вчора Роман Віктюк привіз у рідне місто одну з найращих своїх вистав.... це було просто красиво! все сценографія музика хореографія акторів, як вони рухались як говорили, тягучі інтонації надривні фрази, слова як висять на тоненькій ниточці і от от зірвуться в якийсь неймовірний крик ... Мммммаааадаааамммм.... розфарбовані обличчя акторів... просто КРАСИВО!
Роман -- БРАВО!!!!

вчора у зепінгу на ШУстер лайв був маленький фрагмент з цього серіалу, який мене потішив)
видно десь за кордоном чи щось таке у Лесі та Роми зіпсувався автомобіль і якийсь мужик зупинився помогти
м: мы руские должны друг другу помогать
р: ми українці.
м: а разве это не одно и тоже?!
л: ну взагалі-то ні!..

і це правда... наші (що найменше львів"яни) так себе ведуть коли їх питаються руские? на кіпрі в перший вечір пройшовшись по туристичному району і побачивши безліч російськомовних меню зазивал і росіян, мої друзі етнічні росіяни сказали говоримо українською, принципово)

ті хто мене добре знає, знають як я люблю театр Заньковецької... як я люблю їх критикувати і як мало мені там подобається)
та от.... здається лід тронувся) вчора був на виставі Вестсайт СторіДва дні, дві ночі... це новенька вистава її прем"єра була лише у минулу п"ятницю, поставлена молодим режисером, майже вся трупа молодь і від вистави виходила нормальна свіжа молода енергія, чого з заньківчанами вже давненько не було, хоч і простенька та цікава сценографія (пісок як символи і текучості життя, і тлінності, і пісочниця як рівень мислення і розборок персонажів, бої в пісочниці...) цікаві образи, освітлення проекції екрану... хоч у мене є свої зауваження (як ж без них: добиває мене академічна українська мова в устах вуличних хуліганів))) та в цілому, ставлю ЗАЧОТ!)))
можна і думаю треба йти на цю виставу!

трошки фоток з вистави тут http://www.teatral.org.ua/forum/viewtopic.php?t=2280

хто знає Львів, той певно знає театр ПрикВО. театр Прикарпатського війського округу... це наша така радянська традиція військові театри робити. як союз розпався і військова потуга пішла спати, так і почалися проблеми театру. за 17 років можна сказати, що його розбомбили в щент.
приміщення протікає акторів мало, і все переважно старші... та цього року театр віддали місту... і повинні його реформувати, те що буде ще один театр у Львові і худкерівником має бути курбасівець це супер... може на кінець-то театральний Львів почне відроджуватись... але як завжди наші не можуть без глупст... мене насмішила ймовірна назва теару... Львівський муніципальний королівський театр)))... вже най буде, королівські часи у Львові минули пару століть тому і цей театр ніц, а ніц до королів чи хоч до якогось конкретного короля немає нічого спільного, але одночасно бути і королівським і муніципальним))) блєск! муніципальний це міський належить місту а не королям... у Львові навіть арсенали були різні міський і королівський))
та це ж неважливо... лиж би гарно звучало))

все відпустка закінчилась. вже навіть перший робочий день, який ще присвячується тому як відпочивав і що смачного привіз з-за кордону теж минув!
попробували учора кіпріотське узо... )) відоме також як раккі, або анісова горілка... як на мене гидота рідкісна, але нічого пити можна
робочим колективом узо було охрещено перктусінчиком і в стислі строки ропито, під мої розповіді про жару на Кіпрі, кількість росіян і британців, винний фестиваль в Лімасолі...
лектор сбивался, молчал, начинал с начало, говорил одно и тоже, много пил и верил в жизнь на Марсе... вопсчем сепинар прошол удачно

останні дні перед відпусткою працювати зовсім не хочеться. 3 роки без відпочинку це дається в знаки. весь цей тиждень відбувалась боротьба між "ну треба треба!" і "ну німагу". в томус мене приводив з ранку душ. сполоснувся, холодна гаряча, і нормально, побігли на роботу. сьогодні у мій розпорядок підло закралась помилка) воду сцукихтось відключив. подумалось це напевно перед Днем незалежності, ну щоб відчути різницю. а далі збуджений подвійною ранковою кавою мозок поскакав по просторах філософії і політичної позиції.
і подумалось що насправді не в воді щастя, і навіть не в тортахгрошах.
а в ... (задумався)... ну вот десь в нас самих) яка різниця по чому газ і чи вода тепла в крані? з теплою водою звичайно прикольніше, але я пам"ятаю дивні часи коли майже до пізньої осіні не те, що не було теплої води, а батареї не гріли. але нічого намана вижили... взагалі ще багато що хочеться сказати з цього приводу, але суть одна... головне це самоповага, а вона приходить з самореалізацією, яка є наслідком роботи... тому всім любимої роботи, яка приносить гарні гроші, і відчуття самоповаги. з наступаючим Днем Незалежності!

