ви не плачте коли я помру
ви не плачте до сміху і болі
ви згадайте, що насправді люблю
ваші посмішки милі й забавні

ви не плачте коли я помру
ви не плачте, бо сльози не лічать
ви ті сльози даріть малюку
що йде вперше у власну величнісь

ви не плачте коли я помру
я не думаю, що все так погано
є на світі і добро, є і зло
так чому би не бути у середині

ви не плачте коли я помру
бо є різні у світі причини
щоб забрати когось навіки
і щоб сонце світило у днину

ви не плачте коли я помру
я сміялась у очі всім страхом
ви ідіть в новий день новим шляхом,
а я буду вам всім помагать

І як іще тримається руїна
Підкошена моя родина
З тобою в бій і до могили
Пішли молодики всі вмілі

І як іще земля не дрогне
Від звуків милості людей
Тримаючись і молячись до крові
Стоїть, боїться і тремтить

І як іще ми дивимось на небо
Шукаємо там Бога серед хмар
Уже ми не чекаємо і знаків
Ми віримо, що устигне жар

я дивлюсь багато фільмів...
різних...дивних, пошлих, з іскоркою, іноді, з наукою та з еротикою.
деякі із них мотивують, інші отуплюють і затуманюють розум
мало хто знає як я дивлюсь фільми...
але я дивлюсь всі...
і у більшості з них є одна концепція кінцівки...
герой знаходить те що шукав...
іноді тими героями стаємо самі ми, гладачі...

після перегляду одного зі списку рекомендованих фільмів я знайшла те, що хотіла...
цього досягти правда нереально, але все ж...
"якщо це одна людина змогла - не факт, що тобі це підсилу,але...
але якщо цього досягли хоча б двоє - ти це зможеш!"
так говорив мій батько...
і я не здамся...

дивилась фотки якоїсь дівчини...
вона молодша за мене ну... припустим на 6-7 років
і в неї набагато більше фоток ніж в мене і всі вони уже такі дорослі шо капец...
більярд, море, хлопці, випивка...позує як сучка, інакше не скажу...

шок - то не те слово...
воно не потрібне...і навіть не підведе підсумки усього переглянутого мною...
вона уже закохана, вона нетерпілася зрад і хоче кохання....
цитати такі дівчачі і не потрібні....

-"Онлайн,но ты молчишь.
Ну что с кем ты там мутишь?"
-"Я не ищу лучших, они и так меня окружают, это мои друзья."
-"Только девушка может ревновать парня даже тогда, когда она даже не его девушка."
-"Я буду ценить всегда только тех, кто со мной до последнего."

ну як вам...
мені 19 років стукнуло...і я ще ніразу навіть не говорила таких слів, які вона уже видає на прочитку іншим...
світе, ти здурів...і ми мусим в ньому жити...

В колонках играет - Brandon Flowers – Only The Young

прощаємось немов востаннє
кохаємо немов навіки
ми творим наче вперше
ми вірим наче діти

ми губим наче не замітно
ми кажем нече вже ніхто не чує
ранимо немов до крові
тікаємо немов далеко

простіть, забудьте
любіть життя у часі
ви мрійте на майбутнє
тоді й прийде вона

допоможіть вернути знаки
усі що будуть і були
мені не стане прикро на початок
якщо усі згорять мости

якщо зненацька, причаївшись
полишать вільнії думки
якщо упавши ниніць
прийде те зло пітьми

не вірю я людям
не вірю, що не хотіли втікти
не вірю, що не проклинали весь світ,
ненавидили своє ви тіло

не вірю я людям
не вірю, що не хотіли любить,
не хотіли забутись довіку
загубитись у гущі лісів

не вірю я людям
звіряла сама
сама я людина
прожила сповна...

прости мені мольби у часи негоди
прости мені мольби коли всі рвуться душі
ми забуваємо всі блага, що даєш нам кожен день
ми забуваємо молитви у нам гожий день

пробач мені дитині наглість, що скребеться
пробач мені дитині всі гріхи тодішні
ми не забудем ласку, надану з дитинства
ми не забудем милість, що назад не вернеш

поиолюсь, напевне - від гріха подальше
помолюсь, напевне - серцю стане лекще
не загублю віру, що мене плекала
не загублю віру, бо без неї пану

І яким цікавим іноді буваэ світ
Ти все кидаэш, лиш би втік
А потім кличеш вдопомогу
Чужих людей, що знаэш день

Ти їм віриш, а не рідним
Ти позабудеш весь свій рід
Піде по допомогу в інші хати
Залишивши минуле у пітьмі

І з часом все привикне
Жити без твоъх дурних турбот
А ти неначе те мале телятко
Вертатимеш до дому всі стежки

Тебе приймуть, ти рідне чадо
І не спитають що й чому
Тебе приймуть, бо ти дитятко
Що у житті побуло лиш чу-чуть...

