Смерть. Біле світло в середині чорного виру, що кружляє над брудним синім обличчям, приваблювало своєю нетиповістю та недоречністю. Біле світло з-під старечих не за віком повік - від запалих очей, які так і не змогли заплющитись... Закостенілі жовті пальці сіцно тримали скляну пляшку з прозорою рідиною, яка мала врятувати від запойної ломки... Але не врятувала. Фатальна помилка та сардонічна посмішка долі - без зору, без нюху, він тремтячими руками вхопився за свою спиртову надію прожити ще день... Але то був оцет.

То було потім, через рік після зустрічі одноклассників, куди Женя також прийшов. Зелені очі були немов закриті сірою пеленою запою, а погляд не йшов далі ніж на два метри. Обідрана шкіра на рукавах та обличчі, численні поріхи по щоках від леза бритви, важкий запах потрійного одеколону - все це було дуже не схоже на колись найживішого хлопця в школі. Випивали за здоров*я. Він - сьогодні такий мовчазний та неочікувано зніяковілий - різко ожив, та, швидко і хворобливо кліпаючи, налив собі склянку горілки, яка помітно підбадьорила його своїм неповторним сплеском... але раптом сіра ширма впала на його смарагдові очі, і вони посіріли. Затремтіли руки - і перша склянка не дійшла до цілі... Ніякова тиша, яку невміло хтось розумний розрядив недоречним жартом. А тим часом була наповнена друга склянка...

Два попередніх роки, два метання, дві помилки, дві перерізаних вени... Вони пройшли, як згорає сірник, як сідає батарейка - від кращого і далі...  Але все інше в ті 730 днів було б щастям, якби не пішла Вона. "Навіщо? невже я став таким монстром?!" Ну і що з того, що він не зміг влаштуватися на роботу? І що до них перестали ходити друзі та знайомі? Що змінилося з тих пір, яу він був на третьому курсі, коли вони почали жити разом?.. Адже разом випивали, разом "ламалися", бачили однакові сни. Чи різниця у віці в десять років? Чи безглузді бійки? Це все - воля! ЇЇ воля, її сила, якою вона не змогла його перемогти...

І тому її немає. Вона пішла, залишивши його наодинці з солодкуватим запахом одразу ж протухлої самотності.

...Випуск. Ще мине чотири роки. Він не пам*ятає тієї миті, коли директор школи вручив йому золоту медаль. Клас... Той, який збирався в нього, коли у 10-му він отримав премію за свій рукопис, той, що знав, коли в нього день народження...., той, що впізнав його тільки через три дні після випуску, той клас аплодував і веселився - це він бачить, як на фото. А потим...було "потім". потім за годину промайнуло післязавтра, за яке було дуже соромно. Цілий місяць...

...Сьомий клас. Він вперше куштує пиво і не розуміє, як його можуть пити дорослі. Але телевізор та бігборди при дорогах ясно йому показують, що воно - "напій для чоловіків": він списує все на волю і, навіть не маючи гадки похизуватися перед однолітками, просто бере заповітну пляшку своїми ледь тремтячими руками. Бере, щоб випити. Щоб стати вольвим чоловіком...

Раніше було народження, до якого була смерть, бо я вірю, що вони йдуть по замкненому колу... Там був біль. Втрачене життя, якого могло не бути, якби не алкоголь. Яке було, бо був алкоголь, яке любило, бо був алкоголь, і якого не стало, бо був алкоголь... Ідеально рівний.

//декабрь 2004-го//

Мне показалось, что текст подходит...