Павло Глазовий


КУХЛИК

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

* * *

Джерело: Павло Глазовий. “Сміхологія” — Київ, "Дніпро", 1989


Дівча мені не знайоме... просто, Ютьюбівське

Француженка:
- О! Жак-Поль! Это Жан-Жак! Присоединяйся!!!

Американка:
- Билл! Если своим глазам ты доверяешь больше, чем моей репутации, то пусть эту проблему решают наши адвокаты!

Русская:
- ВАААНЯааа! Только не по лицу! Мне завтра на партсобрание!!! /наверное, Единой России/*

Украинка:
- Миколо!?!? Це ти? А це ХТО???? Я така затуркана! така затуркана....




*примечание автора поста