В колонках играет - Apocalyptica - I'm Not Jesus
Дивилася тільки що новини, точніше, читала в інтернеті. Багато читала. І чути тільки одне: помирають люди. Всюди, від різних хвороб або непередбачуваних подій. Але факт то є факт - люди помирають. Молоді, старі, діти, їх батьки, дідусі з бабусями. Це сумно, чи не так? Але знаєте, Читачу, як казав Ремарк? "Смерть одної людини - то лише смерть, а смерть двух мільйонів - то є лише статистика". Я думаю це правда, хоч звучить дещо жорстоко.
Отже, повернемось до новин. Я відчуваю, що я нехороша людина. Бо навіть коли читаю про інших, бачу ці жахливі фото, я думаю про щось своє. Зараз, наприклад, я хочу у Лондон. Місто, де аристократи п'ють чорний чай з молоком (так званий "Five o'clock tea"), їздять смішні червоні автобуси, а молодь ходить у яскравих шарфах (я бачила на фото). Місто вічного туману. Адже, там майже завжди йдуть дощі. А Ви знаєте, Читачу, як сильно я люблю дощі і запах мокрого асфальту й пилу? Це моя пристрасть. Я вважаю, що Лондон підійшов би мені ідеально. Чи не так?
Я хочу велично називати його Місто. В ньому збуваються мрії. Я просто хочу в це вірити. Хочу вірити в будь що, аби відчувати себе живою.
Я хочу до Лондона. Хочу бути лондонською леді.... =)
P.S. І покататися на "London Eye", хоча і дуже боюся висоти.