Панфилов из пятой колонны. Поэтому и набрал за свои бредовые знания и суждения все, что можно. В России мусульман не делили на шиитов, сунитов и т.д.. Это пиндосы внедряют с момента распада СССР. Попытка разделить мусульман России ведется давно и хорошо что они эту муть не читают.
Ждите как сейчас модно считать на Украине - развала России, а мы ждем развала Украины. И в этом мы похожи

у кого что болит, тот про то и говорит

У-тю-тю-тю-тю, бедненький. Что, свербит в попке? Ну почеши попку об угол.

Кішка Петро Маркович (1828, с. Ометинці, Гайсинський повіт, Подільська губернія, нині Немирівський район, Вінницька область — 1 лютого 1882, Ометинці) — легендарний матрос, учасник Кримської війни.

Життєпис
Народився в родині українського селянина-кріпака. 16 травня 1849 власник села і тамтешніх кріпаків Казимір Яловицький, який мешкав головним чином у Петербурзі й Варшаві, запідозривши Петра Кішку в зв'язках з учасниками селянського повстання на Поділлі, віддав його в рекрути. 20 серпня (1 вересня) того ж року Петро Кішка прибув до Севастополя. Тут його було зараховано матросом до 30-го флотського екіпажу. Спочатку він плавав на різних військових кораблях, а коли 1854 року під час Кримської війни почалась облога Севастополя, Кішка був призначений на батарею капітан-лейтенанта Перекомського, де служив Шевченко Ігнатій Володимирович. Батарея була розташована між 3-м і 4-м бастіонами — між Бамборською висотою і Бульварною гіркою в кінці Південної бухти, що в районі нинішнього залізничного вокзалу.

Брав участь у вісімнадцяти вилазках в тил ворога і часто діяв сам — майже щоночі ходив у секрети і повертався з полоненими і важливими відомостями про ворога. Про нього в Севастополі казали, що це той Кішка, що ночами ловив французьких та англійських мишей. Він двічі був поранений, підвищений в чині до квартирмейстера, нагороджений знаком відзнаки військового ордена св. Георгія 4-го ступеня, а також двома медалями — срібною за захист Севастополя і бронзовою в пам'ять про Кримську війну.

Повернувшись до рідного села, матері в живих вже не застав. Землі родина не мала, і Петро став чумакувати. Кілька разів їздив по сіль та рибу до Одеси, Миколаєва, Херсона, працював у лісництві.

1863 року його знову взяли на службу — на Балтійський флот. У Петербурзі Кішка зустрів одного з чільних учасників оборони Севастополя генерал-лейтенанта Степана Олександровича Хрульова. Він розповів генералу, що ще двічі був представлений до нагороди в Севастополі, але подання десь «загубились». Хрульов написав від себе по інстанції, і в грудні 1863 року Кішка отримав золотий Георгіївський хрест 2-го ступеня.

Він прослужив ще чотири роки. Повернувшись знову додому, одружився і останні роки свого життя провів у рідному селі, отримуючи невелику пенсію.

Помер і був похований на батьківщині. Місце поховання невідоме.

Вшанування пам'яті
Образ матроса Кішки виведений практично у всіх художніх творах, що оповідають про Кримську війну.

Йому встановлений пам'ятник у Севастополі. Вшанували його і земляки — в селі Ометинці (тоді Ситковецького району) 15 серпня 1955 відбулося урочисте відкриття пам'ятника.

Ім'ям Петра Кішки названа вулиця біля підніжжя Малахового кургану, вулиця у Вінниці.