СКАЗ

у сірих тонах,
без проблиску сяйва
-ти бачиш мене?
-у темряві цятку...

прощаюсь із сенсом
привіт ти мій сказ
я вірю у тебе
новий ти мій джаз

я злістю все скину
повернусь в початок
я страхом навчуся
тут бути курчатком

ох, ти мій сказ
зірви всі закони
порви на шматки
тих, що звемо дракони

ох, ти мій сказ
я привикну до тебе
ти ж новий указ
для нових "неробе"

як трагічно дивитися на світ
які безликі й дивні люди
чому довкола чутно тільки муки:
як тяжко жить і все таке

чому не хочети всміхнутись світу,
як без довіри живете,
що заставляє загубитись
власні думки заплести?

схаменіться знедовіри,
озерніться ви назад
можливо вам не хочеться це чути,
але все ж краще я скажу

з розумінням ви поглянте
на все діяння з сторони
у очі влані ви поглянте
і що бачите скажіть

мені всерівно хто ви й звідки
всерівно коли прийшли в цей світ
я хочу знати чи ще живі душі
що інрді бринять в книжка чужих

чи вмієте ви плакать щиро,
чи любите так сильно-сильно,
чи ви сміялися до сліз,
чи жили ви колись...

повірю вам без заперечень,
без докору сумлінь,
бо хочу щоб на цьому світі
зародилася любов...

якого, блін, лексикону, все відбувається і дізнається в останню хвилину....
ну хотіла піти на один захід так ні, я маю плани заранєє....
чому життя таке не справедливе...
так, вчителька на 7 годину, а зам захід на 5, їхати годину,
якщо я побуду на заході лише годинку...
а ще я маю чотири пари перед тим всім...
і остання пара закінчується в п'ятій годині...
я навіть поїсти не встигну, хоча я може раніше лабу здам...
па.

життя не перестає мене дивувати всоєю безвихідністю і фантазією...
воно дивне і не передбачуване...
старається спутати стежини до певної цілі змінюючи саму ціль у кінці...
ми безнадійно потім кричимо про те як нам не повезло...
а що б було як би им зробили саме так як і задумали з самого початку...???
ви досі вірите що було б краще ніж є зараз...
та звідки ви знаєте...
в мені постійно боряться дві душі...
одна-за, друга-проти..і яку вибрати???
тяжко виконувати чужі пгоручення, коли своїх навіть не спороможний здійснити...
і як тут бути...???
зараз хтось би читав і впав би дурку, спитавши лише одне - "че за хрень?"???
не хвилюйтесь, я також питаю те саме....
як би ми не хотіли всього правильного, ми всеодно все портимо і це, насправді, робить наше життя набагато цікавішим...
МИ ЛЮДИ, Я ЛЮДИНА І ТИ...
Я НАС ВСІХ НЕНАВИЖУ...
ВСІХ БЛАГ І ПОБІЛЬШЕ ТЕПЛА...
па.

В колонках играет - Dredg – Ode To The Sun
привіт знов, після догих кількох тижнів...
чого бажаєте?
нову історію, новий вірш чи ще щось...чи просто мій маразм про життя???
розкажу про бажання яке я приховую навіть від самої себе...
я хочу кохати, закохатись і бути коханою...
зараз вкотакті навіть пісня лунає така символічна і така бажана для мого серця...
happy together - the turtles....така...така бажана...
любов-для більшості уже знайоме відчуття...

як бісять стерви з кімнати...хоч я і відлучилась від теми, але вони суки...ну принаймі одна взагалі бісить до кінчиків пальців....

любов...про неї всі співають, всі складають вірші, а я що???
я ж також достойна цього дарунку...
Ти довів мене до заспокійливих... знай...
то перебір медикаментів скоро буде, а я ще й захворіла...
Ти що не можеш дати йому поштовх куди йти, чи насправді потрібно чекати саме третього курсу?
блін, та до того часу, мене не реально буде впізнати...
я уже відчуваю якв трачаю розум і помаленьку стаю божевільною...
і навіть це признаю.
хочу ніжних дотиків і пестоців, хочу відчути його дотик на своїй щоці...
хочу прокидатись з нестерпним бажанням почути його голос...і бажано що і у нього також, хоча це вже не важливо....
просто кохати і знати що ти божеволієш від неї...
хіба це так складно...
так нєєєєєє
довбані принципи, якими мушу керуватись, я знову залишаюсь сама...
красота - вона відійде на другий план коли ти зробиш перший крок...
ось перший крок мені важливий капец як сильно...
ну а як ти хочеш щоб тебе побачили й почули....
ось недавно один так зробив і молодець...вітаю його і знімаю шляпу за відвагу...)))
але мало першого кроку ви думаєте???
для мене це все....
більше і не треба...
потім там звичайно щось і може не вийти, але то вже мій інший дибілізм...
перший крок як я розумію то найскладніше...
навіть якщо я по тобі сохну, і думаю тільки про тебе, я його не зроблю...
і ніхто не знатиме про мою залежність твого погляду чи саркастичної посмішки....
банальності ви скажете, а мені 18 років, а я ще ніразу не цілувалась))))
і як вам ця новина???
зараз я пчихаю як скажена, бо нарешті говорю правду сама собі)))
я плачу...з посмішкою...поможіть....
па...

