Останній рік відкриваю для себе сучасну українську літературу. Щось дуже сподобалось, щось вразило відвертістю, а дещо й взагалі літературою називати соромно... Отже, якщо когось зацікавить, то можу поділитись своїми враженнями з приводу прочитаного.

Перш за все міг би порекомендувати Анатолія Дністрового: "Пацики", "Місто уповільненої дії", та, для гурманів;) "Патетичний блуд". Перш за все попереджаю, книга глибоко насичена недрукованими виразами, тому якщо когось це дуже бентежить - то краще взагалі не відкривати. Проте, ці книги надзвичайно цікаво читати, дають гарне уявлення про існування поза межами спокійного та безтурботного життя. Особисто мені дуже сподобалося, майже всім - і стилем автора, і сюжетом і тим змістом, що його вкладає автор. Всім, хто ще не перевалив за 40, раджу почитати.

Наступне, що хотів би представити - це "Дика Енергія Лана" від Марини та Сергія Дяченків. Дуже і дуже якісна фантастика, прототипом головної героїні якої стала Руслана. Хоча я і не особливий знавець фантастичного жанру, але здається, що ідеї цього твору досить звіжі та оригінальні.

Досить і досить непогана, як на мене, книжка вийшла у Лариси Денисенко. Має назву "Корпорація ідіотів" та змальовує життя державних службовців з високих посад. У творі присутня гарна сатира та дуже правдоподібно змальовані людські почуття та огида до оточуючих, наче автор й сам пережив щось подібне. Тобто присутнє дуже гарне поєднання у одному романі людських переживань на фоні зображення повного роздовбайства у владних структурах!

Марина Соколян та "Кодло" - книга привернула увагу своєю назвою та як здавалося цікавим сюжетом. Насправді, нажаль, нічого особливого. Події розгортаються у якомусь відомому тільки автору руслі, сам процес читання не викликає ніяких емоцій. Хоча, можливо комусь й сподобається!

І нарешті, те що я Вам раджу НІКОЛИ В ЖИТТІ не читати та навіть не брати у руки - це Ю. Покальчук! Почав читати його "Хулігани" та не зміг навіть й екватор перетнути - так лажа - надзвичайно бідна мова, відсутність й натяку хоча б на якусь цікавість...найбільш точне слова яким це можна охарактеризувати - примітив. Як Покальчука можуть у пресі позиціонувати як одного з кращих сучасних українських писменників мені не зрозуміло.

Ось так...поки це все...може якось цей список доповню!