Дімк, не забувай, що у кожної медалі є два боки:)
Я розкажу тобі про один випадок, який свого часу мене страшенно розлютив. Ми готувалися до літньої ролівки, на якій я була майстром. Я мала закупити запасні захисні окуляри для гравців, і зі мною визвалися їхати у МЕТРО ще двоє хлопців-гравців. Вони мали собі щось купити на гру. Ми йшли через дорогу, і ось, перш, ніж я ступила на проїжджу частину, один з хлопців схопив мене за лікоть, боляче смикнувши, а потім просто переволік через дорогу під руки. При тому, одна справа, аби він це зробив мовчки. Так ні, він це коментував, що таких як я пускати самих через дорогу небезпечно. Хоча він мене бачив вдруге в житті (чи вперше? я не пам*ятаю..).Потім, в МЕТРО, я помітила розпродаж дуже гарних артівських килимків на крісла і вирішила їх купити. Вони дійсно дешево коштували. Але чуваки підняли ТАКУ бучу, мовляв, не дай Бог оце женитися, і які жінки невиносимі створіння, і що це жах просто. І ось два хлопці, які мені не брати і не свати, починають мене, дорослу жінку, тягнути геть від тих килимків. Чого, питається? Я їм що, дочка? Я доросла жінка, яка прийшла у оптовий гіпермаркет із певними грошима, вирішила купити собі якусь херню окрім тих захисних окулярів, а вони таке влаштували? Я була злюща. А як це виглядало з їх боку? Вони про мене дбали, ось що! Про мене, непутьову дівчину.
Інколи турбота буває надто нав*язливою. А ти доволі нав*язливий, Діма. Не всім дівчатам подобається бути "малишками" і "крошками" - я маю на увазі не назвиська, а ставлення. Ось. Мені здається, проблема у однобокому підході. Це все рівно, аби твоя дівчинка сиділа поруч тебе в машині, і весь час казала, як їхати і куди повертати таким тоном, ніби сам ти ніколи не розберешся.