Кожна культура, література передає із покоління у покоління пам’ять нації: через образи, мотиви, симво­ли, а росія намагається у будь-який спосіб насаджувати свою так звану культуру. Та сьогодні ми маємо той факт, що російська література, “великая и могучая”, виховала “маленьких людей” – убивць, маро­дерів, невігласів...

“Идут и видят: из амбара
Выходит женщина,– бледна
Гадка, скверна, как Божья кара,
Истощена, п... видна,
Глаза померкнувшие впали,
В багровых пятнах лик и грудь,
Обвисла ж**а, страх взглянуть,
Ужель Танюша? – Полно, та ли?
Один Лафа ее узнал
И, дерзко тишину наруша,
С подъятой дланью он сказал:
Мир праху твоему, Танюша!
С тех пор промчалось много дней,
Но справедливое преданье
Навеки сохранило ей
Уланши громкое названье”.

Це уривок з вірша Михайла Лермонтова "Уланша".