Я ніколи не вірив, що Бог любить трійцю. Це, мабуть, вигадали ті, хто не може спокійно згрішити один раз, максимум – два. Їм обов'язково треба згрішити втретє, бо Бог так любить, щоб всього було по три. У ці три гріха безумовно треба вкласти всю гидоту людства, так щоб було нормально. Бо як це буде виглядати в очах Творця, якщо ти будеш грішити вчетверте, а потім вп'яте. Так не годиться. Він же не любить цього. Він любить все щоб було чітко, лаконічно і змістовно, всього по три, більше не можна, а менше грішити тобі не дозволить совість і свідомість, бо ти знаєш, треба точно трійця.
Я чомусь не знаю, як це три. От взяти мій настрій просто зараз. Як не дивно, вже майже третя година, а настрій каже, що обчислення починається з чотирьох. Він – мій настрій, в мене один, після нього вже нічого немає. Може щось було до нього? Це нам з ним невідомо. Якщо й було щось до нього, то того мало б бути три. А вчора я взагалі задумався, чому нам не створили пробний варіант гріха, такий собі гріхотренажер. От якщо я схочу згрішити вперше, а в мене нічого не вийде, оскільки я не фахівець у цьому питанні, просто отак взяти і просрати одну спробу, просрати один гріх. Обов'язково має бути нульовий, або хоча б бонусний грішок. Тоді б все стало на свої місця. А так шо? Так це все схоже на лохотрон. Як той автомат з іграшками. За кордоном дають спочатку спробувати свої сили, всеодно нічого не вийде, якщо вийде, то ти просто платиш за наступну спробу і в тебе тоді вже точно нічого не вийде. А в нас... дали б хоча б спробувати спочатку. А то трійцю, трійцю, а проба?
Я думаю, в початковому варіанті проба таки була. Вона була в усіх святих і янголів, в усіх мавп і демонів, в Адама, зрештою, з Євою теж була проба. Вони не могли отак з пустого місця розродити людство. Це треба було б кохатися постійно, з дитинства. А я не вірю в те, що в дитинстві можна стати гігантом сексу. У всіх була проба. Коли перед Мойсеєм розійшлася вода, це шо ж виходить, що в нього був лише один дубль? Коли янголам дали крила і німб, вони шо зразу отак полетіли і ніхто не впав і не зламав собі руку? Самсону теж з першого разу зрізали волосся? Не вірю, у всіх обов'язково була проба.
Навіть мавпи не зразу стали людьми. Вони не зразу почали їбашить мамонтів, знаєте скільки кастингів і проб і дублів було? Скількох з них притоптав мамонт, поки вони кидали в нього свої мотики?
А тут нам кажуть, у вас є три спроби згрішити, і нічого більше, а менше ви не зможете, думаю всеодно, пройде три спроби, одну якусь ти запореш, і тобі точно дадуть бонусну можливість.
Так от. Якось мій четвертий настрій надихнув мене на думку. Думка проста і примітивна. У людей просто завжди є один настрій, тільки різні насадки на нього, це як викрутка з різним калібром. Є хрестоподібні шурупи – для них одна, є звичайні – для них інша. Так само й з настроєм. Є три насадки на настрій. Але от помилка! Як це може бути три насадки на однин настрій, коли має бути резервна. І тут я подумав про інше: гаразд, я згоден, що є три, плюс одна насадка на настрій. А куди їх чіпляти? Їх треба ж кудись притулити. Настрій – він голий і вразливий, такий як у мене зараз, тому йому треба спецнасадки. Виходячи з цієї закрученої халепи я думаю, що справжній настрій не має різних прикриттів. Він йде під номером п'ять і точно знає, що попередніх трьох не існує. Їх не існує бо вони заплановані, є лише одна – четверта насадка, про яку зовсім забули і тримають для того випадку, коли якась зламається. Фігня якась виходить.
Тому я думаю, що до серйозної самотньої розмови з собою я ще не доріс. Які нахуй три настрої. Три, три... всім треба трійця, мені треба четвертий і звичайний настрій.
Я думаю, що мій звичайний настрій на даному етапі невідомий нікому. Зараз в мене немає нормальних знайомих (вибачте, нікого не хочу образити), які б могли прочитати це. Блядь, людина на другому курсі не може нікому довіритися. Насправді я думаю, що скоро (я це відчуваю) будуть такі знайомі, які будуть думати не лише про гульки й бухання під під'їздом. Набридло, я їм не можу сказати те шо думаю, бо всі починають казати що я начитався таких авторів, про яких я навіть не чув.
Насправді мій настрій голий і відкритий. У нього є легенький светрик, який всі вважають четвертою, резервною насадкою. Насправді ж, коли настрій втомлюється, а светрик стає таким брудним, що його треба попрати, на зміну, але не на довго, приходять ті три. Які вони, хто і звідки я не знаю. Ще не час над тим задумуватися, задумаюся тоді, коли з'являться люди, яким я зможу казати свої думки і не боятися, що вони скажуть, ну ти, блядь, син педагогів, хто тебе виховував, книжки Фрейда? Давай краще вип'ємо водки...
