілкою. З середини 16 ст до 1596р їм володіли Лянцекоронські, потім Лизавета Лянцекоронська продала Новосілку Войцехові Гуменецькому, який заснував тут своє родове гніздо. В середині 17ст, онук Гуменецького теж Войцех,надав Новосілці нове імя Рихта, а так як Рихт по Польщі було багато, то назвав Рихтами Гуменецькими. Після смерті Войцеха, який загинув під Кам'янцем в 1672р, спадкоємцем Рихт став його син - Степан, воєвода подільский. Він володив великими маєтками в Польші, але більше за все любив рідні Рихти, відновлюючии постійно замок.

На початку 19ст Рихта була продана Головинському, а потім стала власністю його зятя Константина Подвисоцького. На період 1848-1868 Рихта стала справжнім культурним осередком. В Рихтенському палаці збиралися літератори, художники, письменники. "Тут бували Крашевський, Грабовський, Верига-Даровський. В палаці були великі збірки картин, гравюр,рукописів, книг. Після смерті Подвисоцького все це було розпорошено"(Ю. Сіцинський "Оборонні Замки Західного ПОділля") Сходница

Замок
Замок побудований в 1507р.. Як зазначається в "Slowniku geograficznym" (1889р), при реставрації якогось будинку, було знайдено табличку, на якій вказано, що замок був побудований в 1507р.

Розташований в центрі села на правому березі Жванчика.санаторий Шахтер Магнати Лянцкоронські володіли замком до 1569. Розміри його були невеликі - 64 на 57. По боках чотирикутника були невисокі башти, прямокутні, але з середини зрізані. В'ъзд до замку був по середині південного боку. На протилежному боці був палац.

Три першопобудовані башти прямокутні, розміри сторін 4,5 -5,5м та 8,6-9,3м. Від коротких сторін вели деревяні галереї, завдяки яким здійснювався перехіж між обороними стінами. Зберіглися башти до двох ярусів, на східній - залишки деревяної конструкції шатрового даху. Пізнійше побудована четверта вежа (північна) у формі прямокутника, площею 9 на 10м. Товщина стін 1,5-1,65м. Вежа має два яруси. санаторий Алмаз

Коли замком завідував Осінський, то в 1762р замок був взятий турками. Осінський пустив турків з хотинської залоги. Турки рограбили замок та вбили мешканців. Осінського забрали з собою потім відпустили.

На початку 18 ст замок було перебудовано Гумецькими, була удосконалена система сухих обороних ровів, бастіони та вали. Останніми власниками замку були Підвисоцькі. Як раз вони і побудували палац. Перед першою світовою війною тут була лікарня. За війни будинок було знищено, і він перетворився на руїни. Вилла Grand Сходница

Фото 2006

На 2006 рік я знайшла лише дві вежі. Одна з них в занедбаному стані знаходиться на подвір'ї, куди потрапити можна свобідно. Будівлі біля вежі видають про походження матеріалу - замкове каміння. Друга вежа знаходиться на городі родини Павлова(?) (про цея дізналася з книжки Ореста Мацюка "Замки та фортеці Західної України"), доречі, з дороги видно саме її. Вежа в хорошому стані, і зрозуміло, що зберіглася добре завдяки стараннями своїх опекунів. А ще тут бігають миши (не встигла сфотографувати) та сині бабки (стрекоза рос.) санаторий Женева

Млин
Деякі джерела вказують на його дату побудови - 19 ст. Але мені здається, що це більш давня споруда, принаймі кладка першого поверху може на це вказувати. Хоча споруда добряче зруйнована, мені здається,що її можна відновити,і влаштувати справжній музей водяного млина! Вода біжить, млин згадує своє минуле...