-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в hudson28

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 06.02.2010
Записей: 26
Комментариев: 3
Написано: 28





+ як ЕФЕКТИВНО зіпсувати сьогодення майбутнім…

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:46 + в цитатник
Майбутнє - це така примарна і загадкова штука... Всі знають, що майбутнє є... Але ніхто ніколи його не бачив, тому, мабуть, насправді його й немає... Як тільки воно Є, воно вже не майбутнє... воно вже стає сьогодення. І знову… людина винайшла ефективну технологію, як зіпсувати собі життя за допомогою цього самого майбутнього, якого насправді немає…

Ніхто не може бути нещасливий прямо тут і зараз…. Зате ви можете подумати про вчорашній день і стати нещасливими... Ви можете подумати про завтрашній день і стати нещасливими... Але прямо в цю саму мить, в цю реальність, - чи можете ви бути нещасливими прямо зараз? Без жодного минулого, без жодного майбутнього..? Ви можете принести нещастя минулого, з пам'яті. Або ж ви можете бути нещасливими із-за завтрашнього дня... Але прямо зараз, у цю мить, нещастя неможливе...
Ошо

Думки про майбутнє здатні зіпсувати нам життя остаточно... Замість того щоб складати перспективні і багатообіцяючі плани, які дають нам натхнення в житті, ми постійно думаєм про те, які труднощі можуть чекати на нас завтра. Це вже стало приємною звичкою: «ніколи не відкладати тривожні думки в глибокий ящик». Починаєо «шліфувати» їх прямо там, де вони до нас прийшли: у ліжку, в магазині, вдома, під час обіду… У кожного з нас є свій, давно облюбований, набір яскрвих страшних думок, які ми полюбляєм прокрутити у вільний час… Це може бути якась болячка (прищик, десь закололо, підозріла плямка…), що давно турбує нас, але ми ніяк не можете донести її до лікаря (мабуть, чекаєте, коли нас понесуть :). Це може бути постійне очікування конфлікту із батьками, страх поганих оцінок, страх, що ми взагалі можем залишитися без грошей... Це ще може бути неминуче наближення старості, із такими «реальними» шансами в самотності доживати вік)), а ще постійно треба боятись, що вас зрадять… друзі, кохана людина… Короче способів купа… і, що головне, ВСІ «ефективні», креативні і мають широке поле для творчості і всебічного доповнення… А ще їх успішно можна суміщати…))
Але важко поспорити: коли ти знаходитеся тут і зараз, тобі майже нічого не загрожує. Та коли ти фантазіями перекидаєш себе в туманне майбутнє.., тут таки і «прояснюється» довга полоса страхів, переживань, сумнівів, відчуття незахищеності у небезпечному і такому ненадійному світі.
Обов'язково почастіше лякайте себе майбутнім!) постійно плануйте складнощі, прокручуйте в голові свої реакції на них, плануйте свої переживання і страждання... Нащо чекати, коли цей день наступить, якщо почати хвилюватись можна вже сьогодні! )
Це така кайфова штука - боятися майбутньої події. Спочатку треба намалювати собі найстрашніший її варіант (малювати вдалий варіант – якось нецікаво :). А намалювавши, доповнити її самими страхітливими деталями, плачем, можна і криваві сцени підключити… і почати заздалегідь проживати всі свої страждання, які тебе відвідають, коли ця подія все таки відбудеться..!?Було б добре ще придумати якесь гучне гасло, яке буде найбільш точно відображати ваше відношення до цієї ситуації, наприклад:
• Я цього не переживу!
• Я, напевно, помру!
• Тоді я точно чокнусь!
• Це буде нестерпно!
• Це точно кінець!
Цілком імовірно, що, застосовуючи цей ВИСОКОЕФЕКТИВНИЙ метод, ви, крім дози адреналіну, також заробите собі «букет» всяких хвороб, кілька жирових складок, депресивний психоз і безсоння... Все те, що хочеться… ))

... я був ПРАВИЙ!!! $$$

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:45 + в цитатник
Понеділок... ще й ранок (як ніколи :)… знову дурне в голову лізе, не можу нічим корисним зайнятись...)
Дивно влаштоване життя… нам постійно доводиться переключати картинки… картинка «як влаштований цей світ» <---> картинка «як, на МОЮ думку, цей світ повинен бути влаштований». Ми практично нічого не робим... просто порівнюємо те, що відбувається в реальності, із нашими очікуваннями (картинками). При цьому активно акцентуємо, як багато недосконалості у навколишньому світі і людях. Якщо життя ставить перед нами вибір: прийняти реальність такою, як вона є (автобус спізнюється, сильний мороз сьогодні…), або продовжувати противитись їй і нарікати – ми неодмінно вперто її не сприймаємо! Зосереджуємось на своїх галюцинаціях, ідеях, картинках, очікуваннях.., а на всі інше і всіх інших просто начхати… Так міцно чіпляємся за СВОЄ, що не відмовляємся від цього практично ніколи, навіть тоді, коли чітко усвідомлюємо, що ідем хибним шляхом! Але все рівно: «ВСЕ повинно бути тільки по-вашому! І не гребе!! Реальність не коштує того, щоб йти з нею на компроміс! Тай що мені до неї? У мене своє щастя, своя любов і своє токшоу» ) Воно то смішно.., але висновки… Оскільки будь-яке наше переживання є результатом порівняння того, що ми чекали, з тим, що ми отримали, то ми постійно отримуємо не те… Постійно переживаєм або знаходимось у стані боротьби. А навколишньому світу, разом із тими, що населяють його “неправильними” людьми і “неправильними” подіями, плюватиме на вас, тому що їм абсолютно до лампочки ваші фантазії. Зате це прекрасний привід для того, щоб постійного ходити із перекошеною від незадоволення фізіономією!

Якщо я чого і хочу, так це того, щоб все було по-моєму...
Марк Твен
Ще один МЕГАкрутий спосіб щоденного ускладнення свого життя… Його люблять дорослі і діти, чоловіки і жінки… Чому цей спосіб такий популярний? Бо він виглядає благородно, він надзвичайно простий у використанні (абсолютна більшість людей так звикли до нього, що навіть перестали помічати).., а ще… він приносить ВЕЛИЧЕЗНУ насолоду!!! Ви думаєте, основний інстинкт СУЧАСНОЇ людини - харчуватись? А може це інстинкт розмноження? Ниа...) Основний інстинкт - БУТИ ПРАВИМ. Причому з самого дитинства. Чому так? Важко сказати... Можливо тому, що «бути правим» - це функція нашого розуму. По-іншій програмі він не уміє функціонувати, от і зводить все до одного… Дивина… хоча всі ми незгодні один з одним, проте кожен із нас залишається правий... А, можливо, у нас ще живе те первісне бажання зайняти перше місце в зграї, навіть якщо зграя складається всього з двох чоловік.., бажання бути вище - залишається. Є купа способів довести своє лідерство… будь-ласка - вчися, заробляй гроші, займайся спортом, творчістю, стань відомим, крутим, глубоко уважаємим папіком… Але це вимагає багато зусиль, праці, часу... набагато популярніший (POP культура 8) в народі інший, «альтернативний», спосіб задовольнити своє самолюбство і переконатися, що ти не тваринка тремтяча, а право маєш!!! ) Цей спосіб є «на озброєнні» у кожної людини… “Хочу ЗАВЖДИ бути правим! Чого б мені це не коштувало…”. І пофігу, що добиваючись своє правоти люди псують собі та іншим життя, нерви, здоров'я, відносини… Наша правота - це наше Его, наше Самозвеличення... Хочемо залізти на пеньок, щоб плюнути на тих, хто під нами... Ми захищаємо своє всіма можливими і неможливими способами... Наша правота живе в наших переконаннях, нашому світогляді, в наших ілюзіях... Ми любимо себе там, де ми виявились правими... Для нас бути правим - означає бути кращим за інших! Бути правим - означає БУТИ! Виявитися правим - це означає опинитися в безпеці, стати переможцем. Хто має рацію, той як би вище, як би розумніше, як би господар ситуації... А коли ти вищий за інших - ти поважаєш сам себе... Можеш "гордо" сказати: «Я не порожнє місце...» . Поки що нічого дуже паскудного, але на цьому мультфільм не закінчується… 8) Нам мало бути правими, нам ще потрібно довести, що ІНШІ абсолютно не праві! Ага.., саме так...) Виявитися неправим - це найстрашніше, що може бути для нашого Его. Це все одно що бути розтоптаним, це все одно що програти, це все одно що померти... До речі, деяким дійсно легше померти, ніж виявитися неправим…
У чому ж людина хоче бути правою?
1. Людина хоче бути правою у відносинах з іншою людиною.., а з близькою людиною – особливо... Ви хочете, щоб люди дивилися на речі так само, як дивитеся ви... Ви хочете, щоб люди бачили вас таким, яким ви хочете їм себе представити. І якщо ці люди не бачать вашої правоти, то йдуть в хід всі докази, щоб вони нарешті її прийняли і погодились. Якщо люди противляться - вони посилаються нафіг або куди подалі, а ви залишаєтеся зі своєю правотою…
(зустрічається хлопець із дівчиною, а потім розходиться… Що відбулося? Та просто кожен вибрав свою правоту і з нею залишився. Хай незадоволений, хай самотній, хай нещасний, хай скривджений, АЛЕ ПРАВИЙ!)



2. Людина хоче бути правим в своїх переконаннях, поглядах на життя. Тобто в кожному з нас закладена глибинна потреба підтвердити свої очікування, переконатися в тому, що ваші думки і припущення були правильними. Причому, що цікаво, часто хочемо з маніакальною наполегливістю переконатись у своїх гірших очікуваннях… І ми в них справді переконуємось…
я підозрював, що не здам екзамен… і витяг поганий білет… і не здав!!! Я був правий!)
Особливо ми любимо, коли «справджується» наша правота в оцінці конкретних людей або обставин. І ми у своїй правоті згодом НЕОДМІННО ПЕРЕКОНАЄМСЯ!!!, тому що Бог (Всесвіт, космос, [хтось]…) дуже ДОБРИЙ і дає нам те, чого ми НАСПРАВДІ хочемо... Це був не жарт… Любе наше бажання буде задоволено! Мова іде про СПРАВЖНІ, а не замасковані бажання, які ми озвучуємо іншим... БУТИ ПРАВИМ - одне із НАЙсправжніших бажань...


-> Наприклад, одна хороша, правельна дружина гадає, що її чоловік - черствий ідіот і алкоголік... Це автоматично означає, що вона хоче виявитися правою в своїх догадках. Як говориться: хто шукає, той обов'язково знайде. Ось і вона через деякий час переконається в цьому, тому що її чоловік почне проявляти по відношенню до неї саме “ ідіотську ” своєю стороною, а ще згодом, слухаючи її постійні упрьоки - і пити почне... Вона була права...)


-> Одна хороша і праведна дівчина має думку, що взагалі всі хлопці козли і виродки, а її ніхто не цінує... Це автоматично означає, що вона хоче виявитися правою у своєму припущенні... Будьте певні, вона переконається в цьому дуже скоро, тому що зі всього різноманіття чоловічої статі для неї самим старанним способом відбиратимуться козли і придурки (точніше, вони у відносинах з нею проявлять свою придуркувату сторону…).


-> Ще приклад. Кмітливий хлопець переконаний, що «чим би він в цьому житті не займався, все одно гроші діставатимуться йому важко і їх завжди буде мало...» Зрозуміло, що він несвідомо хоче переконатися в своїй правоті. Навіть якщо він битиме себе кулаком в груди, доводячи, що він би радий переконатися в зворотному. Все одно він все зробить так, що сидітиме без грошей... Зате правий!



3. Людина хоче бути правою в своїх вчинках… Навіть якщо вона наробила всякої фігні в своєму житті і добре знає про це, вона НІКОЛИ не визнає вголос, що це була фігня... Більше того, вона і далі буде продовжувати робити цю фігню.. . Перестати це робити - означає визнати свою поразку, визнати, що ти був не правий - та ніколи в житті! Так-так… БУТИ ПРАВИМ - це дороге задоволення! Та коли людина виявиться правою в своїх припущеннях, переконаннях і принципах, вона відчуває наркотичний «приход» задоволення... Який же кайф сказати:
• Ну ось бачиш, я ж говорив(ла)!
• А я передчував(ла)!
• Тепер бачиш, ж був(ла) прав(ла)!
• Якби ти тоді прислухався до мене.
->> Коли дружина в чить свого чоловіка за кермом: “Не ганяй так, а то потрапимо в аварію...” – парадокс, але їй НАСПРАВДІ не потрібний чоловік, який їздить спокійно.., адже коли він не “стукнеться”, вона не зможе урочисто сказати: “Ну ось.., я ж тобі скільки раз казала!” Втратити такі солодкі хвилини - та ні за що!!!
->> Жінка читає мораль дитині: “Що ти сидиш біля комп'ютера , у тебе завтра контрольна, ти отримаєш двійку!!!” … їй теж не потрібна дитина, яка завтра принесе п'ятірку, бо якщо він принесе будь-яку іншу оцінку, окрім двійки, вона буде НЕ ПРАВА… і всі нотації були впусту…) У чому б ви не хотіли переконатися, вам завжди підуть вам назустріч... І ви відчуєте задоволення, констатуючи «найважливіший» факт в своєму житті: “Я був ПРАВИЙ!!!”
Хочете висновок? А він простий...
Власна правота людині дорожче за відносини, спокій, щастя, любов, гроші, нерви, здоров'я… Іноді правота дорожча за все разом взяте... Іноді дорожча навіть за саме життя... як не прикро... Причому з часом, як будь-який інший цінний предмет, правота дорожчає... Спершу правота коштуватиме вам комфорту у ваших відносинах з близькою людиною. Потім правота коштуватиме вам і самих відносин, тобто вони можуть успішно розвалитися, зате ви залишитесь при своєму! Люди, які хронічно у всьому мають рацію, як правило, самотні, їх ніхто не розуміє, ніхто не любить… Потім правота починає коштувати нам друзів, здоров'я, сну, грошей, роботи, життя... Померти правим - що може бути благородніше!? Подивіться на самотніх людей... Тобто на тих, від кого чомусь відвернулися друзі і родичі, які вважають за краще спілкуватися з ними якомога менше. Це люди, які у всьому мають рацію. Вони вибрали бути правими у всьому і успішно відстояли свою правоту... Ну і фіг з ним, що вони самотні, що поговорити ні з ким... Зате вони мають рацію! Є люди, які залишилися зовсім без грошей. І не роблять навіть спроб їх заробити. Зате вони мають рацію в тому, що гроші ділять неправильно... Або в тому, що вони негідні грошей. Або в тому, що гроші - це зло і сміття, а вони “чисті” люди...) І власна правота їм дорожча грошей, повірте...) Навіть якщо запропонувати їм щось зробити, щоб грошей у них стало більше, вони відмовляться! У них є щось краще... Є люди хронічно скривджені. На всіх і на все... Зате вони мають рацію. Є люди хронічно хворі всіма невиліковними хворобами, помноженими на ще невивчені наукою діагнози... Та зате вони мають рацію! Вони мають рацію, що світ - болото, що їм ніхто не допоможе, що їх хвороба невиліковна і теде і тепе… Всі ці люди МАЮТЬ рацію! Вони мають рацію в тому, що інші «тупі» люди не можуть належно оцінити їх... Вони мають рацію в тому, що світу не потрібне «справжні, добрі і чесні» люди, що у світі “править бездарність” і “справжньому таланту немає проходу”... Вони МАЮТЬ рацію! Ось та нагорода, яку вони отримують за свою працю і старання… і їм більшого не потрібно..!?

Цінуйте хвилини...

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:44 + в цитатник
Уявіть собі, що існує банк, який переводить вам кожного ранку нового дня суму 86.400$. Сума, що залишилася від цих грошей після денних витрат, не переходить на рахунок наступного дня. Вночі рахунок обнуляється... Що би ви робили з грошима? «Розтратити все до останньої копійки!!!", - не задумуючись скажете ви.
Насправді у кожного з нас є такий банк. Ім'я цього банку - ЧАС.
Кожен ранок нам дають кредит в 86400 секунд. Щоночі рахунок обнуляється. Залишок не йде в рахунок наступного дня. Немає мінуса на рахунку. Щодня починається новий відлік. Якщо ви не використали денний кредит - втрата тільки ваша... Немає шляху назад. Не можна взяти у позику із наступного дня. Ми зобов'язані жити сьогоденням за рахунок того часу, який виділили нам на цей день. Щоб досягти чогось - треба правильно вкласти СВІЙ час.
-Щоб зрозуміти ціну року - запитаєте студента, якого залишили на повторний курс.
-Щоб зрозуміти ціну місяця - запитаєте матір, що народила недоношену дитину.
-Щоб зрозуміти ціну однієї години - запитаєте закоханих, які ждуть зустрічі.
-Щоб зрозуміти ціну однієї хвилини - запитаєте учня, який не встигає дописати екзамен.
-Щоб зрозуміти ціну однієї секунди - запитаєте того, хто уникнув автокатастрофи.
-Щоб зрозуміти ціну сотої частки секунди - запитаєте спортсмена, що зайняв друге місце.
Зрозумійте цінність кожної миті, яку ви провели з дорогою вам людиною.
Час не ніколи не чекає на людину... Те, що було вчора, вже історія сьогодні...
Сьогоднішній день, година, мить... - це подарунок. Не дарма по-англійськи «зараз» це: PRESENT

про любов... і Арістотеля...

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:43 + в цитатник
«Він мене так любить, так любить!...» Наче все зрозуміло... любов Є! Але яка власне це любов!? Мало хто над цим задумується, бо...
Арістотель... в нього є одна психологічна (не філософська!) праця, де він висловлює своє бачення цього поняття "ЛЮБОВ".
Арістотель виділив ШІСТЬ видів любові. Незважаючи на свою давність, зроблена ним класифікація більш ніж актуальна і в наші дні, актуальна в будь-якому куточку землі, де тільки існує любов між чоловіком і жінкою... Отож коротко, щоб не втомлювати зайвим красномовством і підтекстами:

Сторге - «дружня любов». Це, по суті, дружба, та сама, вірна і щира, при якій у двох людей немає таємниць один від одного. Те, що ці люди - чоловік і жінка, в даному випадку не міняє нічого, всього лиш додає довіри, ніжності і щирості стосункам. Але чи є це ідеалом і чи така любов вічна!? Так, "любимий" розповідає тобі про всі свої проблеми, про друзів, родичів... Ти теж відчуваєш, що можете поділитися з ним без вагань всім, чим захочеш... ти завжди упевнені в тому, що у будь-якому випадку знайдеш розуміння і підтримку... Але вже досить швидко тобі почне бракувати сильних емоцій - захочеться нових відчуттів, яскравих кольорів, інтриги і непередбачуваності... А може, це, дружнє, саме те, що ви шукали.!?

Манія - «божевільна любов». Така любов народжується з ревнощів і відчуття власності, і буває дуже важкою для об'єкту "любові", оскільки примушує його бути не більше ніж об"єктом, об"єктом, яким володіють... Людина, одержима любовью-манією, здатна навіть заподіяти шкоду своєму коханому, якщо той вийде з-під його контролю, і захоче проявити самостійність або розірвати відносини... Така "любов" будується на пристрасті і на ревнощах. В центрі відносин не любима людина, а я сам. "Вона (він) повиннен любити мене тільки тому, що я з ним...". Хоча, може саме такого почуття хтось шукає... )

Прагма - «розсудлива любов». Це той випадок, коли людина спочатку вибирає собі об'єкт любові, а вже потім розпалює в собі необхідні відчувати до нього трепетні і щирі почуття... Згодом вона назве це "любов". Прагма практично виключає пристрасть і "зайвий" вибух емоцій, таке почуття проходить прямолінійно, підкоряючись розуму і розрахунку, по моральних, соціальних, або матеріальним критеріям. "Коханий" шукає людину, йому було б б зручно... Вас вибирають як товар із певними властивостями: вміє куховарити, готовий захистити, має машину... Поки ви даєте партнерові (ПАРТНЕР - максимально доречне слово для цих відносин 8) все, що він від вас очікує ( стабільність, матеріальну вигоду…) - вас люблять. Але як тільки ця основа похитнеться, або знайдеться більш функціональний товар, - наступить розрив... Короче це теж «не та» любов, про яку мріє кожен…

Агапе - «жертовна любов». Це стосунки, при яких ти відносишся до «любимого» як чогось ідеального... Це любов, при якій повністю розчиняється в «коханому» і готовий подарувати йому всього себе, готовий піти на будь-яку жертву, навіть неоправдану, або просто дурну. Агапе - це якийсь різновид поклоніння, а не взаємного почуття… Швидше за все, людина давно марить своїм «любимим» об’єктом і встигла добре попрацювати своєю уявою… піддатись галюцинаціям… Вона полюбому вважає, що не достойна вас… Як правило, тотальна турбота починає набридати. Хтось бере на себе роль "люблячого татка (донечки)". Це, безумовно, трохи приємно, але не сприяє сексуальному потягу… Одним словом, важкий випадок … навіть близький до хворобливого… Кому таке сподобається!? )


Людус - «любов-гра». Це дійсно гра, суть якої - завоювання уваги людини, що тебе цікавить... При цьому, коли необхідна планка увага завойована (часто вже після першої ночі...), «закоханий (-на)» втрачає до «кохання» всякий інтерес…

Ерос - «плотська любов». Мабуть це не варто сильно розписувати… Відносини будуються чисто на симпатії по товарному вигляді… Людей в першу чергу зв'язує сексуальне бажання і взаємний потяг… Коли партнери надокучають один одному, коли вже кожен міліметр тіла знайомий, вони більше не мають потреби зустрічатися…

Якось сумно все… Аж шість видів НЕ-ЛЮБОВІ…( Знову ясно, що нічого не ясно...) Колись Томас Едісон, коли працював над виготовленням першої лампочку, робив спробу за спробою, а лампочка так і не світила, або перегорала… Він кожного дня записував у свій щоденник: «Я знайшов ще одну причину, чому лампочка не світить...». Але в кінці він все таки знайшов той один, правильний, варіант… лампочка не загасла...)

