На тлі власного хіпстерського життя автор досліджує і узагальнює причини виникнення в світі тієї наркоманії, про яку на сьогоднішній день не чули хіба діти дошкільного віку. З книги можна дізнатись про глибинні причини повального інтересу молоді до наркотиків, інтересу, який виник у роки Великої Депресії, а фактично був спровокований бомбою уповільненої дії - Актом Гаррісона 1914 року. Безумовно, Акт не знищив повністю немедичне використання опіатів, а, насправді, дав початок розвитку злочинності, пов'язаної з наркотиками в США, він послужив причиною виникнення величезного кримінального бізнесу в сфері виробництва і розповсюдження наркотиків. Нелегальне використанняопіатів означало контрабанду опіуму і героїну в країну, підвищення цін на них і зміну типу особистості, що вживає опіати. Споживачі наркотиківсталимолодшимиіменшосвіченими. Більшість опіуму, легально вирощуваного для медичних цілей, культивується в Індії, Австралії, останніми роками в Афганістані. Героїн, що продається на вулицях сфальсифікований, його концентрація в багато разів зменшена під час шляху від тих, хто його виробляє, до тих, хто його продає, і на кінцевому пункті споживач може отримати будь-що з домішком героїну (вапно, стрихнін, крейду тощо, залежно від винахідливості торговця). Героїн залишається великим і важливим джерелом доходу, поповнює кримінальні структури новими кадрами. Більшість наркоманів, що вживають героїн, повинні бути включені в злочинну діяльність для того, щоб підтримувати свою звичку. Всього цього могло і не бути, але те, що ми маємо, влаштовує не тільки кримінал, ще й уміло сформовану громадську думку про психоактивні речовини взагалі.

Нижче подаються програмні цитати роману, особисто відмічені за характерність для відчуттів хіпстера і його гірких роздумів над темою.

«Моя порада молодим» - писав Берроуз: «ПРОСТО СКАЖІТЬ НІ НАРКОІСТЕРІІ!»

«До наркотиків звикаєш, тому що в інших сферах діяльності немає особливо сильних бажань, прив'язок, стимулів, немає мотивації. Джанк заповнює собою порожнечі.»

«Споживаючиджанк, я дуже багато чому навчився - побачив життя, вивірене під кутом зору, відбитого в кожній краплі розчину морфію. Під час ломки пізнав болісність позбавлення, і насолоду від полегшення, коли стомлені спрагою за джанком клітини вбирають з голки цілющу вологу. Ймовірно, всі види насолод приносять полегшення.»

«..я вжив одну з ампул, втративши опійну невинність. Ампула схожа на загострений тюбик із зубною пастою. Тиснеш голкою в цей кінчик, проколюєш перетинку, і якщо не збираєшся почистити продукт, можеш моментом штрикнутись.
Спочатку морфій чіпляє нижню поверхню ніг, потім задню частину шиї, зростаюча хвиля розслабухи охоплює м'язи тіла, послаблюючи їх настільки, що тобі здається, ніби плаваєш без якихось чітких обрисів або просто лежиш у теплій солонуватій воді. Як тільки релаксуюча хвиля вихором прокотила моїми тканинами, я відчув сильне відчуття страху. Ввижалося, що поза полем мого зору знаходиться якийсь жахливий образ, що пересувався при кожному повороті моєї голови, щоб я ніколи не міг чітко його розгледіти. Нудило. Я ліг і заплющив очі. Проїхала низка картинок, дуже схоже на перегляд фільму: величезний, в неонових вогнях, коктейль-бар, що ставав все більшим і більшим, поки вулиці, транспорт, ремонтні майстерні не розчинилися в ньому; офіціантка з черепом на таці; зірки в безхмарному небі. Фізичний вплив жаху смерті; відключка дихання; зупинка кровообігу. Задрімав, а коли прокинувся, страх знову охопив мене. Наступного ранку проблювався, нудотний стан зберігався до опівдня.»

«Мері напрацьованим рухом розкрила капсулу бензедрину (стимулятор, розповсюджений у США в 30-50-ті роки ХХст.), видаливши фальцювання, і простягла мені три промокашки:
- Скоти в кульку, кавою зап'єш.
Промокашка віддавала нудотним присмаком ментолу. Кілька людей, що сиділи по сусідству, принюхались і почали усміхатися. Я мало не подавився цим катишком, але, врешті-решт, проковтнув. Мері відібрала якісь старі платівки, завела, і плюхнулася за столик з експресією мастурбуючої ідіотки.
Незабаром пробило на розмову, і я погнав з божевільною швидкістю. У роті сушняк. Коли спльовував, слина виходила округлими білими згустками - «плювати ватою», як це називають. Ми потяглися на Таймс-Сквер: Мері схотіла вичепити кого-небудь з вуличних музикантів з блок-флейтою «пікколо». Мене переповнював, виходячи за межу пристойності, відкритий, доброзичливий настрій. Несподівано з'явилось бажання подзвонити людям, з якими не бачився місяцями, навіть роками, людям, яких недолюблював, і які платили мені взаємністю.»

