Фотографии Hellen_Ru :

настоящая

Він починає говорити тільки тоді,коли йому потрібно. А взагалі він мовчить...мовчить.
До його слів не варто прислухатися,це не має ніякого сенсу - так вважаємо ми,люди.
Він завжди сам по собі. Ніби-то з тобою,ніби-то є частинкою тебе...але всеодно окремо,самотній.
Коли ти потребуєш поради,він нічим не допоможе,не помітить,загубить.
Але позбутися від нього ти не можеш, без нього-ти не людина.ти не живеш.
Навіть коли він тихо прошепоче тобі щось на вухо, ти махнеш рукою і забудеш про це.
Тоді навіщо він взагалі потрібен тобі?
Якщо мовчить коли ти так потребуєш його слів, а коли ні-говорить?
Я відповім тобі,все дуже просто.
Він існує для того,щоб ти,людина, чула його, та довіряла йому.
Та кожен раз коли ти все це обіцяєш собі, всеодно ніколи не слухаєш цього загадкового,мудрого чоловіка...вперта.
Прислухайся до нього,він каже правду.


Твій внутрішній голос

Фен,кокаин,катарпин,комбиспазм,трава-одни из немногих путеводителей в "иной мир".
Мир,который открывается лишь для тех,кому он интересен и кто его не боится.
Блуждение туда начинается у каждого по-разному.
У одних-на стройке среди сухих веток и давно знакомого буля.
У других-на лестничной клетке вонючего подъезда.
Каждому-своё.
Восприятие мира меняется абсолютно полностью.
Смотря конечно ЧТО и в каком КОЛЛИЧЕСТВЕ поступит в твой организм.
Можно увидеть как из стены выезжает поезд ,например Киев-Москва, или нашифровать себе чего-то там, вплоть до развития рака, или резкое превращение из девочки в мальчика.
А можно просто вырубится на неоприделённое время, и пересмотреть снов,казалось бы больше чем за всю жизнь.
Разрешая любому из всевозможных наркотиков повлиять на психику, человек ждет чего-то нового, хочет почувствовать все на себе,а не просто выслушивать истории a la "где" и "с кем".
Каждый выбирает для себя то,что ему интересно,то к чему он стремится.
Нужно понимать, что если тебе нужен больше "иной мир", то у тебя в конечном итоге не будет здоровья,и скорее всего семьи.
Подумай, что для тебя важнее ежзедневный временный хлам в обмен на все или наоборот.

Таке тепле відчуття...спогади минулого з місця подій,наче медом намазано.
Це ти змусив мене опинитися тут...дякую.
Ти зовсім не стосуєшся мого минулого,навіть ні,ти й мізинцем його не торкаєшся.ти про нього просто не знаєш.
Ти гадаєш,що такою я була завжди,мила,гарненька дівчинка...нажаль або нащасття,ні.
Всі ми змінюємось під час бурхливих хвиль нашого життя,хочемо ми цього чи ні, від цього не втечеш..
В мене взагалі складається враження,що ти думаєш,ніби минулого в мене і не було. От якою ти мене зараз бачиш, такою я була є і буду на протязі того часу який виведений особисто для мене.
Я буду бігти по слизькій доріжці свого життя,падати,підводитись,знову падати,буду заробляти синці, глибокі подряпини, наче від іржавого заліза, та все одно ніколи не зупинюсь.Не дивлячись на погодні умови і тяжкі поранення,буду йти вперед, доки не зламається моя " бігова доріжка " . А хоча, мабуть, коли вона зламається, я все одно піду далі, я так хочу,мені так треба.
Мене вже багато разів хотіли скинути з неї.та все марно,я міцно тримаюсь.
І це в минулому,а ти про нього не здогадуєшся.

Я пишу все о чем думаю, для того чтобы прочитав мои мысли, в жизни людей что-то изменилось