світлячок повернувся, після довгого ніженя на якійсь скалі посеред чорного моря.
тебе мабуть пестила вода, і теплий вітер грався твоїм волоссям, а тепер - львівська погода, огорнула тебе собою, подарувавши спокій дому і затишок безтурбоття...
хочеться торкнутись тебе думками і дружньою посмішкою... щасти, лети!...
Привіт, Орест. Завжди так тепло тебе читати. Треба неодмінно щось про тебе написати. Я навіть обіцяю, ні не обіцяю...Не люблю обіцяти таких речей...Творчість - штука примхлива, ніколи не знаєш, що від неї чекати..
Тому просто кажу дякую, що ти з"являєшся і зникаєш, як світлячок.