слушали 0 копий [+ в свой плеер]

кому зараз цікаво читати про чуже життя, про чужі страждання, про чужу любов та покаяння....
вам, божевільним людям це цікавіше за своє власне життя.... вам цікавіші чужі дурниці й помилки, чужі перемоги та невдачі....ненавижу.....
НЕ-НА-ВИ-ЖУ!!!!
ВИ ЛЮДИ ПРОСТО ЖАЛЮГІДНI ДО МАТІВ....
я просто не знаю для чого тут усе це, зірватися з моста іноді хочу....
музика, відео, фільми, ваші дії, ваші просто нестерпимі дії які виводять мене з себе....
чому я не можу крикнути у весь голос і сказати вам наскільки тут ви не потрібні...
для кого ви стараєтесь....????кого хочете здивувати...???
іноді, лише ІНОДІ ви робите потрібні, добрі справи для інших, і то переважно це не без користі для себе,
невже так важко бути безкорисним....????
для чого??? не розумію... і не хочу чути ваших пояснень....
просто скажіть, що я тут роблю, чому тут живу...???
нерви не витримують натиску....
хочу здохнути, просто здохнути....
па.

мене завжди щось мучить з середини, так ніби хто не даю мені спокійно жить....
так часато просто щось дається іншим легко, а мені???чому мені не можна того ж самого...адже Ти вже маєш...
Тобі так тяжко це зробити, чи просто впадло помогти....
так стає обідно в середині...
так має бути...назавжди???
я хочу кращого життя...я знаю, що можу це дозволити собі....
я заслуговую в кінці-кінців...і Ти знаєш, що це так....
за що даєш все це....невже тільки таке життя для мене...
Ти просто мазохіст тоді....страждання напевне дають Тобі владу над нами...
але я знаю,що ні....так просто має бути і все...
знаю...вірю....і люблю...
па.

як можна бути кимось не знаючи себе....дивне питання.....просто передивилася, почитала трішки про двох дівчат-барба в Одесі....
Анастасія Шпагіна та Валерія Лукянова.....красиво, та страшно водночас....голова паморочиться від переглядених їхніх фоток.....
я, можливо, простот в шоці.....красота може вбити і не тільки інших, а й володаря красоти, еталону його шаблону...
думка моя і тільки моя......
так буває, що бораза єдине, що виходить навіть з накращих думок....
моя думка не винна, що має право на існування.....дівчатка красиві.....але....віра в щось одне не означає, що в цьому все твоє життя...
а втікти вді жорстокості нам не вийду, як би не хотілося.....ми люди в першу чергу.....я і сама люблю втікти.....
прото не розумію що і як робити....
па.

для кого я все це пишу, для чого все розказувати, хоч я і не так часто тут пишу, але думки мої не всім дано читати, і тоді чому я вам дозволяю це робити???
просто психам мало хто вірить, просто не віряь люди в чудо, просто мало хто взагалі в щось вірить....
як мало слів потрібно щоб сказати найважливіше в світі...
чому ми тратимо їх тисячами щоб розказати про пусту і не величне....щоб розсмігити не потрібних нам лдей, невже для того дана нам мова, невже того нас вчили батьки....
стільки пафосу, крутизни і мажорів довкола... що ви б зміними як би не круті, сучасні слова і дибілізм в голові не здіймав ураган....
ми не наші думки.....чому???просто це не наші думки...
гарно сказала Ліна Костенко про слова.... прочитайте її вірш "Страшні слова коли вони мовчать"

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

щось змінилося??? хто зна....
можливо все просто як для сонця новий день,
але для чого ці розмови коли сама не знаєш що ло чого...
так буває, кажуть люди, все минеть, також кажуть....
ладно, думки в слух іноді не потрібні нікому, а особливо від якихось бабуль на лавочці...
все.
па

що таке страх???чому люди бояься, всякі фобії мають, хворби психопатичні...
іноді страх керує нами, ми маріонетки в цих лапах...
біль, втрата, відстороненість - найбільші страхи людства...
але є ще додаткові....висота, темнота, ліфт, метро, павук і навіть плюшевий ведмедик....
багато людей користуються страхом і маніпулюють ними людей...
банально сказано....мій страх зараз - невизначенісь, у всьому, у всіх....
також, ще страх, що обідила...
па.

слушали 0 копий [+ в свой плеер]

біла ворона...........антитіла.......

тоскно жити, особливо розуміючи, що все добре.... навіть в тебе....навіть у всіх разом з тобою....
настрій мій занадто швидко міняється, я навіть іноді боюся свого перемінного... майже не стримного....
лякливо, без змін, без подвгину і запалу в душі...
зараз Океан свою музику підносить до моїх вух... приємна...відпустити почуття???
так я можу, занадто щвидко пробачаю, забуваю, пізнаю і не втримую в свому серці...
кажуть, це поки я не влюбилась......
ха... а як влюбитись, якщо ви і самі не знаєте що це таке.... поясніть, а раптом я це переживала, га???
починає ніби все бісити без причини...брітні.....
а колись я її любила....вона була для мене еталоном...
тепер навіть і не знаю...
забагато одне слова я пишу....
стомлена... репа була тяжкою...в емоційному стані... поїм і лягаю....
па.

все відбувається вперше....все колись кінчається....світ завжди все крутиться....настрій залишається....
ми, нажаль, назавжди все одні й ті ж самі, ми, нажаль, тепер розкинуті по світу....
Ти, нажаль, мене не чуєш, Ти, нажаль, тепер не Ти....

чому іноді потрібно людям говорити, чому інші не помічають настрою???
як би всі так зірвалися десь на рік швидше, мені було б і приємно, але зараз занадто придумано нового,
велика ціль, яка потребує великої уваги...
завтра лише дві пари...репа...прання і сон...
па.

