Якось так подумалося... Раніше мені жилося якось веселіше, чи як... Чому? А от чому.
Що будо раніше:
Не буду згадувати дитинство, бо тоді життя було наповнене прогулянками та іграшками, поїздками на дачу влітку і таким іншим. І не так це все добре запам'яталося, перейду одразу до пізніших часів.
Може, то буде не правильно, з цього починати, але все одно, в 14 років в мене з'явилася дівчина. Вже точно не пам'ятаю, та, мабуть, за кілька днів до дня народження:) Саме моя власна дівчина:):):) І, звичайнор, моє життя було тоді наповнене нею. Навчання - так, необхідність:) Друзі, звичайно, теж відійшли трохи на задній план. Отак от продовжувалося моє життя бизько півтора року. Ми з нею сварилися, мирилися, і таке інше ,коротше, звичайне життя, яке мало свій сенс:) Скінчилося все тим, що ми посвариися. Вона на мене образилася, ми не розмовляли близько двох тижнів ,і я відчув, що не мав більше бажання з нею спілкуватися. Але, спочатку мені її дуже не вистачало. Навідь, не неї самої, а просто коханої дівчини. Тепер життя було більш наповнене пошуками:) В Новорічну ніч дізнався, що ми влітку імігруємо в Німеччину, то, до всбого ще додалося очікування літа:) Не скажу, що я взагалі хотів їххати, але... Батьки сказали, то жодних питаннь, їдемо. Тобто, життя було чимось наповнене. Переїхали, напочатку ми не мали жодних знайомих, нікого. То я лишень їв та спав:) Ще, грав у комп'ютера. Потім пішов на курси з німецької. Знов-таки, життя було чимось зайняте, бо я мав потрапити у школу, тому, хоч і трохи "через себе", та вчиався. Це все того ж літа:):):) Потім - школа, також відкрився центр молоді, в який запрошували всіх емігрантів, як ми, тому постпово почали з'являтися нові знайомі. Звичайно, не забував про пошуки дівчини:) жодна не підходила, бо та некрасива, з цією могло б щось вийти, та просто якось не склалося, ця класна, та замала, і так далі. Але, кортіло когось для душі:) Звичайно, листувався із друзями з України теж:) Звичайно, читав усілякі книжки ,співпереживав, і все таке:)
Так пройшло близько року.
Не знаю, постійно були якісь нові відчуття, нові переживання. То я сайт робив, т опросто "випробовував новеньке" - тобто, алкоголь у різних кількостіх, від усього отримував щадоволення. Звичайно, були й важкі моменти, та це було як "нічого, пройде, все буде добре". А потім в мене з'явився інтернет без обмеження часу. Дівчини я так і не знайшов, і ось... Наче у чарівній казці, знайшов прикольну дівчину в чаті:)І тут почалося, квіти ,поцілунки, все таке, коротше, стан закоханості, але текперінтернет-закоханості. Далі - її обіцянки приїхати якось до німеччини, і все таке. А тут ще революція в Україні, а ще, отіли з хлопцями рок-групу створити, і... Знов-таки, життя насичере подіями. Навідь, перенасичене. Мабуть, саме через це десь після Нового року, мабуть місяць-два потому, все ішло трошки в іншу сторону, "спад емоцій" і все таке... Поступово я почав перетворбвартися на пофігіста. З інтернет-закоханості кохання, звичайно, не вийшло, хоча, ті ж самі квіточки ,поцілунки, розмови, нічого не змінилося. Та, як були бажання, що потім не виконувалися, я навідь не дуже сильно засмучувався. Влітку ми посварилися з тою дівчиною... Тепер, наче в мене відібрали шматочок мене ж самого:( Не знаю, прикро якось... Тепер я став справжнім пофігістом... І емоції впали "на нуль", може, не так низько, та, принаймні, недалечко від цієї позначки знаходяться... Дівчат вже не хочеться... Тобто, мозок каже: "Так, давай ,треба! І це треба, і те треба, і... Давай, давай, давай!.." Та серце десь окремо, сидить собі тихесенько, й нічого не каже... Сумно якось... Життя ні заради чого... Ні, не набридло воно мені, не сподівайтеся:) Але... Просто, якась постійна втома... Книжки - не хочу... Друзі - дак, пиво - тьак, але нема того колишнього задоволення... Просто, йдеш кудись, бо має бути класно, та воно нічого не класно.. Тобто, гарно відпочиваємо, все таке, але ця втома нікуди не зникає, і сердце все сидить мовчи, і не хоче координувати свої бажання із мозком... Навідь ті самі бажання не зраджує...
Не знаю, що й робити... Якщо раніше була думка: "Та нічого, це мине, так має бути, якщо було дуже-дуже класно, то має бути й погано", та тепер.ю.. Просто набридло таке життя... Треба це міняти, та як?.. Поговорити тут я не маю з ким... Друзі є, але не такі ,яким би я щось довірив... Бо вони зовсім не помічають, що тут щось не те... Ні найменшої підозри... Нові шалені відчуття?.. Звідки?.. Не через те, що нема нічого такого, що мене вразило б, просто, не знаю, що треба спробувати...
ПОТРЕБУЮ ПОРАДУ! ЛЮДИ, ПІДКАЖІТЬ ХТО ЩО ЗНАЄ З ЦЬОГО ПРИВОДУ!!!