добре напевне треба щось реальне писати. ок. моя історія: мені не багато років щоб щось розумне мислити і врешті мій не далекий розум мене довів....
в мене не має більше найкращого друга хоча вже потрібно мати, та що зробиш коли вони насправді зраджують?
мені було 16 єдиний і я думала найкращий друг всім розказав про мою вагітність і мені було дуже приємно ходити до школи останній рік та це щне не все втративши одного друга я вирішила що знайшла іншогоі напевне кращого . він був геєм моделлю ми разом відвідували агенство і потроху зійшлися почали говорити розповідати ділитися і тут в мене чере пісяць весілля доньці вже майже два місяці і мій кращий друг разом з нариченим заявляють що в них любов. так саме вона. і нетреба мене жаліти я насправді задоволена бо заміж я не хотіла і виходила тільки через батьків і не кохала його це було так звичка впродовж чотирьох років а він був зі мною бо не личить міліціонерові голубим бути! як весело тая не сумую все добре а таких історій хочаб про кохання і мої зради дуже романтичні теж багато є, та мабуть піду спати бо точно не висплюсь через миру.
що тут писати? напевне дурне питання дурному собі. це перший щоденник перза замітка і... всі сплять а я як дура сиджу тут і пишу якусь дурню замість прцювати над книжкою цілий день вись в неті і хто мене після цього назве розумною?