«Після того, як лікування завершено, кілька днів відчуваєш себе прекрасно. Можеш пити, відчувати справжній голод і всю принадність їжі, та й хіть займає своє законне місце. Навколишній світ виглядає по іншому, чіткіше. А потім моторошно дістає. Важко одягтися, піднятися зі стільця, взяти вилку. Нічого не хочеться робити, кудись іти. Навіть джанк не хочеш. Пристрасна тяга до нього зникла, але і натомість нічого немає. Потрібно «пересидіти» цей час ... Або відпрацювати…»

«Моя зав'язка тривала вже три місяці. Повернутися у первинний підсілий стан - знадобилося три дні. Наркоман може бути на чистяку хоч десять років і сісти знову менш, ніж за тиждень, тоді як людині, що ніколи не вживала, необхідно ширятись двічі на день протягом двох місяців, щоб набути звичку. Я вмазувавсь чотири місяці щодня, і тільки тоді став помічати подібність ломки. Можна скласти довгий перелік її симптомів, але саме відчуття абсолютно ні на що не схоже, словами це не висловити. Такої джанкової ломки я не відчував, поки не сів вдруге. Чому ж наркоман сідає набагато швидше, ніж недосвідчений піонер джанкі, навіть якщо провів довгі роки на чистяку? Я не прихильник теорії, згідно з якою джанк весь цей час приховується в твоєму тілі - зазвичай в якості такого сховища розглядають хребет - я не приймаю всіх цих психологічних тлумачень. Мені здається, що вживання джанку викликає необоротні зміни в клітинах. Якщо ти був джанкі хоч раз, - залишишся таким назавжди. Можна припинити ширятися, але ніколи, після першої підсадки, ти вже не злізеш.»

Мексиканський уряд видає хіпстерам-торчкам дозвіл на отримання певної кількості морфію в місяць за доступною ціною. Лікар міг оформити для Айка прохання за сто песо. «Зараз же йди і домовляйся», - сказав я йому і видав необхідну суму. Я не надав цьому значення, вважаючи, що без мази, але все несподівано вийшло. По закінченні десятиденки він отримав урядовий дозвіл на купівлю п'ятнадцяти грам морфіну протягом місяця. Залишалося тільки підписати у свого лікаря і у головного ескулапа в Департаменті Охорони Здоров'я, а потім він міг спокійно прямувати в аптеку і брати.
Ціна була близько двох доларів за грам. Пам'ятаю, як йому вперше видавали за дозволом. Повна кубиків морфіну коробка ... Блакитна мрія кожного джанкі! Я ніколи ще не бачив стільки одразу і внутрішньо трусився, дістаючи гроші. Продукт поділили по-братськи. Сім грам морфіну в місяць забезпечували стабільні три грани (приблизно 1 гран — 62,2 мг) на день. Це було більше, ніж я коли-небудь мав у США. Тобто запасся достатньою кількістю джанку на місяць за ціною в тридцять доларів, у порівнянні з тією ж кількістю, тільки за триста, в Штатах.»

«Джанк- щеплення смерті, яка тримає тіло в критичному стані. Коли джанкі злазить, максимальне напруження, реакції зберігаються. Загострюється сприйняття, наркоман усвідомлює всі процеси в своїх внутрішніх органах болісно ясно, перистальтика і секреції виходять з під контролю. Реальний вік не має значення, знервований наркоман схильний до емоційних ексцесів, характерних для дитини чи підлітка.»

«Я послабив джгут, і він вичавив піпетку мені в вену. Кокс зачепив голову, приємне перенапруження в мозку, поки морфій поширюється хвилями релаксації по всьому тілу.
- Нормально вийшло? - запитав, посміхаючись, Айк.
- Якщо Господь і придумав щось краще, то напевно заничкував це для себе.»

«Коли я забив на суд і покинув Штати, гоніння на джанк, здавалося, вступали в нову і особливу за  своєю нетерпимістю фазу. Вже виразно проявилися перші симптоми загальнонаціональної істерії. Луїзіана прийняла закон, згідно з яким наркомани вважалися злочинцями. Але поки не визначені умови, поки не визначено точне формулювання юридичного терміну «наркоман», не потрібно доказів провини, нехай навіть воно явно потрапляє під дію закону, сформульованого таким чином. Немає доказів, і відповідно, немає судового розгляду. Це поліцейське законодавство штату робило кримінальним сам спосіб життя людини, що просто вживає. Інші штати прагнули перевершити Луїзіану у формах юридичних збочень. Я розумів, що можливість уникнути покарання тане для мене з кожним днем ​​разом із тим, як антиджанкові настрої переростають в параноїдальну, нав'язливу ідею національного масштабу, яку можна порівняти з антисемітизмом в нацистській Німеччини. Так що я на все забив, і вирішив постійно жити поза Сполученими Штатами.»

«Шість місяців за сліди від уколів, згідно закону проти бродяг і наркоти в Каліфорнії». «Вісім років за шприц у Вашингтоні». «Від двох до десяти за продаж у Нью Йорку».

«Кеш повідав про випадки, коли два хіпа вмазувались разом, а потім один з них пред'являв іншому поліцейське посвідчення.

- І як їх можна розпізнати? - риторично запитував Кеш. - я маю на увазі, що ці хлопці теж хіпи. Виглядають таксам, як ти і я, з однією маленькою різницею - вони працюють на Дядю.
І тепер, після того як у «Відділі по боротьбі з наркотиками» вбили собі в голову, що вони зобов'язані засадити всіх наркоманів Сполучених Штатів, їм потрібне розширення штату агентів. І не просто агенти, а різні типи агентів. Теж саме творилося в часи сухого закону, коли в Департамент державних зборів хлинув нескінченний потік бродяг і аферистів. Тільки тепер у Департаменті ошиваються агенти-наркомани, вибиваючи для себе дармовий джанк і юридичну недоторканість. Прикинутись наркоманом практично неможливо. Наркоманів на полові не проведеш. І торчкам-агентам доводиться всіляко приховувати звикання, а можливо їх просто терплять за хороші результати. Агент, який змушений працювати або сідати, ставиться до своєї роботи з особливим завзяттям.»