...зараз як розізлюСЯ!

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:42 + в цитатник
Вкотре переконуюсь, так воно і є: все, що людина в своєму житті має, вона створила сама... А якщо вона це створила для себе, значить, їй це потрібно... тобто - вигідно! От я собі вчора снігу захотів... і оп...
* * * *
* * *
- Ая-ая... ще скажеш, що то ти.!?)
- Таде... я не в силі... мабуть... 8)
Багато хто скаже:
- не може бути! Невже позицію жертви я вибираю самостійно?
- Як не дивно, так... Причому вибираєш цілком добровільно... Ніхто тобі пістолет до голови не прикладав... Правда такий вибір не завжди усвідомлений...
- Хіба це моя вина, що цегла впала мені на голову!??
- Твоя. Чому ти ходиш і не дивишся вверх? Чому не обходиш ті місця, де часто падають цегли на голову!?? Врешті решт, чому із шести міліардів людей ця цегла впала саме на тебе!?? 8)

В нашій мові є хороші слова, які мають суфікс “ - СЯ”. Це так звані зворотні дієслова. Вони означають, що людина самостійно здійснює дію, направлену на саму себе. Наприклад: вмивавСЯ, одягнувСЯ.., тобто умив сам себе, одягнув сам себе...
Але є і такі слова: образивСЯ, турбувавСЯ, розчарувавСЯ, злякавСЯ, розсердивСЯ... Ці дієслова теж указують на те, що дія направлена на самого себе... Образив сам себе (за допомогою іншої людини), розчарував сам себе (за допомогою якогось випадку) і так далі
Тому насправді правильно було б говорити так:
• я себе ображаю
• я себе дратую
• я себе розчаровую
• я себе обманюю
• я себе лякаю
• я себе злю.
Якщо ви хочете зіпсувати собі життя, то тобі необхідно якомога частіше самостійно кривдити, турбувати, розчаровувати себе за допомогою різних людей і обставин... Для кращого ефекту, ти також з успіхом можете підключати погоду, телевізор, газети... Все у ваших руках! Не забувайте, ви - на САМООБСЛУГОВУВАННІ!

непослідовні... ми... чому!??

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:41 + в цитатник
Чому ми такі непослідовні!?? Наші бажання часто раптові, імпульсивні та мінливі... Ми дуже легко забуваємо, чого саме хочемо.. сприймаємо життя у минулому, і в майбутньому, але не усвідомлюєм, що діємо ми в СЬОГОДЕННІ... в цю мить... Ми робимо один крок по дорозі, щоб спробувати отримати бажане, потім робимо ще один, а потім нас захоплює сама дорога до мети.., а згодом і взагалі забуваємо, куди хотіли потрапити... Навіть не хотіли, а куди ПОВИННІ потрапити... щоб було краще, болісніше і спокійніше для нас... Але нас більше захоплює боротьба на шляху до головного... Ми махаєм мечем і розстрілюємо автоматом все довкола, але вже навіть не пам"ятаєм і не думаємо для чого ця жорстокість... і чи взагалі вона логічно оправдана!? Чому так: безглузда боротьба стає найважливішою і найтерміновішою метою і проблемою, яку потрібно вирішити, витісняє зі свідомості всі інші цілі... У тому числі і первинну, НАЙважливішу.., але менш термінову... Та ми вже її забули...

Є хороша історія на цю тему:


"Одна людина йшла по дорозі і несподівано натрапила на с
тіну. Озернувшись, вона зрозуміла, що стіна не подолає, а назад повертатись не дуже хочеться... тим більше не хочеться шукати іншого шляху... Людині стало так сумно, що вона лягла і заснула... І приснився цій людині сон, що вона продовжує йти, і ніякої стіни вже немає... Це так їй сподобалося, що вона вирішила не прокидатися...
Інша людина наткнулася на стіну. Будучи людиною вольовою і цілеспрямованою, вона вирішив будь-якою ціною її подолати... Він лізла, стрибала, довбала, придумував все нові і нові способи подолання. Помалу людина забула, що колись у неї була зовсім інша мета...

Третя людина наткнулася на стіну, озернулась довкола і побачила, що вона не одна така... Вона познайомився з іншими людьми, дізналась їх історії, здружилась із ними... Поступово вона так звикла до компанії, що їй стало шкода залишати їх і долати стіну. І вона забула про свою первинну мету...

Четверта людина наткнулася на стіну. Вона зрозуміла, що сил подолати її у неї немає. Тоді вона сказала, що ця стіна і є кінцевою метою її шляху.., ще й переконала в цьому всіх інших... І себе теж..."

У боротьбі ми вже не помічаємо, як збиваємося з дороги, не помічаємо, що шлях, вибраний нами, не зовсім правильний... Проте і далі прагнемо отримати на цьому, неправильному, шляху максимум користі, не помічаючи, що він дає нам те, чого ми не хочемо.., або дає те, що нам і непотрібно зовсім...
В такій ситуації ми схожі на літак, який піднявся в повітря із повним баком пального.., але він не знає куди летіти..., тому неодмінно впаде...
Щоб все йшло як треба, нам необхідно хоч інколи нагадувати собі про те головне[!?]... Мені чомусь раптово смішно... зараз...)

Старіти зовсім не страшно - поки молодий...

як ГАРАНТОВАНО стати нещасним!

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:40 + в цитатник
Людина в кожну мить свого життя прагне стати ЩАСЛИВОЮ.., але мало хто уявляє собі, що ж це за штука така - ЩАСТЯ, проте кожен всерівно хоче туди потрапити...) І на цьому шляху людині нібито весь час щось або хтось мішає... всякі шкідливі обставини, підступи долі, несприятливий момент, а головне - жахлива недосконалість нашого життя...
Але людина відчайдушно бореться за своє щастя, стійко пересилюючи перешкоди, що "звалюються" на її голову... Тільки одна проблема владналась, тут же виникає інша... ні сну, ні відпочинку немає втомленій душі... Щастя неначе навмисне вислизає від нас...
У чому помилка?
Людина просто не пристосована до стану повного щастя... тому, вона САМА не зацікавлена у вирішенні більшості своїх проблем. Людина підсвідомо не готова до щастя... Хоча на кожному кроці продовжує кричати: “Хочу бути щасливою, хочу бути везучою! Хочу, але не можу! Бо мені заважає ось це і ось це...”
КОЖЕН сам собі творить своє нещастя... творить наполегливо і послідовно... Він неначе знає, що якщо щастя раптом (не дай Бог!) буде досягнуте, то "гра закінчиться". Та що казати... всі шедеври світової літератури засновані на "смакуванні" і розжовуванні людських страждань, трагедій і злочинів. А фільми? Якщо у фільмі хтось не помирає від нещасної любові, якщо когось жорстоко не вб"ють, не отруять, не познущаються.., то таке "кіно" викликає тільки позіхання. Якщо у фільмі наступає щасливий момент, то... зразу оголошується HAPPY END, титри... і кіно закінчується! Смішно, але після щасливої розв'язки просто нічого показувати.., такий сюжет НІКОМУ не потрібний.
Фактично людина все своє життя займається тим, що видумує численні способи, технології і хитрощі, які віддаляють її від щастя... Переважна більшість людей роблять це неусвідомлено. "Нещасливий" може безперервно нити про допомогу і співчуття.., але ви тільки спробуйте відібрати у такої людини її інструмент створення неприємностей! Вона всіма силами буде захищати його, до останнього триматиметься за нього... і при цьому так смачно страдатиме...) Навіть, якщо хтось все таки забере у неї її нещастя, вона швидко видумаэ собі сто перший спосіб стати нещасною (бідною, хворою, самотньою...). Для неї це ж не вперше!!! А то страшно стає, вдруг кіно закінчиться!?

хороше/погане...!?

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:40 + в цитатник
Мене часто дивує, як люди дають ВСЬОМУ і ВСІМ довкола однозначну і таку впевнену оцінку... Це ще б було нічого... але ця оцінка в 99.9% випадків є або помилковою, або негативною... І цим своїм негативним суб"єктивізмом і власними галюцинаціями людина "заражає" оточуючих.., заплутує і обманює їх дезінформацією... Може і я зараз займаюсь тим же..!? ) Тому слабохарактерних прошу далі не читати, а то є ризик, що ви повірите, що ВСЕ дійсно так... Короче в кожному жарті є... доля жарту...8)
Люди... Всі... Ні, краще так: ми живемо в світі подій, фактів, обставин, ситуацій... Самі по собі вони не можуть бути ні хорошими, ні поганими. Вони просто є, просто відбуваються, вони є просто ТВОРІННЯ... Але тут (несподівано для всіх 8) з"являється людина! Яка зразу оцінює те, з чим зустрічається... Людина моментально народжує свою точку зору. А точка зору - це всього на всього одностороннє, суб"єктивно емоційно забарвлене відношення до того, що відбувається... Проте сам об"єкт (факт, подія, людина...) всеодно не стає хорошим або поганим (красивим чи потворним, добрим чи злим, приємним чи нестерпним...). Просто з цієї миті людина починає ВВАЖАТИ це таким... Саме ось такі власні ТОЧКИ ЗОРУ (не люблю цього словосполучення 8) формують вчинки, реакції людини на... формують ставлення до... до інших людей, до ситуації, до подій...


Ніщо нам так не заважає бачити, як наша власна точка зору...
Дон Амінадо

Важко все пояснити... а ще купа нюансів... Тому зрозуміти це ще важче...
Ось декілька прикладів:

• Йде дощ. Це добре чи погано? Це НІЯК. Але з'являється людина без парасольки... Для неї це ПОГАНО... (швидше за все). Тобто з"явився той, хто оцінює дощ з власних позицій. Але це зовсім не факт, що й інші думають чи мають вважати так само. А "мокрий" буде всім знайомим розказувати, яка то паскудна штука той ДОЩ... Хтось не повірить, а хтось...

• Народилася людина. Це добре чи погано? Це НІЯК. Але візьмемо маму цієї новонародженої людини... Для неї це ДОБРЕ...(хоча і матері всякі бувають) З"явився той, хто оцінює...

• Померла людина. Це добре чи погано? Це ФАКТ, хоч і такий непізнаний, чим і лякає, але така реальність... Проте для родичів це погано... Або добре - залежно від того, якою була людина, як вона поділила спадок, у яких була відносинах з... Тобто Є ті, хто оцінюють...

::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

Звичайно, ви можете заперечити, що не завжди все залежить тільки від нас... Що іноді в житті відбуваються «безвихідні» ситуації... У такому разі це теж всього лиш ваша ТОЧКА ЗОРУ... І вона така: Я БЕЗПОРАДНИЙ. Я НЕ МОЖУ НІЧОГО ВДІЯТИ... але про це у наступних мультфільмах…)

і знов... про щастя...

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:39 + в цитатник
і знов... про щастя... Щастя - це... ЦЕ... Це... це така маленька і трохи непристойна штука... подібно до того, як їсти втіхаря цукерки...))) Якщо ти їш втіхаря цукерки, то відчуваєш себе щасливим...) Ага, ну... принаймі є шанс відчути себе щасливішим... А ще, атомний виБУХ щастя з"являється тоді, коли людина, до якої ти погано ставишся, позковзнеться і по-дурному впаде... Не сильно... на гузло.., але впаде... вона в цей момент так безглуздо і опущено виглядає...) А нам так смішно.., приємно... приємно,що її покарано... справедливо покарано, звісно...) ...ми в цю мить такі щасливі.., аж світимся... ух... 8)

ГОРРоскоп реал...)

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:38 + в цитатник
Рыбы (19.02-20.03)
Бывают двух сортов видов: опизденевшие в собственной беспринципности исчадия ада и верные, истинно добрые, с непоколебимой моралью ангелы. Причем мерзким Рыбам, как правило, в жизни все прощают, охуевая, тогда как ангелоподобные Рыбки-мученицы раздражают обывателей недосягаемой святостью. Блядовать могут по-страшному, причем поймать Рыбу на блядстве или заставить ее в нем признаться сложнее, чем увидеть морщерогого кизляка. До последнего вы будете глядеть ей в честные, полные слез глаза и верить, верить. Бездушные гондоны, никаких моральных приницпов. Склонны пиздеть по-черному, причем даже тогда, когда вроде бы и незачем, нагонять туману и вообще вводить людей в заблуждение, но на Рыб нельзя за это обижаться, ацкие муки совести у них - обычное дело, причем мучаются иногда до кучи и за то, чего не делали. Склонны идеализировать людей, а потом обижаться на них за то, что те оказались мудаками. Могут ни с того ни с сего начать мстить миру вокруг, абстрактно и по-уебански. Трогательны в своих иллюзиях, и даже когда оказываются сучарами и падлами, их все равно невольно прощаешь за глобальное неумение жить в нашем матерьяльном мире.

Водолей (21.01-18.02)
Особые приметы - всем, ну абсолютно каждой падле нравится, как пресловутый червонец. По части попиздеть составляет достойную конкуренцию Близнецам, общаться, даже в незнакомой компании рвется, как моряк дальнего плаванья в квартал красных фонарей. Выглядит всегда слегка с дуба рухнувшим, причем именно этим и завораживает. Лехкай флер ебанутости придает Водолеям необъяснимое очарование, которое притягивает к ним глупеньких восторженных фоннатов. Даже если в жизни Водолея все идет через жопу, умудряется раздавать окружающим советы, которые, сука, работают. При всей видимой и осязаемой пушыстости и пиздастости потенциально - великий преступник. Всегда аферист, пусть только в мечтах. Не существует Водолея без уголовщины в темном прошлом, закон нарушает совершенно без угрызений совести и даже, не побоюсь этого слова, с наслаждением. При этом, сука, отлично понимает, в отличие от тех же Близнецов, что поступает некошерно, но клал на это. Внешне похожи на помесь Безумного Шляпника с Мэрилин Монро.




Козерог (22.12-20.01)
На первый взгляд - унылое говно (с). Девиз у Козерога такой: как бы хуево мне ни было сегодня, завтра наверняка будет еще хуже. Маскируется, сука, под бодрячка, чтоб не огребать за мрачное выражение ебала, но все равно огребает. Счастье Козерог постигает только одним способом - въябывает как проклятый. Бездельничающий Козерог - это мертвый Козерог. Если лишен возможности работать, все равно будет придумывать себе кучу странных занятий, потому что без дела дзена Козерогу не достигнуть, а Козерог, не достишгий дзена - это Рак. Оно вам надо? Сначала кажется кротким и даже ручным, но при первой удобной возможности впендюрит вам поджопник своими корявыми рогами, с особым удовольствием проделает это, если вы Близнецы или Лев - эти знаки терпеть не может за неподобающую статусу игривость. Хитрожопый. Скупой - но не всегда. Лучше всего себя чувствует в обнимку с денежным мешком. Любит подъябывать, не может остановиться даже тода, когда ситуация накаляется, но делает это так умело, что сам охуевает, когда выходит сухим из воды. В общем-то не пакостник, хотя и выглядит таковым. В выборе партнеров руководствуется в основном здравым смыслом и расчетом, поэтому в семейной жизни, собака, счастлив как никто.



Стрелец (23.11-21.12)
Это еще один зодиакальный пездец. Личное мнение Стрельца обязано стать истиной в последней инстанции для всех, ненароком оказавшихся неподалеку. Высказывает его охотно, часто и даже тогда, когда ему настоятельно советуют этого не делать и вообще грозят разбить за это литсо. Искренне недоумевает, если на него за это обижаются. Вообще, сука, очень везучий по жизни знак, что несолько компенсирует постоянное отсутствие у него бабла. У Стрельца, несмотря на склонность к обличительным словесным поносам, обычно много друзей, которые его, убогого, подкармливают и обогревают. А все потому что он ловко умеет прикинуться пуськой, особенно когда рот занят жратвой. Основной недостаток - никак не может заткнуться, рассказывая всем правду обо всех, поэтому способен спездануть лишнее, за что опять-таки частенько бывает бит. Склонен ко всем формам наркозависимости, сучара, а также к религиозному фанатизму, что по сути одно и то же. Добрый, но хуй это сразу поймешь.

Скорпион (24.10-22.11)
Ебарь-террорист. Когда ебать некого, начинает ебать мозг. Как правило, себе самому. Постоянно фонтанирует всякими бредовыми идеями, самовлюблен до усрачки, день-деньской готов пялиться в зеркало на свое отражение и с умильной лыбой констатировать, что краше в мире точно нет. Истерик, и даже не стесняется этим бравировать. В жизни интересуется только еблей и собой, на крайняк - людьми, которые им интересуются. Добродушен, если не пытаться занять у него бабла. Деньги, кстати, любит почти так же, как себя самого и умеет их зарабатывать. Скрытный, сука, сил нет никаких, вытащить из Скорпиона инфу, которую он не хочет разглашать, практически так же трудно, как выдать замуж пятидесятилетнюю девственницу. Двуликий Анус, сцуко, постоянно мечется между высокими идеалами и желанием сделать кому-нибудь падлу. В желании и умении прошибать лбом стену может сравниться только с Овном, цели зачастую выбирает такие же дурацкие, но из принципа не отступается. Стоически переносит всю жопу, которая перманентно с ним приключается, потому что знает - заслужил. В целом производит впечатление бармаглота - страшный, громкий, сцуко, грозный - но в душе истинный шушпанчик.


Весы (24.09-23.10)
Коротко - эстет хуев. Семь пятниц на неделе - а туда же: пикассо, гогены-хуены, о святое искусство, а ведра мусорного за собой вынести не догадается. Не до того. Всю сознательную жизнь мечется в поисках светлого идеала, поэтому времени на то, чтоб научиться готовить или пришивать пуговицы не находит. Любит принарядиться, при этом заебет всех окружающих, выбирая между вооон тем с перламутровыми пуговичками и воооот этим с шелковой отстрочкой. Не дурак сходить налево, при этом может иметь постоянного партнера и объяснять измены тем, что душой он всегда верен Единственному(ой), а тело - это так, суть прах зловонный. В общем, тот еще гондон. Гоняется за душевным равновесием, которое для Весов в принципе недостижимо, потому что блядская натура всегда перевешивает высокодуховные идеалы. Как и все нерешительные уебаны, зачастую мучается нервическими болезнями навроде псориаза и гастрита. Завистлив, но не злобен. Склонен подставлять задницу, причем делает это исключительно из мазохистической любви к человечеству, а не с целью что-то заполучить. Выглядит обычно нежным и печальным, пробуждает опасное желание приласкать и взять под крыло, чего делать не стоит ни в коем случае, потому как мозг Весы умеют выносить лучше всех остальных знаков, вместе взятых. Находится, сцуко, в постоянном когнитивном диссонансе между реальностью и желаемым, потому что лох.


