В колонках играет - Rammstein - Links 2-3-4
Настроение сейчас - думаю чи я хочу спати

деколи просто ненавиджу себе і цей щоденник. Бо не пишу його українською. Спочатку все було нормально, тим більше, я ж прийшла сюди з подачі саме російських друзів...а от тепер часто відчуваю себе запроданкою і лицеміркою. Думаю на українській, а потім доводиться все походу перекладати для запису.
Проте в мене навіть одного разу виникла думка, близька до геніальності (! ха !, пробачте мою скромність )) ): оскільки щоденник так і так не вбережеш від чужого ока, а закривати пост (щоб ніхто не прочитав чи напостив) не хочеться - ну як же я буду власний щоденник закривати, якось тупо - буду писати українською! Все одно ніхто і слова не розуміє! Хай живе свобода слова ))

До речі, закортіло мені укр. "м"яса" і пішла Іра на пошуки по ліру. Так от, щоденників з західної України є мало, а якщо і є , то народ все одно переважно пише на російській. Так що я нібито не одна. Хоча легше не стає.
Ні, ви не думайте (хм, "ви" - то хто? до кого я ?) що я надто цим переймаюсь, ні.
Та й логічно це все. Сервер же чий? Так що все нормально. Але іноді, холера, так хочеться аби тебе розуміли!  Чесно, ці росіяни мені іноді нагадують американців. Справа в тому, що насправді наші мови дуже подібні. І якщо вчитатись, то цілком можна зрозуміти про що йдеться в пості. Ну як ти деколи іноземну мову не дуже знаєш, але знайдеш кілька знайомих слів - і все загалом ясно. А тут ні, нє панімаю, какіє-то букви странниє...

Рома поїхав на гриби...хотіла якесь кіно подивитись, подумала, що при всій благородності ідеї мій організм цього не осилить. Тому от дописую цей пост, перевірю пошту і спатоньки.

Доречі, аж спати нецікаво. Ну не сняться мені сни! Точніше, я їх не пам"ятаю. Тіпа, маю тішитись, бо сон міцний та здоровий. Але ж ....ну хочеться якогось екстріму. Мені коли щось і сниться - то завтди якась нісенітниця, реальні люди та місця переплітаються в реальних умовах, проте абсолютно неможливим способом. Говоряться дивні речі, робляться дивні справи..прямо фільми Девіда Лінча,  а не сни. Зате як цікаво ))
А може причина в тому, що я й сама собі перед сном придумаю казочку (мрія, називається) - і моя порція фантастики вже вичерпана.

Колись можна зібратись і перекласти останній абзац на російську.  Перших два - ні в якому разі!