Дуже важливо, щоб у таких походах довкола були НЕ підготовлені люди, а _любі_ та _дорогі_. Тоді всі труднощі проходять крізь посмішку!.. Сподіваюся, що колись я повернуся у ті гори ще раз. I wish...

Розкажи мені про Шешори і про ту пригоду! Ну будь ласочка! :)

Да, дійсно, блін, де моя космітічка і фєн? І лак для нігтів зі звьоздочками:)
Потім якось розкажу.

Исходное сообщение Ederlezi
Потім якось розкажу.

:(

Насправді... зараз настільки активно живу, що... чесне слово, мені нічого писати не хочеться. вибач...:) такий період...

Ederlezi, Ти що, Женька, та я ж жартую! Сонечко! :) Я не ображаюсь!! Напишеш, коли захочеш. А не захочеш - не пиши. Все гаразд!!! :)

Да.. про поход интересно.. Спасибо за снимки!

Исходное сообщение foxy-lady
Да.. про поход интересно.. Спасибо за снимки!

Ну що ти! :)

Слухай, ГОРИ - це таке щастя!.. Заздрю...
Сама я, власне, боюся висоти i обожнюю гори)) Як завжди, тiшуся контрастами)

Celica, Так, це справді щастя :) Праду співав Висоцький:
"Внезу не встретишь,
как не тянись,
за всю свою
щасливую жизнь,
десятые доли таких
красот и чудес!"

Не треба заздрити! Ти теж можеш туди потрапити! Чому ж ні? :)

А у тому поході, доречі, я теж зрозумів, що боюся висоти! І всі ми, мабудь, бо то природньо!! Ми якось стояли на одному з льодових схилів, коли був сильний вітер, з наплечником (тіло тримали тільки зубчики кішок на ногах та забитий у сніг снігоруб) я тобі чесно скажу - мені було ТАААААААК страшно!!! Навіть слова не підберу, коли дивишся вниз, а там кілометрова прірва... :( Серце билося, як скажене, адреналін аж з вух вилазив, а від напруги та хвилювання коліна аж підстрибували! То ж не думай, що ми, чоловіки, такі безстрашні герої! :) Це зовсім не так... Просто намагаємось цього не показувати, хизуємось трошки :) Але страшно буває і нам...

Потужно! Люблю гори, але не люблю останнім часом зиму. Тому, зимові затяжні походи не для мене.

ZuZO, Дякую :) Так, у теплі затишного готелю взимку теж є щось прекрасне. Я цього року теж, як і попереднього, поїду декілька разів у Карпати, але вже не мандрувати, а кататися :)

Сонце, в затишному отелі взимку був лише раз, всі інші рази у бабусь. А після втрати задоволення від зими,ось віддав свою дошку на прокат,все одно валяється на полиці пилом покривається,а так хоч гроші.

ZuZO, Чому ти так враз повністю втратив задоволення від зими?

Сонце, навіть сам не знаю.

вав! - про такі походи можна тільки мріяти! і про таку висоту. незнаю чи про ночівлю в 35-ти градусний мороз?;), але точно про захоплення від краєвидів снігових гір, які розвидаються під твоїми ногами ген-ген на десятки кілометрів...

а сидіти в теплому готельному номері... ну це прикільно, коли десь там палохкотять дрова в каміні, а поряд симпатична дівчина, ще й зорі в небі мирихтять... але коли в вухах шумить вітер, з яким ти, розсікаючи сніг, змагаєшся на лижах - це зовсім инша річ. таке захоплює подих, таке заставляє забувати про все, окрім черг на підйомник і квиток у твоїй руці;)

Ти так щиро це описуєш!.. Я аж поринув у спогади минулих літ... Коли були на Кавказі, і коли відпочивав в тому році з дівчиною у Карпатах, і коли каталися разом на лижах, мов ошалілі... Ах... :) Знаєш, ти правий, у всьому є своя краса. Не можна сказати, що краще, а що ні. Все прекрасне. Бо життя таке :) Якщо ти щасливий...

ну...:) спогади це цікаво, але на них ще буде вдосталь часу, а наразі потрібно їх тільки створювати!

...а в карпатах доречі нападало досить таки багато снігу;)

djabchyk, Да, створювати їх важче...

Це чудово :) Люблю багатсько снігу :) 25 січня буду в Карпатах і випробую, як там :)

Господи, яке ЩАСТЯ!!! Просто не віриться, що таке буває!!! Мій досвід, на жаль, обмежується пригодами на рівнині (не вище гір Мангупу), але мої мрії давно блукають десь в районі Джомолунгми... (Побачивши цей пост і нервово почухуючись від нетерпіння урочисто собі присягаюсь піти влітку на Кавказ... якщо переживу іспити...) До речі, якщо не секрет, яким чином ти туди потрапив? Сам по собі, чи через певну організацію?

Gear, Буває Це справді щастя. Але тільки у спогадах :) Бо коли ти там - щодня просиш бога (при тому, що я не особливо в нього вірю) тебе зберегти і прожити ще трохи, щоб повернутися... Там я щодня себе запевняв, що більше - ніколи!..

Мангупу? Нічого собі! Якими шляхами?

Влітку я б не радив іти на Кавказ. По-перше, звідти 150 чи 200 км до Грозного, і це не дуже безпечно (зимою по горах ніхто не ходить), а по-друге, влітку там не такі красиві пейзажі, бо гори кам`яні...

А потрапив просто - знайшов у інтернеті за сайті http://www.turclub.ntu-kpi.kiev.ua групу з 4-х студентів КПІ, що теж ніколи не були у таких горах, взяли на прокат 100 кг спорядження та поїхали "Київ - Мін.Води".

Часто буваєш у горах?

Здається вони переїхали з того сайту. Можливо сюди:
http://www.tkg.org.ua
Турклуб КПИ "Глобус"

Дякую...
Все, побігла пакувати рюкзак... :)

А Мангуп - хм, ми там дикували з подругою... ночували в печері навесні... стопом і пішки... але - це вельми скромно, як я тепер розумію...

Gear, Нічого собі!! Вдвох, дівчата, і самі у горах, в печері! !! Зовсім не скромно! :)

Уявляю наші очі, якби ми з хлопцями у поході зустріли двох диких дівчат!! :) :) :)

Сонце, Часто ви так мандруєте, горами долинами, печерами?

Часто... але бракує професіональної снаряги, от лазимо всюди по-дилетантськи... не далі Карпат і Криму... насправді ж вельми хотілося б піти у справжній похід - у нормальних гірських чоботах, зі страхівкою і компанією відчайдушного підірваного народу... бо наші знайомі хлопці (що вже казати про дівчат!) вічно зливають в останню хвилину - мовляв, холодно, дощ, спати хочеться... бр-р-р-р