Дева (24.08-23.09)
Что можно сказать о знаке, когда за меня все уже сказала сухая наука? Дева - самый, сука, жестокий и бесчеловечный знак зодиака. По данным международной статистики больше всего маньяков-психопатов произрастает как раз из Дев. Эта сука способна ласково улыбаться тебе, а в голове рисовать упоительную картину твоих кишок, привязанных к люстре. Выдам вам тайну - все маленькие Девы в децтве планируют стать Чорными Властелинами Планеты, а когды вырастают и понимают, что въебали, становятся просто бессердечными монстроидами и отравляют своей педантичностью и любовью к закону и порядку (а корни, понятно, еще из сопляческих желаний зохавать Вселенную) существование буквально каждому, кому повезет жить с Девой на одной территории. Жена-Дева - это та тетка, которая заправляет тебе кровать, когда ты в три часа ночи встаешь поссать. Мужчина-Дева - самый страшный учитель математики, какого вы можете себе вообразить. Контрол-фрики, конечно же. Трахается по расписанию, потому что во всем должен быть порядок. Причин своих поступков никому не объясняет, виной тому - опять-таки вынесенная из децтва мания величия. Впрочем, может впасть и в другую крайность - ни в грош себя не ставить и вообще, сука, каждодневно изображать из себя жертву и агнца, чем и заябывает окружающих до страшного. Вообще, кстати, любит сыграть на нервах близких и начать страдать на публику, причем, гадина, сама обычно верит в свои страдания, отчего начинает болеть и чахнуть. В быту полезна, потому что знает и умеет множество всяких кунштюков (выучила пока планировала стать Чорным Властелином). Вообще жить с ней можно, если тотально абстрагироваться и убрать из дома оружие.

Лев (23.07-23.08)
Людей делит на два сорта - свита, которая допускается к телу, и холуи, об которых точат когти и зубы. Эгоист, конечно, но Льву эгоизм прощаешь за его святую и непокобелимую веру в собственную опизденительность. Падок на лесть, сука, с помощью нее изо Льва можно вытащить все что угодно. Великодушен и не дурак сам над собой посмеяться. Всем остальным от насмешек надо Львом стоит воздержаться, если нет желания провести оставшиеся часы мучительного существования в реанимации с колом в жопе. Хамоват, но элегантен. Способен любого втоптать по уши в какашки, что иногда и проделывает из чистого любопытства и детского уебанского желания "позырить". Барин во всем. Партнеру недвусмыслено дает понять, насколько охуенное счастье пришло к нему в виде Льва и требует к себе соответствующего обращения. Не против, если в быту его зовут просто Всевышний. Верный, впрочем, друг, любит дарить дорогие и ценные подарки, чтобы все в очередно раз прониклись его невъебенностью. Любит пожрать, поспать и попиздеть, из-за чего часто дружит с Близнецами. Невыносим в больших количествах, если вы Дева, Рак или Рыбы.

Рак (22.06-22.07)
Боюсь показаться предвзятой, но - гаже Рака нету знака По крайней мере, для меня. Рак - мнительное чмо, постоянно надоедает всем вопросами типа: а если я сяду в джакузи после Педро-Франческо-Мудозвондо, который, конечно же, дрочил под водой на мой светлый образ, не забеременю ли я; При этом Рака абсолютно не волнует, что у него нет джакузи и вообще он мужик. Склонен постоянно воображать конец света, пугаться собственного воображения, впадать в истерику и прибегать к Деве за утешением. Брезглив как падла, на необитаемом острове обязательно сдохнет от голода, потому что физически не способен сожрать продукт, не завернутый в полиэтилен, а валяющийся, скажем, под пальмой.
Ебаться любят, но как-то без огонька. Впрочем, если захочет, может дать жару, но потом сожрет себя с говном за то, что так старался в общем-то зря. Женщины-Раки - это как раз те, кто смотрит порнуху с надеждой, что в конце все непременно поженятся. Любят долго и мрачно пиздеть на тему собственных болячек и прочих жизненных неудач, чем отпугивают от себя всех, кроме Тельцов - они еще более нудны в вопросах, касающихся собственного организма. Верные, потому что боятся хламидий и трихомоноза. Склонны к пьянству и филосфии, и то и другое обычно до добра Раков не доводит.

Близнецы (22.05-21.06)
Это очень круто, если он один, и совсем абзац, если их хотя бы два. Могут пиздеть без остановки хоть трое суток и ни разу ни повториться, что в общем-то прикольно, но иногда утомляет. Близнецам обычно все завидуют, потому что он и жнец, и чтец, и на дуде игрец, проще говоря - в каждой жопе затычка. Но никто не догадывается, как на самом деле трудно Близнецам выжить и выбрать в этом огромном мире возможностей - им всегда кажется, что жизнь проходит стороной, даже если он по уши в говне в событиях. Любит трахаться, жрать и получать новую информацию - лучше всего одновременно. За это слывет извращенцем, хотя на самом деле он просто экономит время. Феноменально ленив, девяносто процентов своей бурной деятельности разворачивает только для того, чтоб от него наконец отъебались и оставили в покое. Производит впечатление пиздобола и вообще васи, хотя на самом деле не дурак почитать в перерывах между распиздяйничаньем Канта и Кьеркегора (чтение зачастую все равно сопровождает идиотским смехом и междометиями типа "ыыыы", что очень мило смотрится, потому что юмор у Кьеркегора действительно может найти только Близнец). Сентиментален как последняя портовая блядь, верит в романтику, хотя постоянно от нее открещивается и демонстративно скалит зубы над теми, кто о ней говорит. В любви обычно несчастен (так и хочется сказать - потому что верит в романтику), потому что терпеть постоянно устраиваемые Близнецом феерии идиотического веселья и веселого идиотизма в силах только Овен, а на всех Близнецов Говна не хватает.

Телец (21.04-21.05)
Это пиздец и больше про этот знак мне сказать нечего. Еще упрямее Овна, но не обладает его зачаровывающим небрежным распиздяйством. Плюшкин, способен веками любовно хранить в доме всякое ненужное говно, очень удивляется, когда все эти поломанные транзисторные приемники, шарикоподшипники, ветошь, макулатуру и прочую лабуду пытаются определить на помойку. Постоянен в своих привязанностях, в том числе и к человеческому говну, из-за чего бывает несчастен в любви, увы. Подозрителен до усеру, ревнивый как сука, ни разу не новатор, поэтому на первый взгляд может показаться унылым мудаком. Тайный извращенец. Еблю любит до потери пульса. Недоверчив к новым людям, но для старых друзей порвет на груди последнюю бязевую рубаху а на жопе - волоса. На кой хуй друзьям рваная рубашка - задуматься в принципе не способен. Альтруист, хотя постоянно получает за это по морде.

Овен (21.03-20.04)
Баран - он баран и есть. Всегда прав и ниибет. Проще убить сразу, чем начинать с ним спорить, потому что переспорить Овна возможно только в одном случае - если он слепоглухонемой безрукий и безногий инвалид (и то, есть огромный шанс, что даже в этом случае он все равно покажет вам хуй). Зато Овны честные. Иногда такие честные, что аж зубы сводит: предельно честно ответит, если вам не идет стрижка или платье полнит. С этим ничего не поделаешь, придется смириться (или убить, как уже говорилось выше). В домашних делах Овен, как правило, бесполезен - он умеет только генерировать гениальные идеи, а прахом бытия старается подошв не осквернять. Впрочем, если дать Овну понять, что Стрелец моет полы лучше его - костьми, сука, ляжет, но будет каждую субботу канифолить ваш паркет, потому что нет на свете вещи, которую Овен бы Стрельцу уступил. С Овном никогда не бывает скучно - этот знак обладает каким-то кармическим, сука, талантом искать приключения на свою прекрасную жопу. Легко и быстро умеет зарабатывать деньги, но бабло как гордый и принципиальный тип ненавидит, поэтому старается моментально от него избавиться При этом, сука, всегда имеет какие-то заначки, которые вообще-то гораздо приличнее иметь Деве. Из-за непроглядного распиздяйства про заначки забывает, что очень на руку сердечному другу Овна, особенно если друг этот Близнецы.

фрагмент із Фауста (перевод Пушкіна)

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:37 + в цитатник
Ф а у с т
Мне скучно, бес.

М е ф и с т о ф е л ь
Что делать, Фауст?
Таков вам положен предел,
Его ж никто не преступает.
Вся тварь разумная скучает:
Иной от лени, тот от дел;
Кто верит, кто утратил веру;
Тот насладиться не успел,
Тот насладился через меру,
И всяк зевает да живет —
И всех вас гроб, зевая, ждет.
Зевай и ты.
Ф а у с т
Сухая шутка!
Найди мне способ как-нибудь Рассеяться.
М е ф и с т о ф е л ь
Доволен будь Ты доказательством рассудка.
В своем альбоме запиши:
Fastidium est quies — скука
Отдохновение души.
Я психолог... о, вот наука!..
Скажи, когда ты не скучал?
Подумай, поищи.Тогда ли,
Как над Виргилием дремал,
А розги ум твой возбуждали?
Тогда ль, как розами венчал
Ты благосклонных дев веселья
И в буйстве шумном посвящал
Им пыл вечернего похмелья?
Тогда ль, как погрузился ты
В великодушные мечты,
В пучину темную науки?
Но, помнится, тогда со скуки,
Как арлекина, из огня
Ты вызвал наконец меня.
Я мелким бесом извивался,
Развеселить тебя старался,
Возил и к ведьмам и к духам,
И что же? всё по пустякам.
Желал ты славы — и добился,
Хотел влюбиться — и влюбился.
Ты с жизни взял возможну дань,
А был ли счастлив?
Ф а у с т
Перестань, Не растравляй мне язвы тайной. В глубоком знанье жизни нет — Я проклял знаний ложный свет, А слава... луч ее случайный Неуловим. Мирская честь Бессмысленна, как сон... Но есть Прямое благо: сочетанье Двух душ...
М е ф и с т о ф е л ь
И первое свиданье, Не правда ль? Но нельзя ль узнать, Кого изволишь поминать, Не Гретхен ли?

Ф а у с т
О сон чудесный!
О пламя чистое любви!
Там, там — где тень, где шум древесный,
Где сладко-звонкие струи —
Там, на груди ее прелестной
Покоя томную главу,
Я счастлив был...
М е ф и с т о ф е л ь
Творец небесный!
Ты бредишь, Фауст, наяву!
Услужливым воспоминаньем
Себя обманываешь ты.
Не я ль тебе своим стараньем
Доставил чудо красоты?
И в час полуночи глубокой
С тобою свел ее? Тогда
Плодами своего труда
Я забавлялся одинокий,
Как вы вдвоем — всё помню я.
Когда красавица твоя
Была в восторге, в упоенье,
Ты беспокойною душой
Уж погружался в размышленье
(А доказали мы с тобой, Что размышленье — скуки семя).
И знаешь ли, философ мой,
Что думал ты в такое время,
Когда не думает никто?
Сказать ли?
Ф а у с т
Говори. Ну, что?

М е ф и с т о ф е л ь
Ты думал: агнец мой послушный!
Как жадно я тебя желал!
Как хитро в деве простодушной
Я грезы сердца возмущал!
Любви невольной, бескорыстной
Невинно предалась она...
Что ж грудь моя теперь полна
Тоской и скукой ненавистной?..
На жертву прихоти моей
Гляжу, упившись наслажденьем,
С неодолимым отвращеньем:
Так безрасчетный дуралей,
Вотще решась на злое дело,
Зарезав нищего в лесу,
Бранит ободранное тело;
Так на продажную красу,
Насытясь ею торопливо,
Разврат косится боязливо...
Потом из этого всего
Одно ты вывел заключенье...
Ф а у с т
Сокройся, адское творенье! Беги от взора моего!

М е ф и с т о ф е л ь
Изволь. Задай лишь мне задачу:
Без дела, знаешь, от тебя
Не смею отлучаться я —
Я даром времени не трачу.
Ф а у с т
Что там белеет? говори.

М е ф и с т о ф е л ь
Корабль испанский трехмачтовый,
Пристать в Голландию готовый:
На нем мерзавцев сотни три,
Две обезьяны, бочки злата,
Да груз богатый шоколата,
Да модная болезнь:
она Недавно вам подарена.
Фауст
Все утопия...

Список літератури...

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:36 + в цитатник
Відкопав недавно цікавий список... на думку вчених-академіків РАН, літературознавців, ці книги повинні бути прочитані кожною освічченою людиною сучасності...

В 9-10 років:
1. А. Погорельский «Черная курица или Подземные жители».
2. Андрей Некрасов «Приключения капитана Врунгеля».
3. П. П. Бажов «Уральские сказы» («Медной горы хозяйка», «Малахитовая Шкатулка», «Каменный цветок», «Горный мастер», «Хрупкая веточка», «Две ящерки», «Приказчиковы подошвы», «Таюткино зеркальце», «Про Великого Полоза», «Огневушка-поскакушка», «Синюшкин колодец», «Серебряное копытце», «Золотой волос», «Богатырёва рукавица», «Кошачьи уши», «Иванко-Крылатко», «Чугунная бабушка», «Живинка в деле», «Солнечный камень», «Васина гора» и другие).
4. А. Беляев «Остров погибших кораблей», «Голова профессора Доуэля».
5. Даниэль Дефо «Приключения Робинзона Крузо».
6. Марк Твен «Приключения Тома Сойера», «Приключения Геккельбери Финна», «Янки при дворе короля Артура». Рассказы.
7. Г. Каттнер «Котел с неприятностями», «Прохвессор накрылся».
8. А. Азимов «Конец вечности», «Стальные пещеры», «Обнаженное солнце», «Я - робот».
9. Владислав Крапивин «Мальчик со шпагой», «В глубине Великого Кристалла».
10. Ф. Зальтен «Бэмби».
11. Дж. М. Барри «Питер Пэн и Венди», «Питер Пэн в Кенсингтонском Саду».
12. Детская библия.
13. Э. Сэтон-Томпсон «Рассказы о животных».
14. Дж. Крюс «Тим Талер или Проданный смех».
15. Р. Говард «Конан-варвар».
16. Л. Кэрролл «Приключения Алисы в стране чудес», «Алиса а Зазеркалье».
17. О. Уальд «Звездный мальчик», «Кентервильское привидение».
18. Клайв С. Льюис «Хроники Нарнии», «Пока мы лиц не обрели».
19. Джонатан Свифт «Путешествия Гулливера».
20. Дж. К. Джером «Трое в лодке, не считая собаки».
21. Р. Л. Стивенсон «Черная стрела», «Остров сокровищ», «Клуб самоубийц», «Алмаз Раджи».
22. Ч. Диккенз «Приключения Оливера Твиста».
23. А. Конан Дойл «Затерянный мир», «Шерлок Холмс».
24. Агата Кристи «Убийство в доме викария», «Восточный экспресс», «Таинственное преступление в Стайлсе», «Убийство Роджера Экройда», "Десять негритят" и другие.
25. М. Метерлинк «Синяя Птица», «Ариана и синяя борода».
26. Г. Уэллс «Нашествие марсиан», «Машина времени», «Борьба миров», «Человек-невидимка».
27. Г. Троепольский «Белый Бим, Черное Ухо»
28. Фенимор Купер «Последний из могикан», "Следопыт".
29. Диана Дуэйн «Хочешь стать волшебником»«, «Глубокое волшебство», «Высокое волшебство», «Безграничное волшебство».
30. Михаил Пришвин "Кладовая Солнца", "Кощеева цепь".
31. Джеральд Даррелл «Перегруженный ковчег», «Гончие Бафута», «Три билета до Эдвенчер», «Под пологом пьяного леса», «Зоопарк в моём багаже», «Поместье-зверинец», «Земля шорохов», «Путь кенгурёнка», «Поймайте мне колобуса», «По всему свету», «Моя семья и другие звери», «Птицы, звери и родственники», «Сад богов», «Только звери», «Пикник и прочие безобразия», «Золотые крыланы и розовые голуби», «Натуралист на мушке», «Ковчег на острове», «Филе из палтуса», «Звери в моей постели» (книга Джеки Даррелл, 1-й женой), «Рози « моя родственница», «Мясной рулет», «Новый Ной», «Юбилей ковчега», «Говорящий свёрток», «Ослокрады» («Похитители ослов»), «Ай-ай и я», «Звери в моей жизни», «Зоопарки», «Птица пересмешник».
32. Игорь Акимушкин «Мир Животных», «Млекопитающие или звери».
33. Джоан Роулинг «Гарри Поттер» («Гарри Поттер и волшебный камень», «Гарри Поттер и комната секретов», «Гарри Поттер и узник Азкабана», «Гарри Поттер и кубок огня», «Гарри Поттер и Принц Полукровка»).
34. Александра Бруштейн «Дорога уходит в даль...» (трилогия).
35. Валентина Осеева «Васек Трубачев и его товарищи».
36. Э.Т.А. Гофман «Крошка Цахес», «Песочный человек».
37. Василий Аксенов «Мой дедушка памятник».
38. Шейла Барнфорд «Невероятное путешествие».
39. О. Генри «Рассказы».
40. Г. Р. Хаггард «Дочь Монтесумы», «Копи царя Соломона», «Клеопатра».
41. И. А. Гончаров «Фрегат Паллада».

В 11-12 років:
1. Стругацкие «Понедельник начинается в субботу», "Поиск предназначения, или двадцать седьмая теорема этики".
2. Жюль Верн «Дети капитана Гранта», «Таинственный остров», «Пятнадцатилетний капитан», «Вокруг света за 80 дней».
3. Мифы Древней Греции и Древнего Рима.
4. А. С. Грин «Алые паруса», «Золотая цепь».
5. Антуан де Сент-Экзюпери «Маленький Принц».
6. Р. Саббатини «Одиссея капитана Блада», «Хроники капитана Блада».
7. Оноре де Бальзак «Шагреневая кожа», «Отец Горио», «Евгения Гранде».
8. М. Гершензон «Баллады о Робин Гуде».
9. Леонид Соловьев «Повести о Ходже Нассреддине».
10. Дж. Р. Р. Толкиен «Властелин Колец» («Братство кольца», «Две твердыни», «Возвращение государя»), «Сильмариллион».
11. Т. Майн Рид «Всадник без головы», «Белый вождь», "Охотники за скальпами".
12. Эмилио Сальгари «На дальнем Западе», «Охотница за скальпами», «Город прокаженного царя».
13. В. Скотт «Айвенго», «Квентин Дорвард», «Роб Рой».
14. Г. Гаррисон «Неукротимая планета», «Фантастическая сага».
15. Джек Лондон «Сердца трех», «Белый клык», «Мартин Иден», «Лунная долина». Повести, Рассказы.
16. Э. Р. Бэрроуз «Тарзан», «Владыка Марса», «Принцесса Марса» и другое («Марсианские войны»).
17. Ю. Коваль «Недопесок», «Пять похищенных монахов».
18. А. Казанцев «Пылающий остров», «Сильнее времени».
19. Л. Пантелеев «Республика "Шкид"«, «Пакет».
20. Д. В. Шульц «Моя жизнь среди индейцев», «Ошибка Одинокого Бизона».
21. Р. Янг «У начала времен», «Срубить дерево».
22. А. и С. Голон «Анжелика», «Путь в Версаль».
23. А. Дюма «Три мушкетера», «Граф Монте-Кристо», «Королева Марго», «Асканио» (собрание сочинений).
24. Сигрид Унсет «Кристин, дочь Лавранса» (В трёх книгах: «Венец», «Хозяйка», «Крест»).
25. Джейн Остен «Чувство и чувствительность», «Гордость и предубеждение».
26. Сэмюэль Ричардсон «Кларисса».
27. Лоренс Стерн «Жизнь и мнения Тристрама Шенди, джентльмена».
28. Шодерло де Лакло «Опасные связи».
29. Джейн Остин «Эмма».
30. Натаниель Готорн «Алая буква».
31. Герман Мелвилл «Моби Дик».
32. Уилки Коллинз «Женщина в белом».
33. Джордж Элиот «Дэниэль Деронда».
34. Генри Джеймс «Женский портрет».
35. Ш. де Костер «Легенда о Тиле Уленшпигеле».
36. Вильгельм Гауфф «Сказки» («Караван» (Рассказ о калифе-аисте, Рассказ о корабле привидений, Рассказ об отрубленной руке, Спасение Фатьмы, Рассказ о Маленьком Муке, Сказка о мнимом принце), «Александрийский шейх Али-Бану и его невольники» (Карлик Нос, Молодой англичанин, История Альмансора), «Харчевня в Шпессарте» (Сказание о гульдене с изображением оленя, Холодное сердце (часть 1 и 2), Приключения Саида, Стинфольская пещера (Шотландское предание)).
37. Энн Маккефри «Всадники Перна» (серия включает в себя романы "Полет дракона", "Странствия дракона", "Белый дракон" и "Древний Перн", "Арфистка Менолли").
38. Жорж Санд «Консуэло», «Графиня Рудольштадт».
39. Урсула Ле Гуин «Волшебник Земноморья», «Гробницы Атуана», «На последнем берегу».
40. Терри Гудкайнд «Первое правило волшебника», «Второе правило волшебника», «Третье правило волшебника», «Четвертое правило волшебника», «Пятое правило волшебника», «Шестое правило волшебника», «Седьмое правило волшебника (часть 1 и 2)».
41. У. Маккалоу «Поющие в терновнике».
42. Р. Гюнтекин "Королек, птичка певчая".
43. Джеймс Хэриот "О всех созданиях, больших и малых", "О всех созданиях, прекрасных и удивительных".
44. Аркадий Фидлер «Белый Ягуар, вождь араваков», «Рыбы поют в Укаяли».
45. Нэнси Като «Все реки текут».
46. Марк Твен "Принц и нищий".
47. Роберт Джордан «Колесо времени».
48. Ян Гашек «Похождения бравого солдата Швейка».
49. А. Теннисон «Королевские идиллии».

