Який все ж таки тихий був вечір учора. Хмари прийшли, розляглися і заволоділи усім небом. Так і з моїм настроєм - поступово від сонця не лишилося й сліда. Та я не переймаюся, буває й хороша погода. Вчора було свято.. все навколо було червоне й рожеве, самі поцілуночки, сердечки, зайчики і таке інше. Виявляється подарунки на Валентина слід робити своїми руками. Це ж треба, вже і якісь традиції в нас з'явилися. Мені навіть в коханні зізналися - неочікуване й непотрібне мені почуття.. Дивно, і чого воно так рідко співпадає у людей. Має ж бути якийсь механізм, передбачений природою. Щоб люди не закохувалися в тих, хто їх ніколи не полюбить. Навіщо усі ці страждання? З іншого боку, мабуть, якщо б так було, то людство було б позбавлене більшої частини витворів мистецтва. Адже більшість талановитих людей пише справжні шедеври, лише коли вони нещасні та самотні.