Плач Єремії

Глава 1

¹ На самоті сидить столиця,
недавно велелюдна!
Як овдовіла...
Та що була велика між народів,
княгиня областей
данину тепер платить!
² В плачі й риданнях протікає ніч,
і сльози на щоках не висихають.
Ніхто її із тих не утішає,
хто про любов казав;
всі друзі зрадили і стали ворогами.

³ Вигнанцем став Йеуда через рабство,
і гніт тяжкий,
між гоїв розселивсь...
Та спокій не знайшов;
усі хто гнав його,
здогнали у час лиха...

⁴ Шляхи Сіону в тузі,
ніхто не йде на свято
і спустіли
всі брами,
священники в журбі,
дівчата у печалі
та й сам увесь
у чорній гіркоті.
⁵ Бо вороги повищились над ним
і неприятелі у радості.
Єгова
печаль послав
за хмари беззаконня;
дітей його в полон
погнали вороги.
⁶ Дочка Сіону втратила
убранство і красу
князі її - як олені голодні,
що не знайшли трави,
і перед пастуха
пішли, знесилені...

⁷ У дні біди своєї
згадав Єрусалим,
про те, що дорогим,
було у дні минулі.
Народ його упав
від ворога руки
і помочі немає,
а неприятель дивиться на нього
і над розоренням
веселощі здіймає.
⁸ Гріхом згрішив
згіршив Єрусалим,
за що й зогидився,
і всі, хто його славив,
з презирством дивляться,
бо бачать його сором,
а він закрить його бажає,
із стогоном тяжким.
⁹ Край одягу його в нечистоті
бруднивсь,
та він не думав про майбутнє,
тому й упав,
і не прийде ніхто
щоб втішити.
"Поглянь, Господь, на утиск,
бо ворог мій повищивсь наді мною
¹⁰ І вороги сягнули
рукою по скарби,
і бачила вона,
як у святиню входять
народи ті,
що Ти заборонив,
щоби вони не входили в зібрання і до Тебе.

¹¹ Увесь народ у стогоні шукає
шматочок хліба,
віддає тепер
все дороге і цінне за харчі,
щоб душу підкріпити.
"Поглянь же, Господи,
о як принижено мене!"

¹² Хай з вами це не стане,
хто путівцем іде!
погляньте щоби бачить,
чи є така посеред болячок,
як ця моя,
яка мене спіткала,
яку послав Господь
в день спломеніння гніву?
¹³ Згори послав Він пломінь
в кістки мої, і тліють...
для ніг моїх розкинуто тенета,
звалив мене, зробив і бідаком,
знеможеним щоденно.

¹⁴ Шлея в руці Його
із беззаконь моїх
ув'язана,
вони усі сплелися
й одягнені на шию на мою;
послабив мої сили.
Господь до рук віддав
мене таких,
з яких несила вийти.

¹⁵ Всих сильних із моїх
посеред мене ж
Господь поклав;
і проти мене раду
зізвав, щоб знищить юнь мою;
немов в точилі виноград
Йеуди дочку-діву вичавив Господь.

¹⁶ Про це і плачу я;
і води люються, води
з очей моїх,
далеко ж утішитель,
котрий би душу оживив мою;
і діти мої в жасі,
бо ворог переміг.

¹⁷ Сіон здіймає руки,
та втішника немає.
Господь дав повеління
Про Якова,
щоб ворогам його
довкола його стати.
Єрусалим зогидивсь серед них.

¹⁸ І праведний Господь,
б я ж і не корився
словам Його.
Послухайте народи,
і гляньте на хворобу
мою: дівчата й юнаки
мої пішли в полон.
¹⁹ І кличу своїх друзів,
та зраджено мене;
священники мої
і мої старці
здихають в місті,
у пошуках харчів,
щоб підкріпити душу.

²⁰ Тож, Господи мій - глянь,
побач мою тісноту,
нутро моє в борні,
і серце у мені
первернулось
через те,
що спротив проти Тебе
був став;
іззовні
дітей моїх ізнищено мечем,
доми ж - як смерть.

²¹ Почули що тужу,
а втішника немає;
почули вороги
про горе про моє
й зраділи всі тому,
що ти вчинив зі мною:
якби ж Ти повелів
тому настати дню,
про котрий Ти казав,
і стануть дні того
вони мені подібні.

²² Хай стане вся злоба їх
перед лицем Твоїм;
і учини із ними,
як Ти вчинив зо мною
за всі гріхи мої,
бо стогін мій тяжкий
і знемагає серце.

---

© Переклад українською: Завалко Валерій Миколайович