Позавчора, сидячи на підвіконні і спостерігаючи, як безплідно проходить хороший літній і соняшний день, вирішив зустрітися зі своїм давнім і дорогим до серця другом (точніше подружкою) з якою ми знайомі з дитинства і разом виросли.

Коли зустрілися, на годиннику було вже за восьму, місто потихеньку поринало у вечір, а сонце сідало... І ми не придумали нічого кращого споміж парків, клубів, театрів чи кіно, а виршили поїхати в Пірогово, у музей під відкритим небом...

Хто небудь бачив ті краєвиди в такий час? Коли навкруги немає жодної живої душі, коли кожен біленький українських будиночок стоїть тихо, без світла і шороху (наче селище закинуте), а око милується красою пагорбів, де стоять старі, стомлені темно-дерев`яні вітряки на фоні лінії дерев лісу на червоного неба від заходу сонця? :) Це було _дивовижно_... :)