Цікаво, а читатиме це хтось окрім мене?

Писала останній раз у січні...
вау! а скільки усього змінилось))

а саме як змінилась я.. ось що мене цікавить більше за все. Я завжди писала про якісь проблеми, бо в мене зазвичай не виникало бажання писати, якщо немає проблем. Рідко хочеться радість, щастя викладати на папір.. Чомусь саме смуток та жаль і печаль приємніше. Може то пов*язано з нашою українською мовою, яка вистраждала багато, і якою дуже легко передавати саме тугу, нещастя і горе?

риторичне запитання.

Минули 4 незалежні тестування.
Минуло кохання.
Минула довірлива маленька дівчинка, яка жила в мені.
Минули сльози.
Минув страх самотності.
Минула біль.
Минула не байдужість до всього що відбувається...
Минула прив*язаність до людей.
Минуло бажання бути з усіма.
Минула ревність до всіх баб.
Минуло кохання до єдиної дівчини мого життя.
Минули друзі. Ліпші друзі.
Минула школа.
Минули проблеми сприводу "Що одягти"?
Минула проблема а де б взяти гроші?
Минули проблеми з батьками.
Минули мої принципи не робити аборти. (найстрашніше з усього)

Так я цинічна сука, які похуй на все, і яка є почесним членом клубу ПОХУЇСТІВ!

я пишаюсь цим? Так я цим пишаюсь)))

я змогла змінити себе. я змогла себе налаштувати на це русло. Мені це вдалось. І як же я хочу щоб так все і залишилось. А як же це було важко! Повірете?