Поглянь, як сонце пригортається до неба
І чистим світлом огортається земля.
Птахи летять, бо їм летіти треба
Туди, де золотом гойдаються поля.
В цю мить уся природа завмирає,
Медовим звуком наливаються струмки.
Промінчик в кожну квітку проникає,
Хвилюються задумливі ставки.
Квітки прозоро линуть пелюстками
Побачити божественну любов.
Яка мандрує різними світами,
Хвилює кожне серце знов і знов.
Замріялась росинка на травичці,
Затримавши своє падіння вниз.
З'явився на її прозорім личку
Духмяного повітря ніжний бриз.
Бруньки свої дерева випускають
На світ, прогрітий сонячним теплом.
Вони нічого в світі цім іще не знають
В польоті, з недосвідченим крилом.
І навіть вітер - той, що завжди десь гуляє
Затримав на хвилину свій політ.
З березою він тихо розмовляє
І шле до неба свій палкий привіт.
Уся природа чарами покрита...
Розквітчаними чарами добра.
Й сама, барвінком ніжності налита,
Вічнозелена дівчина-ВЕСНА...

Поглянь, як сонце пригортається до неба
І чистим світлом огортається земля.
Ось так я хочу пригорнутися до тебе,
Й відчути, що природа вся моя.


LI 3.9.25