Ух, ееееммм.... я тут. Тре буде розібратися, шо і до чого... якось згодом. Може, взагалі закину це діло. Так воно, певно, і буде. А поки...

Нині вбита. Геть чисто. Не вчу пари на завтра. Втикаю в компа. Питається: ЯКОГО МИЛОГО??? Навіть нема про що писати. Тобто є. Але надто багато, шоб аж все описати. Ая аж надто стомлена. Гммм... Мене вимотав Шевченко. Ше ні один чоловік не змушував переживати через свої слова так, як Шевченко хвилював мене віршами. Так от. Знаю, це не комплімент моєму Сашкові. Та мій щоденник буде моєю маленькою таємницею. Має бути. А буде видно, як то буде. Дивно, та від нього нема таємниць... поки що...

От... нє... фак, спать, спать, спать. Треба спати, шоб завтра гарно виглядати