Пані Осінь не вірить моїм обіцянкам звабливим.
За життя надивилась вона на звабливих панів.
І мої обіцянки не матимуть жодного впливу.
Вже давно пані Осінь весняних не бачила снів.

Я і сам до своїх обіцянок серйозно не ставлюсь.
Але... Як мені хочеться золота Осені – жах...
Я словами веселими знову і знов її бавлю.
Хай хоч усмішки тінь промайне на цнотливих вустах.

Пані Осінь, стривайте, я руку не випущу Вашу.
Я шукаю слова, я знайду, я сподобаюсь Вам.
А вона загадково мовчить і ні слова не каже.
Лиш вітрами вичісує листя сумним деревам...

© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116101711202