В 13-14 років:
1. Виктор Гюго «Собор Парижской Богоматери», «Отверженные», «Человек, который смеется».
2. Грибоедов А. С. «Горе от ума».
3. С. Лем «Звездные дневники Иона Тихого».
4. А. Толстой «Гиперболоид инженера Гарина», «Аэлита».
5. Р. Шекли «Рассказы».
6. В. Шефнер «Дворец на троих», «Миллион в поте лица», «Имя для птицы».
7. Харпер Ли "Убить пересмешника".
8. Алан Маршалл Я умею прыгать через лужи, Шепот на ветру
9. Г. Матвеев Зеленые цепочки, Тайная схватка, Тарантул
10. Железников Чучело
11. Оскар Уальд «Портрет Дориана Грея».
12. Эдгар По «Рассказы».
13. А. С. Пушкин «Маленькие трагедии», «Евгений Онегин», Стихи (+критика Лотман + Набоков).
14. Г. К. Честертон «Тайна отца Брауна» и другие.
15. Амос Тутуола «Путешествие в город мертвых».
16. Курт Воннегут "Бойня номер пять", «Колыбель для кошки», «Дай вам Бог здоровья, мистер Розуотер, или Не мечите бисера перед свиньями».
17. Р. Хайнлайн «Дверь в лето» и другие.
18. Р. Штильмарк «Наследник из Калькутты».
19. М. Ю. Лермонтов «Герой нашего времени», «Демон», стихи («Свидание», «Ангел» (1831), «Парус» (1832), «Смерть поэта» (1837, опубл. за границей 1858, в России полностью « 1860), «Узник» (1837), «Дума» (1838), «Дары Терека» (1839), «Журналист, читатель и писатель» (1840), «Как часто, пестрою толпою окружен» (1840), «Прощай, немытая Россия» (1841, опубл. 1860), «Утес» (1841), «Выхожу один я на дорогу» (1841), «Пророк» (1841)).
20. Н.В. Гоголь "Вечера на хуторе близ Диканьки", «Вий», "Мертвые души", "Выбранные места из переписки с друзьями", "Ночь перед Рождеством", "Майская ночь, или Утопленница", "Заколдованное место", "Шинель", "Тарас Бульба", "Ревизор", "Страшная месть".
21. Г. Бичер-Стоу «Хижина дяди Тома».
22. Т. Драйзер «Американская трагедия», «Сестра Керри», «Дженни Герхардт», «Финансист».
23. М. Митчелл «Унесённые ветром».
24. Шарлотта Бронте «Джейн Эйр».
25. Сидни Шелдон «Гнев ангелов», «Если наступит завтра», «Мельницы богов», "Расколотые сны" и другие романы.
26. Терри Пратчетт «Цвет волшебства», «Маскарад».
27. Роджер Желязны «Хроники Амбера» (1. Девять принцев Эмбера. 2. Ружья Авалона. 3. Знак Единорога. 4. Рука Оберона. 5. Двор Хаоса. 6. Знамения судьбы. 7. Кровь Эмбера. 8. Знак Хаоса. 9. Рыцарь отражения. 10. Принц Хаоса).
28. Войнич «Овод».
29. Морис Дрюон "Проклятые короли" (Железный король, Узница Шато-Гайара, Яд и корона, Негоже лилиям прясть, Французская волчица, Лилия и лев, Когда король губит Францию, Сильные мира сего).
30. Святослав Логинов "Земные пути", "Чёрный смерч", «Многорукий бог Далайна».
31. Н. Перумов "Кольцо Тьмы" (Эльфийский клинок, Черное копье, Адамант Хенны).
32. Луи Буссенар «Похитители бриллиантов», «Капитан Сорвиголова», «Герои Малахова кургана», «Десять тысяч лет среди льдов».
33. Вернер Гильде «Непотопляемый "Тиликум"«.
34. Эдгар Уоллес «Вождь террористов», «Дверь с семью замками», «Тайна желтых нарциссов», «Похищенная картина», «Потерянный миллион», «Мститель».
35. Альфред Шклярский «Приключения Томека».
36. Николай Чуковский «Водители фрегатов».
37. В. Бахревский «Мальчик из поднебесья».
38. Георгий Березко «Ночь полководца».
39. П. Бляхин «Красные дьяволята».
40. В. Возовиков, В. Крохмалюк «Сиреневые ивы».
41. Александр Власов, Аркадий Млодик «Армия Трясогузки».
42. Евгений Коковин «Динь-Даг», «Детство в Соломбале», рассказы.
43. В. Король «Рядом с Панчитой».
44. Лев Куклин «Операция "снег"«, «Заповедник», «Год лошади».
45. Евгений Кригер «Свет».
46. Александр Неверов «Ташкент - город хлебный».
47. Лев Никулин «Госпиталь танков».
48. Р. Брэдбери «Марсианские хроники», «Вельд», «Вино из одуванчиков», «451» по Фаренгейту». Рассказы.
49. Федор Тютерев «Необыкновенные приключения юных кубанцев».
50. Борис Раевский «Только вперед».
51. Лукьяненко "Мальчик и тьма", "Рыцари сорока островов", «Ночной дозор».
52. Антуан де Сент-Экзюпери «Планета людей», "Цитадель".
53. Стефан Цвейг «Письмо незнакомки», «Жгучая тайна», «Амок», «Вчерашний мир».
54. Патриция Рэде «Секрет для дракона», «Сделка с драконом».
55. Хербьёрг Вассму "Книга Дины", "Сын счастья", "Наследство Карны".

В 15-16 років:
1. Дж. Д. Селлинжер «Над пропастью во ржи» и рассказы.
2. Франц Кафка «Замок», «Процесс».
3. Кен Кизи «Над кукушкиным гнездом» («Полёт над гнездом кукушки»).
4. Венедикт Ерофеев «Москва-Петушки».
5. Хулио Кортасар "Выигрыши" (1960), "Игра в классики" (1963), "62. Модель для сборки" (1968), "Последний раунд" (1969), "Книга Мануэля" (1974).
6. Ф. М. Достоевский «Бедные люди», «Бесы», «Идиот», «Братья Карамазовы», «Преступление и наказание».
7. С. Лем «Футурологический конгресс», «Насморк», «Эдем» и другие.
8. Виктор Пелевин «Чапаев и пустота», «Омон Ра», "Жизнь насекомых", «Желтая стрела», «Поколение "П"« («Generation P»)и другие.
9. Татьяна Толстая «Кысь».
10. Улицкая Л. «Казус Кукоцкого», "Медея и её дети".
11. Борис Акунин «Азазель», «Турецкий гамбит».
12. Юрий Мамлеев «Шатуны», «Московский гамбит», «Утопи мою голову», «Вечный дом», "Шатуны".
13. Павел Крусанов «Ночь внутри», «Калевала. Карело-финский эпос», «Укус ангела».
14. Стругацкие «Пикник на обочине», «Улитка на склоне», «Трудно быть богом».
15. Дейл Карнеги «Как выработать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. Как перестать беспокоиться и начать жить».
16. Гарсиа Маркес Г. «Сто лет одиночества», «Осень патриарха», «Любовь во время чумы».
17. Лобсанг Рампа «Третий глаз» (1.Третий глаз. 2. Доктор из Лхасы. 3. История Рампы. 4. Пещеры древних. 5. Ты - вечен. 6. Мудрость древних. 7. Отшельник. 8. Шафранная мантия. 9. Главы из жизни. 10. Жизнь с Ламой. 11. Огонь свечи. 12. За пределами 1/10. 13. Поддержание огня. 14. Тридцатая свеча. 15. Сумерки. 16. Как это было. 17. Рампа на Венере. 18. Тибетский мудрец.).
18. Александра Давид-Нoэль "Мистики и маги Тибета".
19. Элизабет Хейч "Посвящение".
20. Марио Пьюзо «Крестный отец».
21. Э. М. Ремарк «На западном фронте без перемен», «Три товарища», «Триумфальная арка», «Черный обелиск» (собрание сочинений).
22. Л.Н. Толстой "Война и мир", «Анна Каренина».
23. М. Шолохов «Тихий Дон».
24. Б. Пастернак «Доктор Живаго», стихи.
25. М. Булгаков «Мастер и Маргарита», "Собачье сердце", "Белая гвардия", "Дни Турбиных", «Роковые яйца».
26. Мариэтта Чудакова "Жизнеописание Михаила Булгакова".
27. И. Бунин «Тёмные аллеи», «Жизнь Арсеньева», «Окаянные дни».
28. В. Н. Муромцева «Жизнь Бунина», «Беседы с памятью».
29. Ильф И. и Петров Е. «Двенадцать стульев», «Золотой телёнок», "Одноэтажная Америка".
30. Платонов А. «Котлован».
31. Замятин «Мы»
32. А. Солженицын «Один день Ивана Денисовича», "В круге первом", "Раковый корпус", "Архипелаг ГУЛАГ", "Двести лет вместе".
33. Голсуорси Дж. «Сага о Форсайтах»
34. Э. Хэмингуэй «Прощай, оружие!», «По ком звонит колокол».
35. Э. Золя «Жерминаль», «Чрево Парижа».
36. Шодерло де Ланкло «Опасные связи».
37. Ги де Мопассан «Милый друг», рассказы.
38. Г. Флобер «Госпожа Бовари».
39. Стендаль «Красное и чёрное», «Пармская обитель».
40. У. Теккерей «Ярмарка тщеславия».
41. Александр Мирер «Дом скитальцев».
42. М. Зощенко «Рассказы».
43. Стихи: О. Хайям, В. Шекспир, М. Басё, И. Крылов, Н. Некрасов, Ф. Тютчев, А. Фет, И. Северянин, С. Есенин, О. Мандельштам, Н. Гумилёв, М. Цветаева, В. Маяковский, Р. Рождественский, Булат Окуджава, Иосиф Бродский.
44. А. Ахматова «Вечер» (1912), «Чётки» (1914), «Белая стая» (1917), «Подорожник» (1921), «Anno Domini» (1922), «Бег времени». Воспоминания.
45. Э. Герштейн "Анна Ахматова и Лев Гумилев", мемуары.
46. Борис Носик «Анна и Амадео. История тайной любви Ахматовой и Модильяни, или Рисунок в интерьере».
47. А. Блок «Стихи» («Незнакомка» и другие).
48. М. А. Светлов «Стихи» («Гренада», "Песня о Каховке" и другие).
49. И.С. Тургенев
50. А.Н. Островский
51. А.П. Чехов
52. Н. Г. Чернышевский «Что делать»« (для разнообразия).
53. Куприн «Гранатовый браслет», «Суламифь».
54. Тэффи "Рассказы".
55. Оруэлл Дж. «1984».
56. Ю. Никитин «Трое из леса».
57. Мария Семёнова «Волкодав», «Право на поединок», «Истовик-камень», «Знамение пути», «Самоцветные горы», «Валькирия».
58. В. Пикуль «Моонзунд», «Фаворит», «Реквием каравану PQ-17».
59. В. Войнович "Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина", "Сказки для взрослых", "Запах шоколада".
60. В. Шукшин «Рассказы».
61. Василь Быков, Поляков, Курочкин, Богомолов (о Великой Отечественной).
62. Обручев «Земля Санникова».
63. Уолт Уитмен «Стихи».
64. С. Моэм «Театр», "Бремя страстей человеческих".
65. А. Белый «Петербург».
66. З. Гиппиус «Живые лица», стихи.
67. Гончаров И. А. «Обломов», «Обыкновенная история».
68. Майкл Муркок «Пустые земли», "Ледовая шхуна, или Экспедиция в Нью-Йорк", "Хроники Корнелиуса", "Эльрик из Мелнибона".
69. Владимир Леви «Искусство быть собой», «Искусство быть другим», «Нестандартный ребенок», «Исповедь гипнотизера».
70. Гёте И. В. «Фауст».
71. Данте «Божественная комедия».
72. Гомер «Иллиада», «Одиссея».
73. Стивен Кинг «Кладбище домашних животных», «Зелёная миля» и другие романы.
74. У. Голдинг «Повелитель мух».
75. Алекс Гарленд «Пляж».
76. Стокер Б. «Дракула».
77. Фрэнк Херберт «Дюна».
78. Филип Хозе Фармер " Летающие киты Исмаэля ", "Гнев Рыжего Орка".
79. Харлан Эллисон «На пути к забвению».
80. М. Горький «Жизнь Клима Самгина».
81. Мольер Ж. Б. «Дон Жуан», «Смешные жеманницы», «Мещанин во дворянстве», «Мизантроп», «Тартюф», «Скупой».
82. Уинстон Грум «Форрест Гамп».
83. Джон Уиндем "День триффидов".

