...Я тисячу разів продумувала історію нашого мудрого помирання. Воно зростало з болісної й містичної любові, з кривавої суміші чуттєвості й безталанного розуму(роздуму?) та ще збозна-чого.я не продумувала лише історії нашого життя, бо це безглуздо й заборонено. Боце не наше, як, врешті, не наше й помирання. Але про вмирання - то хоч солодко, як завжди солодко про неминуче