Yuri Lanser ·
Я понимаю что это не манифест и всё верно сказано, но слова даже запредельно здравые в момент распала ущербного лживого кастрированного а по мере их превращения в реальность экзальтированного самолюбия уже не играют для "больных" никакой роли! Помере возрастания, прежде всего РФ-ийского внутреннего (социально-психического) конфликта, разряжение его как не печально может иметь только два и только крайних исхода - гаплык или полное всё миру или выжаривание этой территории беспощадным бунтом а затем формирование новых государственностей. Но прилюбом раскладе РФ гаплык у цивилизванного мира ещё есть выбор

Vasil Mamay ·
Когда гордиться нечем и все ворованное остается лишь заниматься самовозвеличиванием.Вот и вся идея . Ну а неудобные моменты конечно лучше свалить на других- тем более разве это важно.Особенно когда все на лжи построено- одной больше-одной меньше...никакой разницы. Россия ведь встала с колен! ( правда не отрывая ладоней от пола....)

Серайя Камбур ·
Интересно а памятник Петру Кошке - герою крымской войны 1854-55гг.в Севастополе кацапы почему не убрали, как памятник Сагайдачному, а то он тоже бандеровцем был? Наверное москальские историки ему быстренько псковские корни нашли.

ГалаНика, в тексте выдержки из российских интернет СМИ
Вы считаете, что они неправдиво подают информацию об ополченцах?

ой батинька и приврать вы горазды

Исходное сообщение dzerkalo
у Вас донецьких багато, а в Запоріжжі - саме ахметовських заробітчан багато - білих "воротничків"

Ото ж там і проблеми з виборами. Ахметов хоче провести своїх людей на всі хлібні місця. В Кр. Розі - те ж саме.

у Вас донецьких багато, а в Запоріжжі - саме ахметовських заробітчан багато - білих "воротничків"

Исходное сообщение dzerkalo
і не тільки сам, а ще й рабів своїх донецьких привіз, разом з сім'ями та пожитками

Слухайте, їх вже і в Харкові чимало. Бачу по номерах машин...

і не тільки сам, а ще й рабів своїх донецьких привіз, разом з сім'ями та пожитками

Ахмэтов поступил более осторожно, развернулся , - да и уехал с "родного" Донецка в "хохляцкое" Запорожье...

Полностью книгу "У войны не женское лицо" можно прочитать здесь:
http://www.lib.ru/NEWPROZA/ALEKSIEWICH/zhensk.txt
Читать трудно... Особенно главы "То, что выкинула цензура" и "То, что выкинула я сама"

Женщины и война: правда, о которой говорить не принято
http://argumentua.com/stati/zhenshchiny-i-voina-pravda-o-kotoroi-govorit-ne-prinyato
Женщины и война: правда, о которой говорить не принято. Часть 2
http://argumentua.com/stati/zhenshchiny-i-voina-pr...oi-govorit-ne-prinyato-chast-2

Полностью книгу "У войны не женское лицо" можно прочитать здесь:
http://www.lib.ru/NEWPROZA/ALEKSIEWICH/zhensk.txt
Читать трудно... Особенно главы "То, что выкинула цензура" и "То, что выкинула я сама"

Женщины и война: правда, о которой говорить не принято
http://argumentua.com/stati/zhenshchiny-i-voina-pravda-o-kotoroi-govorit-ne-prinyato
Женщины и война: правда, о которой говорить не принято. Часть 2
http://argumentua.com/stati/zhenshchiny-i-voina-pr...oi-govorit-ne-prinyato-chast-2

Последние свидетели. Соло для детского голосa
http://lib.guru.ua/NEWPROZA/ALEKSIEWICH/swideteli.txt
http://www.rulit.me/books/poslednie-svideteli-solo...skogo-golosa-read-62969-1.html

"Я люблю «русский мир» литературы, балета и музыки. Но я не люблю мир Берии, Сталина, Путина, Шойгу. Это не мой мир»-
Нобелевский лауреат по литературе Светлана Алексиевич.

«Возрождаются старомодные идеи: о великой империи, о «железной руке», «об особом русском пути… Вернули советский гимн, есть комсомол, только он называется «Наши», есть партия власти, копирующая коммунистическую партию. У президента власть, как у Генсека. Абсолютная. Вместо марксизма-ленинизма – православие…»
http://www.golos-ameriki.ru/content/vv-svetlana-alekseevich/2540972.html

Привет! Заходи ко мне в гости!

именно так и было задумано))

Философское фото.