Е. Беркович "Одежда на женщину". 
И Анатолий Белый.

Московский  суд  30 мая признал законным арест режиссёра Евгении Беркович и драматурга Светланы Петрийчук. Виноваты в осуждении терроризма.
Сумерки сгущаются перед рассветом.

Старий київський романс. Солісти Капели Ревуцького

Россияне сражаются за право умереть рабами.
Силы, ими правящие, понимают, что живая сила есть, а значит ума не надо.
Интервью участника боевых действий с 2014 года в Украине, был в Сирии. Специалист в области тактической медицины.

Россиянка Евгения Альбац — одна из немногих российских журналистов, которая смогла попасть в Украину.
За 10 дней она много увидела. Была в Киеве, Николаеве, Буче, Херсоне, Виннице и других городах.
Евгения делится тем, что увидела в Украине, на которую напала Россия.

Співає Сергій Чубаров. Українець, адвокат, інтелектуал, спортсмен, мандрівник, батько двох дітей.
"Колись я пояснив звідки я: знаєте, де знаходиться Одеса? Так ось це під Біляївкою. Жарт всім сподобався".
Мамо.
Не журись моя мамо, повернуся з перемогою, тільки чекай,
І розквітне моя незалежная, любий мій, неповторний мій край.

Балада про пам’ять (кавер версія на пісню В.С.Висоцького) Слова Мірко Саблич. 
К осознанию Родины шёл не спеша, и хоть русским пока остается язык, 
Але вже українською стала душа!

Шолом - Алейхем. Тев'є - молочар. Книгу автор писав 20 років. Вийшов шедевр людського життя, почуттів, гумору.
Театральна вистава "Тев'є Тевель" теж шедевр. Кожне слово, кожний  вираз обличчя, кожний момент цього спектаклю - геніальний витвір театрального мистецтва. 
Тев'є - звичайний геній  Богдан Ступка. Велика подяка та низький уклін живим учасникам спектаклю, та  вічна память тим, кого вже нема.

https://youtu.be/mAa91oU2ruc

https://www.youtube.com/watch?v=mAa91oU2ruc

Творчість Хоми і раніше вирізнялася тим, що несла філософський посил сучасності.

Фільм «Хто ти» є надзвичайно символічним та проникливим, він давить на ту відкриту рану, що заподіяли  сусіди - росіяни. 
"Жодне слово не опише красу і глибину цього фільму": Дзідзьо презентував фільм, який присвятив українському народу ...
Українці втомлені, знесилені, але не зневірені та нескорені. Вільні – саме це хотів показати режисер, талановитий артист Михайло.

"Ніч яка місячна". Одна з найкращих  українських пісень. Мелодія, щирі почуття, непідвладні часу. Гімн гарній та щедрій на кохання душі українського народу.
Вірш написав Михайло Старицький. Микола Лисенко поклав слова на музику.  Дехто вважає, що він лише вдосконалив уже відомий варіант фольклорної пісні. В 1885 році текст був надрукований в одеському альманаху «Нива» .
      У радянські роки слова пісні змінили. А Квітка Цісик виконувала  «Ніч яка місячна» у версії Михайла Старицкого. 
Дуже красиво, тремтить душа. 



       Anna Reker  українського походження, живе в Німеччині, співає  з оркестром Андре Рье. 
Неперевершено, браво!



        Яка молодь! Хор  та оркестр  гімназії  Крань (Словенія) співає українською  як рідною мовою, присвячує пісню всім сміливим українцям, які ніколи не здадуться.
Ніжно, зворушливо.



        Співак Я.Сумішевський: "Неможливо описати те почуття болю, яке відчуваєш, бачачи, що відбувається на території України". Росіянин та казах виконують " Ніч яка місячна"  українською мовою. А капела.
Дякую щиро вам Ерболат и Ярослав, чудове виконання.

І кого  росіяни– путинці  надумали знищити?
Слава Україні та її Героям!

Дитячий хор міста Нагасакі (Японія) заспівав пісню «Як тебе не любити, Києве мій» 

Співаємо й ми, ось супровід

Кожен українець зараз каменяр.

             "Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті святою думкою... 
               Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,
               І щастя всіх прийде ..."

