Наче нічого нового не сталося, а стрімке бажання знову кардинально міняти моє життя сповна заволоділо всім моїм єством.
Знов і знов перебираю різні варіанти, ідеї, людей...
Окремо жити ще не рішення, але вже така необхідність.
Пустота полонила серце, і вже не бачу сенсу рухатися вперед...
Боюся що буденна рутина поглине мене разом зі всіма добрими починаннями, і я забуду про ту, ким хочу бути.
Разом з тим, розумію, що всі питання, колись отримують відповідь.І вже скоро.
Очікування наче гаяння часу, такого цінного ресурсу, що більш не повернеться.
І все ж можливість зміни десь так близько.