Після 17 років:
1. Марсель Пруст «В поисках утраченного времени».
2. Джеймс Джойс «Улисс».
3. Умберто Эко «Имя Розы», «Маятник Фуко».
4. Эрик Берн «Люди, которые играют в игры. Игры, в которые играют люди», «Секс в человеческой жизни», «Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных».
5. Зигмунд Фрейд «Толкование сновидений», «Введение в психоанализ» (1910), «Психопатология обыденной жизни» (1904), «Я и Оно» (1923), «Тотем и табу», «Очерки по психологии сексуальности».
6. Фромм Э. «Искусство любить», «Иметь или быть», «Бегство от свободы».
7. Юнг Карл Густав «Психология бессознательного», «Психологические типы», «Человек и его символы», "Проблемы души нашего времени".
8. Виктор Франкл «Человек в поисках смысла».
9. Абрахам Гарольд Маслоу «Мотивация и личность».
10. М.Е. Литвак «Психологический вампиризм. Анатомия конфликта».
11. Фредерик Перлз «Внутри и вне помойного ведра. Радость. Печаль. Хаос. Мудрость».
12. Роберт Крукс, Карла Баур «Сексуальность».
13. Фридрих Ницше «Так говорил Заратустра».
14. Книги о мировых религиях: христианство, ислам, буддизм, индуизм, иудаизм и другие (например: Эррикер К. Буддизм; Бертронг Д. и Э. Конфуцианство; Бессерман П. Каббала и еврейский мистицизм; Вонг Е. Даосизм; Каниткар В.П. (Хемант) Индуизм; Максуд Р. Ислам; Оливер П. Мировые религиозные верования; Фёрштайн Г. Тантра; Эрнст К.В. Суфизм; Янг Д. Христианство).
15. Библия.
16. Коран. Талмуд. Ригведа. Авеста. Брахмапада. Произведения Конфуция. Дао дэ Дзинь. Вернадский (о ноосфере). Кант (о идеализме). Кендо. Бусидо. Бодхиттсатва. Махамудра. Каббала. Бхагават-Гита.
17. В. В. Набоков «Защита Лужина», «Машенька», «Дар», «Лолита» и другие.
18. Патрик Зюскинд "Парфюмер", «Голубь», «История господина Зоммера».
19. Андре Жид "Яства земные", "Фальшивомонетчики", "Тесные врата".
20. Хорхе Луис Борхес «Сад расходящихся тропок», «Книга вымышленных существ» и другие рассказы. «Шесть загадок для дона Исидро Пароди», «Семь вечеров».
21. Карлос Кастанеда «Учение Дона Хуана из племени Яки», «Отдельная реальность», «Путешествие в Икстлан», «Сказки о силе», «Второе кольцо силы», «Дар Орла», «Огонь изнутри», «Сила безмолвия», «Искусство сновидения».
22. Тибетская книга мертвых - Бардо Тхедол
23. Генри Миллер «Тропик рака» и другие.
24. Энди Уорхол «Философия Энди Уорхола (От А к Б и наоборот)».
25. Г. Гессе «Демиан», «Степной волк», «Игра в бисер», «Сиддхартха».
26. Бернард Шоу "Дома вдовца", "Сердцеед", "Профессия миссис Уоррен", "Ученик Дьявола", "Оружие и человек", "Кандида", "Избранник судьбы", "Поживем - увидим", "Пигмалион", "Дом, где разбиваются сердца".
27. Альберт Камю "Чума", "Падение",»Посторонний».
28. Поль Верлен "Стихи" ("Морское", "Осенняя песня", "Тени деревьев, таясь за туманом седым...", "Небо над городом плачет...", "Тоска", "Устав страдать, я сник и смолк...", "Прекрасней и глуше...", "GREEN", "Гротески", "Поскольку брезжит день, поскольку вновь сиянье...").
29. Жан-Поль Сартр "Тошнота", "Слова", «Фрейд».
30. Артюр Рембо "Стихи".
31. Вирджиния Вулф «Комната Джейкоба», "Орландо", «К маяку», "Миссис Дэллоуэй".
32. Том Шарп «Дальний умысел», "Уилт", "Новый расклад в Покерхаусе".
33. Клиффорд Д. Саймак "Всё живое...", "Почти как люди", "Заповедник гоблинов", "Город", "Кольцо вокруг Солнца".
34. Амброз Бирс "Словарь дьявола", рассказы.
35. Кобо Абэ "Женщина в песках", "Рассказы" («Человек-ящик» и другие).
36. Олдос Хаксли «Желтый Кром», «Шутовской хоровод», «Двери восприятия», «Контрапункт», "О дивный новый мир" и другие.
37. Харуки Мураками "Трилогия Крысы" ("Слушай песню ветра", "Пинбол-1973", "Охота на овец"),"Дэнс-дэнс-дэнс", "Кафка на пляже".
38. Александр Митта «Кино между адом и раем».
39. Даниил Андреев "Роза мира".
40. Милан Кундера «Невыносимая легкость бытия», «Нарушенные завещания», «Бессмертие», «Неспешность / Подлинность», «Вальс на прощание».
41. Арсеньев В.К. «По Уссурийскому краю», "Дерсу Узала".
42. Рю Мураками «Все оттенки голубого», «69».
43. Пауло Коэльо "Алхимик", «Одиннадцать минут».
44. Юкио Мисима «Исповедь маски», «Золотой храм», «Жажда любви».
45. Энтони Бёрджесс «Заводной апельсин», «Долгий путь к чаепитию», «Железо, ржавое железо».
46. Макс Фриш «Назову себя Гантенбайн».
47. У. Фолкнер «Посёлок».
48. Т. Уайлдер «Мартовские иды».
49. Джон Стейнбек «Гроздья гнева», «Консервный ряд», «К востоку от Эдема».
50. Ф.С.Фицджеральд «Великий Гэтсби», «Ночь нежна», Рассказы.
51. Кнут Гамсун «Голод», «Соки земли».
52. Р.М.Рильке Стихи.
53. Франсуаза Саган "Рыбья кровь", «Здравствуй, грусть». «Любите ли вы Брамса»«. «Немного солнца в холодной воде», «Поводок».
54. Айтматов Ч. «Джамиля», «Тополек мой в красной косынке», «Верблюжий глаз», «Первый учитель», «Материнское поле», «И дольше века длится день»«, «Плаха», «Тавро Кассандры», «Белый пароход», «Пегий пес, бегущий краем моря».
55. Акутагава Рюноскэ (Рюноске) «Ад одиночества», «Табак и дьявол».
56. Апдайк Д. «Кролик, беги», «Кентавр», «Гертруда и Клавдий», «Давай поженимся».
57. Томас Стернс Элиот «Стихи».
58. Нил Гейман «Американские боги», «Коралина», «Дым и зеркала».
59. Аполлинер Г. «Стихи».
60. Апулей. «Метаморфозы, или Золотой осел».
61. Астуриас М. А. «Юный Владетель сокровищ», «Маисовые люди».
62. Бабель И. «Как это делалось в Одессе», «Конармия», рассказы.
63. В. Шаламов "Четвертая Вологда", Колымские рассказы. Стихи.
64. Барт Дж. «Плавучая опера».
65. Бах Р. «Чайка по имени Джонатан Ливингстон».
66. Бёлль Г. «Дом без хозяина».
67. Битов А. «Уроки Армении», «Грузинский альбом», «Пушкинский дом», «Улетающий Монахов», «Оглашенные».
68. Блейк У. «Песни невинности и опыта» (Стихи).
69. Бовуар С. де. «Прелестные картинки».
70. Бодлер Ш. «Цветы зла».
71. Боккаччо Дж. «Декамерон».
72. Бомарше. «Севильский цирюльник». «Женитьба Фигаро».
73. Иэн Бэнкс «Воронья дорога», «Мост», «Осиная Фабрика», «Шаги по стеклу».
74. Борис Васильев «А зори здесь тихие»«, "Картежник и бретер, игрок и дуэлянт", "Утоли моя печали...".
75. Виан Б. «Осень в Пекине», «У всех мертвых одинаковая кожа».
76. В. Высоцкий Стихи.
77. Гань Бао. «Записки о поисках духов».
78. И.А. Ефремов "Таис Афинская", «Лезвие бритвы», "На краю Ойкумены".
79. Ромен Гари «Обещание на заре»/»Обещание на рассвете», «Повинная голова».
80. Лесли Поулс Хартли «Смертельный номер» (рассказы).
81. Анри Барбюс «Нежность», "Огонь". Сборник новелл "Происшествия", "Правдивые истории".
82. Гарсиа Лорка Ф. «Песня хочет стать светом».
83. Гиляровский В. А. «Москва и москвичи».
84. Алексей Дидуров «Легенды и мифы Древнего Совка».
85. Гюнтер Грасс «Под местным наркозом», «Жестяной барабан», «Собачья жизнь», «Из дневника улитки», «Рождение из головы».
86. Дали С. «Дневник гения».
87. Аманда Лир «DALI глазами Аманды».
88. Джеймс Г. «Поворот винта».
89. Довлатов С. «Жизнь коротка», «Заповедник», «Зона: (Записки надзирателя)».
90. Домбровский Ю. «Факультет ненужных вещей».
91. Дю Морье Д. «Козел отпущения», «Ребекка», «Французова бухта», «Королевский генерал», «Моя кузина Рейчел».
92. Еврипид. «Медея». «Ипполит». «Вакханки».
93. Захер-Мазох Л. фон. «Венера в мехах».
94. Казандзакис Н. «Последнее искушение».
95. Капоте Т. «Завтрак у Тиффани».
96. Кейн Дж. «Бабочка», «Почтальон всегда звонит дважды», «Двойная страховка».
97. Конфуций. Суждения и беседы.
98. Лоуренс Д. Г. «Сыновья и любовники», «Радуга», «Влюбленные женщины», «Любовник леди Чаттерли».
99. Маккой Х. «В саване нет карманов», «Загнанных лошадей пристреливают, не правда ли»«.
100. Маркиз де Сад. «Жюстина, или Несчастья добродетели».
101. Мериме П. «Кармен», «Хроники времен Карла IX».
102. Роберт Музиль «Португалка», «Человек без свойств», «Душевные смуты воспитанника Тёрлеса».
103. Олдингтон Р. «Смерть героя».
104. Олдридж Дж. «Последний дюйм».
105. Остин Дж. «Гордость и предубеждение», «Мэнсфилд-парк», «Эмма», «Нортенгерское аббатство».
106. Оэ К. «Футбол 1860 года», «Объяли меня воды до души моей», «Игры современников».
107. Ростан Э. «Сирано де Бержерак».
108. Спарк М. «Девушки со скромными средствами».
109. Уайлдер Т. «Мост короля Людовика Святого», «Каббала», «Мартовские иды», «День восьмой», «Теофил Норт», «Наш городок».
110. Уильямс Т. «Трамвай «Желание»«. «Кошка на раскаленной крыше». «Ночь игуаны».
111. Унсет С. «Улав, сын Аудуна из Хествикена», «Улав, сын Аудуна, и его дети».
112. Фаулз Дж. «Коллекционер», «Волхв», «Башня из черного дерева», «Любовница французского лейтенанта» («Женщина французского лейтенанта»), «Дэниел Мартин», «Мантисса», «Червь», «Дерево».
113. Элли Р. «Последнее танго в Париже».
114. Роберт А. Хайнлайн "Луна жестко стелет".
115. Рокуэлл Кент «В диком краю» (1930), «Курс N by E» (1930), «Рокуэллкентиана» (1933), «Это мое собственное» (1940), «Рокуэлл Кент» (1946), «Это я, Господи!» (1955), «О людях и горах» (1959).
116. Даниэль Пеннак «Фея карабина», «Маленькая торговка прозой», «Людоедское счастье», «Господин Малоссен», «Плоды страсти».
117. Михаил Веллер "Роман воспитания", "Приключения майора Звягина", "Легенды Невского проспекта", "Самовар", "Все о жизни", "А вот те шиш!".
118. Василий Аксенов «Остров Крым», «Московская сага», "Негатив положительного героя".
119. Анатолий Рыбаков «Дети Арбата».
120. Вячеслав Рыбаков "Очаг на башне", "Трудно стать богом".
121. Томас Бернхард "Стужа".
122. Лео Таксиль "Забавная Библия".
123. Артуро Перес-Реверте "Клуб Дюма, или Тень Ришелье", «Фламандская доска», "Учитель фехтования", «Приключения капитана Алатристе» («Капитан Алатристе», «Чистая кровь», «Испанская ярость») и другие.
124. Аллен Курцвейл «Часы зла».
125. С. Витицкий "Поиск предназначенья".
126. Чак Паланик "Колыбельная", «Бойцовский клуб», «Уцелевший».
127. Чарльз Буковски "Почтовое отделение".
128. Альфред Бестер «Человек Без Лица», «Тигр! Тигр!».
129. Милорад Павич «Внутренняя сторона ветра», "Хазарский словарь".
130. Артур Хейли "Отель", "Окончательный диагноз".
131. Г. Газданов "Вечер у Клер", "Ночные дороги".
132. Томас Манн «Будденброки», "Иосиф и его братья", "Волшебная гора".
133. Евгения Гинзбург "Крутой маршрут".
134. Д. Кьюсак "Жаркое лето в Берлине".
135. Михаил Успенский «Трилогия о Жихаре».
136. Дэн Браун «Код да Винчи».
137. Кокс С. «Взламывая код да Винчи: Путеводитель по лабиринтам тайн Дэна Брауна».
138. Кадзуо Исигуро "Остаток дня".
139. Антонио Табукки "Утверждает Перейра".
140. Реймон Кено "С ними по-хорошему нельзя", "Интимный дневник Салли Мара".
141. Тибор Фишер «Коллекционная вещь».
142. Эдгар Л. Доктороу «Рэгтайм», «Билли Батгейт».
143. Шеймас Дин «Чтение в темноте».
144. Алессандро Барикко «Море океан», «Шелк», "City".
145. Жак Шессе "Людоед"/"Огр".
146. Малькольм Брэдбери «Профессор Криминале».
147. Томас Пинчон «Copyright notice», «В.», «Когда объявят лот 49»/»Выкрикивается лот 49», «Энтропия», "V".
148. Уильям Гибсон «Нейромантик», «Граф Ноль», «Мона Лиза Овердрайв», «Виртуальный свет».
149. Филип Рот «Людское клеймо», "Болезнь портного".
150. Питер Акройд «Процесс Элизабет Кри», «Дом доктора Ди», «Повесть о Платоне».
151. Марек Хласко «Красивые, двадцатилетние».
152. Алан Александр Милн «Двое».
153. Мартин Сутер «Small World».
154. Итало Кальвино «Если однажды зимней ночью путник».
155. Т. Корагессан Бойл «Восток есть восток».
156. Аласдер Грей «Бедные-несчастные».
157. Майкл Каннингем «Дом на краю света», «Часы».
158. Бруно Шульц «Коричные лавки», «Санатория по Клепсидрой».
159. Ник Кейв «И узре ослица Ангела Божия».
160. Богумил Грабал «Я обслуживал английского короля».
161. Кормарк Маккарти «Кони, кони...».
162. Мишель Уэльбек «Элементарные частицы».
163. Кристофер Т. Бакли «Здесь курят».
164. Том Вулф «Костры амбиций (книга 1, книга 2)».
165. Джон М. Кутзее «Осень в Петербурге», «Бесчестье».
166. Джулиан Барнс «История мира в 10 1/2 главах», «Англия, Англия».
167. Берил Бейнбридж «Мастер Джорджи».
168. Гонсало Торренте Бальестер «Дон Хуан».
169. Пер Улов Энквист «Пятая зима магнетизера/ Низверженный ангел».
170. Хуан Марсе «Двуликий любовник».
171. Алан Ислер «Принц Вест-Эндский».
172. Уильям Кеннеди «Железный бурьян».
173. Джон Ирвинг "Мир по Гарпу" («Мир глазами Гарпа»), "Правила Дома сидра", «Семейная жизнь весом в 158 фунтов».
174. Ивлин Во «Возвращение в Брайдсхед», «Мерзкая плоть», «Офицеры и джентельмены».
175. Джозеф Хеллер «Видит Бог».
176. Том Стоппард «Травести».
177. Пол Теру «Моя другая жизнь», «Коулун Тонг».
178. Хорхе Семпрун «Нечаев вернулся».
179. Дэвид Лодж «Райские новости», «Терапия».
180. Ричард Бротиган «Ловля форели в Америке», «Месть лужайки».
181. Исаак Башевис Зингер «Люблинский штукарь».
182. Тим О»Брайен «На лесном озере».
183. Гилберт Адэр «Любовь и смерть на Лонг-Айленде», «Мечтатели».
184. Грэм Грин «Конец одного романа», "Путешествия с моей тетушкой", "Наш человек в Гаване".
185. Вуди Ален «Шутки Господа».
186. Корнель Филиппович «День накануне».
187. Ричард Хьюз «В опасности».
188. Хартмут Ланге «Концерт», «Путешествие в Триест».
189. Михал Вивег «Лучшие годы - псу под хвост», «Летописцы отцовской любви»
190. Абель Поссе «Долгие сумерки путника».
191. Мишель Уэльбек «Расширение пространства борьбы», «Лансароте», «Платформа», «Элементарные частицы».
192. Мануэль Пуиг «Поцелуй женщины-паука».
193. Кэндзи Маруяма «Сердцебиение».
194. Патрик Модиано «Маленькое чудо».
195. Дзюнъитиро Танидзаки «Ключ».
196. Бедрос Хорасанджан. Рассказы.
197. Славомир Мрожек «Мои возлюбленные кривоножки».
198. Мишель Турнье «Пятница».
199. Эрленд Лу «Наивно. Супер», «Во власти женщины», «Лучшая страна в мире».
200. Агота Кристоф «Толстая тетрадь».
201. Лаура Эскивель «Шоколад на крутом кипятке».
202. Айрис Мёрдок «Сон Бруно», "Черный принц", "Святая и греховная машина любви", "Честный проигрыш".
203. Дональд Бартельми "Шестьдесят рассказов".
204. Витольд Гомбрович «Порнография», «Космос».
205. Дэ Сижи «Бальзак и портниха китаяночка».
206. Лев Шестов «Апофеоз беспочвенности».
207. Петер Хандке «Страх вратаря перед одиннадцатиметровым».
208. Адольфо Биой Касарес «Ненависть любви».
209. Роальд Даль «Дегустация».
210. Николай Фробениус «Застенчивый порнограф».
211. Леон Юрис «Исход (Exodus)».
212. Анатолий Найман «Сэр».
213. Йозеф Рот «Иов».
214. Норман Мейлер «Американская мечта».
215. Алан Лайтман "Сны Эйнштейна", "Друг Бенито".
216. Джозеф Конрад "Сердце тьмы и другие повести".
217. Ален Роб « Грийе "Проект революции в Нью - Йорке".
218. Филип Дик "Око небесное".
219. Альдо Новее "Супервубинда".
220. Иэн Макьюен "Stop-кадр".
221. Джонатан Свифт "Письма".
222. Эльфрида Елинек «Пианистка», «Любовницы».
223. Эрик Маккормак «Летучий голландец».
224. Рубен Давид Гонсалес Гальего "Белое на черном" («Черным по белому»), «Я сижу на берегу».
225. Чарльз Маклин «Страж».
226. Торнтон Уайдлер «Мост короля Людовика Святого», "День восьмой".
227. Джон Бойнтон Пристли «Дженни Вильерс».
228. Кристофер Мур «Агнец. Евангелие от Шмяка, друга детства Иисуса Христа», "Практическое демоноводство", "Ящер страсти из Бухты грусти".
229. Мигель Отеро Сильва «Когда хочется плакать, не плачу», «Пятеро, которые молчали».
230. Антония Байетт "Обладать".
231. Валентин Катаев «Алмазный мой венец», «Трава забвения», "Святой колодец", «Уже написан Вертер».
232. Борис Можаев «Живой».
233. Михаил Кураев «Зеркало Монтачки».
234. Сергей Сартаков «Философский камень».
235. Василий Гроссман «Жизнь и судьба», «Всё течёт».
236. Петро Григоренко "В подполье можно встретить, только крыс»".
237. Тамара Петкевич "Верность себе".
238. Григорий Померанц «Записки гадкого утенка».
239. В. Каверин «Эпилог».
240. Стефан Хейм «Крестоносцы».
241. Дэвис Робертсон «Степфордская трилогия» ("Пятый персонаж", "Мантикора", "Мир чудес").
242. Стивен Фрай «Как творить историю», «Гиппопотам», «Лжец», "Теннисные мячики небес".
243. Пелем Гринвилл Вудхаус (Вудхауз) «Несокрушимый Арчи», «Сэм Стремительный», «Мир мистера Муллинера», «Псмит-журналист», «Перелётные свиньи».
244. Огден Нэш «Стихи».
245. Роберт Пенн Уоррен "Вся королевская рать", "Место, куда я вернусь".
246. Дмитрий Липскеров "Сорок лет Чанчжоэ".
247. Р. Шеридан «Школа злословия».
248. Росс Кинг «Экслибрис», «Домино».
249. Амирэджиби Ч. "Гора Мборгали".
250. Павел Санаев «Похороните меня за плинтусом».
251. Джин Н. "Учитель".
252. Амаду Ж. "Исчезновение святой", «Генералы песчаных карьеров».
253. Апдайк Дж. "Иствикские ведьмы", "Бразилия".
254. Арагон Л. "Гибель всерьёз".
255. Беллоу С. "Лови момент" (сборник).
256. Ларни М. "Хоровод нищих".
257. Модиано П. "Утраченный мир".
258. Сарамаго Ж. "Евангелие от Иисуса".
259. Юнсон Э. "Прибой и берега".
260. Петр Алешковский «Владимир Чигринцев», "Седьмой чемоданчик".
261. Сергей Бабаян "Моя вина".
262. Андрей Битов "Неизбежность ненаписанного".
263. Володарский Э. "Дневник самоубийцы".
264. Дежнев Н. "В концертном исполнении" .
265. Фазиль Искандер "Созвездия Козлотура" (1966), "Софичка", цикл новелл "Сандро из Чегема" (1973), "Кролики и удавы".
266. Кабаков А. "Самозванец", "Последний герой".
267. Коваль Ю. "Суер-Выер".
268. Маканин В. "Андеграунд, или Герой нашего времени".
269. Медведева Н. "А у них была страсть".
270. Найман А. "Славный конец бесславных поколений".
271. Петрушевская Л. "Настоящие сказки"
272. Пьецух В. "Государственное дитя"
273. Ратушинская И. "Одесситы"
274. Харитонов М. "Возвращение ниоткуда"
275. Щербакова Г. "Год Алёны"
276. Ямпольский Б. "Арбат, режимная улица"
277. А. Флэгг "Жареные зеленые помидоры"
278. Дина Рубина "Под знаком карнавала"
279. Катарина Масетти «Парень с соседней могилы».
280. Розамунда Пилчер «Семейная реликвия» («Искатели раковин»), «Сентябрь», «В канун Рождества», «Возвращение домой», "Начать сначала. Штормовой день".
281. Нина Боуден «Знакомые страсти».
282. Наталья Нестерова "Бабушка на сносях", «Позвони в мою дверь», «Школа для толстушек».
283. Арина Холина «Увидимся в аду».
284. Лорен Вайсбергер «Дьявол носит "Прада"«.
285. Кэндес Бушнелл «Секс в большом городе».
286. Рубинов А.З. «Интимная жизнь Москвы».
287. Андреевский Г. «Повседневная жизнь Москвы в сталинскую эпоху".
288. Оксана Робски «Casual», «День счастья - завтра».
289. Елена Трегубова «Байки кремлёвского диггера», «Прощание кремлёвского диггера».
290. И. Хмелевская «Что сказал покойник», «Всё красное».
291. Хелен Филдинг «Дневник Бриджит Джонс» (1 и 2 часть).
292. Владимир Cорокин «Голубое сало», «Норма», «Лёд», «Тридцатая любовь Марины», рассказы.
293. Эрве Базен "Супружеская жизнь", "Анатомия развода".
294. Эдуард Лимонов «Это я, Эдичка», "316, пункт "В".
295. Валерия Пришвина (Валерия Лиорко-Пришвина) «Невидимый град».
296. Дмитрий Быков «Оправдание», «Орфография», «Эвакуатор».
297. Катажина Грохоля «Никогда в жизни!», «Сердце в гипсе».
298. К. Ландау-Дробанцева "Академик Ландау. Как мы жили" (мемуары).
299. Галина Вишневская «Галина» (мемуары).
300. Марина Влади «Владимир, или прерванный полёт».
301. Н.Мандельштам «Воспоминания», "Старые друзья".
302. Илья Эренбург «Воспоминания».
303. Нина Молева «Баланс столетия».
304. Кончаловская Н. «Волшебство и трудолюбие».
305. Василий В. Катанян «Лиля Брик, Владимир Маяковский и другие мужчины» (второе издание, дополненное и исправленное).
306. Алексей Щеглов «Раневская. Фрагменты жизни».
307. Мария Арбатова «Мне сорок лет», «Меня зовут женщина», «Мобильные связи».
308. Л. Я. Гинзбург «Записные книжки».
309. Кристина Барош "Маленькие радости Элоизы".
310. Мейв Бинчи "Уроки итальянского".
311. Хербьёрг Вассму "Седьмая встреча".
312. Фрида Вигдорова "Семейное счастье. Любимая улица".
313. Джудит Леннокс "Следы на песке".
314. Сьюзен Ховач "Наследство Пенмаров".
315. Анри Труайя "Семья Эглетьер", «Голод львят» (2-я часть "Семьи Эглетьер"), «Крушение» (3-я часть "Семьи Эглетьер").
316. Ингрид Нолль "Прохладой дышит вечер"
317. Эндрю Норман Уилсон "Любовь в отсутствие любви"
318. Ноэль Шатле "Трилогия "Дама в синем", "Бабушка - маков цвет", "Девочки и подсолнухи"".
319. Тонино Бенаквиста «Сага», «Сериал».
320. Чарльз Сноу "Наставники".
321. Ясунари Кавабата «Мэйдзин», «Снежная страна», «Отраженная луна», «Спящие красавицы».
322. Сей Сенагон «Записки у изголовья».
323. Сантлоуфер Д. «Живописец смерти».
324. Хилл Т. «Любовь к камням».
325. Орлов В. В. «Альтист Данилов», «Аптекарь».
326. Тони Парсонс «Мужчина и мальчик = Man and boy», «Муж и жена = Man and Wife».
327. Кэтрин Нэвилл «Восемь».
328. Бернард Вербер «Империя ангелов», «Мы, боги».
329. Фредерик Бегбедер «99 франков», «Любовь живет три года», «Каникулы в коме».
330. Элизабет Костова «Историк».
331. Бенджамен Хофф «Дао Винни-Пуха».
332. Федерико Андахази «Милосердные», "Анатом".
333. А. Голден «Мемуары гейши».
334. Нагаи Кафу» Соперницы».
335. Янвиллем ван де Ветеринг « Пустое зеркало».
336. Георгий Данелия "Безбилетный пассажир", "Тостуемый пьет до дна".
337. Андре Моруа "Превратности любви", "Рождение знаменитости".
338. Де Сижи "Бальзак и портниха-китаяночка".



Процитировано 2 раз

>> ОДИНокість!??

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:34 + в цитатник
недавно натрапив... щось є в цих словах.., але в нашому світі ЩОСЬ неможливо поставити в певні рамки... будь-яке явище, емоція, проблема... ми сприймаємо по різному...
Принаймні мені так здається... )

* * *
Коли ти чуєш, як цокає годинник - це не самотність.
Це - багато вільного часу.
Коли не маєш кого чекати - це не самотність.
Це - песимізм.
Коли крадеш шматочки чужого життя, щоб наповнити своє - це не самотність.
Це - невпевненість в собі.
Коли ти думаєш, що ніхто тебе не розуміє - це не самотність.
Це - егоїзм.
Коли хочеться кричати від безвихідності - це не самотність.
Це - біль.
Коли ти нікому не потрібний - це не самотність.
Це - самообман.

Що таке САМОТНІСТЬ???

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:32 + в цитатник
Часто буває так, що ми залишаємося одні. Не просто одні, а самотні. Навколо багато людей, але нас ніхто не чує або чують, але ми не відчуваємо себе причетними до оточуючих. Таке буває у всіх, хай не завжди, але у всіх...

Що нами рухає в цьому житті? Батьки, потреби, бажання, обов*язки, борги, гроші, задоволення… Перелік ще можна довго продовжувати, але це все можна замінити одним словом - МЕТА. У кожної людини є мета. Звідки вона береться? З життя. Мета життя береться з самого життя!

