В колонках играет - Pigstar_-_Kimi=Hana.mp3
Настроение сейчас - Good

Я п'ю ранкову міцну чорну (і таку запашну) каву. Їм шоколадні цукерки і дуже хочу спати, не дивлячись на те, що за вікном світить сонце. Велике, жовте, тепле, і таке рідне.
Потрібно було лягати раніше. А мені ще потрібно написати (та ні, дописати, бо я вже почала) статтю в газету, зробити фоторепортаж і розібрати 12 текстів.
Стаття ця про віру в Бога. Я в нього не вірю. Не тому, що він мені не подобається, я просто вже не можу в щось вірити. В мене не виходить. Напевно, це ще одна із сотень (або навіть тисяч) моїх проблем, які так люблять обговорювати з психологами. До речі, мені потрібно до нього сходити.
Якось дивно я сьогодні почуваюсь і навіть виглядаю. Можливо, сьогодні станеться щось добре? =)
Мені приснився дуже дивний сон. Про дзвони. Про церковні дзвони. Коли я відкрила очі, я ще чула цей гул у вухах (так, так, так, до психолога). По чому дзвонили ті дзвони?


Покромсали життя моє на частки,
На тьмяну свічку слів і суєти.
А серце виривається із пастки -
У нетрі дум, під небо самоти.
У мовчазливу готику тополі,
В труда одухотворену грозу.
Я трохи звір. Я не люблю неволі.
Я вирвуся, хоч лапу відгризу.

Писала Ліна Костенко.