- При совке все боялись, но сейчас не лучше. Теперь боишься, что ты в меньшинстве адекватных остался. Этот страх больнее, чем когда была общая боль, и все единым разумом молча сражались с этими недоумками у власти...
Кажется, когда Вы смотрели этот фильм в первый раз, он Вас не особо впечатлил.
" Безглуздий світ." - тут тоже, как Вы обычно говорите, "який вже є", и акценты автор расставил очень точно, хотя, конечно, с гротеском и переперчил, возможно, для привлечения внимания зрителя. Соль в том, что тут налицо вся абсурдность и противоречие самим себе в мировоззрении и поступках людей из обычных будней, которые без такого гротескного освещения мало кем замечаются и считаются нормой.
Хм, дійсно нічого планувати не виходить: чесно збіралась на день народження друга, а замість цього сиджу вдома с запаленням легенів. Навіть собі не вдається довіряти.
День - це вже багато. Поділіться таємницею! Бо в мене навіть на день планувати не виходить. Ordnung мені потрібен для самозаспокоення, я планую, але увечері виявляється, що я навіть приблизно не вгадала, як у мене пройде день.
У цьому питанні мені здається слушною бесіда Воланда і Берліоза на Патриарших прудах, коли Воланд казав, що, людина не може бути певною навіть у тому, що з нею станеться сьогодні увечері, тому всі її думки про планування власного жіття з погляду вічності виглядають смішними.
Ну звичайно, чужі передбачення частіш за все здаються шарлатанством. Але якщо розмірковувати про те, що жіття нелінійне, що нема ані майбутнього, ані минулого, тільки сьогоденність, що можна передбачати у цій круговерті?
У нас у ящику його нема, та й ящик я не дивлюсь вже років п'ять, про нього я знаю тільки тому, що читаю усякі українські форуми, спільноти у вконтакті і т.п.
Цикаво вийшло: почали з психичних захворювань, дійшли до блазня.
Спільного нічого (сподіваюсь!), але він як підступний дух для усіх, хто вівчає українську мову, що нашіптує у вухо усяку погань, коли починаеш вагатись, правильно, чи ні. Тоді й народжуються перли на кшталт його власних)