В колонках играет - The Doors Crystal shipЯ стежу за часом??? Шо, типу, закінчилось щастя? Біс його знває. Зате є чай. А завтра будуть гроші. Можливо.
Вкотре перечитую Карпу. Бля, як так можна??? Навіть не віриться, що мої слова, і навіть думки, які ще не стали словами, уже хтось записав. Та ше й заробив на цьому. Тварюка.
Другу годину підряд грає одні пісня. Дивно,чому ретро не зайобує? Можливо, тому, що давно його не чула. Ще з минулого життя.
З аромалампи піднімається стрункий привид квітів. На упаковці написано, що жасмин надихає на любовні подвиги і заспокоює нерви. А хуй там правда. Викурила півпачки, а з очей повилазили безсоромні сльози. Хех, а може то не від диму?
Так ти є чи не? Цим ти і схожий на бабу. Ніколи не знаєш чого хочеш, не певний у своїхпочуттях,не знаєш що буде завтра...Ну,якщо ти є, то будь і не патякай забагато, а то знову злякаєш П"яну Музу. Мені без неї якось...не те щоб самотньо, бо це почутття в мене атрофоване, а я якась неповноцінна. Бо П"яна Муза - це не натхнення, не привид, не вигкадка. Це я. Точніше,моя тінь, чи, навіть, риса характеру.
Ні, мабуть тебе таки нема. Ну і Бог з тобою. Якщо пішов, то, мабуть, є куди йти. А я... мені навіть так затишніше. Бо затишок починається з тиші. А ти її не любиш, постійно змушуючи мене кричати.
Все-таки хочеться намотаТа-а-а-к, саме зеленими. Це буде символом царівни-жаби.Навіть не знаю, ким більше я хочу бути.
Мій кришталевий затишок порушує почуття, щов мені хтось живе. Звіди люди знають, що в мене в голові? Навіть я цього до кінця не усвідомлюю...А якась баба безсоромнодрукує те,шо я думаю.Не зовсім приємно, коли 3000 людей дивляться твої почутття. Хм, а їм цікаво? Мої думки, ілюзії і біль виявилися літературою.(Правда, не я за це бабло дістала). Зате я , ну типу, зірка чи шо? Отот капець. А де ж моя Світова слава, богемне житття, дорогі парфуми?...Лялечко, мабуть тобі краще повернутися, бо в мене починається мані величності. Але шо я маю зробити, аби ти прийшов? Коли тпи вкотре йдеш, обіцяючи, що назавжди, в мене виникає таке почуття, ніби ти вже прийдеш лиш на мій похорон... Знаєш, в російській мові є слово "урна". Це ємність для сміття і для праху людського. Можна поставити "дорівнює"?
Впринципі,зараз я нічим не краща за сміття. Лише мусор не їсть, не говорить, не псує повітря. А так я буду цілком екологічно чистим смітттям. Може,навіть мій "подвиг", якщо так можна назвати смерть від порожнечі, котра виповзає щоночі зі всіх шпарин і повністю заповнює кімнату, шукаючи входу до мого тіла,можливо саме я, тобто викреслення мене зі списку патякаючого смітття,врятує світ від "ядерної зими", закцінчаться війни та економічна криза? Ну от,знову манія величності. Краще перефарбую нігті в чорний ,як колись, і знову буду ковзати ними по твоєму тілу. Принаймні, мій кіт від цього тащиться.
Ти не любиш винятковість мого мислення і намагаєшся вірити у винятковість свого походження, аи хоч якось зрівняти рахунок. Так-так, у небе незвичне ім"я, колір очей і спосіб життя. Навіть, коли ти народжувавася, природа здригалася, чекаючи на тебе (чи хапаючись за голову?)...Ти навіть схожий на того чувака, який щоночі допомагає оплакувати мені твоє "останнє" надобраніч. Зранку ти знову дзвониш, а він все ж мертвий. Люблю його за стаьбільність. Постійно мертвий, постійно під рукою, коли треба (на диску D у папці The Doors).Краще я була б з ним. Ех, вкотре переконуюсь, що народилась запізно. Краще пізно, ніж ніколи? Не мені вирішувати. Хай публіка думає й критикує, а я поки гратиусь в істоту, що спустилась з неба, а не з дерева...хех,знову блазнюватиму. А що мені залишається в даній ситуації? Залишається лише залазити на саморобну (чи уявну?) сцену і... змінювати костюми,маски, грим. Т.зв. публіка ніколи не здогадається, що не я для блазнюю для них,а навпаки. Ну що ж...буду цим насолоджуватися, поки не набридне. А чи варта гра свічок, побачимо, коли остання догорить. А що, світ здурів_тіні минулого лоскочуть шию і користуються моєю ванною,мертві співають, люди продають рай, а блазні....правлять світом.
Блазень-це не лише клоун. Це глибше епоняття. Він дає людям те,чого вони прагнуть. Ось вам і любов і страждання, і жарти про вас самих. Бери-не хочу. Часто люди хочуть бути нещасними , покинутими, ображеними і використаними. Певний прошарок сучасної молоді навіть звів у культ сатраждання і великою мірою,слабкість людську-промахи Божественної Хірургії. Ну й нехай. Гарно їм потонути в крові та сльозах.
А мені лише трохи волі ( напрошується чиєсь "вітру в полі") і чудовисько з древнім символом на шиї.Ти носиш лише срібло. Знаєш собі ціну, месія недопижджений, 30 срібників бісових.
Можлив, на аукціоні пішов би дорожче. Та кому потрібеен янгол, котрий знає ціну лиш собі, багато їсть і зовсім невправний в родинних почуттях? Ага, мені...хіба що.
Ну що ж, завтра все почнеться спочатку. Яка примітивна циклічність! Може, не розмовляти з тобою хоч день? Дійсно,нащо? Нічого нового не скажеш,а мені допоможуть...
В тебе буде час подумати. Якщо вмієш.
