думаю,що так.Знову ж таки власний досвід.Іноді навіть думаю,чому не можу закохатись в ту чи іншу людину..бо це було б логічним(а кохання-нелогічне!),а приходжу до висновку,що просто вона дуже на мене схожа.Це все одно,що в себе закохатись..а це неможливо!
А мені здається, що це не дуже вже і правда. Знов-таки з власного досвіду. Коли люди надто вже різні, їм нема чому бути разом, їх ніщо не об"єднує. Важко просто знаходитись постійно з людиною, з якою нема навіть про що поговорити, окрім власних стосунків. Тому має бути схожість, має бути щось спільне. Ну і якщо наприклад погляди розходяться у багатьох аспектах, то весь час переббувати у стані сварки. Має бути спільне. І не мало.
Нє-а, я так не вважаю... І досвід тут навіть нідочого. ПРосто так - не вважаю і усе. І поки що мене навіть даремно переконувати що це не так...
А власний досвід з цього приводу нічого і не каже зовсім:): І закоханість не може залежати тільки від протилежних чи спільних уподобань. Вона взвгвлі ні від чого не залежить... Наприклад, можна спілкуватись з людиною цілу вічність, знайти купу спільного і різного у характерах і особистостях, але закохатись у когось майже незнайомого. А буває і навпаки...
Багато людей вважають що схожі люди одне одному не пара...
Я так чомусь не вважаю:): Мабуть тому що з такими людьми - досить схожими на тебе самого - набагато легше встановлюється контакт і починається спілкування.
Тов.Ч. таку думку аргументує все тією ж "відстуністю суперечних моментів у життєдіяльночті такої пари". О як:): Я з ним категорично не згоден!
А взагалі-то якщо якась "система" притягування людей одне до одного і існує, то вона занадто прозачна і буденна для наших занадто романтичних характерів і образів мислення:): Або ж її взагалі немає!