сьогодні їду в київ, а там на кіпр... будемо купатись у середземному морі... і скільки там тої зими))

скільки я тут профтикав... :(
в LeNochka ж день народжеееення!

маленький томик обтянутий матеріалом темно-червоного кольору. старомодна закладка вшита в обкладинку. красивий шрифт, такий як у стареньких книжках можна побачити, репринтні гравюри, і на сторінках стара добра Англія...
з її природою, зеленими парками мінливою погодою, бурхливим морем... з дворянськими домами у селах, маленькими містечками, з довжележним і старим Кобом в Лаймі.. Кобом де сталась неприємна пригода із Луізою Мазгроу, і де пізніше стояла підставляючи себе соленому вітру Сара Відхаус... я майже в відкустці

Олександр Олесь

***

З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я…

1906

проходьте проходьте, Pin-_Up_Girl ! кавусі зранку?:)

:)) три години грався у фотошопі щоб зробити аватарки на регату ЧЕРНАЯ КРЕВЕТКА!!!
результат страшнуватий:)

вчора подумалось, що женитись треба не на розумних красивих чи як там ще... а на тих яким можеш сказати все як самому собі

не отримував такого задоволення від рюмки коньяку як вчора. щось я трошки простиг і робота навалилась, і от у дебрях секретера випадково натрапив на пластикову (для туристів) бутилочку Курвуазьє. пішов на кухню загрів коньячну рмку і ... стало так тепло, приємно, і добре. згадались теплі вечори з ЛЬошкою і Аліною... згадалось як з батьком інколи вечорами коньяк пробували... такий набір спогадів і емоцій, і дуже приємний запах коньяку

відбувся у Львові 15 міжнародний семінар з Айкідо Йошинкан, під керівництвом Андо сенсея.
що сказати 9,5 годин тренувань за три дні настановляють на зовсім інший лад:)

дивимся унікальні кадри хроніки 1939 року
http://w3.castup.net/jfa/filmsscreen.asp?ai=148&ar=CMID23229

чому мені лірушка листи про камєнти не присилає...
відна проіскі врагофф

міжнародний день тіатера!

вечір п"ятниці відзначився особливою подією: я сів на 92 поїзд до Києва, яким з потужними поштовхами протягом 8 годин доставив мене по призначенню:) Київ зустрів львівських делеґатів сонцем, свіжим повітрям, можна скожати спокійною привітною посмішкою (наскільки може бути спокійно на центральному вокзалі у суботу з ранку:))). далі був сніданок у глобусі і подорож до Палацу Україна, де і проходив захід, яких примусив нас покинути рідні стіни міста Львова та направитись до берегів сивого Дніпра :))) вопсцем з"їзд був.. думалось що буде все так тихо спокійно проголосували проголосували і фуршет... але не тут то було.. тобто фуршет був, але передним мали емоційну збучку, прикольно наблюдати процес демократії у дії... та це ніщо порівнянні із чудовим пивним вечором проведеним у компанії з Rjewsky, LeNochka та Йванком, який на даний момент у довготривалому засланні відрядженні у Києві.
а так бурхливий вечір закінчився у поїзді, що прямував на захід... додому.

ой проходьте, Щоденник, проходьте! сідайте читайте будьте як у дома :)

про Інтернет сказати щось орігінальне на стадії, коли він поглинає практично всі сфери життя, певно дуже складно, та все ж, одною з найнеймовірніших речей Інтернету є свобода. саме свобода, хоч постійно намагаються її загнати в рамки, різними реєстраціями даними і тому подібне, але по суті це величезний і безмежний світ, і обмежити його може лише фантазія, бо у ньому є все, що є у нас самих. а значить немає граиці, якщо раніше все для людини все було обмежене простором та часом, то зараз відстань стирається, я сиджу у львові, у мене друзі в києві, родина за океаном, я сперечаються з москвичами і доміри погоджуюсь із людиною із білорусії. переді мною безліч людей, появляється вибір, погодитись, не погодитись, дружити, ігнорувати, любити, ненавидіти, і це стосується такої великої кількості людей. масовість у стосунках. і ця масовість приводить до стирання відмінностей, і втрачання особливості, унікальності. вартість особистості падає. дуже довгий час спілкуюсь та знайомлюсь на інтернет серверах, скільки людей минуло крізь пошту навіть сказати не можу, і серед них були люди цікаві, з якими я довго спілкувався, але зараз я навіть не уявляю де ці люди. ми один одного витерли з ящеків і життів. не було ніякої драми, чи трагедії, просто легким рухом було витерто...

немаю порядного закінчення для цієї теради... нехай так і буде