моя мама померла від раку 3 роки тому.
Була операція, я її виходив, точніше, виносив і винянчив. Майже рік вона себе добре почувала, потім рецидив. Більше ніж півроку страшних страждань, розкромсане тіло, зовнішні рани, знеболювання 4 рази на добу, неможливість пересуватися,тричі на день перевдягати, купати, все це самому....
Ніяка психологічна допомога не врятує. коли ти носиш на руках найкращу, найдорожчу людину в світі, знаєш, що вона помре і нічого не можеш вдіяти рятує тільки молитва і віра в Бога. Серйозно заявляю, аби мама не була все життя гибоко віруючою і не навчила мене віритив бога, я би застрелився.
ні, я навіть зараз не можу про це без спазмів у горлі думати....