Эта повесть - как воплощение давней мечты залезть в чужую голову и увидеть в режиме он-лайн текущие жизненные наблюдения и выводы другого человека.

"Колись він читав, що оті мініатюрні грушки і дрібнесенькі яблучка - спеціальний японський винахід, задум, сповнений гуманізму. Садовина для самотніх людей. Велике яблуко одинока людина може і не подужати - з;їсть собі половинку, а решка лежатиме на столі чи в холодильнику і псуватиметься. А оті міні-фрукти як раз добрі, щоб одинак з'їдав їх із першого заходу і не переживав, зайвий раз нагадавши собі побутовую дурничкою про важку самоту".

"Коли спиш - не боїшся,коли спиш - віриш самому собі, коли спиш - тобі належить цілий світ, нехай ти і не знаєш, як дати йому ради".

"Якщо трохи призвичаїшся, почнеш легко впізнавати людей, які пережили сильні почуття. Це справжні інваліди, їх потрібно всюди пропускати без черги. Один з поширених симптомів - їхня нездатність відповісти на питання про те, що воні люблять, чим захоплюються. Такі люди одразу рзгублюються, не знаходять, що сказати, ніби дійсно ніколи, нікого, нічого не любили і не люблять зараз, довго добирають слів, як діти, котрі щойно навчилися говорити, зрештою, просто бояться відповідати на запитання, поводяться пустоголовл і тупо. Будь-яке, навіть незначне зауваження вибиває їх з колії, вони ненавидять себе і за першої ж нагоди ховаються в темний куток".

"Єтакий дієвий лік - уявляти, що всього за нещасних сто років на цій землі не буде ні тебе, ні всіх твоїх болістей. А ось місто буде, і річка, можливо, лишиться. Коли про це думаєш, у перші хвилини стає легко, так, ніби тебе вже й справді нема, проминули усі тлінні турботи, а над звільненою від тебе землею вітер носить уривок музики, яку ти колись любив, або жене шматок газети, на якому, вчепившись за папір всіма буквами, ще тримаються рештки колись цінної для тебе людської історійки".

"Як добре, що ти не можешь знати всього, що думають інші, і те, що чуєш - лише якась десята частина глобального масиву правди, все-таки Бог дбає про людей хоч трішки, забираючи у них всезнання, а також обмежуючи їхні стосунки нехай часом недолугою. але корисною етикою".