Сьогодні задумалась. Дивно-таки виходить:часом чекаєш від людини казки,чекаєш її як другого пришестя Христа, а натомість - велике і болюче нічого.Можливо, недодивилась, недовчила, недолюбила, або навпаки - передивилась, перевчила, перелюбила.Отака-то картина, і плач не плач, те, чого хочеш, рідко буває реальним, хоча....
Все згадую першу фразу нашої викладачки з німецької літератури :"Keine Mensch ohne aber".І тоді розумію, що просто це не Він, і ,можливо, Він взагалі стоїть поряд, і навіть не здогадується, а втім.....до чого вся ця маячня я і пояснити не можу. Просто вірна, і тому дурна, або навпаки.
А взагалі в мене все класно, я зі своїм коханим фотоапаратом вирушаю за новими кадрами : Умань, Канів, Київ...........і ще щось, про що я розповім згодом.
Люблю.
Цілую.
Я.