Недавно у Давосі, де Віктор Федорович, звітуючи про зростання інвестиційної привабливості країни (1.6 мільярда доларів за рік), говорив буквально наступне: «Я запрошую вас, шановні панове інвестори, в Україну на український борщ». І додав, що: приїжджати краще навесні, коли «розцвітають каштани і роздягаються жінки»..

Все виглядає просто чудово.

А тепер – замальовка з натури.

Один мій знайомий юрист місяців зо два був у відрядженні у Лондоні, де його клієнт оформляв кредит для свого бізнесу.

Пару місяців тому він поїхав до Лондона – одержувати черговий кредит для розвитку бізнесу. Імениті банкіри Туманного Альбіону (у середовищі яких він, треба віддати належне, користується авторитетом) сказали:

– Тобі, друже, будь-який кредит, будь-які можливості. Але ось державі Україні – ні-ні.
– Чому?! – Вигукнув, ображений у патріотичних почуттях.
– Тому, що ви – Ангола в центрі Європи!

Що це значить? Розберемося докладніше.

Ангола – африканська республіка, яка десятиліттями борсаєцця у вирі громадянських конфліктів. А ворогуючі клани борються між собою за доступ до ресурсів – нафти, алмазів, золота, фосфатів, бокситів, урану, міді. В основному, звичайно, за нафту, експорт якої становить 85% ВВП країни.

Для цього клани наймають то одну, то інше озброєне угрупування. У підсумку, ресурси ніхто толком не контролює, режими змінюють один одного, як дама – рукавички, населення животіє за межею бідності, гинучи з голоду і епідемій, війна не припиняєцця...

Регулятори цивілізованого суспільства в Анголі не працюють. Перш за все – право. Правового поля в африканській республіці просто не існує.

І якщо в цілому, порівняння України з Анголою – досить образне і розмите, то з цієї точки зору, на жаль – гранично точне.

Найбільше єднає Україну й цю частину Африки крайня корумпованість та неефективність влади, нездатність здійснювати реформи. Зі зростанням ВВП України у 2010 році на рівні 4,1% (проти 7% в країнах, що розвиваються), Україна рухається не у «велику двадцятку», як заявив президент, а до двадцятки африканських держав.

Взагалі порівняння з африканською країною досить символічне: досить подивитись на досвід африканських Тунісу і Єгипту. Після єгипетських і туніських подій згадка про цей континент взагалі викликає закономірну гримасу на обличчях можновладців. Ще б пак, «зруйновано стабільність».

Скажіть, чи піде стратегічний інвестор в країну із зруйнованою правовою системою? Навіть коли там роздягаюцця жінки і цвітуть каштани. До кого – в разі утиску, його, інвестора, прав – апелювати? До податкової, суду, до вищих чинів? У кого просити захисту, від кого отримувати гарантії? Отож…

* * *

P.S. Так от, отой мій знайомий юрист є партнером однієї з великих міжнародної компанії що має офіси по всьому світу, перед новим роком поїхав у закордонну відпустку, та так і не повернувся. Пише у «Фейсбуці»: «попрацюю у наших штаб-квартирах в інших країнах – там роботи вистачає, а вдома її зараз немає. Вдома юристи не потрібні».

І він має рацію: у країні деградованого права юристи не потрібні. Їм тут просто немає чим займатися. А носити чемодани може кожний, диплом юриста при цьому мати не обов’язково.

У Системи свої регулятори ручного режиму. У тому числі – у питаннях правосуддя.

Що цьому протиставити? Рецепт був виписаний відразу після другого туру президентських виборів: «Найкращий спосіб позбутися від Януковича – зробити його Президентом. Відсидить срок – і на пенсію!»

Одна п'ята терміну вже минула…