Такими Зеленського і Джонсона ви ще не бачили — зустріч зі студентами КНУ імені Шевченка.

Три видео, одна тема.
Первое видео. Бухенвальдский набат.
Все слышали, пели, знают. В комментариях писали: - Будем помнить. Не все помнят, кое-кто забыл.



Второе видео. Отмените войну!
Девочка Аня поет. Видео не смогла вставить, только ссылку на клип и текст песни. 
https://youtu.be/gXM9IHol78U?list=RDj_Fm_1p2uzc
Текст песни.
Милые, добрые взрослые! Отмените войну! А я разноцветными звёздами украшу для вас весну.
И нарисую вам солнышко, которое будет смеяться...И больше не буду плакать, и больше не буду бояться...
Самые умные взрослые, сделайте что-нибудь! Чтобы войнищу грозную как-нибудь припугнуть!А я из песка вам построю домиков, чтобы играться. И больше не буду плакать, и больше не буду бояться...
Припев:
Там, где идёт война, детям негде играть!  Там, где идёт война, нельзя цветы собирать!
Там, где идёт война, никто на вопрос не ответит: За что во все времена погибают невинные дети?..

Третье видео. Океан Ельзи - Обійми.
https://youtu.be/--Wokwe4-i0?list=RDj_Fm_1p2uzc   

Текст пісні.
Коли настане день. Закінчиться війна
Там загубив себе. Побачив аж до дна
Приспів.   Обійми мене, обійми мене, обійми. Так лагідно і не пускай 
                  Обійми мене, обійми мене, обійми. Твоя весна прийде нехай
І от моя душа складає зброю вниз
Невже таки вона так хоче теплих сліз?
Приспів.

Дорогі наші українці! Щиро вітаємо вас з Новим Переможним 2023 роком! Цього літа ми поїхали з Колумбії для того, щоб співати українські пісні по різним країнам Європи: Іспанія, Франція, Чехія, Австрія, Хорватія, Польща, Румунія.

Хто вони ці загадкові музики якіспівають українські пісні? 

Про це розповідає  керівник гурту Янко.

"Наше Рождество в этом году с горьким привкусом, но мы сегодня все вместе и загадаем единственное для всех желание, одно на всех.

И ощутим радость. Одну на всех. И поймем истину. Одну на всех.

Мы будем отмечать свои праздники! Как обычно. Мы будем улыбаться и радоваться. Как обычно.

Отличие одно: мы не будем ждать чуда, ведь творим его сами. Христос родился! Славим его!"  

Из поздравления народу Украины президента В. Зеленского.

Британский телеканал Sky News раньше показал спутниковые снимки Киева в январе этого года и декабре. На фото видно, как выглядит столица после ракетных обстрелов по критической инфраструктуре со стороны страны-агрессора РФ.

А  вечером 23 декабря в Киеве засияли Андреевская церковь, Национальный музей истории Украины, Колокольня Михайловского Златоверхого монастыря и Колокольни Софийского собора. На них появились световые проекции с украинскими государственными символами, абстракциями на рождественскую тематику, вышиванками и подсолнечниками. Акция прошла в рамках арт-тура известного швейцарского художника по свету Герри Хофштеттера "Рождественский свет для надежды".

Українка, яка втекла до Польщі, співає гімн на благодійному концерті

Невмирущі рядки Тараса Шевченка. Велич Дніпра. Талант Сергія.

