Хороша мыслЯ) Но в наше время тяжело стать птицей и переступить через все преграды... И с каждым годом становится все тяжелей поднимать голову вверх, к небу..

Привет)
по отношению к людям - не буду относиться иначе - для меня что миллионер, что знакомый из общежития - одиннаковые, они ведь похожие. они такие же люди как и все - просто у одного из них больше возможностей, но не более.

мене теж.

Cradle_Of_Sin, Я - ідеаліст. Для мене і середина - краще, якщо крайня середина.
Але я середину розумію більше як стан пошуку крайності.

Знаєш, мені здається що крайностями краще не бути. Інколи змінювати свій вид і рід діяльності. Спокійно, помірно, але надто нудно.. Зухвало, сміливо, швидко, але надто коротко... А якщо обрати щось середнє? І бути і тим і тим?

Дурне_ВилочкО,
Чесно.... Ніхто не знає. І дізнатись можеш тільки ти. Вийди на балкон, підійми погляд на небо. Небо величне, у порівнянні з його масштабами "я всьу жізнь мечтал(а) красоффкі Бема Марджері" - просто щіпка в морі.
Так от, спробуй подивитись у небо. Перше, що спаде на думку - це те, що для тебе найважливіше зараз. Це не сенс життя, не ціль, просто над цим можно подумати. Ця річ - натяк, що в житті щось треба міняти, а щось - залишати таким, як є.
Навіть як на думку спадуть кросівки Марджери, може судилося стати скейтером?
)

так це значить,що мое призвання саме до мене прийде?хм.а якщо не прийде,якщо я просто провтиківаю свої дні,замість того,щоб йти до мрії?мрія сама до мене прийде?!

А ти ніколи не мріяла просто жити кожним днем, оставивши думки про майбутнє на потім? Птахи теж літають, рідко знаючи куди.
І всє ж є варіант, що ти не освідомила своїх мрій, бо можно мріяти бути льотчиком все життя, а взнати це лише років в сорок, подивившись на небо.
У будь-якому випадку, краще жити і радіти життю кожен момент, ніж мучитись у пошуках свого призвання. А все інше пикладеться.

дійсно.а ось в мене не мае мрій.це дуже погано?всі говорять,що це жахливо,бо мені нема к чому йти...але що поганого в тому,що я живу сьогоднішнім днем,та не задумуюсь о майбутньому?!

Cradle_Of_Sin, Бо зараз твоя душа знаходиться в гармоніії з твоїм ідеалом. Тобі подобається бути собою.
Де-які люди дуже довго йдуть до цього. Сальвадор Далі, наприклад, лише в 30 років зрозумів, що не хоче бути Наполеоном. За його ж словами, тоді він й став щасливим.

Cradle_Of_Sin,
1.От цей храм якраз для тих, хто живе з душею
2.Клятва живе до сих пір. У місті К.-П.
3.Вчасно, на щастя вчасно....
4.Так
5.Я не знаю своєї долі. Але борюся
6.)

2000 рік, літо. Селище М.
А може ще не все втрачено? Я ще бачу людей з духом) Спот. А може я сама стала бездушевною?

2004 рік, осінь. Місто К.-П.
Дивлячись одне на одного, вони ввпевнені зараз у своїй клятві. А потім?

2006 рік, літо. Місто С.-П.
Може йому було рано пізнавати те, що знає вона.

2007 рік, зима. Місто К.
Дійсно, не варто жалкувати за тим, що було.

2007 рік, літо-осінь. Крим.
Нвже в тебе інша оля? Чи ти не боришся?

2007 рік, 15.12, восьма година, п'ять хвилин ранку. місто К.
Спробую перевірити.

ibo-losig, Я про це і казала)
А от мені здається що я ніколи не досягну досконалості. Чому? Бо мені цього не хочеться. Дивно, може тупо, але я людина, просто людина. Я не вимагаю від себе ні більше, ні менше. Мені побається бути такою, яка я є. Іноді гарною, іноді противною, іноді спокійною, іноді істеричкою.
Чи може я не вловлила суть твоїх слів?

Cradle_Of_Sin, Ну так прагнучи досконалості, ми намагаємося перевтілити те, що в нас у стані мрії, в життя. В цьому процесі в нас виникає світогляд, амбіції.
А досконалості досягнути реально, але тільки духом.
Що життя, це легка мить у порівнянні з вічністю, і за мить непокоїтись.... Ми проживемо ще мільйони життів, отже кріпи дух перед вічністю.
Ібо!

Ну не знаю, якщо довго думати на тему досконалості чи ні-з глузду можна з"їхати...
Я не бачу досконалості, вибачте, але мій мозок вже давно змирився з тим, що її, в чистому вигляді, якому ми уявляємо, немає. Ми її прагнемо, яле ніколи не зможемо досягнути. До речі, я тут хотіла б наголосити на слові "прагнути", а не "жити". Різні ж речі, правда? Просто коли просто прагнеш досконалості, але знаєш, що повністю досягнути її буде нереально, тим змирюєщся і радієш навіть тому що є (а чи є це пагано? Думаю ні. Навіть навпаки.) А от якщо взагалі нічого не прагнути, то так сумно жити. Нічого не хочеш, довольний тим. що є?-Нічого й не отримуєш. Жити з досконалість неможливо, так можна і все життя перед очами пропустити, якщо шукати, те, чого немає.
Щось мене понесло... Вибач, Олесь)))