Наші цілі є ніщо інше, як прагнення задовольнити наші потреби. Ми чогось бажаємо і прагнемо цього досягти. Що ми можемо хотіти? Лише те, що нам відоме. Те, з чим ми одного разу стикалися. Хай це було в уяві, почувши випадкову розповіді, чи побачивши по телевізору, але образ для бажання складається миттєво. Почули, представили, дофантазували, опредметили і побажали. Іноді це мрія про принца з казки (бажано з машиною :), іноді хата багатоповерхова… в кого як. Проте ці бажання не завжди нами усвідомлені як слід, частіше буває "хочу того, сам не знаю чого...". Ми можемо не усвідомлювати предмет наших бажань, але він є. Наші прагнення завжди мають спрямованість на мету. Наші дії завжди керовані певними прагненнями.

Чи завжди наші цілі співпадають з цілями інших людей? Звичайно не завжди і навіть рідко. Глобальні цілі однакові, але проміжні цілі (підцілі) різні. Ми всі прагнемо щастя для себе і ближніх, але під словом "щастя" часто розуміємо різне і засоби досягнення цього щастя також відрізняються. Як наслідок виникають нерозуміння і незгоди. Ми можемо мріяти, але ці мрії не зрозумілі для інших. В результаті нам не вдається виразити свою мрію іншим людям... Ось в цих ситуаціях виникає відчуття самотності і пустоти. У нас є потреба висловити свої бажання, відчуття, емоції іншим людям, але в результаті нерозуміння ними створюється відчуття одинокості серед людей. Таким чином будь-яка ситуація, коли ми відчуваємо себе самотніми, виникає в результаті нероздільності і нерозуміння наших цілей та ідей, нереалізованих потреб через брак однодумців.

Коли виникає відчуття самотності? Ситуацій багато, але основними є несподівана відсутність близької нам людини з якою ми поділяємо нашу особисту філософію, наш світогляд, наш напрямок... Що з цим робити? Плакати (наголос на перше "а")… та не сьогодні :)

1. Ділитися думками тільки маленькими порціями. У жодному випадку не варто виливати на одну людину всі свої думки і відчуття. Наш потік емоцій (часто «любові») здатний втопити близького. Хай людина сама бачить як багато в нас хорошого світлого і мудрого, але хай вона входить в цей океан поступово. А найсильніший потік зустріне її тоді, коли вона твердо стоятиме на ногах. Згодом близька нам людина сама захоче дізнатися про нас більше і залишиться лише показувати те, що її зацікавить; не розбавляючи при цьому розмову «пустими» для неї балачками.

2. «Прив*язаність» не повинна бути одинична. Наша філософія величезна, світогляд оригінальний, а тепла багато (забагато :). Нам потрібно цим ділитися, але іноді той, з ким ми ділилися всім, що в нас є йде від нас (причини марно перелічувати, це не міняє ситуації). Виражати тепер свій емоційний океан нікому. Сумно, самотньо, замкнуто... Якщо у нас багато друзів, багато тих, з ким ми ділимося нашим внутрішнім, то ми не пропадемо. Так, найближчий пішов, але залишилися інші, ті з ким ми можемо поділитися всім. Ми не станемо самотні якщо не віддаватимемо все, що в нас є лише одній людині!

3. Самовираження. Щоб не бути самотніми потрібно виражати себе. Колись ковбою було достатньо хвацько вихопити револьвер, мушкетеру майстерно помахати шпагою, а зараз реальність стала більш багатогранною, переповненою різного роду інформацією. Проявляти себе стає дедалі важче… Так, це іноді незручно, деколи страшно. Здається, це здається. Людина повинна самовиражатися і тоді вона знатиме напевно, що його почули, побачили. Самовираження можливо по-різному: на папері, в співі, танці, спорті, бесіді... як завгодно. Виражені думки ті ідеї, це як розділена радість - удвічі більше і приємніше. Виразити себе означає показати себе такими які ти є. І не варто боятися бути собою. Бути собою легше. Придумуючи ролі ми прирікаємо себе на самоту, оскільки ні хто не знає нас справжніх.

4. Знати, що саме хочеться, чітко формулювати перед собою мету. Важко виразити себе або свої думки коли вони не відомі або розмиті. Нам вкрай важливо зрозуміти самих себе, свої бажання і виразити їх словами. Як поділитися з іншим якщо не знаємо самі!? Не завжди це легко, не завжди вдало, але можливо.

П.С. Корабель, який нікуди не пливе, не має попутного вітру!
П.С.С. Є самотність зрізаної вітки, є самотність гірської вершини, є самота піщинки серед піщаної пустелі

І • ( +) ()

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:32 + в цитатник
Serge Devant - Addicted (Club Mix) – сюжетна лінія мого життя підкинула саме цю мелодію… під декорації «падає сніг» Не запитуйте, як так сталось, що серед міліонного плайлиста «випадковим» чином сплив на поверхню цей трек… 101% гармонія… зі всім… погодою, душевним настроєм, бажаннями і семиттєвим баченням щастя… І взагалі – це один із найкрасивіших, наймелодійніших, найприємніших треків, який, напевно, я коли не будь чув… чуттєві і чисті ноти, які по праву можна назвати МУЗИКОЮ... Емоції переповнюють))))... просто хочеться крокувати по вулицях, здувати сніжинки перед собою, загубитись в суєті і спостерігати за оточенням.., чути, відчувати і просто насолоджуватися від розуміння свого буття і глубини непізнанного)))))))))))) мелодія викликає доброзичливість до всіх і до всього... нагадує про саме життя... >>> >> >

І…Н…О…Д…І

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:31 + в цитатник
Я бачу світ так...як у мене це виходить... Я шукаю себе і ніяк не можу знайти... такого, якого потрібно. Іноді я відчуваю страх... особливо вранці, іноді я не відчуваю нічого, особливо вдень, іноді я впадаю в депресію і ностальгію - частіше вечорами, іноді музика, іноді алкоголь, іноді купу непотрібних слів і вчинків, іноді сон, іноді зношую кросівки, іноді ламаю клавіші, іноді таляпаю чисті листочки…, що частіше не знаю..., але мета в того всього одна..! Що дивує: це не час зупиняє мене, це я зупиняю час........ ч…а…с…т…і…ш…е

... і я кажу, що то неправда.!? а може,не зовсім.!? а може..!?

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:30 + в цитатник
[1]
… есть для тебя несколько вопpосов..._
Кто ты такой, по-твоемy?
Ты отличаешься чем-то от Бога?
Ты дpyгой, чем Рам Цзы?
Если так...
Из чего же ты сделан?
Откyда возникло все это?
Hе жди, что подскажет наyка.
Ученые yдаpились в мистикy.
Они тебе помогyт
Hе больше, чем Рам Цзы.
И если ты в самом деле yмен -
Ты pазвеpнешься
И побежишь со всех ног.
Околачиваясь здесь, потеpяешь
Все, что тебе так доpого.
Возвpащайся
В свою цеpковь, в свой хpам,
К своемy теpапевтy,
Пpодавцy наpкотиков,
В свой ашpам.
Там ты обpетешь ненадолго покой,
Тебе это yдалось
Однажды.
Здесь тебя ждет лишь пyстота.
Ты не накоpмишь здесь свое эго.
Что, если твое дpагоценное "я"
Съежится и исчезнет?
Где ты окажешься?
Что пpоизойдет?
Лyчше не pисковать...

[2]
Ты добp к людям.
Ты подаешь милостыню.
Ты ходишь в цеpковь.
Ты искpенне молишься.
Ты честен в делах.
Ты выполняешь обещания.
Ты считаешь себя таким хоpошим.
_спpашиваю тебя..._
Откyда в тебе эти достоинства?
Как пpоизошло, что твое сеpдце
Hе пеpеполнено
Гневом и отчаянием,
Толкающим кого-то
Hа yбийство своих детей?
Ты действительно сильно от него отличаешься?
Пpойди по следам своих благодеяний
До их источника.
Там Бог.

[4]
Ты веpишь в заявки.
Ты взываешь к небесам,
С заявкой о том, что ты считаешь себя достойным.
Ты пpосишь здоpовья, богатства, счастья.
Стаpаясь не показаться жадным,
Ты пpосишь и за дpyгих.
Ты можешь с гоpдостью yказать
Очевидные выгоды твоей веpы.
Твоя yчасть, безyсловно, yлyчшилась.
_спpашиваю тебя..._
Почемy такой пpостой пpием
Hе пpишел в головy человекy,
Только что yмеpшемy от голода?

[5]
Истинy нельзя познать
Известными тебе способами.
В ней нет смысла.
Разyмy не добpаться до места ее сyществования.
Пеpвое высказывание об Истине -
Это пеpвый шаг
Hа пyти обмана…

[6]
Стpах никогда не оставляет тебя.
Он часть тебя.
Он связан с тобой, как само дыхание.
Пpикоснись к немy,
Погладь по головке,
Узнай его хоpошенько.
Пока ты есть -
Он с тобой.
А ты кpичишь...
Ты выходишь из себя.
Желая избавиться от стpаха,
Ты отталкиваешь его изо всех сил.
_Hо послyшай..._
Он только pастет от yсилий,
Котоpые ты на него тpатишь.
Он становится лишь сильнее,
Когда ты боpешься с ним.
Покинyтый он зачахнет и yмpет.
Hо ты знаешь,
Что не можешь оставить его в покое.
Ты постоянно должен боpоться со своим стpахом.
Боpьба - твоя пpиpода.
Hо вpемя от вpемени
Снисходит к тебе Благодать...
Ты pаствоpяешься в ней,
И битва пpекpащается.
Воина больше нет.

[7]
Тебе всегда всего мало.
Твое yдовлетвоpение,
Каким бы оно ни было сладким,
Всегда вpеменно.
И когда оно пpоходит,
Оставляет за собой пyстотy,
Котоpyю тyт же нyжно заполнить.
И опять ты пyскаешься в поиски
Целостности,
Полноты,
Покоя,
Счастья.
Hо ты yмеешь искать
Только yдовлетвоpение.
Слепец в поисках неба.
И вы, yмники,
Hайдете pешение,
Такое пpостое.
Аскетизм...
Ты лишаешь себя всех миpских pадостей.
По-пpежнемy впpяженный в яpмо желаний.
Жалко... Это не pаботает.
А ведь как кpасиво выглядит на бyмаге!
И всегда в yкpомных,
Темных yголках твоей дyши
Подеpгивается благоpодное желание...
Слиться с Божественным.
Hо точно так же ты мог бы хотеть pоллс-pойс.
Глyпцы, не стоит отчаиваться.
Для вас всегда есть надежда.

[8]
Все, что когда-либо было,
Есть
И пpебyдет всегда.

[9]
Чем настойчивее пpеследование,
Тем дальше цель.
Чем yпоpнее ты боpешься,
Тем глyбже тонешь.
Только пьяный
Может воистинy быть тpезвым.
Жизнь - не место
Для пpаздных pазмышлений.
Еще никто не наyчился
Hа чyжих ошибках.
Ложь, пpикpытая пpавдой,
Все pавно - ложь.
Плохо твое дело,
Если она для тебя имеет значение.
Ты всегда ищешь Бога
В вышине...
Подyмай...

[10]
Богy безpазлично,
Что ты ел на завтpак.
Он сотвоpил сою и колбасy
С одной и той же целью.
А вы, пpодвинyтые,
Лопаетесь от гоpдости,
Увеpенные, что ваша диета -
Кpатчайший пyть на небеса.
Умники.
Кто бы еще
Додyмался до такого.
Глyпцы едят отpавy
В счастливом неведении.
Столь бестолковые и не дyховные,
Что полyчают yдовольствие
От моpоженного, каpтофеля фpи и мяса.

Гоpаздо лyчше yмеpеть одной смеpтью,
Чем каждый день yмиpать
Тысячью маленьких смеpтей.

[11]
Знаеш, что ты -
Собственный злейший вpаг.
Убить тебя -
Значит спасти тебя.
Твое эго должно быть yничтожено,
Иначе ты yмpешь.
Hо слова - как кyвалды
Со скользкими pyкоятками.
Их тpyдно напpавить в цель,
Они опасны
И могyт yдаpить кyда попало.

[12]
Ты так yпоpно цепляешься
За свое пpошлое,
Веpно ощyщая, что без него
Ты бyдешь бpошен на волю настоящего,
В котоpом неспособен выжить.
"Здесь и сейчас" - это гигантский испаpитель.
Пшик... и тебя нет.
Удивительно, не пpавда ли?
Ты все дyмал, что ты есть,
А тебя и не было.
Пшик... yже назад?
Пpедставляешь, наваждение не исчезло.
Вместе с тобой.
Если ты наyчился чемy-то,
Ты поймешь,
Что нет никакой pазницы.

[15]
Ты можешь yничтожить свое тело,
Hо ты никогда не yбъешь свое Я.
Когда эго pазpyшает свое обиталище -
Это поpазительная демонстpация самомнения:
Младенец выбpасывает игpyшки
Из своего манежа…
Кого обманет твое позеpство?
Лишенный тела,
Ты бессилен,
И так же свободен выбиpать,
Как актеp на сцене.
Что заставляет тебя веpить
В собственнyю pеальность?
Ответь на это -
И найдешь Бога.

[17]
Ты можешь иметь все,
Если не хочешь больше того,
Что ты yже имеешь.
К сожалению,
Hикто из вас
За всю истоpию миpа
Hе был yдовлетвоpен…

[18]
Ты никогда не ведал,
Что хоpошо для тебя
Hа самом деле.
Ты всегда выбиpал пyть
Hаименьшего или наибольшего сопpотивления.
Сpединный пyть,
Пyть без боpьбы,
Пyгает тебя.
Посpеди pеки,
Где поток так глyбок,
Так интенсивен,
Все твои yсилия
Бессмысленны
Ты пойдешь ко днy.
Это было бы yжасно

[19]
Истинy
Тебе заслоняет
Все то, что ты знаешь,
Все то, что считаешь священным.
Если ты искpенне хочешь yвидеть,
Как солнечный свет
Игpает на листьях,
У тебя должны быть чистые окна.
_спpашиваю..._
Кто делает окна?

[20]
Ты пойман
В паyтинy веpы.
Ты пpядешь ее
Из самого себя
Она сделана
Из того же, из чего и ты сам.
Всемогyщемy богy.
Ты веpишь
В пpевосходство метода.
Ты yбежден,
Что, если бы ты только взялся...
Твой pазyм.
Твои деньги.
Твое вpемя.
Твое дыхание.
Твоя энеpгия.
Твое тело.
Твоя веpа.
Твои взаимоотношения.
Твои молитвы.
Ты откpыл бы двеpь
К счастью, покою и yдовлетвоpению.
Подyмай...

[21]
Твоя Hовая Эpа
Вовсе не нова
И не пpодлится долго.
Ты качаешься на маятнике
Часов, заведенных,
Чтобы идти вечность.
Твое отчаяние
Сегодня пpевpатилось в надеждy.
Hо завтpа
Hадежда снова обpатится в отчаяние.
Оковы гнета,
Разоpванные тобой здесь,
Бyдyт воссозданы
В дpyгом месте.
Смиpенные
Унаследyют землю.
Затем yмные
Снова забеpyт ее y них.
Камеpа пыток
Опyстеет
И наполнится снова.
Болезнь бyдет
Побеждена.
И вместо нее
Появится новая.
Это кажется тебе
Мpачным видением.
...
Hадежда на лyчшее бyдyщее
Деpжит тебя в цепях сегодня.

[24]
Здесь намного меньше,
Чем кажется.

[25]
Это не твоя вина.
Как она может быть твоей?
Тень не отвечает
За свои движения.
Hож не может быть
Осyжден за yбийство.
Ты пеpеполнен
Самим собой.
Ты веpишь в то,
Во что должен веpить.
Ты идешь тyда,
Кyда должен идти.

[26]
То, что ты называешь любовью,
По большей части
Всего лишь тоpг.
Ты тpебyешь,
Чтобы твои капиталовложения
Достойно окyпались
Или yходишь в дpyгое место.
Hикомy не нpавится
Теpпеть yбытки.
В конце концов,
Если не ты побеспокоишься
О своих ценных бyмагах,
То кто?
Это совсем не то,
Что хочется оставить на волю слyчая.
Загвоздка в том,
Что ты всегда боишься,
Всегда пеpестpаховываешься.
...
Безнадежное дело -
Пытаться сохpанить то,
Чего y тебя нет

[34]
Ты хочешь постоянства,
Ты хочешь безопасности,
Ты хочешь поддеpживать
Иллюзию контpоля.
Этого тpyдно достичь,
Когда все непpеpывно меняется.
Пpиходится постоянно быть настоpоже.
Hо пеpемены неизбежны,
Это пpизнак вpемени.
Это - часть сyществования.
Спpоси физика:
Без пеpемен
Вселенная схлопнется.
_спpашиваю тебя..._
Почемy ты плюешь пpотив ветpа?

[35]
Ты согласен
Выслyшивать бесконечные поpицания,
Пока бyдешь полyчать
Хотя бы небольшyю выгодy.

[38]
Ты совеpшенен.
Каждый твой поpок
Точно опpеделен.
Каждый недостаток
Hа нyжном месте.
Каждый твой безyмный постyпок
Совеpшен в нyжное вpемя.
Только Бог мог сделать так,
Что эта несypазица
Фyнкциониpyет

[40]
Ты обещаешь измениться,
Ты клянешься стать лyчше,
И, может быть, станешь.
...
Это пpоизойдет не по твоей воле

[44]
Истина невыpазима.
Hа нее можно лишь yказать.
Чем сложнее и изысканнее
Указатель,
Тем охотнее вы пpинимаете его за то,
Hа что он yказывает.
Чем непpитязательнее и пpоще
Указатель,
Тем охотнее вы пpинимаете его за то,
Hа что он yказывает.

[46]
Ты падок на лесть.
Ты обожаешь, когда говоpят, что ты:
Сама Любовь,
Абсолютное Добpо,
Совеpшенство,
Все Самое Замечательное и Стоящее.
Ты стpемишься к людям,
Котоpые yвеpяют тебя,
Что ты вовсе не такая задница,
Каким в глyбине дyши считаешь себя.
Знаешь что?
То _Ты_, о котоpом они говоpят -
Hе ты.

[48]
Сначала...
Ты использyешь свой yм
Как абсypднyю головоломкy.
Ты беpешь Целое
И pазделяешь
Hа миллионы
Мелких кyсочков.
Потом...
Устав от этой игpы,
Ты садишься и пытаешься
Пpевpатить этy кyчy
В нечто вpазyмительное.
...
Бог пpидyмал вpемя
Только
Чтобы ты мог этим заняться

[53]
Всего, в чем ты действительно нyждался,
Было достаточно.
Иными словами
Ты пpосто хотел большего.
...
То, что ты имеешь сейчас -
Это все, что ты когда-либо бyдешь иметь

[55]
Ты стоишь на кpаю,
Готовый к пpыжкy.
Какой yдаp - обнаpyжить,
Что пpыгать некyда
И некомy.

[60]
Hадежды и тpевоги
Одалевают тебя,
Пока ты ждешь,
Чтобы что-нибyдь пpоизошло

[63]
Ты веpишь в свободy воли.
Ты веpишь, что сам заставляешь себя стpадать.
Ты веpишь, что способен pазличать.
Ты веpишь, что твоя боль - твоя вина.
Ты веpишь, что можешь быть лyчше.
Ты веpишь, что за что-то отвечаешь.
...
Когда Бог хочет, чтобы ты что-то сделал,
Ты веpишь, что эта идея - твоя.

[65]
Каждый pаз,
Когда ты находишь ответ,
Вопpос
Пеpестает казаться важным

[67]
Только глyпец
Обменяет
Все, что имеет,
Hа ничто.

[71]
Ты всегда yпyскаешь Истинy,
Потомy что она слишком пpоста.

[72]
Священники
Пичкают тебя yказаниями.
Ты отлично знаешь:
Тебе не достанет сил
Их выполнить.
Ты чyвствyешь себя
Виноватым
И
Hеполноценным

Они издиваютса над тобой,
Когда и где только пожелают

[73]
Стоит появиться вопpосам,
Они набиpают силy.
Чем больше ты знаешь,
Тем больше тебе нyжно yзнать.

Иметь все ответы -
Значит
Выйти за пpеделы вопpосов.

[76]
Ты ждешь подсказки,
Ты ищешь ключ,
Котоpый откpоет тайнy.
Ты читаеш гоpоскопы.
Ты pаскладываешь каpты.
Ты складываешь числа.
Ты постишься.
Ты пpинимаешь наpкотики.
Ты изyчаешь священное писание.
Ты гадаешь на кофейной гyще.
ы покyпаешь книги.
Ты слyшаешь умных.
Ты молишься изо всех сил.
...
Когда ты со всем этим покончишь,
Ты найдешь себя.