тепер ми знаємо від чого втікати, від чого сторонитися, чи не так???як дізнатися чи все впорядку...
треба вміти маскувати з асміхом, друзями, позмовали про пусте?
так необхідно в нашому сучасному суспільстві...
чекати то найгірше, я вже переконана точно, але знову роблю ту саму помилку...
втікти - хоса куди, помети - а причина, мовчати - уже нестерпно, але краще помовчу...
па.

без помилок навіть жити скучно...особливо розплачуватися за них класно...

ми не те, що ми демаємо - колись сказав хороший і головне розумний - тоді що???

всетаки жінки дури і я до них відношуся.питання чому тут бузглузде...як добре що знайомих тут нема...

сміх - єдине що змушує іноді людей ще жити, навіть мене іноді...ніколи не втрачай гумор, особливо над самим собою - це велика сила...

клавіатура яку я майже досконало вивчила, вже для мене знайома і дає безліч можливостей для викладення душі...зараз я знову роблю помилку всіх дівчат - чекаю...

В колонках играет - Will.I.Am – Scream & Shout (feat. Britney Spears)
сказати нічого коли ти вже в предсмертному стані, апатія, здається так кажуть...
пари класно пройшли і навіть весело, а як тільки зайшла в гуртожиток так зразу ніби відрубало все життя, всі сенси і розуміння...
мене штормило буз трави, без випивки і всього того що заводить переважно людей...такий настрій настав після поганої ночі, ну буває...
головне щоб потім не спортили, але хто ж знає куди поверне цю дуру-прсихопатку...
пісні звучать ніби і не мої, просто я їх не чула до кінця як і фільми, серіали дивлюся... я по перших же нотах можу сказати яка то пісня, принаймі для мене...
фільми - просто вловлюю суть і стає не цікаво....
писати щось накладно...
па.

В колонках играет - Ross Copperman – Holding on and Letting go

Настроение сейчас - пусте

як часто буває, що всередині буря, блискавка, ураган страху і жалю, а ти не можеш нічого сказати, або не маєш кому. тому, що знаєш: що комусь це на вигоду, а іним просто наплювати, ти зі своїми проблемами і моралями нікому не потрібна....правда жахлива, але все ж краща за брехню, на мою думку, але сама брехати вмію навіть без швидкого биття серця(всеодно вичислити можна).
благаю дайте психолога для психолога-практиканта...
а поки що і надалі буду притворятися..."все добре, незважайте, я готова вас вислухати. ах знову новий залицяльник і чим же він не подобається тобі, та ти шо - не вірю..."...
прикро знати, що ти хочеш пізнати людину, а вона тебе ні...і ведеш себе з ними вродіби так як ти хочеш щоб до тебе - всеодно ні......
бридко жити в сьогоднішньому корисливому суспільстві....
в мене навіть нормального плеєра немає. пісні то послухати хочеться.....
нареті переключила на нормальну пісню...так багато крапок.люблю їх і напевне вони теж мене.
представте я це ні разу не цілувалася по-справжньому, не кохала по-српавжньому...а так хочеться...
як і всім напевне...
па.

як би не говорили, але просто зараз так хочеться здохнути...хоча відповіді були б кращими...так відповідь це те, що треба, адже питань було вдостань...
ще одне питання, але вже так часто воно звучало, як не в моїх думках, так із моїх уст...
зараз дивлюсь серіал "Красуні і Чудовище", романтіка, екстрім, щирість покрита брехнею, як і всіх фільмах, хеппі енд...класика ось що ніколи не помре...
стосовно серіалів-я їх багато передивилась і замітила, що стандарти вони мають однакові, хоч і на різні теми...
фільми - ооооооо.......їх взагалі куча і ще трішки...
якщо хтось читає і йому цікаво пишіть я рада поспілкуватися з новими людьми, особливо коли в такому стані...

по суті я і сама встала, але, якби не її дзвінок, напевне не піднялася з ліжка(я ж казала - без формальності)...
я замітила тут щоденники ведуть за певними темами...зразу кажу в мене теми різні і дуже часто змішуються з моїм життям...
я просто веду справжній щоденник(справжній блокнот-зошит, моїм почерком і обов'язково синьою ручкою), тому мені не в перше, але те, що його зможуть всі читати вперше...

так от...
реклама всюди не замітили
чому повсюди люди дикі
і навіть в мене без причини
так появилось із нікуди

мене вражає ваша впертість
але усе ще ви ослами зветесь
мене обіди і прощання -
це не важливо...лише зізнання...


так нехай буде так як є...

зараз перша година ночі...мало би бути щось зі мною, а насправді нічого не сталося....хотіла навіть черговий вірш написати так не вийшло...тепер знову щось шукаю, чекаю...і єдине, що маю, це свою невпевненість,сум і пусту голову...
я продовжу якщо ви читаєте.....
знаєте я вже навіть звиклася з думкою, що не потрібна, але все ще живу...мені стало необхідне тепло і малий стук...
я уже буду лягати спати...але обов'язково зранку або після обіду прийду)))

вже затаїлись сумніви стосовно цього всього...чи хтось буде мене читати, чи я буде готова до того що частинку себе буду відкриватися зовсім чужим людям...про довіру тут не йдеться, тут йдеться про комфорт моєї душі...
але фактично вона сама мене сюди прислала...
єдине що точно, я не буду вам розказувати про себе формальності...чи ви з цим погодитесь, мені всеодно...
мій щоденник, моя територія....

просто так нічого не буває і тому чому я завела цей щоденник є також причина...
щодо мене???...читайте щоденник ще однієї божевільної...