уже не скоро, приближайтесь!
мені не скоро-ви втікли?
як швидко ви дізнались,
що кисло на моїй душі.

ви дорікати вміли ще з дитинства,
ви пропускали клятви мимо вух
ми загубили щастя іскри
я не знайшла своє життя!

благання, проповіді чисті
прохання, вірності пусті
ви не плекали квіти особисті
тому любов вітікла ігриста.

сьогодні сталось щось чарівне,
сьогодні день був не чужим
мені кортіло полетіти
де все лишалося живим

що вас тримає серед люду
дурних думок і пустоти
і що довкола вас тримає
коли згнили ви у душі

мені лиш треба щоб почули
щоб знали, що жива
що жити хочу і жити треба
коли лишаюсюся сама

я вірю, що колись я стану
сама собою без турбот
я вірю, що колись я стану
тоді побачимось ми знов.

Мой пессимизм берет начало в моих собственных разочарованиях в себе и окружающих,
в моей эгоистичности, в том, что мои поступки иногда ранят людей,
в моем замешательстве, в том, что большую часть времени я не знаю,
чего хочу, в том, что я капризная сволочь…
Обычное самоаналитическое дерьмо.

такі слова пропонує моя найчастіше відвідувана група в контакті,і є тому причина)))
хлопець який створив його має свою, прикольну на мою думку, думку і баченні на світ, який іноді співпадає з моїм)))
хотілаз ним колись поспілкуватися, але не вийшло, він інтровент і це прада....
обідно має бути мені, але ні -мені то пуфік подавай)))
люди, не знущайтесь з моєї психіки, вона сильно розшатана, як качелька тільки для двох.
хто вверху, а хто внизу вирішувати то мені, але по ваших вчинках)))

я багато читаю, і як зрозуміла то не на користь самій мені,
адже тоді я стаю розумною для нашого високорозвиненого суспільства і воно мене ще називає занудою.
дякую!
ні краще я скажу їхньою мовою - благодарочка!
дибілізм...
ну ладно, почнемо з того що мені наплювати на людей як і на себе.
ненавиджу людей...
у книжках завжди, ну просто завжди-завжди-завжди головні герої якісь проблематичні,
або саме в цей момент часу, про який розказує оповідач з ним щось стається, якісь зміни, хтось появився, в нього щось, я маю на увазі письменника, перемкнуло на зміну поведінки ритму життя того довбаного героя, на якого ти сам накликав ці страждання зміни
ну змінилось щось- добре.хай вже так і буде.
але навіщо саме в той час приходити любові не розумію.
так ніби навмисне на переломі має вляпатись грьобана любов.
ви просто геніальні.
але це ще не кінець, з тою любов'ю, як ми замітили в більшості фільмах, серіалах та інших запудрюючих нам шоу щось не так!!!
вампір, вовкулака, шизік, якась хвороба чи не спийняття цибулі з морквою - просто, будь-яка проблема, але є.
я багато читаю
нафіга?
щоб знов і знов читати те саме просто з іншою ідеєю в кінці?
а і ще є головна ідея в нашому просто геніальному витворі мистецтва,і вона геловному герою прояснюється лише в критичний момент і в останню секунду до вибуху...мого мозку
ідіть ви кудись....
так тупити людей не варто!
ми і так поступаємось дельфінам і собакам..
давайте, до наступних безглуздих, моїх монологів.
па.

я іноді втікти то хочеться, від всіх отих знайомих і рідні,

від простого люду до зірок, розумієш не потрібні всі вони тобі

ти вже майже нагострив і лижі, і п'ятки облизав вже досхочу,

але лишається питання вічне - куди, до кого, а чому???

і відповідь приходить скоро...

і знову розумієш ти, що новизна вона лише миттєва штука, і кожен раз воно стає старим...

насправді ми не хочемо стабільно жити, хоч переконуєм себе завжди -

"так хочеться і тиші, й моря, і спокою ще на душі"

брехати вміємо, але для себе ми всеодно шукаємо нові відмазки

єдина правиль з усіх них - це не моє життя й не я)))

мені насправді всеодно що думають про мене,
мені насправді вседно хто ви
єдинне цінне, що лишилось в мене -
це правда, яку говорю я собі...