[95]
Если бы ты посмотpел в зеpкало
И не yвидел бы своего отpажения,
Ты, естественно, pешил бы,
Что что-то не так
С зеpкалом.

для нас... акторів без антракту...

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:29 + в цитатник
... якщо і у вас була або є "любов!?", то, обійнявши любиму (любимого) людину і солодко відчуваючи рідний запах волосся, задумайтесь… - чи любите Ви щиро або все ж таки граєте в любов??? Як тільки Ви поставите собі це питання, багато чого проясниться, Ви тут же зловите себе на думці, що часто, дуже часто, а, може, і завжди, Ви граєте, просто граєте, любовний сценарій... А якщо я погладжу її (його) от так, то це, напевно, сподобається! А якщо я цілуватимуся «з диханням», то це, напевно, підкреслить мою любов! Якщо я скажу ось ТАКІ слова, то вона (він), напевно, подумає, що...! Короче мені уже смішно…)))
Ми, на жаль, навіть в найсвятішому - любові - не уміємо бути повністю щирими… навіть із самим собою… Якась ниточка брехливості постійно в'ється всередині нас і примушує нас притворятись, грати, «корчити з себе»… Чому? Why? Для чого?
Може ми просто не здатні ВЖЕ, або не здатні ЩЕ, відчути ту чисту, всеосяжну і всезохоплюючу любов, яка є початком, основою і кінцевою метою всього. До нас доносяться тільки далекі відгуки справжньої любові, і навіть, відчуваючи цей шепіт в далечині, ми щасливі, тому що вона є... І хай ця «усюдисуща» життєва гра входить навіть в найсвятіше - любов, приглушаючи і опоганюючи багато що в житті, хай ця гра стала невідємним атрибутом нашого буття, але ми, хай тільки підсвідомо, здатні все ж таки хоч трохи відчувати цей творчий початок – Любов… Все в цьому світі створюється із Любові і заради Любові… «Я є Любов…» Ісус. Саме це відчуття, із темноти і хаоса життя, хоч на долі доль міліметрів наближає нас до чогось світлого, непізнанного, але такого рідного... Хоч трохи... а це вже немало…
p.s. Чому ми граємо по життю? Нудно, напевно, без гри..? А з іншої сторони, дуже мудрий задум: створити таку гру, щоб через несправжнє і нещире пізнати справжнє, […] яке близьке до істинного…

МЫ ЛЮБИМ ТЕХ, КТО НАС НЕ ЛЮБИТ.
МЫ ГУБИМ ТЕХ,КТО В НАС ВЛЮБЛЕН.
МЫ НЕНАВИДИМ,НО ЦЕЛУЕМ,
О ТОМ, ЧТО ЛЮБИМ ВЕЧНО ЛЖЕМ...
МЫ ПОЗВОЛЯЕМ НЕ ЖЕЛАЯ,
МЫ ПРОКЛИНАЕМ НО БЕРЕМ.
МЫ БЕЗРАЗЛИЧНО СОЗЕРЦАЕМ,
НА ИСКРЫ ГЛАЗ НЕ ОТВЕЧАЕМ.
МЫ ГРУБО ЧУВСТВАМИ ИГРАЕМ,
И НЕ ЖАЛЕЕМ НИ О ЧЕМ..
МЕЧТАЕМ БЫТЬ С ЛЮБИМЫМ РЯДОМ,
НО ЗАБЫВАЕМ ЛИШЬ О ТОМ,
ЧТО ЛЮБИМ ТЕХ, КТО НАС НЕ ЛЮБИТ,
ЧТО ГУБИМ ТЕХ, КТО В НАС ВЛЮБЛЕН..

sms, яку нема кому відправити...

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:29 + в цитатник
1.12.09
Zakin4ulas6 I osin6... vkotre... Skoro snih vpade, jak zavgdu..!? I mu znovy zhadaem,jak ce pruemno... ba4utu toj xolodnuj biluj kolir,ale, 4omys6, vin takuj tepluj dlja nas spravgnix - tux [nas], jaki natxnenno i hordo tjahajyt6 za sobojy sanku na wnyro4ky I svittjat6 4ervonumu nosamu z-pid pletenoii wapku, tux, xto w4e iz iskrojy v o4ax wykaje kljy4i vid guttja v nekowenij travi problem, tux, xto xo4e gutu, bo we ne byv na nebi... I taaam za horuzontom teg we ne byv.., a cikavo... tum, komy vserivno, wo toj snih ne vi4nuj, vserivno, wo vin potim zaluwut6 pislja sebe bahato bolota I brydnoho vzyttja... vserivno... Zate e [...] i ce dobre! ...tomy 4ekajem snihy, 4ekajem toho,wo prunese svitla v hlybunu nawoho vnytriwn6oho svity, wob protikav fotosuntez pruemnoho nastrojy... I todi mu, xo4 na mut6, stanem SPRAVGNIMU i... dobriwumu.., zaragajy4u cum vsix dovkola...
P.S. Xo4 krapka I zakin4ye re4ennja, ale ce we ne kinec6 tvory...

10 звичок, які приводять до бідності

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:27 + в цитатник
1. Відчуття жалю по відношенню до себе.

Налаштовані на бідність люди жаліють себе і вважають, що бути багатим їм не передбачено долею. Хтось жаліє себе за те, що народилася жінкою (тому що у чоловіків більше можливостей), хтось жаліє себе за повну фігуру (тому що стрункі люди отримують кращі робочі місця), хтось оплакує своє місце народження, національність, колір шкіри, релігію, предків, деякі люди жаліють себе за те, що до цих пір не вийшли заміж чи не оженилися, інші плачуть із-за кільця на безіменному пальці або із-за штампу про розлучення, молоді бачать джерело проблем в недосвідченості, браку досвіді, відсутності стажу, немолоді - в своєму віці. Як ви думаєте, якщо людина жаліє себе із-за якогось неважливого факту і цілими днями фокусується на нім, як поступатимуть люди, що оточують його? Жаліти себе - це прекрасний спосіб знайти багатотонний якір, який зупинить вас на шляху особистого розвитку і забезпечить вічну бідність. Жаліти себе - це найкращий спосіб пошуку низькооплачуваної роботи і отримання жалюгідного існування.

2. Жадність.

Постійний пошук цінника з написом «Знижка» і магазина з транспарантом «Розпродаж», небажання платити за хорошу освіту своїх дітей (адже вам ніхто не допомагав), прагнення змусити всіх довкола (навіть друзів) працювати на вас за якомога менші гроші, бо це вигідно - ось вірна ознаки того, що друга звичка бідних людей у вас вже є. Прагнення до тотальної економії - не ознака мудрості, а індикатор того, що ви відчуваєте свою невпевненість у майбутньому фінансовому прибутку і зациклюєтесь на витратах. А до роз”вязання цього дисбалансу підходите із невірного боку... Запрограмована на багатство людина готова платити за речі їх реальну вартість і щедро винагороджувати працю своїх помічників - і такого ж ставлення до себе чекає від інших.

3. Займатись тим, що вам не подобаються.

Хтось ненавидить мити посуд, але не хоче купити посудомийну машину. Хтось терпіти не може гуляти свою теперішню роботу, але не лишає її, бо боїться змін… Хтось постійно падає із поламаної табуретки, але лінується піти в магазин, щоб купити необхідні шурупи, аби полагодити її. Когось і досі бісить поламаний кран у ванній, але грошей на новий і якісний шкода, бо може на щось інше не вистачити. Хтось постійно не досипає через гучну роботу поламаного холодильника, але... він ще не сплатив кредит за пральну машину. Всі ці люди готові до невдач і бідності - причиною є відчуття, які у них ють оті всі неприємні справи, якими вони «змушені» займатись. Шлях до порятунку від ЦІЄЇ звички бідної людини - робити не те, що потрібне, а то, що викликає найбільше задоволення. Тільки працюючи в цьому напрямку ви доб'єтеся прекрасних результатів!
/в один напрямок можуть вести безліч шляхів/

4. Вимірювання успіху грошима.

Бідна людина упевнена, що тільки володіння якоюсь N-ною сумою грошей може принести їй радість. Лише певна сума на рахунку в банку може дарувати їй можливість відчути щастя завдяки дизайнерському одягу, красивій багатоповерховій хаті, дорожезному джипу, подорожам, незалежності від чоловіка або батьків чи звільнення з роботи. Але щастя до таких людей так і не прийде... Успішна людина вимірює щастя в одиницях, більш значущих, ніж долари, гривні або єврики. У чому саме - кожен вирішує для себе…
/того, що достатньо для нашого задоволення, замало для нашого щастя/

5. Витрата більшої кількості грошей, чим можна собі дозволити.

Всякі «безвідсоткові» кредити, суперові знижки, усміхнені співробітники банків та магазинів з радістю допоможуть вам опинитися в борговій ямі. Адже людина, не охоча стати успішним, не хоче зрозуміти різницю між корисним кредитом, узятим на розвиток власного бізнесу, і згубною позикою на покупку розкішної іномарки або величезного особняка.

6. Вибір миттєвої вигоди.

Бажання отримати відразу і по максимуму - одвічна властивість бідних людей. Вони не здатні зрозуміти те, що, влаштовуючись на посаду з середньою зарплатою в солідну компанію, можна через декілька років мати значно більше, чим якщо звертати увагу тільки на те, скільки ви отримаєте через місяць. Готові до невдач студенти говорять про те, що інститут тільки віднімає у них час, який можна було витратити на «заколочування бабла».

7. Ниття.

Життя важке? Просто жахлива? Довкола несправедливість, корупція, хабарництво… - вам, нормальній людині, немає дороги до успіху? Зі всім цим погодиться кожен потенційний невдаха. Вакцина від цієї звички – позитивна креативність. Знаходіть унікальні можливості боротися із недосконалістю цього світу, виходити у виграші із невигідної для вас ситуації!

8. Порівняння себе з іншими.

Петя думає, що він кращий за своїх однокласників, тому що єдиний закінчив восьмий клас на «відмінно». Вася упевнений, що він гірший за всіх своїх друзів, тому що єдиний не працює на літніх канікулах. Коля зневажає свого брата, тому що у того ще немає Лексуса, який вчора придбав Роман. А Оля хоче задушити свою подружку, тому що у тієї більше прихильників. У всіх цих людей чудово розвинена восьма звичка невдахи - прагнення порівняти себе з іншими. Подумайте, чи принесе користь вам ця звичка? Може краще не допускати того, що зовнішній світ із всіма своїми блискучими і дорогими штучками захоплює контроль над внутрішнім, безцінним світом?

9. Вимірювання багатства грошима.

Істинно багаті люди не тільки розірвали зв'язок між щастям і грошовими знаками (позбавившись від четвертої звички бідних), але і перекреслили знак рівності між розміром рахунку і поняттям багатства. Справжнє багатство - це уміння «обертати» гроші, створювати їх на порожньому місці, організовувати новий вигляд бізнесу - і тоді вам не страшні ні податкові з ген. прокуратурами, ні пограбування, ні інфляція, ні загублений кошельок... По-справжньому успішна людина не залежить від об'ємів власного мішка із золотом.
//людина живе за рахунок того, що кров протікає в ній, а не споживається із певного резерву/

10. Ізолювання себе від власної сім'ї.

Прекрасні невдахи виходять з тих, хто віддаляється від власної сім'ї, пояснюючи це небажанням рідних підтримати її в скрутну хвилину, позичити грошей, зрозуміти, розділити переконання і тому подібне. Вони не розуміють, що сім'я - це прекрасне джерело внутрішньої підтримки і творчого натхнення, до якого можна звернутися, коли у всіх інших сферах життя більше нічого не тішить... Тільки любов близьких може допомогти піднятися з колін, коли не залишається ніякої надії - і тільки за цієї умови досягається найвище піднесення!

про речі...

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:26 + в цитатник
Недавно дивився одну програму: 'Путишествие', здається, називається. В програмі йшлось про те, як живуть люди в Індії. Описувалось те життя на поверхневому рівні.., але з побаченого можна багато що взяти і над чим замислитись...
Нині у таких країнах із стародавньою, багатою культурою, смішними (на наші перерахунки) цінами та привітливими людьми з'явилися цілі толпи іноземців, які їдуть туди, щоб навчитися жити. Американці, японці, росіяни, українці... Утікають від метушні і несамовтого життєвого темпу міст, всіх його проблем і постійних стресових ситуацій. Всі вони здають в оренду свої квартири у мегаполісах і оселяються там. На гроші за місяць оренди однокімнатної квартири у Києві тут можна королем цілий рік прожити. От і залишаються. Навіщо повертатися? Навіщо розмінюватися на нецікаву роботу? Замість підбивати дебет і кредит, горблячись за компом, краще тут йогою займатися. Замість все далі й далі від речей узалежнюватися - дивитися на людей, які живуть дуже бідно, однак набагато щасливіші за нас. Вчитися у них і на собі переконуватися: не в грошах і не в речах щастя, а в гармонії.
Там, в Індії, не треба приховувати почуття й емоції, відтісняти на далеке завтра все особисте. Не треба перетворюватися на робота, який на одне лише здатен: виконувати поставлені перед ним завдання. Можна дозволити собі бути людиною. І нарешті роздивитися: а що ж воно таке - я? Пошукати відповіді у собі... Що я таке пишу, аж самому смішно!??)))
Але, дісно, чого ж так? Чого люди, які, на наш погляд, не мають нічого (ні кола, ні двора), постійно залишаються життєрадісними, байдужими до проблем, приязними з усіма? Для них багатсво вже те, що мають сьогодні де заночувати, що зїсти... А може ми вже настіки "забили" собі гоову тою гонитвою за багатством і владою, що нічого не бачим і не відчуваєм довкола... Організм став "грубий і твердий"... все "тонке" і красиве просто не сприймається... Ми завжди всьому даєм паперову ціну... Воно й правда, тут у нашому житті багато речей. Значно більше, аніж людей. Часто вони викликають у нас більший емоційний відгук. Часто їх більше цінуємо, аніж того, хто з плоті, з крові, живий і вразливий... Ловимо себе на почуттях, які все ж таки людям мали б призначатися. Ми їх створюємо, ми їх змінюємо і, як здається, ми мали б ними володіти. Але часто вони змінюють нас і підкорюють.
"Ми витрачаємо час свого життя, щоб створити речі і заробити гроші, за які купимо речі. Замкнене коло... тавтологія... Зрештою, нісенітниця...)
Багато можна говорити про потреби суспільства, про споживання... про надмірну кількість речей і надмір нашої уваги до них. Кофточки і сумочки, машинки і телефончики, а ще любимий комп"ютор... - пожирачі часу. Часу, витраченого на заробляння грошей, на пошуки інших (подібних, але більш нових і привабливіших) речей, на їх обслуговування... Але найстрашніше те, що речі з часом стають нашим монстром-поневолювачем.., речі перетворюються на самоціль...
А вони вигадані для того, щоб нас захищати. Від хижих звірів, холоду, спеки, дощу болю... Але ми вже забули... Ми самі себе заплутали...
От і вибудовуємо бастіони речей, які - нібито - можуть захистити нас від раптової бідності та кризи, можуть розважити нас, коли... Споруджуємо з речей гору - щоб вилізти на неї і великим здаватися і щоб ніхто комплексу неповноцінності не помітив... за дорогим, блискучим телефоном... Але лак швидко оптирається... А ми і далі продовжуємо ховатися в речі і за речі, щоб ніхто нас, вразливих таких, не образив. Пошук речей продовжується постійно... Ми хворобливо хочемо купити більше ідорожче.., щоб виглядати краще за... Саме ВИГЛЯДАТИ, а не БУТИ... Людина - це не те, що народилось, людина - це та, що себе створила... Хай із "недоліками" і "мінусами", але вона тим і цікава, неповторна, оригінальна... А мерседесів (навіть найдорожчих) завжди по дві штуки... і його купити можна...
Але з речами нам легше поводитись як з людьми.., бо ж речі "цінують" наші почуття. Не втечуть, не зрадять, не обдурять... А якщо загубляться чи зіпсуються, то можна не перейматися, бо це "всього лиш речі".
Хоча... Не завжди кинеш їх на шальку "матеріальне". Бо речі можуть ставати своєрідним вираженням наших емоцій та почуттів. Сплетений шарф ховає в собі турботу. Нова книжка у подарунок висловлює повагу й увагу. Черевики, у яких скільки "болота" перейшов ))), - це ж просто бойовий товариш, який не підвів у найвідповідальніші миті. І як їх так просто викинеш? Адже разом із ними викинеш у сміття й те, що вони виражали і про що нагадували.
Мені соромно викидати старі речі. Перед ними соромно... От купив собі новий монітор: рідкокристалічний, тоненький, блискучий, чіткий, зручний, картинка яскрава - а я за старим шкодую.. І відчуття таке, що я його зраджую... Той монітор свідок моїх захоплень в останні шість років. Наче старий щоденник. Компактний згусток ностальгії. Погляд у минуле. От і не викинув, не продав його...) Якщо я буду створювати музей, він вже заслужив там місце експоната...))
Проходить кохання, минають битви, минають роки та епохи - і свідками їх залишаються речі. Береш у руки давній глечик з клини - і відчиваєш той дух епохи.., як жили люди тоді. Відновлюєш за речами події і переживання людей, які були близькі до цього предмета, стараєшся і сам зрозуміти, що ті люди любили, що цінували, чому саме ця річ є цінною...
За речами завжди стоїть людина. Ось тільки треба вміти і хотіти її бачити. Треба тільки знайти "золоту" середину, те місце, де кількість і якість, духовне й матеріальне, зміст і форма - в оптимальних співвідношеннях...у взаємно-несуперечній гармонії.. А сенс...
Сенс має лише те, у що ми цей сенс вкладаємо...
...а для когось той рай на березі Індійського океану - точно пекло.

Чому нам буває нудно?

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:25 + в цитатник
Відносини людини з навколишнім світом складаються таким чином, що будь-яка новизна неминуче перетікає в повсякденність. Реальність постійно міняє свою зовнішність, але всерівно все дуже швидко стає звичним… і тускніє. Вся свіжість змін, які на певний час пожвавлюють звичний і розмірений темп нашого життя створюючи відчуття свята, розчиняєтьється в буденне… Стає нудно...
А що таке нудьга? Однозначну відповідь дати важко — простіше пояснити, як з нею боротися. Рятуючись від одноманітності повсякденного, душа і розум шукають всякі іграшки, що приносять нові враження і проблеми. Іграшка — відволікає нашу увагу, тому є хорошим засобом від нудьги. Гра — ще краще… Будь який ігровий процес (катання, хованки, комютерні ігри…) створює цікаву метушню. Дорослішаючи, людина придумує все більш «витончені» способи розваг: від спортивних змагань до віртуальної реальності, на зразок онлайн ігор чи інтернет спілкування. Навіть всі види професій за своєю суттю є не чим іншим, як різновидом гри. Але тут є дивна специфіка… Те, чим займаються діти, дорослі, із зухвалістю, називають ГРОЮ. А самі вони, ДОРОСЛІ, грають в те, що з почуттям важливості називають своєю роботою… Ті та інші відносяться до свого заняття з усією відповідальністю. Запитайте дитину, чим вона займається, і він серйозно, мало не стурбовано відповість: «Я граю!» Спробуйте відвернути дорослого від роботи, і він обуриться: «Мені ніколи.., я ж зайнятий важливою справою!» Ось так-то, гра — справа серйозна. Що робить дитина, коли не зайнята грою? Як правило, балується чимось «цікавим», одержуючи при цьому задоволення. А дорослий? А дорослий: байдикує — у дорослих це так називається. Але неробство швидко стомлює, навіває нудьгу, а тому хочеться знову зайнятися якою-небудь грою.
Так навіщо ж все-таки потрібні ігри, чи тільки для того, щоб позбавитися від нудьги? А що є причиною нудьги — брак свіжих вражень?
Насправді дане питання не так тривіальне, як може показатися. У основі пристрасті до ігор лежить потреба така ж давня, як цей світ. Що є первинною необхідністю для живої істоти? Виживання, інстинкт самозбереження, прагнення до розмноження...? Не зовсім... Що ж тоді?
Щонайпершою є потреба хоч в якійсь мірі самостійно розпоряджатися своїм життям — ось що формує поведінку всіх істот. Все останнє, зокрема інстинкт самозбереження і розмноження, є похідними. Іншими словами, мета і сенс життя будь-яких полягає в управлінні реальністю... Біда в тім, що це неможливо, якщо навколишній світ існує незалежно від тебе і поводиться абсолютно безконтрольно, а то і вороже. Завжди знайдуться охочі відібрати останній шматок, прогнати із затишного куточка, а то і самого тебе з'їсти. Образливо і навіть страшно, коли життя не живеться, а трапляється з тобою, і ти нічого не можеш з цим поробити. Ось і виникає постійна, підсвідома, потреба тримати навколишній світ під своїм контролем…

Якщо розібратися, чим би не займалася жива істота (зокрема тим же виживанням і розмноженням), все зводиться до спроб узяти навколишню дійсність під свій контроль. Ось це і є основний мотив і щонайперше джерело будь-якого наміру, який лежить в основі діяльності всіх істот.
Бездіяльністю ж є відсутність контролю. Отже: нудьги, як такої, не існує — є лише постійне і ненаситне бажання реальністю. Хоч як-небудь, але підпорядкувати її своїй волі. Гра ж виконує роль своєрідної моделі керованої реальності.
Навіть тварини теж часто люблять пограти з м’ячиком, палкою… Мячик існує сам-по- собі в некерованій реальності, поки собака не починає з ним гратися. Як тільки він стає атрибутом гри, м’яч і сама реальність, стала для собаки керованою. А це вже приємно і весело…
Або катання (ролики, коньки, машина…) — це теж своєрідний контроль реальності. Реальність мене несе, але так, як я цього хочу... Та зрештою покликання всіх ігор задовольняти правило: «Буде так, як я хочу…». Сценарій гри нам позволяє більш-менш контролювати і передбачувати ситуацію.. Є, звичайно, ігри, в яких достатньо складно утримувати лідерство, але всі вони, так або інакше, зводяться до одного і того ж: підпорядкувати те, що відбувається, своїй волі.
Видовище для спостерігача знову ж таки є грою, в якій моделюється управління реальністю. Музика, книги, кіно або шоу — це все моделі управління реальністю, ілюзія для душі і розуму. Що б там не відбувалося з героями фільму, все це лише приручена, дресирована реальність, і спостерігач безтурботно насолоджується власною уявою, грою уяви… Людина спроможна вигадати собі навіть неіснуючу реальність, аби досягнути ефекту управління.
Але, щоб там не казали, всі ці ігри затіваються не ради боротьби з нудьгою. Повсякденна дійсність не нудна — вона буденна і звична, оскільки некерована. Її нелегко підпорядкувати правилу «буде так, як я хочу». Тому і прагне людина сховатися від такої реальності в гру, де все просто і передбачено... Важливо тільки не переплутати гру з реальністю і не втягувати в наші ігри реальних людей!