Справжні козаки шанували жінок, а українки відповідали їм коханням та вірністю. Стосунки між чоловіком та жінкою в Україні завжди були побудовані на глибокій шані та взаємній повазі.
Звичаї козаків пропагували серед січовиків безшлюбність, однак виховували у парубків шанобливе ставлення до жінки – матері, сестри, дружини, коханої дівчини.
Відсутність постійного спілкування з жіноцтвом на Січі не призводила до забуття, байдужості та зневаги, більше того, спричинювала обожнення жіночого начала.
Українська жінка завжди була чоловікові надійним товаришем, вірною супутницею, вправною господинею. Вона була готова у будь – який час відбити ворожий напад, при цьому пильно піклуючись про сім'ю. Вільний норов, гордість і самовпевненість української жінки сприяли її войовничості.
Нестабільне життя біля татарських кордонів зумовлювало необхідність озброєння. За таких умов жінки переймалися інтересами чоловіків і братів. І хоча Запорізька Січ була недоступною для жінок, проте українка мимоволі була пов'язана військовими обов'язками.  Їй часто доводилося ставати на захист родинного вогнища, домашнього майна.
Життя на прикордонні привчало українських жінок до витривалості, самостійності, сміливості, вміння постояти за себе і свою родину із зброєю в руках.
Становище жінок в Україні за козацької доби було досить стабільним і регулювалося нормами, закріпленими світським та церковним законодавством. Жінка в Україні володіла свободою більшою ніж будь – де.  Стосунки чоловіка та жінки були рівноправні, жінка мала велику свободу. Жіноцтво зберігало свої права, навіть розширювало їх, а суспільний устрій розвивався демократичним шляхом. Нарівні з чоловіками українські жінки були об'єктом прав і зобов'язань. Карні норми забезпечували цілковиту охорону жінки, інколи право брало їх під спеціальний захист, наприклад, вагітних жінок.
Дружина козака мала багато прав, які сьогодні можуть здатися дивними. За Правом - Законом Січі, удовиці козаків-героїв одержували довічну турботу села і право народжувати дітей від коханих мужів і парубків для збереження Слави героя й імені його.
Тому цей Закон-Право славили у піснях. Із загибеллю козака Нечая від його вдови народилося 12 синів. І усі вони несли його славетне прізвище, збудувавши ціле село. Так само постало і село Сумилівка і ще не менше сотні сіл на Русі.
Жінка козака, засудженого до смертної кари, мала непорушне право на його майно. Ні про яке переслідування дружини та дітей злочинця не йшлося.
Більше того, в Україні існував звичай, за яким лише жінка могла зберегти життя засудженому на смерть козакові, якщо згоджувалася взяти з ним шлюб.
За переказами, записаними у другій половині XIX ст. Г.П. Надхіним на Катеринославщині дізнаємося: „ Молодий козак за якийсь злочин був засуджений до смертної кари. Коли прочитали декрет і палач підвів засудженого до плахи, із натовпу вийшла дівчина і накрила хусткою його голову, даючи тим самим знак, що вона обирає його собі за чоловіка і тим звільняє від страти".
Поряд із Січчю не меншу, а нерідко й більшу роль у формуванні українського характеру відігравало жіноцтво. Найвищі чоловічі якості - честолюбство, сміливість, звитяжність тощо - завжди мали простір для цілковитого втілення на Запоріжжі, але ніколи не спрямовувались на «боротьбу за хатню владу». Жіноцтво ж мало доволі повну свободу самовираження вдома. Воювати козаку з дружиною вдома було не до лиця, бо «жінка за три кутки хату держить, а чоловік лише за один».
Проводжаючи чоловіків на Січ, жінки-козачки брали на себе всі обов'язки: господарські, виховання дітей, забезпечення родини. А під час ворожих нападів гуртувалися, бралися за зброю. Героїчний подвиг Орисі Завістної описує в історичній повісті «Облога Буші» М.Старицький. Ця мужня жінка не пошкодувала життя задля оборони рідної землі - підірвала себе і сотню ворогів, підпаливши пороховий льох.
І такі випадки непоодинокі - войовничих українок у козацьку добу було немало. Одна з них славетних українок - волинська княгиня Софія Ружинська. В 1609 році вона, особисто командуючи загоном у 6000 чоловік піхоти і кінноти, з прапорами й музикою взяла штурмом замок князів Корецьких у м.Черемошні. Мов Богиня-Берегиня, часто сама зі зброєю в руках захищала свою родину. Представницею того завзятою типу жінки-козачки була остання дружина Богдана Хмельницького Катерина.
