В колонках играет - the beatles - because

Вчора застала одну розмову, мовляв, який наш народ привітний роботящий. Як наші гарують на заробітках, як пахають на городах і що жінки постійно то перуть, то варять, то дітей виховують, то чоловікові носки зашивають...

Мені враз стало і соромно і противно. Чим гордитися?!?! Що наша держава не може нас забезпечити, то одне. Але не треба з цього робити казку, ніби без українців європейці б потонули в пилюці. Ніби українці несуть якесь типу просвітництво своїми якостями в Європу. Бо не українець сам добровільно і безплатно приходить драїти унітази, а італієць викликає нашу жінку 2-3 рази на тиждень аби вона мила і витирала ВСЕ від плінтуса до стелі. Наші навіть вдома в себе так ретельно не прибирають. А що там вона думає чи читає нікому не цікаво і то правильно. Звісно, нащо дама буде гаяти час і маститися пилюкою, дихати аерозолями, якщщо є українка...Мала б українка гроші - сама б негра наймала. Або румунів, які цілком заслужено обскакали нас є Євросоюзом.

Чи треба гордитися тим, що наші жінки, тягаючи клунки і сапаючи грядки, на старість розігнутися гне можуть? Що ноги ниють і руки терпнуть і спина болить...І немає часу в місто вийти погуляти і відпочити, і горші в кафе шкода викидати..

Любимо себе хвалити. А хіба є чим насправді хвалитися? Всі наші досягнення видно навкруги: покоцані дороги, неймовірна корупція, чиновницькі капітали, похмурі люди навколо...
ОТ тільки розуму в нас нема. Влада душить всілякі ініціативи, люди бачать, що вони безпомічні - і тут маємо замкнуте коло.

Те, що Гітлер казав про євреїв, можна застосувати в загальному до українців. Тобто ми єдині, коли маємо загального ворога. Як тільки ворог повалений (хоча б для видимості) і здобич надійно захована - ми знов починаєм між собою гризтися.
Українці навіть не могли себе захистити під час жодної окупації, лиш плачемо з гордістю століттями, що жоден народ так не настраждався як наш. Ми маленькі, зате горді..
Як же це все жалюгідно виглядає... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....