парт_три

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:24 + в цитатник
Можливо, це тільки сьогодні мені так здається, а може, усе насправді так і є. Подумалося: ми взагалі дуже мало і рідко по-справжньому любимо когось, крім себе та своїх відчуттів. Набагато частіше просто зловживаємо словом "любов", як і словом "кохання". Використовуємо його як платіжний засіб, як засіб контролю над ситуацією, для різного роду маніпуляцій, для шантажу. Скільки навколо таких прикладів, і як усе це до огиди банально...
Ревнивий хлопець чи дівчина, які зі своєї хворобливої "любові" і невпевненості у собі вибудовують фортецю навколо своєї "другої половинки", та насправді їм просто страшно, що їх з кимось можуть порівняти не в їхню користь. А це не любов, а суміш самолюбства і егоїзму, страх бути самому. А всі вони вважають, що люблять. Але чи любов оте егоїстичне, одностороннє почуття, почуття власника? Чому чиїсь почуття чи мрії мають бути підставою для обмеження в іншої людини її свободи жити, любити, дихати так, як хочеться, де хочеться, з ким хочеться..? Чому, коли в нас починає частіше битися серце у чиїйсь присутності, ми автоматично вважаємо, що вже маємо на цю людину якісь права? Таак не повинно бути, хоч нам важко з цим змиритись, це не товар, на який ми можем рано чи пізно назбирати певну кількість папірців, купити його і поставити собі в кімнаті чи в кишеню. Хай тішить наше око, приносить нам задоволення, а сам нищиться від цього, втрачає свій первинний колір, красоту і ...фінансову цінність. Це жива людина, це душе, яка теж має свої почуття, мрії, сподівання, та ми консервуєм їх словом "я ж тебе люблю". Звучить як вирок для тої душі, В якої, через її доброту, немає іншого виходу як терпіти.
Ну для чого люди, тільки-но зродиться слабенька симпатія, вибухають зізнаннями, аби зацікавити собою об'єкт симпатії, аби втримати його біля себе якнайдовше - до появи справжніх почуттів? Кидаючи обман собі в очі і в очі іншим, бо їм треба втамувати свій "любоний голод". З часом ця звичка перетворює людей на хижаків, для яких пошук "любовних об'єктів" стає сенсом життя. Адже так любити дуже легко, ти ж жодних фізичних зусиль не докладаєш для цього, на жертви не йдеш заради "любимих", проте чекаєш від них тотальної і всесторонньої любові до своєї особи.
"Любов", "кохання"... Для них ці слова - як банкнота з багатьма нулями. Ми поспішаємо витягнути її і намагаємося придбати за неї чиюсь присутність, добрі слова, ніжність, довіру, теплоту, чийсь послух, чиїсь статки. Але хто знає, що це за папірець, чи справжня куп'юра, що це за нулі, чи не домальовані вони фломастером і чи обгрунтована ця висока номінальна вартість? А може це гіперінфляції (перевищення грошової маси над сумарною вартістю всіх товарів в обігу), яка знецінила справжню вартісність, бо занадто часто ми вживали ці слова? Тупо із-за механічнох звички. І яку цінність матиме цей спосіб оплати завтра, через місяць, через рік, через багато років?
Ніхто не знає. Навіть той, хто вимовляє ці слова. Але, як відомо, "all you need is love* ”. Любові матері, любові друзів, любові рідної дитини, врешті, кохання. Якщо в нас якогось відчуття замало, ми ладні вигадати собі його, побачити там, де його нема, закапати очі солодкою ілюзією і тішити себе нею.
Кохання... Тут зловживань найбільше. Ми мріємо про нього, але в реальному житті так рідко знаходимо те, про що мріяли. А тому створюємо собі видимість його існування. Називаємо коханням коротке захоплення, закоханість, напад пристрасті. Відтворюємо формально ритуали, сценарії із серіалів, граємо разом у кохання, якого небуло і немає! Зате "китайських" дешевих підробок під нього куча, серед цієї маси відшукати оригінал практично неможливо. Зате ми як репліки у виставі, кажемо одне одному "люблю" і майже віримо у це. Дотримуємо мовчазної угоди, яку ніколи не обговорюємо, - якийсь час не руйнувати одне в одному цю ілюзію.
Бо ілюзії - це найбажаніший і водночас найжорстокіший подарунок, солодкий самообман. Адже іноді ми так чогось прагнемо, що воліємо заплющити очі й уявляти, що воно насправді існує, аніж до болю вдивлятися у порожнечу, усвідомлюючи, що цього немає і з важкою думкою, що його може ніколи і не бути. Яке холодне і глибоке оте сло: НІКОЛИ! Та рано чи пізно очі доводиться розплющити, фіолетовий туман зникає і... Розчарування на смак таке гірке, і тим гіркіше, чим солодшими були ілюзії. І ми знову мучимо себе спогадами, думками про свою наївність падаючи морально все глибше і глибше. А порятунок від цього - лише нова мрія, новий замок з піска і туману, який так швидко можна збудувати, так привабливо виглядає, але його так легко можна змити, здути, розтоптати...
Є такий вислів: "Любов - це солодка несвобода". Але це несвобода лише для самого себе, це страшенна залежність від своїх почуттів. Від щастя, яке відчуваєш поруч із людиною, яку любиш. Від страху, що з цією людиною може статися щось погане, що ти можеш її від чогось не захистити, втратити. Від переживання, що ти зробиш щось не так і цій людині буде неприємно. А от для того, кого ми любимо, наша любов мала б означати свободу - підтримку, розуміння...

парт два)

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:23 + в цитатник
Я тут подумав собі, чого я так люблю свята (окрім-окрім-окрім)? За те, що у дні свят люди намагаються підсвідомо берегти атмосферу миру і злагоди та якомога менше сваритися! У сім'ї, з друзями, з перехожими...
А я страшенно не люблю сваритись і піднімати голос на когось. Мені самому потім аж печуть ті образливі слова, які я мусив кинути у відповідь на ті, які сказали мені. Чого я не міг змовчати в той момент, чого не облишив це ще на самому зародженні скандалу? Бо насправді я й не хотів їх казати, просто треба було - за логікою сварки комусь щось "довести", нагрубити, поставити на місце, себе оправдати... А ще мені дуже не подобається, коли називають образливі слова між сторонами "з'ясуванням стосунків", бо під час сварки стосунки можна лише заплутати і зіпсувати, але аж ніяк не з'ясувати і покращити. І це добре знає кожен, але ... Бо що таке "з'ясування"? Спокійний, виважений аналіз плюсів та мінусів чогось, вказання на певні вади, обдумування можливих шляхів та способів вирішення проблем, які виникають. А чи можливе все це у сварці? Коли всі "аргументи" висловлюються ображеним тоном, підвищеним голосом, та й зводяться до абсурдних звинувачень та пригадування й перебільшення минулих провин. Коли починається все своєрідою естафетою: "а ти..." - "а ти сама.,.", ти "ведеш" - я "веду" , і переростає у "бої без правил", в яких є єдине правило - вдарити якомога дошкульніше і образливіше, в яких звинувачення надумуються, вигадуються і, часто, перебільшуються, в яких образливі слова злітають з язика без жодних на те причин і моральних фільтрів з єдиною метою сильніше приницити людину, опустити її гідність. А кому від цього стане легше? Нашій гордості і самозакоханості, які були, є і будуть причиною наших "проблем" (бути найкращим, наймоднішим, найкрутішим, найрозумнішим...) І не для того, що нам це життєво необхідно для виживання, а щоб ми почували себе вище за когось (ЗА ВСІХ І КОЖНОГО - кінцева мета). Все даєм нові і нові сили нашій гордості і дедалі сильніше ускладнюємо собі життя.
Але що найбільш страшно, це той факт, що найбільшого болю може завдати той, кого ти найбїпьше любиш, той, хто найбільше про тебе знає, той, кому ти найбільше довіряв і довірявся. Він знає твої слабкі місця найкраще за всіх і знає, який удар буде найболючішим. Тому так непросто після сварок з найближчими людьми заліковувати завдані тобі рани, і непросто, хоча, звісно, можливо пробачити все сказане. Проте, далеко не у всіх вийде забути зразу, але час найкращий лікар і суддя, хоч в багатьох випадках він виявляється слабшим за гнів і гордість.
І чим більше таких слів для образ, тим більше утворюється ран у свідомості, тим ближче кохана людина до статусу "колись коханої", і тим скоріше кохання стає ненавистю, а ненависть розїдає зсередини все, наче іржа. Цей процес вже практично не можливо контролювати і зупинити. Я не вірю, що незгоди починаються тоді, коли минають почуття. Навпаки: незгоди безжалісно нищать почуття і виникають через наше невміння чи небажання порозумітися, через егоїзм. У суперечках можна розбити не лише тарілку і зламати не лише стілець. Можна знищити довіру, любов, повагу до людини. А це ми власними руками нищимо все те, що так прагнули знайти у житті, те, що так довго по камінчику будували, те, що так любили, те, що мали б цінувати, берегти, і плекати, а натомість руйнуємо власними словами та вчинками. І руйнуємо дощенту, захопившись процесом, втягнувшись у нікому не потрібну війну щоб здобути нікому не потрібну перемогу заявивши: "Подумаєш, я можу обійтись і без неї (нього)!". Хоча яка гострота почуттів, коли ненавидиш, який ураган емоцій і приплив якоїсь незрозумілої енергії і сил, наче організм сам готує себе до тривалої і виснажливої боротьби. Почавши конфліктувати, люди дуже швидко переходять межі не лише пристойного, дозволеного, але й психічно нормального.
Часто доводиться чути думку про те, що сварки - це спосіб "випустити пару", розрядити атмосферу й що іноді треба викричатися одне на одного, аби виплеснути весь негатив із себе. Може, воно й так. Однак чому ми вперто потай колекціонуємо образи, аби потім преявити повнотомне звинувачення тому, хто в той момент здається нам причиною всіх наших нещасть? Чому, щодня по кроку відступаючи від дороги, якою мали намір іти, врешті нарікаємо, що ХТОСЬ завів нас на манівці? Не знаю. Я НЕ ЗНАЮ, і це теж гнівить. Зіпсувати все й безповоротно - насправді дуже легко.
Зруйнувати міст набагато простіше, як збудувати його! Достатньо витягти один-єдиний "не той" камінчик і все рухне. І все одно, ми по-тупому руйнуємо ще й ті мости, що маємо. А вони не безкінечні!
Я про це завжди пам'ятаю. Принаймні стараюся не забувати. І частенько прикушую язик, з якого мало не зірвалося образливе слово, стараюсь зупинити хід негативних думок, які рано чи пізно зможуть матеріалізуватися в слова. Краще заспокоюся і подумаю, як висловити свою претензію в "мякшій" формі, без даремних кривд, щоби людина справді захотіла допомогти мені спільно вирішити якесь питання, а не замкнулася в собі й не озлобилася через прикрі слова,
Але ця пісня не про те, який я правильний. Йдеться про те, як часто ми не стримуємо гострих слів, руйнуємо те добре, якого і так у нашому житті небагато, і водночас чомусь часто боїмося сказати комусь добре слово. Боїмося сказати не те, не тоді, невчасно, зарано, даремно... Боїмося, що нас не почують, неправильно зрозуміють, нададуть нашим словам надто великого значення, а то й взагалі не нададуть уваги, і в наслідку ховаємо ці добрі слова, навіть якщо вони могли когось потішити - хоч на якусь мить... могли...
Аби чого поганого не вийшло, маємо за краще промовчати. Бо скільки у нас приказок про мовчання: "мовчання - золото", "мовчи - за розумного сприймуть", язик твій - ворог твій" і ще багато схожих. Складається враження, що якби ми всі разом раптом втратили дар мови, то на світі того ж таки дня настало би повсюдна гармонія між людьми. Однак згадуємо ми про ці зразки народної творчості переважно тоді, коли хочемо щось хороше згадати, а не погане!
А життя таки минає, навіть коли тобі дванадцять, п'ятнадцять чи сімнадцять і ти не дуже відчуваєш плин часу. Змінюється оточення, і деяких людей, з якими тебе багато що пов'язувало, ти, можливо, вже ніколи й не побачиш. І скільки в минулому залишається добрих слів, та не сказаних в свій час, і цього ми потім самі собі вибачити не можемо. І скільки сказаних поганих, за які потім соромно... Чому ми вважаємо, що "невчасно, зарано й даремно" можуть прозвучати гарні слова, а образливі - доречні й вчаснв, так, ніби їх хтось замовляв спеціально? Чому охоче влаштовуємо комусь пекло на землі, а спорудження раю завжди відкладаємо на потім - до відповіднішого часу, до зустрічі відповіднішої людини, з якою "все точно буде по іншому"? Чому ми тільки з нагоди свят згадуємо, що сварки - це погано, чому тільки на свята намагаємося створити принаймні видимість миру й злагоди? Чому б не робити цього щодня? Чому? Бо так не цікаво...!?

мій настрій...

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:21 + в цитатник
Ти колись задумувався над тим, що посваритися, заворогувати з людиною набагато простіше, легше і швидше, ніж з нею заприязнитися і потоваришувати? Над тим, що у будь-якому явищі, речі чи людині відшукати негативні риси набагато легше, ніж позитивні? І що позиція людини, якій все не подобається і яка все засуджує, набагато зручніша й вигідніша, аніж тієї людини, яка наважується щось хвалити і щиро чимось захоплюватися? Засуджуючи щось, ти автоматично відділяєш, відмежовуєш це від себе, люди його з тобою вже не пов'язують... Тоді як те, що тобі подобається, свідчить про твої смаки, вподобання, ідеали, орієнтири, цінності, допомагає людям сформувати думку про себе як про особистість... домогає жити, жити заради...
"Я дерево, я дощ, я все, що я люблю, і в цьому, мабуть, є моя найвища сутність", - здається, якось так було у вірші Ліни Костенко. Відкрити свої вподобання, схвалити ті чи ті явища і події - означає відкрити себе. Й одночасно зробити ті речі, які любиш, якими схвалюєш, людей, які тобі подобаються, речі, які стануть частиною твого іміджу (якесь холодне слово - імідж))... Просто добре мати ЩОСЬ, що буде близьке тобі... от не знаєш чому, але воно тобі подобається, в "цьому щось є...". Зазвичай таке говорять про шедеври або геніальні витвори, в яких закладена душа автора, але... все геніальне максимально просте і всі ми повинні прагнути до тої геніальної простоти... простоти в усьому... Навіть, якщо всі інші називають це банальним, нецікавим чи... А хай собі називають...) Треба! Треба збільшувати коло своїх інтересів... Навіть, якщо у майбутньому виявиться, що вони були не такими вже й позитивними, якими тобі хотілося їх бачити, якщо в твоєму оточенні раптом почнуть вважати твоє захоплення тими чи іншими речами дурницею й поганим смаком, навіть, якщо це якось позначиться і на сприйнятті тебе... Поняття "смак" все ж таки визначається тим, що нам подобається, а не тим, що ми не сприймаємо.
Саме тому, щоб уникнути звинувачень у несмаку, нам легше відмежуватися від якнайбільшої кількості речей та явищ: "не подобається, це надто примітивно", "не подобається, це повний рагулізм", "не подобається, це надто вже перемудровано", "недостатньо сильно", "неоригінально", "не дуже яскраво", "не якісно", "згубно", "банально"... Такими судженнями ми ніби підіймаємо себе на якийсь вищий за всі ці речі та людей, яким вони подобаються, рівень. Критикуючи, утверджуємося у своєму праві судити і вимагати кращого, у своєму іміджі "людини вибагливого смаку" (тим вибагливіший, чим менше речей можуть дарувати тобі задоволення).
Негативний спосіб мислення потребує від людини значно менше емоційних і мисленнєвих затрат, аніж позитивний. Адже ідеал майже недосяжний. І кожен фільм чи книгу можна висміяти, навіть за якусь дрібничку, у кожній людині можна знайти якусь негативну рису, виставити у не найкращому світлі - дпя цього не треба мати високий рівень IQ. Можна знайти негативне у всьому... негатив, як скоч, можна приклеїти на все... От знайти щось хороше в тім, деінші не бачать нічого - значно складніше... Часто буває, то тобі щось подобається і ти щиро радиш це своїм знайомим, а вони раптом кидають зневажливо: "Та, фігня рідкісна", - ти розумієш, що вони мають право на власну думку, та все ж тобі стає образливо, що так зневажили, відкинули твою, іноді - навіть не намагаючись зрозуміти, що ж тебе привабило в цьому. Бо заради цього треба прислухатися до тебе, поставити себе на твоє місце, внести якісь зміни у свою систему координат... А чи задля багатьох людей ми на таке здатні? Переважно - лише задля коханих чи найближчих друзів. Та й то не завжди...
Чесно кажучи, я теж дуже люблю все навколо критикувати - змалку. Зневажати, відкидати, перекреслювати, заперечувати... І періоди гострого несприйняття всього навколо трапляються у мене набагато частіше, ніж періоди поблажливості (чи як по іншому це називати)..., як я називаю ті часи, коли мені хочеться у всьому шукати хоч молекулу позитиву. Тому й можу сказати: так, тотальний негативізм - позиція морально вигідніша і значно стійкіша. Однак, зробивши його своїм методом сприйняття дійсності, ми страшенно обкрадаємо себе, життя втрачає свій колір і яскравість. Зловтіха негатив і поступово витісняють позитивні емоції.., це психічне отруєння організму - поруч із постійною напругою, невдоволенням, розчарованістю та депресивним настроєм, вводить людину у депресію, вийти з якої ой як важко.., тим більше, якщо в цьому житті тебе мало шо тішить... Але ти продовжуєш і далі витрачаєш емоції, а взамін нічим не підзаряджаєш свій психічний апарат, не "підливаєш" позитивних емоцій. Справжню насолоду від життя можна дістати, тільки налаштувавши себе на пошук позитиву, на сприйняття, а не відкидання чогось досі не знаного. Шукати "плюси", діяти, аби збільшити їх кількість, - можливо, це важче, не зручніше, відповідальніше, але точно приємніше, цікавіше й корисніше. І тоді... мені легше буде змиритися, наприклад, з тим, що літо повільно померло і прийшла осінь. А тобі - з тим, що знову треба вчитися й обмежувати свою свободу. І, мабуть, багато з чим іще...

Дневник hudson28

Суббота, 06 Февраля 2010 г. 19:14 + в цитатник
я є...
 (490x698, 58Kb)


Поиск сообщений в hudson28
Страницы: [1] Календарь