Достеменно відомо, що жінки козаків брали участь у повстанських загонах часів Хмельниччини. Так, у 1584 р. шляхтянка Остапкова з дочкою Софією організували збройний напад на маєток шляхтича Стрижевського в с. Дудківцях на Житомирщині і завдали значних збuтків.
Сестра полковника Івана Доща брала безпосередню участь як кіннотник у бойових діях проти польсько-шляхетських військ на Волині 1649р. Під час однієї з атак загинула.
Як свідчать документи, 1524 року після битви під замком Прухник на Поділлі серед убитuх захисників були знайдені тіла жінок, переодягнених у чоловічий одяг. Щоб їх не розпізнали, жінки навіть поголили собі голови.
Значну владу над козаками Правобережної України і вплив на них мала „мати полководця", дружина фастівського полковника Семена Палія - Феодосія. Вона не тільки вміла доброчинно прийняти послів, а й за відсутності чоловіка керувала господарськими справами Фастівського козацького полку. В період заслання С. Палія до Сибіру не раз проводила походи проти московітів та польської шляхти, обороняючи край від їхніх зазіхань.
Постійна небезпека, війни і повстання були тими обставинами, що історично створили тип жінки-оборонця своєї садиби і родини, привчили українок до витривалості, самостійності, сміливості, вміння постояти за себе зі зброєю в руках.
Панівний тип жінки-козачки – це образ дружини-господині, яка дає лад в усьому при відсутності свого чоловіка, зайнятого у військових походах. Будучи грамотною, національно відданою, вона любила Батьківщину і готова була до її захисту.
Слід зазначити, що зневага до жінки-українки жорстоко переслідувалася козаками. У вироках, записаних до „Войска Запорозкого козацкого Прилукского полка Справной книги", сказано, що 1707р. за зґвалтування місцевої жительки Гребенички було страчено козака П. Микитченка.
Згідно зі звичаєвим правом, нещадно карали не лише за присутність жінки на Січі, а й за перелюбство. За цей злочин козаки відповідали сповна. Зокрема, у вироках, записаних до „Справной книги", говориться, що парубка Грицька за такий ганебний гріх засуджено до спалення на вогнищі."
За звичаями Січі, як справжні лицарі, козаки мали суворо дотримуватися ґречності з жіноцтвом. Наскільки великої ваги надавалося стосункам жінки і чоловіка, свідчить звичай, згідно з яким покарання чекало кожного, хто образить жінку.
Коли козак «зганьбить жінку не за пристойністю - публічно на базарі киями покарати».
За свідченням джерел, козацький отаман Іван Сірко досить суворо дотримувався цієї традиції. Бо за кривду, вчинену кимось із запорожців полоненій туркені, черкесці чи татарці, він засуджував винного до страти. Це виділяє запорозьких козаків зі всіх воїнів того часу як високоморальних і благородних лицарів, захисників справедливості і доброчинності.
Запорожцям не дозволялося бути жонатими у місці їхнього проживання (на Січі), а жінкам одружених годилося жити поблизу, в зимівках і слободах, куди козаки навідувалися час від часу. Однак брати участь у козацьких судах жінкам не заборонялося.
Отже, козак до жінки ставився підкреслено з повагою, великодушно та шляхетно. Вона була для нього зіркою cвітла, до якої хоч близько, але дотягнутися «зась». Суворі січові звичаї і порядки, які не допускали жінку, хто б вона не була: чи люблячою дружиною, чи коханою дівчиною; спартанський, аскетичний спосіб життя воїна-лицаря - сприяли вихованню в козака високої святості до прекрасної половини людського роду.
За її честь і волю козак йшов, не задумуючись, і у вогонь, і у воду. Дітям своїм козаки давали настанову:
- Бережи, сину, заповідь батька свого і не відкидай науки матері своєї!
Тож і нам не варто забувати звичаї козаків, які поклонялися жінці- матері – Богородиці. Адже храмовим святом на Запоріжжі була свята Покрова Пресвятої Богородиці. Козаки носили на грудях її зображення, а значна частина церков і каплиць, зведених на землях запорозьких вольностей, присвячувалася Богоматері. Запоріжжя було духовною Вітчизною козацтва, символічною, ідеальною матір'ю , де «Луг – батько», а «Січ- Мати», де завжди панував культ волі.
А нам жінкам, не варто забувати, що ми з козацького роду, і маємо шанувати чоловіків так, як робили це жінки за козацької доби.

Славетний Славентій.